Форми удосконалення похідного попиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП ----------------------------------------------------------------------------------3

РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА РИНКУ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

1. Умови діяльності ринку --------------------------------------------------5
2. Функції ринку -------------------------------------------------------------9
3. Ринки факторів виробництва ------------------------------------------13

РОЗДІЛ 2 ВЗАЄМОДІЯ  РИНКУ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА І  ПОПИТУ НА ПРОДУКЦІЮ 

2.1. Вибір факторів  виробництва-------------------------------------------------15

2.2. Рівновага на ринку  факторів виробництва -------------------------------27

2.3. Капітал як  фактор виробництва. Ринок капіталів  і позичковий процент --------------------------------------------------------------------------------31

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПОХІДНОГО ПОПИТУ

3.1. Поняття попиту ----------------------------------------------------------------36

3.2. Форми удосконалення  похідного попиту --------------------------------41

ВИСНОВКИ --------------------------------------------------------------------------44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ----------------------------------46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ринок – це система  товарно-грошових відносин, що виникають  між покупцем і продавцем, яка  включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб‘єктів господарювання у боротьбі за споживача.

Функціонування ринку  підпорядковується законам товарного  виробництва – закону вартості, попиту і пропозиції та закону конкуренції. Саме на цій основі дії цих законів формується ринкова ціна, яка врівноважує попит і пропозицію, яка регулює обсяг і асортимент товарів, що виробляються, впливає на розвиток виробництва і є основним регулятором господарської діяльності.

Через ринкову ціну виробник і покупці дізнаються про попит  на ті чи інші товари, технологічні можливості товаровиробників. Тим самим ринок  виступає як регулятор господарської  діяльності.

Економічна конкуренція  на ринку між товаровиробником в кінцевому підсумку стимулює підвищення ефективності виробництва ціною банкрутств збиткових і технічно відсталих підприємств. З розвитком виробництва, підвищенням його суспільного характеру відбуваються істотні зміни й у ринкових відносинах, впроваджуються елементи його регулювання державою. 

Тому в ринковій економіці  особливого значення набуває обслуговування ринку за допомогою певних ринкових інституцій, мається на увазі, ринкової інфраструктури.

Тому, основною метою роботи є формування ринкової інфраструктури та її роль у функціонуванні економіки. На сьогоднішньому етапі розвитку економіки України ця тема є особливо актуальною, тому що ці елементи – ринку факторів виробництва - її у великій мірі ще потрібно сформувати.

У сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого - розвиваються засоби зв'язку, купівля-продаж може здійснюватися за допомогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв'язку. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі.

Основною метою курсової  роботи є визначення особливостей функціонування сучасного ринкового господарства і взаємозв‘язок його чинників.

Основні завдання, що ставляться при написанні курсової роботи є:

• визначення поняття про природу ринку;
• структура ринкового господарства;
• особливості функціонування ринкового господарства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 . ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА РИНКУ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

1. Умови діяльності ринку факторів виробництва

 

З давніх часів ринок  визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово "ринок" асоціюється з базаром - місцем обміну вироблених благ. Це правильно  лише частково. Ринок - поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами, різні кіоски, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації) - це фондові біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент) за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні зобов'язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.

Як явище господарського життя  ринок з'явився багато сотень років  назад, як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через суспільний поділ праці, появу економічно самостійних, юридичне незалежних господарюючих об'єктів, перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку.

У сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає  кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого - розвиваються засоби зв'язку, купівля-продаж може здійснюватися  за допомогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв'язку. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити такий висновок.

Ринок - це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу. [1, c. 34]

Інакше кажучи, збалансування  актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Ринок - це механізм координації різноманітної діяльності людей через систему цін. Виникає запитання: як же діє ринковий механізм, чому виробники, яких тисячі й мільйони, виробляють одяг, взуття, продукти харчування, автомобілі, телевізори, верстати, книжки, відтворюють економічний порядок, а не хаос, анархію?

Ринок сприяє вирішенню  трьох основних економічних завдань: що, як і для кого виробляти.

1. Що виробляти, які  товари, послуги, визначають не  парламент чи уряд, а покупці  та продавці. Перші платять гроші  за певні товари, які представлені на ринку, а другі виробляють ті товари, які мають збут і приносять прибуток. Адже, якщо немає попиту на якийсь товар, то на його виробництво будуть витрачені матеріали, сировина, знаряддя праці, робоча сила, а отже, і фірма чи виробник матимуть збитки. Ясно і те, що покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштовує, а продавець віддасть свій товар за суму, що принесе йому вигоду. Отже головну роль у вирішенні питання, що виробляти, у ринковому механізмі належить ціні.

2. Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробниками. Застосовуючи примітивну техніку, технологію, організацію виробництва, суб'єкти господарської діяльності матимуть індивідуальні витрати виробництва вищі за суспільне необхідні, а отже, продаватимуть свої товари за цінами, які нижчі, ніж витрати на ці товари. В результаті вони стануть банкрутами. Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати витрати виробництва, що можливо завдяки запровадженню нової техніки, технології, організації виробництва тощо.

3. Для кого виробляти  товари, визначає попит. Якщо населення  отримує високі доходи, то воно  може купувати різноманітні товари. У тому разі, коли більшість  населення країни має обмежені доходи, воно купуватиме лише предмети першої необхідності. У першому випадку попит стимулюватиме виробництво, а в другому - дестимулюватиме і зумовлюватиме його згортання.

Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва  є підприємства, фірми. Якщо вони отримують  значні прибутки, то купують чинники  виробництва (матеріали, сировину, техніку, робочу силу), що сприяє розвитку виробничого споживання. І, навпаки, при значній збитковості підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься. Замовниками різних товарів можуть бути і уряд, і іноземні фірми, що також визначає спрямованість виробництва.

Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця витрачена на виробництво товару, стає суспільне необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між_ попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, які хочуть купити продавці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що веде до рівноваги.

Отже, ціна рівноваги - це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги  між попитом і пропозицією  немає, то ринок через такий його важіль, як ціну, впливає і на виробництво. Недостатня кількість певних споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін і навпаки. Це в свою чергу, впливає на виробництво, зумовлює його розгортання або скорочення.

Якщо запаси товарів  реалізуються за цінами, близькими до ціни рівноваги, ринковий механізм працює ефективно, а подібні ринки є ефективними.

Найефективніше ринки  функціонують в умовах чистої конкуренції, де відтворюються основні ознаки "вільного ринку". Ці ознаки сформульовані світовою економічною наукою і зводяться ось до чого:

• необмежена кількість  учасників конкуренції, абсолютно  вільний доступ до ринку і такий  же вільний вихід з нього. Вільному ринку відповідають будь-які форми  власності, крім державної;

• абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів. Кожний учасник конкуренції вкладає гроші в акції, облігації та інші цінні папери для отримання доходу. Це можливо лише при залученні додаткових ресурсів та розширенні виробництва;

• вироби на ринку однорідні (тобто "одне яблуко не гірше за інше");

• наявність у кожного  учасника конкуренції повного обсягу інформації про попит, ціни, норму  прибутку тощо;

• у системі вільного ринку немає місця будь-яким типам  монополії, виключені інфляція, безробіття, надвиробництво,

Ознайомившись з такими ознаками "вільного ринку", будь-хто  зробить висновок: такого ринку немає і ніколи не може бути. Водночас стане зрозумілим і те, що будь-який реально функціонуючий ринок (його ще називають конкурентним, або операційним) має в собі елементи вільного.

Поняття "вільний ринок "- це не стихія і анархія, як інколи думають. Він має зовсім інший  зміст: надання права вільного вибору споживачеві того чи іншого блага  у межах доходів, якими володіє  населення, і рівня цін, що склалися. Це має забезпечити: по-перше, незалежність економічного суб'єкта від владних структур та їхніх чиновників; по-друге, вільний вибір товару; по- третє, диктат на ринку споживача, а не виробника.

Ринок є одним з  найбільших досягнень цивілізації, загальноекономічним явищем, характерним для будь-якого способу виробництва, де діють закони товарного господарства.[2, c. 83]

Ринкові відносини динамічні, вони несуть в собі не тільки генетичну  пам'ять економічних перетворень, здійснених людством, а й особливості історичних, економічних, природничих, соціально-політичних, національних, культурних та інших умов розвитку різних країн. Реальний стан цих умов визначає ступінь розвитку ринкових відносин. У зв'язку з цим характер ринку і ринковий механізм (мотивація праці, критерії ефективності, ступінь розвитку банківсько-кредитної системи, організація та методи регулювання) у різних країнах мають значні відмінності.

Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації  докорінно відрізняється від  ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики з боку держави високі організованість та виконавча дисципліна.

Ринок є складним утворенням, що, з одного боку, являє собою  сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого - забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.

 

1.2. Функції  ринку

 

Більш повно і глибоко  сутність ринку можна розкрити через  функції, які він виконує. Головні  з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

Регулююча функція ринку  забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат на виробництво будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної ціни товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці.