Організація управління в державних сільськогосподарських підприємствах

Основним елементом ринкового  механізму є ціна, попит, пропозиції.

Цінова політика повинна ґрунтуватися на вільному ціноутворенні у поєднанні з державним регулюванням, посиленням антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси і послуги, а також ефективною системою державної підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників і поліпшення ринкового середовища для збуту сільськогосподарської продукції, стимулювання споживчого попиту.

Структура управління - набір встановлених правил і заходів, у межах яких організована угода. У ринковій структурі управління потрібно віддавати координації взаємних дій партнерів за допомогою статутів, положень, договорів, угод.[6, с. 237]

Частота угод, що здійснюється з певним партнером, наявність постійних  виробничих і торгових зв'язків полегшує ведення договірної роботи, знижує витрати на підписання угод та їх контроль, а також знижує схильність контрагентів до авантюристичної поведінки.

Формування ринку продовольчої продукції - важлива функція держави, яка має забезпечувати створення  державного фонду і запасів сировини, продуктів її переробки.

Ринок сільськогосподарської  продукції складається із сукупності відносин "продавець-покупець", за допомогою яких реалізується сільськогосподарська продукція. Його структура визначається співвідношенням різних форм реалізації цієї продукції.

Ринкові відносини аграрного  ринку розвиваються на підставі ринкового механізму, головними функціями якого є:

* регулювання системи  "попит-пропозиція" та організація  виробництва, що відповідає суспільним  потребам;

* розвиток підприємницької діяльності та підвищення економічної зацікавленості товаровиробників;

* організація ділових  контактів між виробниками і споживачами, їхні стабільні взаємовигідні зв'язки;

* накопичення достовірної  економічної інформації для ухвалення  необхідних рішень.

Нині з переходом до ринкових відносин виникає потреба  у принципово нових, прямих зв'язках  сільськогосподарських підприємств із закупівельними організаціями, в основу яких покладено економічну зацікавленість і відповідальність виконання договірних зобов'язань. Саме тому і відмінне держзамовлення. Загальнодержавні потреби у продуктах харчування в країні забезпечуються через закупівлю на товарних біржах і аукціонах.

Товарні біржі, аукціони, виставки-ярмарки, система споживчої кооперації, сільськогосподарські ринки є основними складовими ринкової інфраструктури сільськогосподарської  продукції та її переробки.

Основною метою створення  товарних сільськогосподарських продовольчих бірж є організований збут сільськогосподарської  продукції, регулювання ринку і  більш стале забезпечення населення  продовольчими товарами, а підприємства - сировиною. Основне завдання біржі -- це визначення реальної ціни біржових товарів і страхування ризиків небажаної зміни ціни на них.

Водночас у сучасних умовах залишається важлива роль споживчої  кооперації в торгівлі, через яку здійснюється понад 60 % роздрібного товарообігу на селі. Вона закуповує в сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та населення продукцію рослинництва і тваринництва.

Важливим елементом у  розвитку ринкових відносин в Україні  є створення і функціонування на її території спільних підприємств, які розширюють внутрішні та зовнішні ринки збуту сільськогосподарської продукції, особливо продуктів її переробки.

Значущим у ринковій інфраструктурі є подальший розвиток кооперативних  ринків. Їхнє значення зростає з  розвитком селянських господарств, розширенням особистих підсобних господарств на селі, коли зростає потік сільськогосподарської продукції на ринки.

В Україні почали створюватись інші елементи інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, зокрема, міжрегіональні та районні  агроторговельні доми. Їх створення  і діяльність у регіонах як важливої ланки ринкового середовища сприяло  розвитку товарно-грошових відносин у  сільській місцевості, більш вигідній реалізації виробленої сільськогосподарської  продукції, акредитуванню та авансуванню  товаровиробників через систему форвардних контрактів, що дає змогу поліпшити матеріально-технічне забезпечення.

Сучасний розвиток інфраструктури агропродовольчого ринку потребує вирішення організаційно-економічних  заходів цивілізованого продажу  виробленої сільськогосподарської  продукції та продуктів її переробки  з метою одержання товаровиробниками  максимальних прибутків від її реалізації.[7, с. 387]

Максималізації прибутку сприяє ринкове управління за допомогою  ціноутворення, що є могутнім стимулом, бо кінцевий фінансовий результат залежить лише від дій найбільш економічних агентів. Отже, для ринкового управління характерні стимулюючі дії, які визначають вільний вибір операційних партнерів.

Особливістю управління на аграрному ринку є організація  інформаційного забезпечення суб'єктів  господарської діяльності та органів  управління ринку ринковими оглядами, що дає можливість оволодіти ситуацією  на ринку агропродукції, обирати  і приймати оптимальні рішення з її виробництва.

Підготовку такої інформації здійснюють фахівці-аналітики у вигляді періодичних ринкових звітів з основних видів сільськогосподарської продукції і продовольства.

Ринковий звіт - це об'єктивний аналітичний огляд поточного стану кон'юнктури ринку та короткостроковий прогноз цінової ситуації на ринку конкретного агропродукту на певний маркетинговий період.

У ситуації, коли немає прямої залежності між вхідними ресурсами і працею, з одного боку, і виходом продукції або заохочення, з іншого, застосовуються адміністративні заходи контролю і спонукання, системи штрафних санкцій, контрактного і господарського права.

Успішне функціонування ринку  агропромислової сфери потребує подальшого розвитку інформаційної  служби, маркетингових служб, особливо реклами вітчизняних товарів, яка  є важливим елементом конкуренції  та боротьби за ринок збуту.