Фінансові ресурси

Система управління фінансовими ресурсами рис.1.2

 

Під час формування організаційної структури системи управління фінансами  потрібно дотримуватися загальних принципів побудови управління підприємства, а саме:

• організаційна структура повинна відповідати стратегії організації;
• організаційна структура повинна відповідати середовищу господарювання суб'єкта;
• відсутності суперечностей між елементами організаційної структури.

Забезпечення достатніми обсягами фінансових ресурсів є однією з найважливіших умов досягнення цілей та завдань, передбачених фінансовою стратегією підприємства. Конкретні  шляхи досягнення відповідних цілей  визначає фінансова політика, яка охоплює політику управління структурою капіталу, цінову політику, податкову політику, політику управління доходами, політику управління витратами, політику управління формуванням і використанням прибутку, дивідендну політику, інвестиційну політику тощо [8].

Раціональне управління фінансовими ресурсами можна  провести за такими етапами:

1. аналіз формування фінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді;
2. визначити скільки ресурсів потрібно у теперішньому періоді;
3. оцінити, яку частку власних фінансових ресурсів підприємство зможе отримати за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел;
4. провести оцінку залучених фінансових ресурсів;
5. порівняти питомі ваги власних і залучених ресурсів.

Управління фінансовими  ресурсами є однією з ключових підсистем загальної системи управління підприємством. У її рамках зважуються наступні питання:

• Які повинні бути величина й оптимальний склад активів підприємства, що дозволяють досягти поставлені перед підприємством мету і задачі?
• Де знайти джерела фінансування і який повинний бути їхній оптимальний склад?
• Як організувати поточне і перспективне управління фінансовою діяльністю, що забезпечує платоспроможність і фінансову стійкість підприємства?

Ефективність роботи кожного підприєства великою  мірою залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів і правильного їх використання для забезпечення процесу виробництва. Фінансова робота – це система економічних заходів з визначення фінансових ресурсів у обсягах , необхідних, щоб забезпечити виконання планів економічного і соціального розвитку підприємстваі здійснення контролю за їх цільовим ефективним використанням. Отже, фінансова робота – це діяльність , спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і контролю за дотриманням фінансової дисципліни.

Фінансову роботу на підприємстві організовує самостійний структурний  підрозділ, фінансовий відділ, керівник якого підпорядкований безпосередньо  керівникові підприємства і разом  з ним відповідає за фінансовий стан підприємства , фінансову дисципліну, представляє підприємство у фінансових, кредитних та інших організаціях.

До основних завдань  фінансового підрозділу на підприємстві належать:

• мобілізація фінансових ресурсів у розмірі , необхідному для забезпечення нормального поцесу виробництва і розширення виробничих фондів у обсягах встановлених планами;
• пошук способів збільшення прибутку і підвищення рентабельності підприємства;
• своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед різними ланками фінансово-кредитної системи [4,с.13].

Фінансову роботу підприємства можна поділяти на оперативну , поточну та тактичну, що розрізняється між собою термінами їх реалізації.

Система управління фінансами  на підприємстві це не що інше як фінансовий менеджмент, який полягає у ефективному  використанні фінансового механізму  для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства [1,с.24].

Функції фінансового  менеджменту можна систематизувати  наступним чином:

 

 

Управління фінансами  підприємств направлене, у першу чергу, на забезпечення діяльності підприємства необхідними фінансовими ресурсами і здійснюється за рядом напрямів [10]

рис.1.3

 

Кожен суб'єкт господарювання має свої особливості, тому визначити  єдиний підхід до вибору фінансової політики чи фінансової стратегії неможливо. Кожне підприємство повинне самостійно визначати, які чинники і яким чином впливатимуть на його діяльність, та формувати таку фінансову стратегію, яка б мінімізувала ризики і сприяла збільшенню його прибутковості, підвищенню конкурентоспроможності та фінансової стійкості на ринку.

2. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМІВ ВИОКРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ СУБ’ЄКТАМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Джерела формування фінансових ресурсів  підприємтва можна поділяти за такими критеріями :

1. Економічні – амортизаційний фонд, чисті накопичення вітчизняної економіки (прибуток підприємств, прямі доходи бюджету), заощадження населення, елементи національного багатства (резервні,страхові й інші аналогічні фонди), виручка від реалізації основних засобів і товарно-матеріальних цінностей із запасів, іноземний капітал капітал.
2. Фінансово- організаційні, до яких відносять власні засоби, позичені чи залучені кошти, централізовані ресурси, іноземні інвестиції, кошти окремих громадян.

На початковому етапі  створення підприємств, за джерелами  формування, фінансові ресурси можна поділяти на власні та позичені [1,с.18].

Отже , до складу власних  фінансових ресурсів входять:

• статутний капітал;
• пайовий капітал;
• додатковий вкладений капітал;
• резервний капітал;
• інший додатковий капітал;
• нерозподіленй прибуток;
• несплачений капітал;
• вилучений капітал.

Статутний капітал –  це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді  грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні  активи, цінні папери, які закріплені за підприємством на правах власності або повного господарського віддання.

Пайовий капітал –  це сума пайових внесків членів товариства згідно із статутними документами.

Додатковий вкладений  капітал – це сума перевищення  вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їхньою номінальною вартістю.

Резервний капітал – це сума резервів, яка формується за рахунок нерозподіленого прибутку підприємств відповідно до чинного законодавства або установчих документів.

