Форми удосконалення похідного попиту

Політична економія ділить, як зазначалося вище, фактори виробництва на три групи: землю, працю і капітал. Перші два називають первинними факторами виробництва, що наявні ще до процесу виробництва. До первинних факторів зараховують фактор, що виробляється економікою, - капітал, або, по-іншому, інвестиційні товари, або капітальні блага. Капітал політична економія розглядає двояко: як фактор виробництва і як ресурс, що приносить процент позичальнику.

Капітал як фактор виробництва складається  з тих виготовлених товарів, які, відповідно, застосовують для продукування інших товарів. 
Окремі капітальні блага можна використовувати протягом кількох років, тоді як інші - протягом століття і навіть більше. Проте суттєва риса капітального блага полягає в тому, що воно є і фактором виробництва, і продуктом одночасно.

Є три  різновиди капітальних благ: будівлі  й споруди (такі як заводи і будинки), устаткування (споживче, такі як автомобілі, і виробниче - устаткування тривалого використання та інші знаряддя праці) та запаси (наприклад, верстати на складах.[12, c. 32]

ВИСНОВКИ

 

Ринки факторів – це спеціальні ринки, де на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, з боку позиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших визначаються станом других.

Функціонування  ринків факторів виробництва здійснюється за тими ж принципами, що і ринки  продукції.

Взаємодія попиту і пропозиції дозволяє дослідити проблеми ціноутворення на фактори виробництва, а також вплив державної політики на стан цих ринків.

Структура ринку повного фактора виробництва  пов’язана із особливостями рішень, які приймаються формами і  домогосподарствами цін і обсягу факторів на ринках.

Ресурси задовольняють потреби споживачів не прямо, а через виробництво товарів і послуг. Стабільність попиту на ресурс залежить від: 1) продуктивності ресурсу при створенні товару. 2) ринкової вартості, чи ціни товару, який створений за допомогою даного ресурсу. Попит на ресурс: реалізація продукту в умовах чистої конкуренції.

 Попит  на ресурси в умовах недосконалої  конкуренції.

Попит на ресурс: реалізація продукту в умовах недосконалої конкуренції. На ринку  із недосконалою конкуренцією – по двом причинам: зменшується граничний продукт і падає ціна на продукт, так як зростає випуск продукції. Підприємець в умовах досконалої конкуренції буде виробляти продукту менше, ніж при чистій конкуренції.

Попит фірми  на фактори визначається попитом  споживачів на ринках готової продукції, тому попит на фактори виробництва називається вторинним попитом. Ресурси задовольняють потреби споживачів не прямо, а через виробництво товарів і послуг.

Стабільність  попиту на любий ресурс залежить від  продуктивності ресурсу при створенні товару та ринкової вартості, чи ціни товару, який створений за допомогою даного ресурсу. Тобто, ресурс, який є високопродуктивним при виробництві товарів, високооцінюваний суспільством, буде користуватися більшим попитом.

Правило використання ресурсів: щоб максимізувати прибуток, фірма повинна використовувати додаткові одиниці любого даного виду ресурсу до тих пір, поки кожна наступна одиниця дає приріст загального доходу фірми, а не загальних витрат.

Величина, на яку  кожна додаткова одиниця ресурсу  дає приріст витрат (витрат на ресурси) називається граничними витратами на ресурси (ГВтР).

Отже, на чисто конкурентному ринку ставка зарплати встановлюється сукупною, чи ринковою, пропозицією праці чи ринковим попитом на неї. Одна фірма ніяк не може вплинути на дану ставку. Це означає, що сукупні витрати на ресурси зростають точно на величину існуючої ставки зарплати для кожного додатково найнятого працівника; ставка заробітної плати і граничні витрати на ресурс (ГВтР) дорівнюють.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Барр Р .Политическая  экономия - М . : Рыбари ,2008 – 342 с.

2. Вальчук А.Д. Мікроекономіка. – К.: знання, 2009 – 546 с.

3. Волошин В.В. Мікроекономіка. – К.: вища школа, 2008 – 521 с

4. Гальперин В.М. Микрозкономика . - СПб .: Питер , 2009 - 269 с.

5. Гальчинський А.С. Основи економічних знань. - К.: Вища школа,  2008 – 544 с.

6. Гамільтон Дж. Мікроекономіка . - К.: Основи, 2006 -223с.

7. Гребенников П.И. Микрозкономика. - М .: ЮНИТИ, 2006 - 447 с.

8. Давидов К.М. Мікроекономіка. – К.: Вища школа, 2009 – 448 с

9. Доланн Е. Микрозкономика . - СПб .: Питер , 2008 -327с.

10. Задоя А.А. Основи зкономичессской теории - М.: Рыбари, 2006 -381 с.

11. Задоя О.А. Мікроекономіка - К.: Четверта хвиля , 2008 - 236с.

12. Економічний словник - довідник /За ред. С.В. Мочерного.- К: Феміна,2005-368 с.

13. Есмалов А.Б. Мікроекономіка. – К.: знання, 2008 – 564 с

14.Макконнел К.Р. Экономикс -М.: Республика , 2006- 455с.

15.Маршалл А. Принципи политической зкономии - М.: Мысль, 2006-375с.

16. Міщук В.Д. Мікроекономіка. – К.: Знання, 2008 – 546 с

17. Основи економічної теорії / За Ред С.В.Мочерного - К.: Вища школа, 2005 - 385 с.

18. Основи ринкової економіки / За ред. В.М. Петюха - К.: Урожай, 2008- 400с.

19. Рибак В.В. Мікроекономіка. – К.: Знання, 2008 – 487 с

20. Робинсон Дж . Экономическая теории - М.: Высшая школа, 2006-438 с.

21.Нуреев Р.М. Основи экономической теории - М.: Высшая школа, 2005 - 500 с.

22. Піндак Р.С. Мікроекономіка . - К.: Основи , 2006 - 646 с.

23 Пундик А.Л. Мікроекономіка. – К.: знання, 2008 – 548 с

24. Самуельсон П. Економіка - К.: Либідь , 2008 - 456 с.

25. Слухай С.В. Словник з мікроекономіки - К.: Знання, 2009. – 389 с.

26. Ткачук Л.М. Мікроекономіка. – К.: Вища школа, 2008 – 675 с.

27. Тютів С.Д. Мікроекономіка. – К.: Знання, 2008 – 421 с

28. Чуйко П.Л. Мікроекономіка. – К.: Вища школа, 2008 – 465 с

29. Шевчук В.С. Мікроекономіка. – К.: Вища школа, 2008 – 564 с

30. Яблоков А.М. Мікроекономіка. – К.: Знання. 2008 – 482 с