Международная интеграция: сущьность, необходимость, формы

 

Вступ

 

Одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації, безумовно, виявилася  інтеграція. Вже за одне це,вона гідна детального вивчення. Термін “інтеграція” походить з латині, де integratio означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле, єдине. Одним із видів інтеграції є економічна інтеграція. Вона – найвищий ступінь розвитку міжнародних економічних відношень.

Метою написання курсової роботи було – вивчення всіх принципів світової економічної інтеграції, та міжнародного досвіду інтеграційних об’єднань. Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві (або більше) країни об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою:

• забезпечення кращих умов торгівлі;
• збільшення розмірів ринку, використання ефекту масштабу виробництва

(для  країн з малою ємністю національного  ринку);

• розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури;
• поширення передових технологій;
• стимулювання конкуренції.

Окрім цього, як свідчить практика, міжнародна торгівля є кращим засобом зруйнувати існуючі  вітчизняні монополії. Вона також приносить  інші переваги, зокрема, зникає дефіцит. Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, проте  можуть також мати політичні  та інші цілі.

Система світового господарства досліджується  у двох площинах. Перша це сукупність національних господарств, а друга  це світове господарство, як наднаціональний  господарський простір. Структури  світового господарства на наднаціональному господарському просторі поділяються  на два рівні – регіональний та транснаціональний (глобальний).     На регіональному рівні структури світового господарства пов’язані з районами регіональної інтеграції. В Європі, це, насамперед, ЄС(Європейський Союз),ЄАВТ(Європейська асоціація вільної торгівлі), СНД(Співдружність Незалежних Держав),ЄЕП(Європейський економічний простір), на Північноамериканському континенті найбільш відома НАФТА, в Латиноамериканському це Меркосур (економічний союз держав у Південній Америці), на Азіатсько-Тихоокеанському АСЕАН, АТЕС, а Африканський континент містить ЕКОВАС (Економічне співтовариство Західно-Африканських держав), КОМЕСА ( Економічне співтовариство країн Східної і Південної Африки).На транснаціональному, глобальному рівні виокремлюють міжнародні міждержавні організації, найбільш впливові це: ООН (Організації Об'єднаних Націй),МВФ (Міжнародний валютний фонд), Світовий банк, СОТ (Світова організація торгівлі), Міжнародний банк реконструкції та розвитку, а також транснаціональні  корпорації, такі як всесвітні лідери General Electric, Citigroup, IBM, Microsoft, Bank of America Corp, Philip Morris та інші. До відомих ТНК що співпрацюють з Україною можна віднести Газпром, Лукойл, Кока-Кола.

          Розвиток науково-технічного прогресу впливає на удосконалення комунікацій, збільшення обсягу інформації та поширення зовнішньоекономічних відносин, економічна інтеграція, як процес зближення національних економік шляхом створення спільного економічного простору, передбачає постійний розвиток співпраці з цими структурами світового господарства. Сучасний політичний та економічний стан розвитку нашої держави змушує звернути особливу увагу на вектор економічної інтеграції.

         Завданням курсової роботи було вивчення сутності, форм та цілей економічної інтеграції; ознайомитися із наслідками вступу країн до торгово-економічних інтеграційних об'єднань; дізнатися про зовнішні чинники та внутрішні передумови економічної інтеграції України; зрозуміти які саме вектори інтеграції необхідно обрати Україні.

 

Розділ 1. Теоретичні основи міжнародної економічної  інтеграції

 

1.1 Сутність та цілі міжнародної економічної інтеграції

 Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Економічна інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, що у  сукупності відрізняють її від інших  форм економічної взаємодії країн: взаємопроникненням і переплетенням  національних виробничих процесів; широким  розвитком міжнародної спеціалізації  і кооперації у виробництві, науці  і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм; глибокими  структурними змінами в економіці  країн-учасниць; необхідністю цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробки скоординованої економічної  стратегії і політики; регіональністю просторових масштабів інтеграції, тому що необхідні передумови першорядно складаються між країнами, де установилися тісні господарські зв'язки.

За змістом  інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення і зрощування відтворювальних процесів країн  регіону. З 1947 р. у світі було створено більш 60 інтеграційних угруповань, що визначалося цілим рядом передумов.

Передумови  інтеграції:

• близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами, що розвиваються;
• географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загального кордону й історично сформованих економічних зв'язків;
• спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;
• демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;
• «ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за його межами, зазнають деяких труднощів, пов'язаних з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишилися за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато латиноамериканських країн поспішили укласти з нею угоди про торгівлю [ 19;с.50].

Спираючись  на зазначені передумови, країни утворюють  інтеграційні об'єднання, що, незважаючи на їх численність у сучасній світовій економіці і на різні рівні  розвитку, переслідують приблизно однакові цілі. Основними цілями інтеграції можуть бути наступні:

1. Використання  переваг економіки масштабів,  що забезпечує розширення розмірів  ринку, скорочення трансакційних  витрат, часток прямих іноземних  інвестицій. Цілі збільшення національних  масштабів особливо чітко виражені  в інтеграційних угруповань Центральної  Америки й Африки.

2.  Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Така мета особливо характерна для країн Близького Сходу. Тут важливе зміцнення взаєморозуміння і співробітництва в політичній, військовій, соціальній та інших неекономічних областях.

3.  Рішення завдань торговельної політики. Регіональна інтеграція розглядається як спосіб зміцнити переговорні позиції країн, що беруть участь, у рамках багатосторонніх переговорів у СОТ. Крім того, регіональні об'єднання дозволяють створювати більш стабільну основу для взаємної торгівлі, про що вже говорилося раніше.

4.    Сприяння структурній перебудові економіки. Залучення країн, що створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торговельних угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядається як найважливіший канал передачі ринкового досвіду. Більш розвинуті країни, залучаючи своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і в створенні там повноцінних містких ринків.

5.  Підтримка молодих галузей національної промисловості, тому що для них виникає більш широкий регіональний ринок. Ця мета була провідною для інтеграційних об'єднань країн Латинської Америки й Африки. [21;с.46].

Об'єктивний зміст інтеграції складає взаємопроникнення і зрощування відтворювальних процесів, що забезпечує більш ефективну взаємодію між країнами. Таким чином, економічна інтеграція має ряд сприятливих умов для взаємодіючих сторін:

1. Інтеграційне співробітництво дає суб'єктам, що хазяюють (товаровиробникам) більш широкий доступ до різного роду ресурсів: фінансових, трудових, матеріальних, до новітніх технологій; а також дозволяє робити продукцію в розрахунку на більш місткий ринок.

2. Економічне зближення країн у регіональних рамках створює привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, захищаючи їх деякою мірою від конкуренції з боку фірм третіх країн.

3. Інтеграційна взаємодія дозволяє вирішувати найбільш гострі проблеми соціального характеру.

Таким чином, у результаті інтеграції окремі групи країн створюють  між собою більш сприятливі умови  для торгівлі і для міжрегіонального пересування факторів виробництва, ніж для всіх інших країн. Подібні  регіональні утворення оцінюються позитивним фактором світової економіки, але за умови, що група країн, що інтегруються, лібералізуючи взаємні економічні зв'язки, не встановлює менш сприятливих, ніж до початку інтеграції, умов  для торгівлі з третіми державами.[22;с.31]

 

2.  Форми та етапи міжнародної економічної інтеграції

 

        Розвиток інтеграційних процесів передбачає певне правове закріплення. Основними типами торгово-економічних союзів є :

1) зона вільної торгівлі;

2) митний союз;

3) спільний ринок;

4) економічний союз;

5) повна економічна інтеграція.

Це – п’ять щаблів чи п’ять  послідовних етапів розвитку інтеграційних  процесів.

Відзначимо, що в сучасному світі  лише одне міжнародне інтеграційне угруповання пройшло реально 5 етапів – Європейський союз. Інші інтеграційні об’єднання поки що пройшли в своєму розвитку 1-й та 2-й етапи.

При створенні зони вільної торгівлі учасники домовляються про взаємне  скасування митних тарифів та квот. Разом з тим по відношенню до країн - нечленів об’єднання,кожен учасник зони вільної торгівлі має право проводити власну політику.

Як правило, конкретні угоди  передбачають створення зони вільної  торгівлі промисловими товарами протягом обумовленого терміну (декількох років) шляхом поступового зменшення та скасування мита та інших нетарифних обмежень. По відношенню до сільськогосподарських  товарів лібералізація носить обмежений  характер.

Відмінність митного союзу від  зони вільної торгівлі полягає в  тому, що його учасники не тільки скасовують тарифи і квоти в торгівлі між  своїми країнами, а й проводять  узгоджену зовнішньоторговельну політику щодо третіх країн (єдиний зовнішній  митний тариф).

Відзначу, що митний союз – більш досконала, порівняно з зоною вільної торгівлі, інтеграційна структура. У межах митного союзу відбуваються істотні зміни в структурі виробництва і споживання країн-учасниць. По-перше, єдиний зовнішній митний тариф регулює товарні потоки. По-друге, спричиняє переорієнтацію ресурсів, зміни в структурі виробництва і споживання.  Використання єдиного зовнішнього митного тарифу може призвести до наступних наслідків :

1) якщо зовнішній тариф на  певний товар встановлюється  вище середнього тарифу, що існував  до виникнення інтеграційної  структури, то країнам-членам  митного союзу потрібно відмовитись  від дешевшого зовнішнього товару  на користь внутрішньосоюзних  ресурсів;

2) якщо зовнішній тариф встановлюється  нижче існуючого, то відбувається  переорієнтація зовнішньої торгівлі  країн-членів об’єднання на ринки  третіх країн.

Досвід показує, що регулювання  зовнішнього тарифу в цілому сприяє розвиткові ринку товарів та послуг. Відбувається зниження або уповільнення зростання цін, посилюється конкуренція  між товаровиробниками і постачальниками  імпортних товарів. Маніпулювання  із зовнішнім митним тарифом дозволяє створити сприятливі умови для залучення  іноземних інвестицій. Важливе значення для ефективного функціонування митного союзу має наявність в його складі однієї-двох крупних держав.

Відзначимо, що функціонування митного  союзу потребує наявності певних регулюючих інститутів, оскільки:

а) перехід до спільних митних тарифів  потребує перегляду підходів щодо розвитку багатьох галузей національної економіки  в кожній країні;

б) виникає потреба в координації  розвитку окремих галузей на макроекономічному  рівні;

в) виникає потреба в переговорах  з приводу узгодження не тільки митно-тарифної політики, а й координації та пристосування  внутрішніх ринків до зміни економічної  ситуації;

Третім етапом у розвитку міжнародної  економічної інтеграції є спільний ринок. На сьогодні цей тип торгово-економічних  союзів реалізований в ЕС, на досвіді  якого зроблені практичні і теоретичні висновки (ЕС оголосив про створення  спільного ринку в 1993 р.).

До тих характеристик, які притаманні митному союзу, даний тип передбачає скасування перешкод для вільного переміщення  між країнами всіх факторів виробництва. Досвід показує, що створення спільного  ринку передбачає узгодження наступного кола питань:

• розробка спільної політики розвитку окремих галузей та секторів економіки. Їх вибір здійснюється, виходячи з  їх значення для наступного закріплення  інтеграції та соціального резонансу  після прийняття відповідних  заходів (в ЕС такими секторами були сільське господарство та транспорт); 
          • формування спільних фондів сприяння соціальному та регіональному розвитку, орієнтованих на задоволення «потреб на місцях», які б дозволили реально відчути переваги інтеграції;