Международная интеграция: сущьность, необходимость, формы

Особливо важливим завданням є  забезпечення інвестиційної відкритості  України для іноземного капіталу, конкуренція між ним та вітчизняним  капіталом зумовить зростання вартості інвестиційних активів в Україні, що у свою чергу сприятиме підтриманню  сальдо платіжного балансу, прискорить темпи економічного зростання (інвестиційний  попит). Для реалізації політики «відкритих дверей» потрібно відмовитись від  прихованого ізоляціонізму з  ореолом «вітчизняного товаровиробника», низки антиінтеграційних стратегій  ізоляціонізму («вирощування національного  капіталу» тощо), які значно загальмували (і гальмують) входження України  у сферу цивілізованого ринку  і, відповідно, динаміку економічного розвитку. Десятиріччя втрачених  можливостей, яке почалось з проголошення радикальних економічних реформ у 1994 р., має відійти в історію.

3.2 Стратегічні напрямки інтеграції України у світове господарство

 Щодо  стратегічних напрямів інтеграції  України в світове господарство  необхідно виділити:

Входження її в перспективі до структур Європейського  Союзу (ЄС).

У напрямі  розвитку зовнішньої торгівлі з окремими регіонами світу одне з найбільш приоритетних направлень української  інтеграції є поглиблення зв’язків з країнами-членами Європейського  Союзу. Необхідність інтеграції Україні до ЄС випливає з ряду об'єктивних обставин:

 •  Україна представляє собою одну  з найбільших, як за чисельністю  населення, так і за територією, європейських країн; 

• Інтеграція відкриває перед Україною значні можливості щодо використання свого  вигідного географічного положення.

• Орієнтація на співробітництво з Європейським Союзом змусить українських товаровиробників підтягуватися до високих європейських стандартів. Саме через європейський ринок ми зможемо отримувати новітні технології, за допомогою яких виготовлятимемо продукцію, конкурентноспроможну на ринках Європи, Азії, Росії, країн СНД.

• Забезпечення недискримінаційного доступу основних товарів експорту України на ринки  ЄС. Треба  врахувати, що європейський ринок - це понад 500 млн. потенційних споживачів, що мають високу платоспроможність.

         Втім, процесу інтегрування України до ЄС заважають суттєві обставини:

- Країни, що претендують на повноправне  членство в ЄС, повинні мати  ринкову економіку, яка вже  функціонує (тобто не перехідну  до ринку, а саме ринкову). В  Україні на цей час ринкової  економіки немає, а процес переходу  до неї затягується та ускладнюється  багатьма негативними процесами  (спад виробництва, падіння життєвого  рівня населення, жорстка криза  платежів, наростаюча криміналізація  економічної діяльності та процвітаюча  корупція, практична відсутність  інвестицій,тіньова єкономіка тощо); Україна найбільш “безладна” країна серед тих, які ЄС будь-коли розглядав як можливого кандидата на членство.

- Країни  ЄС повинні застосовувати правила  та регулюючі принципи, встановлені  в рамках ЄС, а нормативно-правова  база, що сьогодні існує в Україні  суттєво відрізняється від єдиних  правил ЄС;

Рівень  міжнародної конкурентоспроможності основної маси українських підприємств на сьогодні відстає від рівня ЄС. Багату інформацію щодо конкурентоспроможності Української економіки дає знайомство з матеріалами світового звіту про конкурентоспроможність окремих національних економік за  2004 рік ( Таб. 1).

Вкрай невтішне місце України у зведеному  рейтингу і в усіх групах показників, звичайно, можна частково списати  на роздратування залучених експертів  станом справ у європейській країні, який є гіршим, ніж вони могли  сподіватись (може через це деякі  африканські країни мають вищі рейтинги).

Таблиця 1

Найнижчі  рейтинги

        Слід також пам'ятати, що біля ста країн світу не потрапили до звіту, і не всі з них випередили б Україну в разі свого включення до нього. Однак наведені об'єктивні кількісні дані також дають невтішну оцінку щодо конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Це підтверджує результати тих досліджень , які на додаток до традиційних ситуацій неспроможності державної влади, що притаманні і країнам з розвиненою економікою, додають специфічні проблеми новостворених держав, через це Україна має гірші стартові умови, порівняно з центральноєвропейськими перехідними економіками,а також криза в уряді й управлінні.  

        Навіть поверхневий огляд відповідних рейтингів свідчить про слабкі місця, провали у різних напрямах української державної політики, за яку повинна бути відповідальна не лише виконавча, але й законодавча і судова влада всіх рівнів. Лише в галузі технологій по окремих показниках Україна має пристойні позиції (рівень шкільної освіти, стан фундаментальної науки), незважаючи на катастрофічно низький рівень їхнього бюджетного фінансування. Україна явно недостатньо використовує географічні вигоди свого розміщення, що повинно давати конкурентні переваги (тут Україна має 13-й рейтинг, вищий за всі країни з перехідною економікою) [38;с.47].

 По  мірі спроможності Україна повільно, але врешті-решт робить поступові  крокі інтеграції до ЄС. Першим  з них стало законодавче врегулювання  з боку України своїх відносин  з Європейським Співтовариством та державами-членами шляхом укладення Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 року (що замінила Угоду про торгівлю та комерційне й економічне співробітництво, яку Європейське Співтовариство і Радянський Союз підписали в 1989 році). Положення УПС, що регулюють питання переміщення товарів, послуг, робочої сили та капіталів значною мірою визначатимуть правове поле регулювання відповідних відносин, впливаючи на внутрішнє законодавство обох Сторін і особливо України, оскільки нормативні акти ЄС здебільшого відповідають всім правилам, визначеним в УПС.

Одним з  важливих кроків які здійснила Україна на шляху інтеграції до ЄС,є вступ у 2008 році,до Світової організації торгівлі (СОТ), членами якої вже є 153 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Прямими загальноекономічними наслідками від членства України в цій організації є забезпечення гарантованого доступу до світових ринків товарів, робіт, послуг за рахунок отримання відповідних прав для захисту своїх інтересів на світових ринках, значне розширення обсягів іноземних інвестицій, що залучаються, і захист інтересів національного товаровиробника. Членство України в СОТ,показує, що вступ держави до СОТ позитивно вплинув на гармонізацію торговельно-орієнтованого законодавства держави з договірно-правовою системою СОТ і сприяв активізації торговельних відносин з країнами-членами Організації.

Нині  розвиток співробітництва України  з ЄС охоплює близько 30 галузей  народногосподарського комплексу. ЄС є другим після СНД торговельним партнером України і найбільшим джерелом фінансової допомоги. Товарообіг України з ЄС становив у 2005 р. більше 50% загального обсягу її торгівлі із усіма країнами Європи. Але процес інтеграції до Європейського Союзу досить тривалий і важкий.

Співробітництво з країнами СНД:

У регіональному  аспекті одним з пріоритетних напрямів у зовнішньоторговельній  діяльності України є співробітництво  з країнами СНД, що обумовлено історичними  зв'язками, взаємопов'язаністю економік, подібністю економічних проблем.

Перспективним напрямом розвитку зовнішньої торгівлі з країнами СНД є налагодження прямих зв'язків з окремими її регіонами. Такі зв'язки вже розвиваються з Татарстаном, Дагестаном, Бурятією, Якутією, Санкт-Петербургом.

У межах  СНД існують умови для подальшого розвитку торгівлі з Білоруссю і  Молдовою, а також поглиблення  відносин з країнами Центральної  Азії, насамперед, з Узбекистаном, Туркменистаном, Казахстаном, які мають великі природні ресурси (зокрема, паливно-енергетичні  та мінерально-сировинні). Серед інших  країн СНД привабливими є зв'язки з країнами Закавказзя, які сприяють виходу України на ринки Центральної  Азії і Близького Сходу.

