Фінансові ресурси

Якщо розглядати тлумачення сутності джерел формування фінансових ресурсів то існує не мало розбіжностей. Думки варіюються від «нерозподілений  прибуток, спрямований на збільшення акціонерного капіталу», до «за рахунок власних, залучених та позикових коштів» та взагалі виключення даної характеристики з розгляду.

Не можна заперечити той факт, що фінансові ресурси  як на макрорівні, так і на мікрорівні формуються в результаті розподілу  та перерозподілу валового внутрішнього продукту. Родіонова В.М підкреслює, що фінансові відносини на всіх рівнях господарювання пов’язані з формуванням грошових доходів і накопичень різних економічних суб’єктів. Ці грошові доходи та накопичення приймають форму фінансових ресурсів [3,с.116].

Як було зазначено  вище , багато вчених сходяться у  думці, що основним джерелом фінансових ресурсів є ВВП. Якщо при визначенні складу ВВП спиратись на систему  національних рахунків , то виокремлюється три основні стадії процесу відтворення: стадія виробництва, стадія утворення доходу та стадія споживання. Оскільки на кожній стадії відображається рух товарів та послуг , то відповідно відбиваються і фінансові потоки, які супроводжують цей рух [3,с.121].

В економічних дослідженнях суттєва увага приділяється визначенню складу джерел фінансових ресурсів . При чому, в даному випадку так само як і у визначенні сутності фінансових ресурсів немає єдності.

О.Д. Василик  виділяє  серед основних джерел фінансових ресурсів шість груп: прибуток  за вирахуванням платежів , що відносять на собівартість; заробітна плата; доходи від особистого підсобного господарювання; нарахування соціального страхування; амортизація та чисті податки .

Деякі автори  вважають джерелом фінансових ресурсів лише нерозподілений прибуток  в розпорядженні підприємства, який спрямовується на збільшення акціонерного капіталу , або прибуток.

Інші автори класифікують джерела фінансових ресурсів на власні , залучені та позикові.при чому склад  власних, залучених та позикових  ресурсів  також варіюється. Наприклад, Родіонова В.М. та Подєрьогін А.М. виокремлюють 4 основні групи джерел фінансових ресурсів і конкретизують їх склад:

• власні та прирівняні до них кошти;
• кошти, що мобілізуються на фінансовому ринку;
• кошти, що надходять у порядку перерозподілу;
• кошти, що формуються під час заснування підприємств.

В роботі Крупки М.І. пропонується при класифікації фінансових ресурсів за походженням коштів виокремлювати  в спеціальну групу  асигнування  із бюджету і надходження із позабюджетних  фондів. 

Деякі вчені поряд  з базовою класифікацією наводять джерела фінансування окремо капітальних  інвестицій та оборотних коштів , виокремлюючи при цьому власні, централізовані (державні), залучені та запозичені фінансові  ресурси, внутрішні резерви для  фінансування капітальних вкладень  та накопичення (стійкі пасиви), рахунки, що підлягають сплаченню (торгівельний кредит), банківські та комерційні позики – для оборотних коштів.

Одне з найбільш повних досліджень щодо складу джерел фінансування представлено Пересадою А.. В дослідженні наводиться майже повний перелік можливих джерел фінансування, до яких віднесений чистий прибуток , мобілізація внутрішніх ресурсів (фінансовий резерв ), амортизаційні відрахування, статутний чи акціонерний капітал, страхові внеси до Пенсійного фонду, кошти від участі у фондовому ринку, кредиторська заборгованість, кредити та позики, спонсорство, державні субсидії. Однак, в даному дослідженні, як і в багатьох інших відсутня класифікація цих джерел за окремими класифікаційними ознаками. Крім того, фінансовий резерв, який вказаний як джерело фінансування , як зазначає сам автор формується за рахунок прибутку, тобто є результатом розподілу прибутку попередніх періодів.

Слід підкреслити , що існуючі підходи до класифікації джерел фінансових ресурсів не в повній мірі відображають їх особливості. Серед основних класифікаційних ознак зазвичай виділяють термін, походження, напрями використання та розподілу (формування фондів). Однак, види джерел фінансових ресурсів та їх розподіл по класифікаційних групах дещо різняться в різних дослідженнях.

