Фінансова політика

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ	2
1. Економічна необхідність та сутність фінансової політики 1.1. Сутність та економічний зміст фінансової політики	4
1.2. Структурні елементи фінансової політики держави	6
1.3. Реалізація фінансової політики на стратегічному рівні управління державою	10
2. Аналіз стану та пріоритетів розвитку фінансової політики України  2.1. Основні етапи становлення фінансової політики України	18
2.2. Стан та пріоритети фінансової політики України у контексті розвитку держави	21
3. Основні напрями вдосконалення фінансової політики України 3.1. Проблеми фінансової стабілізації в Україні та шляхи їх вирішення	31
3.2. Державний бюджет як головний засіб управління соціально-економічним розвитком країни	33
Висновки	37
Список використаної літератури	39

 

 

 

ВСТУП

Фінансова система кожної країни має свою специфіку. В Україні фінансову систему утворюють: державний і місцеві бюджети, або так званий консолідований бюджет; фінанси підприємств усіх форм власності; централізовані державні та інші фонди; фондовий ринок.

Основною ланкою фінансової системи і найважливішим комплексом засобів державного регулювання економіки є державні фінанси. Державні фінанси – це цілісна система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій держави, а також забезпечення умов розширеного відтворення. Тобто фінансова діяльність держави зумовлена об’єктивною необхідністю і є процесом збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують практичне виконання функцій державою.

Отже, фінансова діяльність держави – одна з найважливіших сфер її діяльності, передбачених законодавством України. Вона спричинена необхідністю держави здійснювати та перерозподіл національного доходу.

Питання фінансової політики досліджувалось багатьма українськими економістами, серед яких особливо необхідно виділити: Василика О.Д., Єпіфанова А.О., Кириленко О.П. Такі українські науковці, як Калюга Є.В., Мельничук В., Стефанюк І.Б., Шевчук В.О., даній темі присвятили чимало своїх статей і видань.

Взагалі ступінь вивчення теми фінансової політики в Україні ще не досить високий, деякі питання висвітлені неповно і мають неоднозначне трактування.

Актуальність теми полягає у сучасній необхідності створення дієвого механізму фінансової політики в Україні для забезпечення фінансової дисципліни під час проведення реформування народного господарства, що може стати запорукою ефективності намічених реформ у державі.

Метою є комплексне дослідження теоретичних та методичних основ фінансової політики держави в процесі забезпечення належного рівня розвитку держави, а також визначення видів та методів фінансової політики держави та його значення у сучасних умовах.

Основними завданнями є обґрунтування теоретичних засад сутності та основних цілей фінансової політики держави, визначення її ролі у забезпеченні фінансової моделі розвитку економіки, запропонувати використання зарубіжного досвіду фінансової політики для її впровадження в Україні.

Завдання дослідження:

1. Вивчити види та методи державного фінансової політики.
2. Визначити значення фінансової політики в умовах ринкових відносин.
3. Проаналізувати роль фінансової політики у забезпеченні економічного зростання.

Об’єктом цього дослідження є діяльність державних органів по забезпеченню законності, ефективності та повноти при мобілізації, розподілі та використанні національного доходу та пов’язаних з ним матеріальними цінностями.

Предмет дослідження — види та методи державної фінансової політики.

При написанні даної роботи автором була використана ціла сукупність методів, способів та прийомів наукового дослідження та пізнання, які включали в себе як загальні, такі як матеріалістичний, порівняльний, історичний,  так і спеціальні, наприклад, метод статистичного аналізу, зведення та групування, індексний метод та обробка літературних джерел, а також метод відображення результатів наукових досліджень у графічній та табличній формі.

 

 

 

1. Економічна необхідність та сутність фінансової політики

1. Сутність та економічний зміст фінансової політики

Державне регулювання за допомогою фінансових та грошово-кредитних інструментів є найбільш відомим та розповсюдженим в країнах ринкової економіки.

Фінансова система країни складається з:

• державного бюджету;
• позабюджетних фондів (пенсійних, страхових, кредитних тощо);
• фінансів підприємств;
• місцевих фінансів (бюджетів областей, міських, районних, сільських тощо).

Фінансова політика відображає суб’єктивну сторону функціонування фінансів. Самі по собі фінанси і фінансова система є об’єктивними явищами. Вони існують незалежно від окремих суб’єктів фінансових відносин і загалом відбивають об’єктивні закономірності розвитку. Але механізм функціонування фінансів, організація фінансових відносин і рух грошових потоків, хоча і підпорядковані цим об’єктивним закономірностям, не спрацьовують самі по собі. Їх організовують конкретні суб’єкти, які керуються багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, поєднуючи при цьому як загальносуспільні, так і власні інтереси. Тому фінансова політика завжди є переплетінням широкої гами різноманітних інтересів окремих політичних партій і владних структур, центральних і місцевих органів влади та управління, різних верств населення тощо [23].

Незважаючи на це, фінансова політика повинна враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні і фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і завдань, які стоять перед суспільством. Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання ставлять до фінансової політики, слід усвідомити дуже важливий висновок – фінансова політика має бути адекватною закономірностям суспільного розвитку. Порушення цієї важливої вимоги призводить до значних втрат у народному господарстві [28].

Фінансова політика держави — заходи держави щодо мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу та використання на базі фінансового законодавства для реалізації соціально-економічних цілей розвитку суспільства. Фінансова політика обумовлена станом економіки держави.

Фінансова політика за умов економічної кризи спрямована на:

• подолання спаду виробництва;
• стимулювання виробництва;
• мобілізацію фінансових ресурсів та їх ефективне розміщення у галузях економіки;
• стримування соціальних програм;
• скорочення витрат на оборону тощо.

Типи фінансової політики:

• дискреційна (франц. — той, що діє за власним розсудом) — політика, що проводиться державою безпосередньо;
• недискреційна (автоматична) — політика вбудованих регуляторів (стабілізаторів): податки, соціальні виплати, ефект надійності компаній, інертність схильності до споживання тощо.

Основні засоби дискреційної фінансової політики держави:

• держконтракт і держзамовлення;
• державні інвестиції;
• соціальні трансферти;
• зміни у податковому регулюванні;
• фінансування державних програм, громадських робіт тощо.

Фінансово-бюджетне регулювання — основний комплекс засобів державного регулювання фінансової системи і насамперед використання державних фінансів. Державні фінанси складаються з державного бюджету та позабюджетних фондів. Через них відбувається перерозподіл значної частини ВВП країни.

Державний бюджет є:

• річним планом державних витрат та джерел їх фінансового покриття;

• головним важелем державного регулювання перерозподілу фінансових потоків у країні.

Консолідований державний бюджет країни — бюджет центрального уряду та бюджети місцевих органів влади.

Фінансова політика держави залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фактори залежності держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції до світових економічних систем тощо.

Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту народу, інтелектуальний рівень населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвиток форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. З огляду на це фінансова політика змінюється і коригується з урахуванням практичної потреби [4].

2. Структурні елементи фінансової політики держави

Державна політика України в сучасних умовах є сукупністю економічної, соціальної, національної, політичної і військової політик. Ці напрямки діяльності держави нерозривно пов’язані з фінансовою політикою. Фінансова політика складається з бюджетної, податкової, грошової, кредитної, цінової та митної політики [17] (рис. 1.1).

Фінансова політика України сьогодні направлена на концентрацію фінансових ресурсів в руках держави при постійному зменшенню бази формування доходної частини бюджету. Бюджетна політика визначається Конституцією України рядом інших законів, що встановлюють функції окремих органів влади в бюджетному процесі і законотворенні. До бюджетної політики відноситься визначення:

• бюджетного процесу;
• принципів побудови бюджету;
• частка валового внутрішнього продукту, що концентрується в бюджетах різних рівнів;
• структури видаткової частини бюджету;
• шляхів покриття дефіциту бюджету тощо.

Рис. 1.1. Складові елементи фінансової політики

Важливим елементом фінансової політики є податкова політика.

Податок - це індивідуально безеквівалентний рух грошових коштів, який здійснюється на основі примусу з боку влади, що має на меті формування грошового фонду, який використовується державою для виконання своїх функцій.

Більш як за п'ятсот років сучасна фінансова наука чітко визначилась по відношенню до податків. А саме:

• без податків держава не може існувати;
• податкові стягнення мають тверду тенденцію до зростання; о при переході оптимального податкового порогу порушується звичайний відтворювальний процес - економіка починає руйнуватись;
• в періоди кризи податки повинні буту встановлені на мінімальному рівні;
• економічний механізм країни відновлюється за рахунок мобілізації інвестиційного потенціалу;
• високі податки призводять до витоку капіталу; а податкові пільги повинні мати відкритий характер;
• податкова система не повинна носити конфіскаційний характер;
• сумарний розмір податків має стійку тенденцію зростання тільки в економічній системі, в якій держава гарантує стабільність законів і права;
• непрямі податки необхідно вводити для обмеження споживання товарів, які шкідливі для здоров'я, на предмети розкоші, іноді на імпортні товари та послуги і в інших специфічних випадках;
• основою податкової бази повинні виступати податки на доходи та майно.

Вплив податкової політики на фінансову та економічну політику держави проявляється безпосередньо і за досить короткий проміжок часу.

Наприклад у 2005 році було перевиконано завдання по перерахунку до загального фонду податку на прибуток і склало 106,2% (додатково одержано 1,3 млрд. грн.). Виконання завдання по збору до загального фонду по податку на прибуток у 2006 році склало - 100,2%, додатково одержано 38,7 млн. грн.

У 2005 році було додатково одержано 0,7 млрд. грн. ПДВ (план перевиконано на 2,9%). У 2006 році до Зведеного бюджету України надійшло ПДВ на 4,9% більше, ніж було заплановано, додатково одержано 1422,4 млн.грн.