Обґрунтування та оцінка економічної ефективності комерційної ідеї (пропозиції)

Проте в основному чай в Україну  імпортується зі Шрі-Ланки – 55,6%, з  Індії – 20,9% та Китаю – 6,5%. Ще за часів  СРСР чай імпортувався з Індії  та Шрі-Ланки. Експорт чаю з Індії  щорічно зменшується, а внутрішнє споживання зростає швидше, ніж його виробництво.

За оцінками ФАО, споживання чаю в світі зросло в 2010 році на 4,8% - до 3,85 млн тонн, а виробництво збільшилося всього на 1,2% - до 3,78 млн тонн. У 2009 році на ринку спостерігалося перевищення пропозиції над попитом. 

До 2005 р. на українському ринку було більше 30 фірм-імпортерів. Зараз налічується  біля 10 крупних трейдерів, ще стільки  ж середніх. Усього чай імпортують близько 70 фірм.

Найбільші світові виробники чаю — статистика за даними  Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, дані на січень 2010 р. Інші, в тому числі, офіційні турецькі, джерела вказують, що Індонезія є п'ятим, а Туреччина — шостим світовим виробником (табл.1.2).

Таблиця 1.2

                            Найбільші світові виробники чаю

Країна	2006	2007	2008	2009
КНР	1047345	1183002	1257384	1317384
Індія	928000	949220	805180	819529
Шрі-Ланка	310800	305220	318470	290000
Кенія	310580	369600	345800	314100
Туреччина	201866	206160	198046	198601
Інші країни	189551	193782	205211	220001
В’єтнам	151000	164000	174900	180006
Продовження табл.1.2
Індонезія	146858	150224	150851	160000
Японія	91800	94100	94100	95520
Аргентина	72129	76000	76000	76000
Іран	59180	60000	60000	62005
Бангладеш	58000	58500	59000	60000
Малаві	45009	46000	46000	47500
Уганда	34334	44923	42808	48663
Всього	3646452	3887308	4735961	5192705

 

 1.3. Споживчі переваги чайної продукції

 

Чай, як товар, має свої особливості. З однієї сторони це продукт повсякденного вживання, що гарантує його виробникам і трейдерам відносно стабільний товарообіг і отримання певної рентабельності. З іншої сторони він імпортується як сировина і як готовий продукт. Робота з ним залежить від багатьох факторів: стану справ у країнах виробниках, цінових коливань на світових чайних біржах, стану економіки у нашій країні.

  На характер попиту чаю має сильний вплив вдала маркетингова політика. Попит на чай може цілком характеризувати економічний стан у країні: якщо зростає популярність високоякісних, більш дорогих сортів, то це свідчить про підвищення купівельної спроможності громадян країни. 

  В середньому на одного мешканця країни припадає близько 300 гр. сухого чайного листа на рік. Найбільше чаю п’ють в індустріальних центрах Донецько-Придніпровського регіону і в цілому в східних областях, де відчувається вплив “чайної” Росії. Через кліматичні особливості до вподоби чай також і населенню спекотного півдня. Середня регіональна залежність ціни 100 - грамової пачки чаю різна.

 У минулому році компанія Taylor Nelson Sofres Україна у рамках щорічного проекту знання і вживання чаю різних марок стала лідером. У ході досліджень було опитано 3500 жителів міст.

Більше як 80% респондентів п’ють  чай не менше одного разу в день, при цьому 60,9% - 76,4% - більше одного разу в день. У незначній мірі зміщуються переваги від гранульованого чаю до листового (55,6%) порівняно з попередніми роками.

 

          1.4. Суспільна  та соціальна значущість чайної  продукції

 

             Вживаючи кілька чашок чаю щодня дозволяє скоротити ризик серцево-судинних захворювань більш ніж на одну третину, згідно з дослідженням голландських  учених.

              Це в основному хороша новина,для тих хто любить чай , сказав провідний дослідник  Yvonne van der Schouw.

            Дослідники спостерігають за 40000 здорових людей протягом

13 років. Вони виявили, що люди, які пили понад 6 чашок чаю в день, знизили ризик  серцево - судинних захворювань на 36%  в порівнянні з групою людей, які вживали менше чашок чаю в день.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ  ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Техніко-економічні показники  величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.

Техніко-економічні показники  застосовуються для планування та аналізу  організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплану підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів. Є техніко-економічні показники загальні (єдині) для всіх підприємств і галузей і специфічні, що відображають особливості окремих галузей. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів. Техніко-економічний аналіз  це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення. Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників.. Після розрахунків складаються висновки на основі отриманих результатів. На підприємстві основними показниками є рентабельність, товарообортність.

Загальний обсяг виготовленої продукції за рік склав 1560 тис.кг. Питома вага продукції за номенклатурними групами розподілена таким чином: зелений чай – 13%, чорний чай – 72%, травяний чай – 6%, фруктовий чай – 5% та лікувальний чай – 4%. Склад та структура обсягу виробництва підприємства з виробництва чайної продукції подано у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Склад та структура  обсягу виготовленої продукції

Показники		Значення, тис. од.	Структура, %
Обсяги виготовленої продукції за рік,  у тому числі за номенклатурними группами:		1560,00	100
1	Зелений чай	202,80	13
2	Чорний чай	1123,20	72
3	Травяний чай	93,60	6
4	Фруктовий чай	78,00	5
5	Лікувальний чай	62,40	4

 

Для характеристики робочого часу працівників підприємства та їх використання на різні види робіт застосовують баланс робочого часу працівників. Баланс робочого часу одного робітника подано у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Баланс робочого часу (річний) одного робітника при  п’ятиденному робочому тижні

Продовження табл.2.2

№	Показники	Значення	Порядок розрахунку показника
1	Календарний фонд часу	365	календарний рік
2	Кількість неробочих  днів, усього: у тому числі:	114	режим роботи
	вихідні дні	104
	святкові дні	10
3	Номінальний фонд робочого часу, днів	251	п. 1 - п. 2
4	Невиходи на роботу, днів, усього: у тому числі:	24	планові оцінки невиходів
	чергові відпустки	24
	навчальні відпустки	-
	невиходи через хворобу	-
5	Явочний робочий час, днів	227	п.3 - п. 4
6	Встановлена тривалість робочого дня, год.	8	режим роботи
7	Витрати робочого часу, год, усього:  у тому числі:	-	планові розрахунки
	внутрішньозмінні витрати (простої)	-
	скорочення робочого часу в передсвяткові дні	-
8	Фактична тривалість робочого дня, год.	8	п. 6 - п. 7
9	Ефективний фонд робочого часу, год.	1816	п. 5 × п. 8

 

Корисний (ефективний) фонд робочого часу – це середня кількість робочих днів, яка корисно використовується протягом планового періоду, і визначається як різниця між номінальним фондом і кількістю неявок на роботу з різних причин: втрати робочого часу та неявки, дозволені законом (чергові і додаткові відпустки, відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, через навчання, неявки у зв’язку з хворобою, у зв’язку з виконанням держобов’язків).

(2.1) Феф = (Др – Двід)*tроб ,    де Феф – ефективний фонд робочого часу одного робітника  за рік, год.; Др – календарний фонд робочого часу, дні. Двід – тривалість днів відпустки, дні. tроб – тривалість робочого дня, год.

Фев=(251-24)*8=1816 годин.

Чисельність основних робітників – економічний показник, який визначає кількість робітників, що зайняті основною господарсько-виробничою діяльністю на підприємстві. Чисельність основних робітників розраховується за формулою:

(2.2)

де Чор – чисельність  основних робітників, осіб;

Тр п – повна трудомісткість виробничої програми за рік, год.;

Феф –ефективний фонд робочого часу одного робітника в  рік, год.;

Квн – коефіцієнт виконання  норм виробітку.

          Чор=435000/1816*1,05=229 чоловік.

Чисельність допоміжних робітників – чисельність робітників , які  виконують різні допоміжні  або підсобні операції з ремонту, транспортування, виготовлення інструменту, обслуговування енергогосподарства тощо. Чисельність основних робітників розраховується за формулою:

      Чдр=16%×Чор=0,16*229=37 осіб.

Чисельність робітників загальна – це сума чисельності  основних та допоміжних робітників. Загальна чисельність робітників розраховується за формулою:

(2.3)

                                       Чр = Чор+Чдр,

 

де Чр – загальна чисельність робітників, осіб. Чор – чисельність основних робітників, осіб. Чдр – чисельність  допоміжних робітників, осіб.

                                     Чр=229+37=266 осіб.

Чисельність управлінського персоналу – чисельність робітників ,які не приймають безпосередньої участі у виробництві, а зайняті управлінською діяльністю. Чисельність управлінського персоналу розраховується за формулою:

        Чуп=19%×Чр= 0,19*266=51 чоловік.

Чисельність працівників  на початок року – це сума чисельності основних, допоміжних робітників та управлінського персоналу. Чисельність працівників на початок року розраховується за формулою:

(2.4)