Узагальнюючи існуючі  дослідження, та враховуючи положення  та висновки викладені авторами визначимо  основні класифікаційні ознаки та джерела  фінансових ресурсів підприємств, які  входять в окремі класифікаційні групи. (Додаток Б)

Серед основних класифікаційних  ознак виділимо наступні:

• відносини власності на кошти;(табл. 2.2)
• тривалість використання;(табл. 2.3)
• форма зберігання та накопичення; (табл. 2.4)
• ступінь сталості; (табл. 2.5)
• напрями використання коштів(табл. 2.6)

Можна пояснити чому саме ці ознаки є ключовими та дозволяють виділити окремі класифікаційні ознаки.

Отже, традиційно серед  класифікаційних ознак джерел фінансових ресурсів виділяють таку ознаку як джерело походження коштів, однак, ця класифікаційна ознака не відображає сутності розподілу джерел фінансових ресурсів. Тому доцільніше змінити цю ознаку на «відносини власності на кошти». Це положення ґрунтується на тому , що в залежності від прав власності на ті чи інші фінансові ресурси та розподілу повноважень щодо їх контролю формуються вхідні та вихідні фінансові потоки, які повязні  з цим джерелом, та варіюється ступінь свободи розпорядження цими коштами.

Так, наприклад, власні фінансові  ресурси, до яких включається прибуток підприємства, амортизаційні відрахування та надходження в порядку перерозподілу , можуть бути використанні підприємством на власний розсуд (з урахуванням вішень власників щодо виплати дивідендів). А позикові кошти повинні використовуватись лише згідно з цілями, вказаними в кредитній угоді. Якщо ж позичальник не дотримується вимог кредитної угоди щодо цільового використання коштів , кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту. Крім того, кредитор має право з відповідною регулярністю перевіряти цільове використання коштів.

При класифікації джерел фінансових ресурсів за тривалістю використання є доцільним окрім традиційного поділу на короткострокові, середньострокові та довгострокові ресурси виділити кошти з невизначеним терміном використання. Це обумовлено тим , що при визначенні впливу використаних джерел фінансових на склад фінансових потоків підприємства термін використання певного фінансового ресурсу має принципове значення. До джерел фінансових ресурсів з невизначеним терміном використання відносимо:

• власні кошти (оскільки, згідно з законодавством підприємство має право самостійно визначати напрямки та порядок використання отриманого прибутку , а, відповідно і терміни його використання);
• кошти засновників підприємства та додатковий акціонерний капітал (оскільки термін функціонування підприємства (окрім цільових об’єднань) не визначається);
• благодійні внески;
• частина кредиторської заборгованості , по якій не встановлені штрафні санкції щодо не своєчасного погашення заборгованості та не передбачені конкретні дії кредитора , які можуть прийматись ним щодо погашення заборгованості.

Більш проблематичним є  класифікація джерел фінансових ресурсів за формою зберігання та накопичення. Зазвичай ця класифікаційна ознака (напрямки розподілу) передбачає поділ джерел фінансових ресурсів на :

• фонд нагромадження;
• фонд споживання;
• фонд відшкодування.

Приймаючи до уваги визначення сутності фінансових ресурсів та спираючись на законодавство виділяємо за даною  класифікаційною ознакою 2 основні  групи:

1. фінансові ресурси, що зберігаються у фондовій формі;
2. фінансові ресурси, що зберігаються у не фондовій формі.

Згідно законодавства  в даний час підприємства мають  прво створювати резервний (страховий  фонд) та «…інші фонди передбачені  законодавством та статутом підприємства», тобто створення фонду, наприклад, розвитку виробництва не є обов’язковим.

Як свідчить аналіз діяльності підприємств в Україні, така ситуація зі створенням фондів негативно відбивається на спроможності підприємств поновлювати  та вдосконалювати основні фонди , вкладати інвестиції у розвиток наукоємних виробництв, тощо.

