Экономическая эффективность технического перевооружения предприятия

Розрахунок IRR проводиться  методом послідовних наближень  величини NPV до нуля при різних ставках  дисконту. На практиці визначення IRR проводиться  за формулою:

 

.    (1.5)

 

де А – ставка дисконту, при якій NPV позитивна;

В – ставка дисконту, при якій NPV – від’ємна, а – величина позитивної NPV при ставці дисконту А;

b – величина від’ємної NPV при ставці дисконту В.

Слід зауважити, що точність розрахунків обернено пропорційна довжині інтервалу (А,В), тобто необхідно прагнути, щоб А і В були найближчими значеннями коефіцієнта дисконтування, при яких NPV змінює знак 
з «+» на «–».

Якщо значення IRR інвестиційного проекту більше за існуючу ставку рефінансування банків і більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може бути рекомендованим для реалізації.

Недоліками критерію IRR є те, що він:

– не завжди виділяє найбільш прибутковий проект;

– не дозволяє дати однозначну оцінку IRR проектів, у яких зміна знака NPV відбувається більше одного разу;

– при аналізі проектів різного масштабу не завжди узгоджується з NPV.

Незважаючи на вказані вади методу IRR, більшість приватних інвесторів розглядають його як вимірник їх доходності на вкладений капітал, і приймають  рішення щодо інвестування в залежності від значення IRR.

Метод визначення терміну окупності інвестицій (Payback Period, PP).

Термін, протягом якого інвестор може відшкодувати початкові затрати, забезпечивши при цьому бажаний рівень доходності, називається терміном окупності  інвестицій [9].

Цей метод – один із досить простих та доступних в користуванні широко розповсюджений в практиці аналізу ефективності інвестицій. Він дає можливість отримати додаткову інформацію про проект та визначити той термін, за який кумулятивна сума грошових чистих надходжень дорівнюватиме сумі інвестицій. Загальна формула для розрахунку PP має такий вигляд:

 

,      (1.6)

 

де РР – термін окупності (років);

І – обсяг інвестицій по проекту;

CFt(s) – річна сума грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту.

Індекс (s) при знаменникові CFt свідчить про можливість двоякого підходу до визначення величини CFt . Перший підхід можливий у випадку рівномірних однакових по величині щорічних грошових надходжень. Тоді обсяг інвестування ділиться на величину річних надходжень. Другий підхід має місце, коли грошові надходження від проекту суттєво відрізняються по роках. В такому раз РР розраховується прямим підрахунком років, протягом яких інвестиція буде відшкодована кумулятивним доходом (нарощуваним підсумком). Дуже часто при розрахунку РР враховується дробова частина року, що робить його більш точним [10].

Врахування фактора часу при  розрахунку терміну окупності вимагає дисконтування грошових потоків по відповідній ставці дисконту, а формула для розрахунку дисконтованого терміну окупності (DPP) має вид:

 

.   (1.7)

 

Очевидно, що в разі дисконтування  термін окупності збільшується, тобто  завжди PP > DPP.

Метод розрахунку терміну окупності  найбільш виправданий у випадку, коли інвестиції мають високий ступінь ризику, тому чим менший термін окупності, тим менш ризикованим є проект.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій (Accounting Rate of Return, ARR).

Цей метод має такі характерні риси: по-перше, він не передбачає дисконтування грошових потоків, а, по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку, який розраховується як різниця між балансовим прибутком та податковими платежами до бюджету. Коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR) розраховується діленням середньорічного чистого прибутку (PN) на середню величину інвестиції. Середня величина інвестиції визначається діленням початкових вкладень (І) на два, якщо після закінчення терміну реалізації досліджуваного проекту всі основні засоби будуть повністю проамортизовані, якщо передбачається наявність залишкової або ліквідної вартості (RV), то її оцінка повинна бути врахована.