 Інтеграція  у рамках СНД має окрім беззаперечних  переваг, декілька суттєвих недоліків:

 •  Неможливість вирішення у даному  економічному середовищі одного  з основних перспективних питань -технологічного прориву.

 •  Інтеграцію намагаються здійснити  в умовах економічної кризи,  що охоплює усі без винятку  країни СНД, що ставить під  сумнів її практичну реальність. Загроза економічного краху окремих  країн СНД спонукає їх до  певного двостороннього зближення,  що дає підстави характеризувати  дану модель як інтеграцію  виживання на відміну від економічної  інтеграції зростання.

          Чорноморський економічній басейн:

 Інтереси  України як морської держави  вимагають надання пріоритетного  значення активізації її участі  у Чорноморському Економічному  Співробітництві (ЧЕС), де вона  є однією з 11 країн-засновників. З метою поглиблення економічного співробітництва з країнами-учасниками ЧЕС Україна вживає конкретних заходів для розробки, розвитку і виконання проектів у таких галузях як транспорт і зв'язок, торгівля і промисловий розвиток, обмін економічно-комерційною інформацією, сільське господарство, наука тощо. Серед основних пріоритетів - поглиблення економічних відносин з Туреччиною - для забезпечення диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також імпорту сировини для легкої промисловості, Грецією - розвиток судноплавства в басейні Середземного моря, Болгарією та Румунією - розвиток торгівлі в Придунайському регіоні.

         Північноамериканській регіон:

Необхідно розвивати позитивну тенденцію  для збільшення обсягів торгівлі з країнами Північноамериканської  зони вільної торгівлі, особливо з  США та Канадою.

         Латинська Америка:

У розвитку торговельних відносин з країнами Латинської Америки перспективним є співробітництво  з такими країнами як Бразилія, Аргентина, Чилі, на нову фазу взаємин виходять відносини з Панамою та Перу, відновлюються  зв’язки з Кубою.

 Африка:

Зростає роль торговельно-економічних зв’язків з країнами Африки, Азії та Тихоокеанського  регіону. Україна буде продовжувати активну співпрацю з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс) і  західної Африки (Гвінейська Республіка, Нігерія), з Південно-Африканською Республікою.

          Східній регіон:

 Найперспективнішим  партнером України на Далекому  Сході є Японія, яка включила  Україну до Генеральної системи  преференції. Необхідно активізувати співробітництво з Новими індустріальними країнами (НІК), з країнами АСЕАН, Китаєм і Індією, країнами Південно-Західної Азії (Близького та Середнього сходу) такі, як Ліван, Кувейт, Туреччина, Сирія, Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати. Вони мають велике значення з точки зору забезпечення економіки України джерелами енергоносіїв і споживання інженерно-технічних послуг України у спорудженні промислових та цивільних об'єктів, транспортної і комунальної інфраструктури. За певних умов доцільне співробітництво у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та зв'язку. Українські підприємства ВПК можуть одержати в цьому регіоні необхідні для конверсії кошти від торгівлі воєнною технікою, озброєнням та надання ремонтних послуг.

Китай і  Індія - основні партнери України  в зовнішній торгівлі. В перспективі  це ринки для значного збільшення експорту української продукції  машинобудування і передових  технологій, насамперед, для реконструкції  об'єктів, збудованих колишнім СРСР.

 Країни  АСЕАН - потенційні партнери України  в XXI столітті. Вони можуть стати  значними ринками для вітчизняної  машинобудівельної продукції, інженерно-технічних  послуг, підготовки кадрів. Україна  може взяти участь у будівництві  великих об'єктів енергетичного  та промислового значення. Збільшуватимуться  обсяги експорту традиційної  продукції української промисловості  (металопрокат, виробництво важкого  металобудування, верстати, мінеральні  добрива та інша хімічна продукція), імпорту порівняно дешевих, але  високотехнологічних виробів.