Слід, підкреслити ,що для  державних комерційних підприємств  створення таких фондів як амортизаційний фонд, фонд оплати праці та фонд розвитку виробництва є рекомендованим і  відрахування до них вказуються у  фінансовому плані підприємства.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про господарські товариства»  підприємства мають право створювати резервний або страховий фонд.

Фінансові ресурси, що зберігаються у не фондовій формі (які представлено на дод. 4) включають наявні готівкові кошти та безготівкові кошти на рахунках підприємства, доступні кошти на кредитних рахунках та інші фінансові ресурси в не фондовій формі. Слід зазначити, що доступні кошти на кредитних рахунках виникають в наслідок того , що суми по окремих видах кредитів, а саме: овердрафт, кредитна лінія, ініші кредити до запитання, - можуть використовуватись частинами. Відповідно, на протязі певного періоду (період кредитування) ці кошти є доступними для підприємства.

Також можна ввести до класифікаційних ознак класифікацію за ступенем сталості. В даном випадку пропонується виокремлювати джерела фінансових ресурсів , які забезпечують :

• стійкий вхідний фінансовий потік;
• не стійкий вхідний фінансовий потік;
• одноразовий вхідний фінансовий потік.

Джерела фінансових ресурсів також можуть бути класифіковані за напрямами використання. Питанням розподілу фінансових ресурсів по окремих напрямках присвячено доволі багато робіт. Наприклад, Родіонова В.М. виділяє такі напрями використання як :

• капітальні вкладення;
• збільшення оборотніх коштів;
• фінансування НДДКР;
• природоохоронні заходи;
• соціальні заходи.

Крупка М.І. в своєму дослідженні наводить наступні напрямки:

• інвестиції (прямі, портфельні, у нематеріальні активи)
• поточні витрати;
• відрахування в централізовані фонди та бюджети.

В дослідженні А.А. Пересади вказані такі напрямки використання фінансових ресурсів як:

• інвестиції;
• споживання і створення резервів.

Однак, більш доцільно базуватись на видах діяльності, передбачених законодавством України:

• операційна;
• фінансова;
• інвестиційна.

Слід зазначити, що при  розгляді класифікаційної групи  «Забезпечення інвестиційної діяльності»  виділяється два основних напрямки: формування необоротних активів  підприємства та участь в діяльності інших суб’єктів господарювання. Можна погодитись із дослідженням Крупки М.І. що платежі до бюджетів та позабюджетних фондів доцільно виокремлювати в окрему класифікаційну групу, оскільки ці відрахування суттєво відрізняються від інших напрямків використання фінансових ресурсів за своєю природою та особливостями обчислення та оплати. Крім того, оскільки вже підкреслювалась важливість формування фондів та резервів підприємства , а також широкий спектр цих фондів, можна вважати доцільним виділити забезпечення формування резервів та фондів підприємства в окрему класифікаційну групу [3,с.134-136].

3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕНЯН ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Формування та діяльність підприємств, як основної ланки народного господарства в умовах ринкової економіки, а також необхідність удосконалення процесу управління ними тісно пов’язані з заходами щодо організації, функціонування та розвитку системи фінансового ринку.

У сучасних умовах становлення  економіки України розвиток вітчизняного бізнесу набуває особливої динамічності. Вона пояснюється наявністю досить жорсткої конкуренції як із боку українських, так і зарубіжних компаній, підвищенням вимог споживачів до товарів і послуг, що пропонуються на ринку. З іншого боку, підприємство є також споживачем різного роду ресурсів.

Тому, аби знайти своє місце на ринку й успішно працювати, підприємство має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, планувати й прогнозувати власні кроки.

На шляху до стабілізації соціально-економічної ситуації в  Україні в ринкових умовах однією з найнеобхідніших і найвагоміших умов постає досягнення ефективного функціонування підприємств. Виникнення кризових явищ в економіці прямо пропорційно пов’язане зі скороченням національного виробництва, а підвищення прибутковості вітчизняних підприємств веде до поліпшення загальних економічних умов в цілому в країні[27].