Обґрунтування та оцінка економічної ефективності комерційної ідеї (пропозиції)

(2.31)

,

 

де Пв – прибуток валовий, грн.;

Вр – виручка від  реалізації продукції, грн.;

Сзаг – загальні витрати, грн.;

ПДВд – податок  на додану вартість у виручці, грн.

                  Пв = 101275,20 – 59439,28 – 16912,96 = 24922,96 тис. грн.

Податок на прибуток підприємств  – це прямий податок, сплачуваний  підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Ппр = 24922,96* 0,23 = 5732,28 тис. грн.

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов'язані  з ними витрати – чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії.

(2.32)

                                           Пч = Пв – Ппр,

 

де Пч – прибуток чистий, грн.

Ппр – податок на прибуток, грн.

Пв – прибуток валовий, грн.

Пч = 24922,96-5732,28=19190,68 тис. грн.

Таблиця 2.7

Фінансові показники  діяльності підприємства

Продовження табл.2.7

№	Показники	Умовні позначення	Значення
1	Ціна одиниці продукції, грн./од.	Цод	64,92
2	Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	Вр	101275,20
3	Податок на додану вартість у виручці, тис. грн.	ПДВв	16912,96
4	Загальна сума витрат, тис.грн.	Сзаг	59439,28
5	Валовий прибуток, тис. грн.	Пв	24922,96
6	Податок на прибуток, тис. грн.	Ппр	5732,28
7	Чистий прибуток, тис.грн.	Пч	19190,68

 

Продуктивність праці  – це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість  продукції, виробленої в одиницю  часу, або витрати часу на виробництво  одиниці продукції.

(2.33)

                                                               ,

 

де В – виробіток  одного робітника за рік, од, грн.

N – обсяг виготовленої продукції за рік,од, грн.

– середньооблікова чисельність робітника, осіб.

Впр₁ – Продуктивність праці (виробіток) одного основного робітника, од/осіб.

Вор1 = 1560 / 229= 6,81 тис. од./ осіб.

Впр₂ – Продуктивність праці (виробіток) одного основного робітника, тис. грн./осіб.

       Вор2 = 101275,20/ 229  = 442,25 тис. грн../осіб.

Вр1, Продуктивність праці (виробіток) одного робітника, кг/осіб

                                       Впр1 = 1523 / 328 = 4,76 тис. од./осіб.

Вр2, Продуктивність праці (виробіток) одного робітника, тис. грн./осіб

     Впр2 =  101275,20/328 = 308,77 тис. грн./осіб.

Фондовіддача показує частку виробленої продукції, що припадає на 1 грн. вартості ОЗ.

(2.34)

                                                                 ,

де Фв – фондовіддача основних засобів, грн./грн.

Вр – виручка від  реалізації продукції, грн.

Вср – середньорічна вартість основних засобів, грн.

Фв = 101275,20/7586,40= 13,34 грн./грн.

Фондомісткість –  це показник ,що указує, скільки було використано основних виробничих засобів  для виробництва однієї гривні продукції. Із завершенням комплексної механізації та автоматизації виробництва, що можливо за стабільного розвитку економіки, будуть створені об’єктивні передумови для зниження фондомісткості виробництва, а значить, і для підвищення фондовіддачі. Фондомісткість – величина, зворотна показнику фондовіддачі.

(2.35)

                                             Фм =1/ Фв  ,

 

де Фм - вартість виробничих основних засобів на одиницю продукції 

Фв – фондовіддача основних фондів, грн./грн.

   Фм = 1 / 13,34 = 0,08 грн./грн.

Фондоозброєність показує частку вартості ОЗ, що припадає на одного працівника.

(2.36)

                                                                   ,

де Фо – фондоозброєність основних засобів, грн./особу.

– середньооблікова чисельність працівників, осіб

Вср – середньорічна  вартість основних фондів, грн.

Фо = 7586,20/328 = 23,13 грн./особу.

Рентабельність основних виробничих засобів – це відносний  показник, який характеризує рівень ефективності використання цих засобів. Розраховується він відношенням загального прибутку, отриманого за звітний рік, до середньорічної вартості основних виробничих засобів за цей самий рік.

(2.37)

,

де Rоз – рентабельність основних засобів, %

Пв – валовий прибуток, грн.

Вср – середньорічна вартість основних засобів, грн.

Rоз = 24922,96/7586,40*100 =328,00 %

Коефіцієнт  оборотності  – виражає кількість повних кругообертів оборотних коштів. Розраховується як співвідношення суми виручки від  реалізації продукції (Р) і суми власних  оборотних коштів.

(2.38)

                                                               ,

де Ко – коефіцієнт оборотності оборотних коштів, оборотів

Вр – виручка від  реалізації продукції, грн.

ОК – середній залишок  оборотних коштів, грн.

Ко = 101275,20/12129= 8,34 оборотів

Тривалість одного обороту  в днях показує кількість днів, упродовж яких оборотні кошти здійснюють один оборот, проходячи всі фази.

(2.39)

                                                                 ,

де То – тривалість одного обороту, дні

Дк – кількість  календарних днів у році, дні

Ко – коефіцієнт оборотності  оборотних коштів, оборотів

                                                  То = 365/8,34 = 43,77 дні

 

Рентабельність оборотних  коштів – показник  віддачі  оборотних коштів, що являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотного кошту.

(2.40)

                                                                 ,

де Rобк – рентабельність оборотних коштів, %.

Пв – валовий прибуток, грн.

ОК – середній залишок  оборотних коштів, грн.

Rобк = 24922,96/12129*100 = 205,48%

ЗПпр  – Середня заробітна плата одного працівника, грн/осіб.

(2.41)

                                                               ,

де ЗПпр – Середня заробітна плата одного працівника, грн/осіб.

ФОПзаг – загальний  фонд оплати праці працівників підприємства, тис. грн.

– середньооблікова чисельність працівників, осіб.

ЗПпр = 10990,96/ 328 = 33,51 тис. грн.

ЗПр, Середня заробітна  плата одного робітника, грн/осіб.

(2.42)

 ,

де ФОПор – фонд оплати праці основних робітників, тис. грн.

ФОПдр – фонд оплати праці  допоміжних робітників, тис. грн.

Чор – чисельність  основних робітників, осіб

Чдр – чисельність  допоміжних робітників, осіб

ЗПр = 9821,71/266= 36,92 тис.грн.

Рентабельність –  один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь  використання капіталу у процесі  виробництва.

(2.43)

,

де Rпід – рентабельність підприємства, %

Пв – прибуток валовий, грн.

Сзаг – загальні витрати, грн.

Rпід = 24922,96/59439,28*100 = 41,93%

Таблиця 2.8

Показники ефективності діяльності підприємства

№	Показники	Умовні позначення	Значення
1	Продуктивність праці (виробіток) одного основного робітника, тис од./осіб	Впр1	6,81
2	Продуктивність праці (виробіток) одного основного робітника, тис грн./осіб	Впр2	442,25
3	Продуктивність праці (виробіток) одного працівника, тис.од./осіб	Вр1	4,76
4	Продуктивність праці (виробіток) одного працівника, тис. грн./осіб	Вр2	308,77
5	Фондовіддача грн./грн.	Фв	13,34
6	Фондомісткість, грн./грн.	Фм	0,08
7	Фондоозброєність праці, тис грн./осіб	Фо	23,13
8	Рентабельність основних засобів, %	Rоз	328,00
9	Коефіцієнт оборотності  оборотних коштів	Ко	8,34
10	Тривалість одного обороту. дні	То	43,77
Продовження табл.2.9
11	Рентабельність оборотних  коштів, %	Rобк	205,48
12	Середня заробітна плата  одного робітника, тис. грн.	ЗПпр	33,51
13	Середня заробітна плата одного працівника, тис. грн.	ЗПр	36,92
14	Рентабельність підприємства, %	Rпід	41,93

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Обґрунтування та оцінка економічної ефективності

комерційної ідеї (пропозиції)

 

3.1. Обґрунтування впровадження комерційної ідеї (пропозиції)

 

Комерційні ідеї та пропозиції характеризуються насамперед незначним інвестиційним  періодом (не більш одного року), відносно невеликим розміром інвестицій та одержуваних результатів, а також простотою розрахунку їх ефективності.

Загострення конкуренції, збільшення комунікаційних витрат, виникнення ефекту дефіциту споживачів і зростання  їх очікувань обумовлюють розвиток концепції маркетингу взаємин із споживачами, яка приходить на зміну класичному маркетингу. Якщо кілька років тому маркетингові стратегії були орієнтовані на залучення нових споживачів, то останнім часом акцент зміщується на утримання існуючих, формування їх лояльності та вірності підприємству. Причиною таких змін є усвідомлення того, що довгострокові відносини з клієнтами є економічно вигідними, тому що гарантують регулярні закупівлі, вимагають більш низьких витрат маркетингу на одного споживача і завдяки рекомендаціям лояльних клієнтів сприяють збільшенню їх числа.

Ключовою метою концепції маркетингу взаємин є досягнення і зміцнення  лояльності споживачів.

Лояльність споживачів - образно-позитивне  ставлення споживачів щодо діяльності організації, а так само продуктів і послуг, що продаються, вироблених або надаються організацією, персоналу компанії, іміджу організації, торгової марки, логотипу і т.д. Саме наявність лояльності споживача, тобто його сприятливого відношення до даної компанії або її продукту і є фундаментом стабільного обсягу її продажу. Лояльність споживачів є показником стабільності й успішності компанії. Лояльними споживачами можна назвати тих споживачів, які впродовж досить довгого (порівняно з термінами функціонування товару) часу залишаються «вірними» компанії і роблять повторні покупки.

Лояльність споживача базується  на індивідуальному наборі вагомих  аргументів на користь одного разу зробленого вибору. Одна частина цих  аргументів, такі як ціна товару або  програма бонусів за покупки, може бути виражена цілком конкретними чисельними показниками. Інша частина, та ж симпатичність або уважність продавців - числом опісиватся важко, але вплив безсумнівно надає. Відповідно для підвищення лояльності споживачів слід робити як раціональні, так і емоційні ходи.

Таким чином, важливими елементами комплексу заходів для підвищення споживчої лояльності є програми лояльності та програми підвищення задоволеності клієнтів. У роботі розділені ці маркетингові інструменти, оскільки вони переслідують різні цілі, але для будь-якої компанії система з підвищення задоволеності клієнтів більш значима, ніж програма лояльності, т.к. програма лояльності є бар'єром до перемикання тільки при високому рівні виконання найбільш значущих характеристик товару або послуги. Задоволеність клієнта залежить від якості роботи всієї компанії, тоді як програму лояльності слід розглядати як одну з альтернатив маркетинговим комунікаціям. Однак, недооцінювати роль програм лояльності також не слід, тому в сучасних умовах для більшості компаній програми лояльності для клієнтів необхідно доповнювати програмами з підвищення споживчої задоволеності.