Інший додатковий капітал – це сума до оцінки необоротних активів,вартість активів, які отримало підприємство безоплатно від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Нерозподілений прибуток – це сума прибутку, яка залишилась на підприємстві й реінвестована в господарську діяльність.

Несплачений капітал  – це сума заборгованості учасників  за вкладами у статутний капітал.

Вилучений капітал –  це фактична собівартість акцій власної  емісії або часток , які викупило товариство у його учасників.

Отже, статутний капітал і власні джерела фінансування, які додатково формуються в поцесі діяльності підприємства , створюють його власний капітал.

До складу залучених  фінансових ресурсів входить кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, а також всі види грошових зобов’язань підприємства за розрахунками, а саме:

• сума авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб, у рахунок наступних поставок продукції, виконаних робіт,наданих послуг;
• сума заборгованості підприємства за всіма видами платежів у бюджет;
• заборгованість за внесками в позабюджетні фонди;
• заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;
• сума векселів, яку видало підприємство постачальникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

До складу позичених фінансових ресурсів входять довгострокові й короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов’язання , пов’язані із залученням позичених коштів, які нараховують відсотки [4,с.11-12].

Розподіл фінансових ресурсів підприємств залежно від джерел їх створення показано на рис.2.1.

Рис. 2.1 розподіл фінансових ресурсів підприємства за джерелами  формування.

Для деяких підприємств , що деякий термін здійснюють свою діяльність на ринку , незалежно від організаційно-правової форми, джерелами власних фінансових ресурсів є власний капітал, чистий прибуток та амортизаційні відрахування. Фінансові ресурси мають мають розгалужену структуру , яка формується залежно від джерел їх створення.

Під фінансовими ресурсами  необхідно розуміти грошовий капітал, що дає змогу забезпечити приріст майна підприємства , господарську діяльність необхідними коштами та принести підприємству економічні вигоди. Капітал підприємства ,що виступає у вигляді фінансових ресурсів підприємств має дві форми:

• власний

• позиковий

однак ці дві категорії  мають досить значну кількість відмінностей, що дає змогу підприємству вибирати, той чи інший вид фінансування своїх поточних потреб. Основні відмінності  між власним та позиковим капіталом показано у таблиці 2.1 

Власний капітал підприємства є одним із важливих джерел формування фінансових ресурсів , оскільки не потребує додаткових витрат, пов’язаних із пошуком інвесторів. Але необхідно зазначити, що на сучасному етапі економічного розвитку України, криза неплатежів між підприємствами суттєво обмежує можливості фінансування інвестицій за рахунок прибутку , який у розвиненій економіці є одним з основних джерел фінансування інвестицій.

Обмежений попит на продукцію  деяких вітчизняних підприємств, нерентабельність  виробництва продукції поставили ці підприємства на межу банкрутства. Прибутові підприємства внаслідок загальної нестабільності та високих ризиків не здійснюють інвестицій у власне виробництво, незважаючи на високий ступінь  зношення основних засобів. Поряд з прибутком , важливим джерелом фінансування інвестицій є амортизаційні відрахування, що належать до витрат виробництва та обігу і з яких формується амортизаційний фонд – складова фонду відшкодування.

 табл.. 2.1

Ознака	Власний капітал	Позиковий капітал
Право на участь в управлінні підприємством	Дає право на управління підприємством його власникам	Не дає такого права (менша загроза втратити контроль за підприємством)
Право на отримання частини  прибутку і майна	Прибуток ділиться між  власниками і за залишковим принципом  після відшкодування фіксованих зобов’язань	Кредитори мають першочергове право на повернення суми боргу
Можливий обсяг залучення  капіталу	Обсяг залучення капіталу є обмеженим і залежить від  фінансової спроможності засновників  та результатів фінансово-господарської діяльності підприємства	Існують широкі можливості залучення капіталу, за умови високго  кредитного рейтингу позичальника
Термін повернення	Термін повернення не встановлюється	Термін повернення не обумовлений в договорах
Можливість зменшення  податкового навантаження	Дивіденди виплачуються лише з чистого прибутку , при  цьому база бага оподаткування не зменшується	Витрати на обслуговування боргу  виключаються із прибутку до оподаткування, що зменшує базу оподаткування.
Вплив на фінансову стійкість  підприємства	Підвищується фінансова  незалежність і мінімізується ризик  втрати фінансової стійкості	Підвищується залежність підприємства від зовнішніх джерел і зростає ризик неплатоспроможності

 

Однією з важливих складових власного капіталу є статутний , який формується у вигляді внесків учасників . На етапі свого розвитку підприємства мають змогу збільшити капітал за рахунок додаткової емісії акцій [1,с.18-22].

Порядок і джерела  формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми  власності. Розміри статутного фонду характеризують розмір коштів, інвестованих у фінансово - господарську діяльність.

На основі статутного капіталу формуються основний і оборотний  капітали, що перебувають у процесі  безперервного руху, приймаючи різні  форми від залежно від стадії кругообігу [2,с.9].

Формування фінансових ресурсів Подєрьогін розглядає так рис. 2.2 :

 

Рис. 2.2 Формування фінансових ресурсів за Подєрьогіним

 

Основними джерелами  формування фінансових ресурсів підприємств  є власні та залучені кошти.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого  значення в роботі фінансових служб  підприємства за умов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе  значення має структура їхніх  джерел. Підвищення питомої ваги власних  коштів позитивно впливає на фінансову  діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює  фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.