 

 

.     (1.8)

 

Застосування показника ARR базується на зпівставленні його розрахункового рівня із стандартними рівнями рентабельності. Широке використання ARR зумовлено такими його позитивними сторонами:

– він простий та наглядний при розрахунках, а також не вимагає використання дисконтованих грошових потоків;

– в акціонерних компаніях він орієнтує менеджерів на ті варіанти інвестування, які безпосередньо пов’язані з рівнем прибутковості, котрий цікавить акціонерів в першу чергу;

– він зручний для включення в перелік показників, на яких ґрунтується система стимулювання управлінського персоналу.

Разом з тим ARR не враховує різної цінності грошей в часі, також  ігнорує відмінності в тривалості експлуатації активів, створених завдяки  інвестуванню [11].

На практиці дуже часто  приходиться мати справу з ситуацією, коли різні показники прийнятності інвестицій призводять до суперечливих висновків, що ускладнює прийняття інвестиційних рішень, особливо якщо мова йде про конкуруючі інвестиції. Виникнення конкуренції між інвестиційними проектами можливе, по-перше, із-за того, що вони є взаємовиключними внаслідок дії зовнішньоекономічних чинників, та, по-друге, із-за бюджетних обмежень.

В залежності від обраного критерію оцінки ефективності інвестицій вибір може бути різним. Незважаючи на те, що між показниками NPV, PI, IRR, WAСС( середньозважена вартість інвестованого капіталу) існує тісний взаємозв’язок:

– якщо NPV > 0, то одночасно IRR > WAСС , а PI > 1;

– якщо NPV < 0, то одночасно IRR < WAСС , а PI < 1;

– якщо NPV =0, то одночасно IRR = WAСС , а PI = 1;

– зробити однозначний висновок не завжди представляється можливим [12].

При прийнятті інвестиційних  рішень можна керуватись наступним:

– якщо існують загальні бюджетні обмеження , а знак NPV не змінюється більше одного разу, то для ранжування інвестиційних проектів використовують внутрішню норму рентабельності;

– якщо немає бюджетних обмежень при нестабільності грошового потоку використовують тільки NPV, а при стабільності – NPV та IRR;

– для відбору взаємовиключних проектів застосовується NPV;

– при високому ступені невпевненості використовується термін окупності інвестицій.

 

 

 

 

 

2 обґрунтування доцільності технічного переозброєння цеху

 

2.1 Постановка задачі та вхідні данні

 

Об'єктом дослідження у курсовій роботі є промислове підприємство, яке складається з основного, допоміжних та інших цехів. Підприємство має у своєму складі основний цех, що випускає кінцеву продукцію, яку реалізують споживачеві. Продукція цеху повністю реалізується.

Зважаючи на високий  попит на продукцію цеху і його обмежені виробничі потужності,

Зважаючи на високий  попит на продукцію підприємства та його обмежені виробничі потужності, власниками підприємства було прийняте рішення про проведення технічного переозброєння виробничого цеху підприємства. Інвестиційним проектом технічного переозброєння передбачається, що виробництво не зупинятиметься; нове технологічне устаткування буде встановлено на вільних виробничих площах, а старе устаткування виведене з експлуатації одразу після введення нового. Реалізація проекту (крім збільшення обсягів виробництва) дозволить підвищити якість продукції і, відповідно, ціни на неї.

У курсовій роботі припускається, що обсяг виробництва збільшуватиметься  щороку у зв'язку зі зростаючим попитом  на продукцію підприємства, а ціна кінцевої продукції, норми витрати  матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, їхні закупівельні ціни і чисельність персоналу зміняться лише одного разу при переході зі старого устаткування на нове.

Термін, протягом якого  відбуватиметься зростання обсягу виробництва -5 років. Цей термін (зі значною мірою умовності) можна прийняти за термін (строк) реалізації проекту.

Техніко-економічні показники  роботи підприємства, у базисному  періоді, наведені у додатку А.

Виходячи з заданих  умов, необхідно:

– визначити ефективність проекту технічного переозброєння цеху;

– розрахувати техніко-економічні показники роботи цеху і підприємства за умов реалізації проекту;

– виконати аналіз динаміки техніко-економічних показників до та після реалізації проекту.

У розрахунковій частині роботи потрібно визначити:

– потреби підприємства в інвестиціях і їхні джерела;

– вартість і собівартість продукції за умов реалізації проекту;

– грошові потоки, що передбачатимуться інвестиційним  проектом і ефективність проекту;

– проектні техніко-економічні показники роботи цеху і підприємства в цілому.

Результатом роботи є  обґрунтування економічної доцільності  реалізації інвестиційного проекту технічного переозброєння підприємства.

 

2.2 Розрахунок потреби в інвестиціях

 

Реалізація проекту технічного переозброєння цеху потребує придбання, транспортування і монтажу нового технологічного устаткування і, відповідно, інвестицій в основні фонди. Засвоєння інвестицій в основні фонди відбуватиметься протягом звітного року, який прийнято за нульовий рік реалізації проекту. Це означає, що всі необхідні роботи із заміни старого устаткування на нове будуть проведені у звітному (нульовому) році. Проектом технічного переозброєння передбачено, що нове устаткування буде введене в експлуатацію (а старе устаткування, відповідно, виведене з експлуатації) з 1 січня першого року реалізації інвестиційного проекту. Виведене з експлуатації старе устаткування буде реалізоване іншому підприємству за залишковою вартістю.

Збільшення обсягів  виробництва, зростання закупівельних цін на матеріальні і паливно-енергетичні ресурси а також зміна норм витрати цих ресурсів призводять до зміни потреби в обігових коштах. Оскільки обсяги виробництва щорічно зростатимуть, відповідно зростатиме і потреба в сировині, матеріалах, напівфабрикатах, паливі та інших складових товарно-матеріальних запасів (далі – ТМЗ). Тому необхідно розрахувати обсяг інвестицій на поповнення ТМЗ у кожному році реалізації проекту. Проектом технічного переозброєння передбачено, що інвестування у поповнення ТМЗ (тобто закупівля додаткових обсягів сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо) починається з першого року реалізації проекту.

Вихідна інформація для  визначення потреби в інвестиціях  наведена у додатку Б.

Обсяг капіталовкладень в основні  фонди  обчислюється так:

 

,    (2.1)

 

де   – вартість нового обладнання, млн.грн;

 – витрати на транспортування устаткування, млн.грн.;

 – витрати на монтаж устаткування, млн.грн.;

 – витрати на демонтаж старого устаткування, млн. грн.;

 – залишкова вартість устаткування, що демонтується, млн.грн.

У нашому випадку потреба  в капітальних вкладеннях складатиме:

 

млн.грн.

 

Термін засвоєння капітальних вкладень в основні фонди складає один рік. Це означає, що протягом першого року з моменту початку фінансування проекту будуть проведені необхідні роботи (демонтаж старого устаткування, закупівля та монтаж нового обладнання).

При визначенні потреби в інвестиціях в обігові кошти необхідно врахувати, що потреба в них виникає як у перший рік, так і в наступні роки реалізації проекту (оскільки відбувається зміна обсягу виробництва).

Обсяг інвестицій на поповнення ТМЗ ( ) визначається сумарно за складовими ТМЗ:

 

,   (2.2)

 

де   – інвестиції на поповнення запасів сировини, основних

         матеріалів, покупних напівфабрикатів, млн. грн.;

 – інвестиції на поповнення запасів допоміжних матеріалів,

      млн.грн.;

        – інвестиції на поповнення запасів палива, млн.грн.;

        – інвестиції на поповнення запасів запасних частин для ремонту,

       млн.грн.

 

Обсяг інвестицій на поповнення запасів сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів у першому році реалізації проекту обчислюється за формулою:

 

    (2.3)

де   – запаси сировини, основних матеріалів, покупних

          напівфабрикатів у звітному році, млн. грн;

       – коефіцієнт (індекс) зміни обсягу виробництва продукції в

     першому році реалізації проекту;

       – коефіцієнт зміни норм витрати матеріальних і паливно-

     енергетичних  ресурсів;

        – коефіцієнт зміни цін закупівлі цих ресурсів.

У другому та наступних  роках реалізації проекту обсяг  інвестицій на поповнення запасів сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів визначається так: