Фінансові ресурси

За формами використання:

• фондові (використовуються для утворення грошових фондів цільового призначення)
• не фондові (використовуються для виконання фінансових зововязань)

Фінансові ресурси є  джерелом коштів підприємств, які спрямовані на формування їхніх активів. Відображають їх у відповідних розділах пасиву бухгалтерського балансу підприємства.

Формують фінансові  ресурси у процесі створення  підприємств і реалізації їх фінансових відносин під час фінансово-господарської  діяльності [4,с.10].

Формування грошових коштів починається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний  капітал. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської  діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість  виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки  підприємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств; від акцій, облігацій та інших цінних паперів; від вкладення коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду.

Виручка насамперед використовується на відшкодування витрат на виробництво, просування на ринок і реалізацію продукції, крім того сюди входить частиа витрат, безпосередньо не пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції, але необхідних для одержання прибутку . Після відшкодування витрат здійснюється відрахування до амортизаційного фонду , який за своєю економічною природою призначений для простого відтворення основних фондів. Залишкова частина – це прибуток. Прибуток насамперед направляється на виплату податків та інших відшкодувань до бюджету. Решта розподіляється на цілі накопичення і споживання.

Всі надходження підприємства не носить хаотичних характер. Вони утворюють грошові фонди підприємства.

Грошові фонди- це частина  грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний капітал, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, резервний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд виплати дивідендів та інші [2,с.8].

Для обґрунтованого встановлення складу фінансових ресурсів підприємств, їх структури та порядку формування необхідно спиратись на положення про те, що фінансові ресурси в державі формуються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП . Відповідно процес формування , розподілу та використання фінансових ресурсів відбувається на всіх рівнях економіки. Кожен з рівнів відрізняється складом суб’єктів, що оперують на ньому , способом та методом комунікацій з нижчим та вищим рівнями , здатністю до генерації відповідних рівнів  фінансових ресурсів . Слід зауважити, що фінансові ресурси переміщуються між рівнями  в обох (додаток А), тобто частина фінансових ресурсів , сформованих на нижчому рівні створює фінансовий потік, який спрямовується на більш високий рівень в процесі розподілу, а акумульовані на вищому рівні фінансові ресурси в процесі перерозподілу можуть передаватись також у формі фінансового потоку на нижчий рівень.

Як наведено з наведеної схеми в межах кожного рівня економіки між субєктіми господарювання фінансові ресурси змінюючи форму існування,власника, цільове призначення у формі фінансового потоку переміщуються між структурними елементами одного рівня. Ці фінансові потоки можна охарактеризувати як внутрирівневі [3,с. 120].

Щоб сконструювати поняття «фінансові ресурси», необхідно, очевидно, базуватися на таких міркуваннях.

По-перше, треба мати на увазі саму сутність фінансів як складової  частини виробничих відносин у суспільстві. По-друге, фінансові ресурси створюються  і використовуються в процесі реалізації фінансових відносин (які, до речі, не можуть не включати кредитних відносин як підсистему). По-третє, саме поняття «ресурси» звичайно трактується як щось таке, що може бути використане (запаси, кошти тощо) на певні цілі. Отже, у випадку з фінансовими ресурсами мова повинна йти про всі грошові кошти, акумульовані у фонди цільового призначення для здійснення певних витрат [5,с.18].

Загальна сума фінансових ресурсів складається у кожного підприємства з таких елементів:

• статутний фонд (капітал);
• додатковий капітал (в тому числі капітальний доход у вигляді фонду індексації основних засобів і нематеріальних активів);
• резервний фонд;
• централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;
• спеціальні фонди і цільове фінансування;
• амортизаційний фонд на повне відновлення основних засобів і фонду зносу нематеріальних активів;
• відстрочена податкова заборгованість;
• резерви наступних виплат і платежів;
• нерозподілений (тимчасово не використаний) прибуток у господарському обігу;
• довготермінові і короткотермінові кредити комерційних банків;
• позикові кошти від реалізації власних цінних паперів (облігацій і інших, крім акцій, бо виручка від їх продажу включається до статутних фондів акціонерних товариств);
• кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи заборгованість із бюджетних платежів, із відрахувань па соціальні заходи держави, по оплаті праці, по виданих векселях, по одержаних авансах;
• інші кошти, які знаходять відображення в пасиві бухгалтерського сальдового балансу підприємства [5,с.19-20].

Спроможність підприємства досягти успіху на ринку залежить від ефективності управління його фінансовими ресурсами . Добре організоване управління є необхідною складовою для успішної роботи в умовах жорсткої конкуренції.

Об’єктом управління фінансами є фінансові відносини  у сфері грошового обігу , фонди  фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансово- господарської роботи підприємства. Суб’єктом управління фінансами підприємств є керівний та фінансовий апарат системи органів управління на підприємстві.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучити додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Структура фінансової служки підприємств:

На бухгалтерію покладаються обов’язки вести бухгалтерський облік підприємства та формувати  його відкриту фінансову звітність.

Аналітичний відділ зобовязнаний аналізувати й оцінювати фінансовий стан підприємства, виконання планових завдань щодо прибутку , обсягів виробництва та реалізації, підтримування ліквідності та рентабельності підприємства.

Відділ фінансового  планування розробляє плани та бюджети  підприємства.

Оперативний відділ збирає рахунки, накладні,простежує їх оплату, забезпечує ефективні взаємовідносини з банками , з контрагентами, з державою.

Відділ роботи з цінними  паперами займається формуванням й  управлінням портфелем цінних паперів, забезпечує його ефективність з позиції  дохідності ризику [2,с.16-17].

Успішна діяльність підприємства не можлива без розумного управління фінансовими ресурсами.

Цілі для досягнення яких необхідно раціональне управління фінансовими ресурсами:

• виживання фірми в умовах конкурентної боротьби;
• запобігання банкрутства і великих фінансових невдач;
• лідерство в боротьбі з конкурентами;
• максимізація ринкової вартості фірми;
• прийнятні темпи росту економічного потенціалу фірми;
• ріст обсягів виробництва і реалізації;
• максимізація прибутку;
• мінімізація витрат;
• забезпечення рентабельної діяльності і т.п.

Організаційна структура  системи управління фінансами суб'єкта, що хазяює, а також її кадровий склад  можуть бути побудовані різними способами  в залежності від розмірів підприємства і виду його діяльності. Для великої компанії найбільш характерне відокремлення спеціальної служби, керованої віце-президентом по фінансам (фінансовим директором) і, як правило, включає бухгалтерію і фінансовий відділ. На невеликих підприємствах роль фінансового менеджера звичайно виконує головний бухгалтер.

Управління фінансовими ресурсами фірми, через багатоваріантність його прояву, на практиці неможливо здійснювати без професійної організації цієї роботи.

Пріоритетність тієї чи іншої мети може вибиратися підприємством у залежності від галузі, положення на даному сегменті ринку і від багато чого іншого, але вдале просування до обраної мети багато в чому залежить від досконалості управління фінансовими ресурсами підприємства.

Структура управління фінансовими ресурсами складається з двох підсистем - керованої (об'єкти управління) та керуючої (суб'єкти управління). Схематично ці дві підсистеми зображено на (рис. 1.1). Суб'єктом управління фінансами є фінансова адміністрація підприємства, яка здійснює цілеспрямований вплив на функціонування об'єкта [7].

Логіка функціонування управління фінансовими ресурсами  представлена на рис.1.1

Функціонування і управління фінансовими ресурсами (рис. 1.1)

Система управління фінансовими  ресурсами підприємства є складовою  фінансового механізму підприємства. Як зазначає І.О.Бланк «механізм  фінансового менеджменту представляє собою систему основних елементів, регулюючих процес виробки і реалізації управлінських рішень в області фінансової діяльності підприємства» . І.О. Бланк розглядає його як сукупність фінансового забезпечення, фінансового регулювання, управління фінансовими ресурсами та управління фінансовими потоками, системи конкретних методів та прийомів здійснення управління фінансовою діяльністю підприємства [6].

В основі системи управління фінансовими ресурсами підприємства лежать два складники: управління формуванням  фінансових ресурсів та управління використанням  фінансових ресурсів, або їхнім функціонуванням.

В основу системи управління формуванням фінансових ресурсів покладена  концепція їх структури. Процес планування структури фінансових ресурсів має  два  складники: оптимізація співвідношення частки боргового фінансування і власних коштів і вибір конкретних фінансових інструментів для залучення фінансових ресурсів. Система функціонування фінансових ресурсів пов’язана з прийняттям рішень щодо раціональної структури засобів підприємства тобто визначення напрямів фінансування.

Отже, можна визначити  етапи процесу управління фінансовими  ресурсами підприємств в  сучасних умовах господарювання:

1. Виявлення та формулювання проблеми й завдання управління фінансовими ресурсами, які повинні бути виконані на базі попередньо набутого досвіду та наявної інформації.

2. Прийняття управлінського рішення щодо використання фінансових ресурсів і його реалізації.

3. Аналіз результатів  прийнятого рішення з погляду  можливих способів його модифікації  чи зміни, а також їх врахування  в процесі накопичення досвіду, який може бути використаний у майбутньому.

Тому, систему управління фінансовими ресурсами підприємства можна представити у вигляді схеми. (рис. 1.2)

Визначення проблеми або нереалізованих можливостей  виявляється менеджерами при оцінці реалізації попередніх рішень або при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства. Отже, управління фінансовими ресурсами є циклічним процесом та потребує постійного вдосконалення.

На другому етапі  управління менеджери аналізують можливість виникнення подібних проблем чи ситуацій у минулому та пристосовують набутий досвід до теперішніх можливостей, які можна використати в процесі управління фінансовими ресурсами підприємства. На цьому етапі є взаємопов’язаними такі кроки, як аналіз отриманих даних, встановлення критеріїв ефективності та визначення системи альтернативних рішень, оскільки менеджер, спираючись на кожен з них, може повернутися назад і визначити їхню взаємодією зі своїм досвідом, знаннями, уміннями [27].

В широкому розумінні управління фінансовими ресурсами можна визначити не лише як процеси розподілу і використання фінансових ресурсів, але і діяльність, пов'язану із впливом на формування фінансових ресурсів, управління грошовими потоками підприємства.

Найважливішим завданням управління фінансовими ресурсами є визначення обсягів, джерел та форм залучення фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності підприємства. Джерела фінансових ресурсів можуть бути внутрішніми (власний потенціал підприємства) та зовнішніми. Отримати фінансові ресурси із зовнішніх джерел можна за рахунок банківських позик, комерційних (товарних) кредитів, коштів, інвестованих у підприємство зовнішніми інвесторами, бюджетних дотацій та трансфертів, безповоротної фінансової допомоги тощо. Вибираючи ту чи іншу форму залучення фінансових ресурсів, потрібно враховувати вартість позикових коштів та особливості діяльності суб'єкта господарювання: рівень налагодженості логістичних зв'язків, організацію постачання та збуту, тривалість виробничого циклу, структуру кредиторської та дебіторської заборгованості, середній обсяг виручки від реалізації та собівартості продукції, розмір власного капіталу тощо. Іноді новим підприємствам доцільніше здійснювати виробничо-господарську діяльність за рахунок залучення позикового капіталу, ніж нарощувати власний, використовуючи ефект фінансового важеля.