Фактори успіху( або невдач) в сфері забезпечення іноземного інвестування в економіку України

 

 

 

ІНОЗЕМНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ: МАСШТАБИ, СТРУКТУРА, ЕФЕКТИВНІСТЬ

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………….   3

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження іноземних інвестицій в України…….  5

1.1  Поняття, суб`єкти, характеристика іноземного інвестування……………………… 5

1.2  Класифікація видів іноземного інвестування. Сучасна законодавча база, що

регулює іноземне інвестування в Україні………………………………………………..  7

Розділ 2. Аналіз впливу іноземного інвестування на економіку України………  12

2.1. Аналіз стану іноземного інвестування в Україні……………………………………  12

2.2. Програма залучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату в

Україні………………………………………………………………………………………  22

Розділ 3. Фактори успіху( або невдач) в сфері забезпечення іноземного інвестування в економіку України………………………………………………………………………..  31

3.1. Фактори, що перешкоджають притоку іноземних інвестицій в економіку

України………………………………………………………………………………………31

3.2. Іноземне інвестування як напрямок забезпечення фінансової безпеки

України……………………………………………………………………………………… 34

ВИсновки……………………………………………………………………………….. 37

Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………….  40

Додатки………………………………………………………………………………….. 42

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

          Обсяг іноземних інвестицій є одним з показників, що характеризують ступінь інтеграції країни у світове співтовариство і залежить від привабливості об'єкта інвестування. Отримання іноземних інвестицій, умови їх залучення - це фактор, що характеризує інвестиційну діяльність і сприяє подальшому розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Інвестиційна привабливість визначається суб'єктами інвестування за загальним інвестиційному клімату в країні, умовам проведення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі правовими, митними.

          Кожна держава має свою систему цін на ресурси, податкову політику та законодавчу базу, різний рівень розвитку галузей і, відповідно, виникають відмінності в прибутковості суб'єктів та об'єктів інвестування. Імпортні та експортні операції з переміщення капіталу пов'язані також з політичною стабільністю та рівнем торгівлі на міжнародному ринку.

           Відновлення стабільного економічного зростання в Україні вимагає з'ясування реального стану інвестиційних процесів та причин спаду інвестиційної активності.

           Дослідники відзначають, що Україна може вийти з кризового стану в першу чергу за рахунок власних сил та засобів. Однак інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки потребує спів робіт-ництва зі світовою системою господарювання, в якій іноземні інвестиції є важ-ливим економічним важелем. Крім цього, слід приділити увагу таким питанням, як управління інвестиційними процесами в цілому і планування інвестиційних процесів зокрема як головному фактору підвищення інвестиційної активності.

Актуальність теми полягає у тому, що нарощування та ефективне використання інвестиційних ресурсів є одним із важливих чинників за без-печення сталого соціально-економічного розвитку країни. Іноземні інвестиції являють собою найважливішу частину світового руху капіталу. Досвід країн з перехідною економікою свідчить про їх велику роль в здійсненні структурної перебудови економіки, реконструкції і модернізації виробництва.

Метою курсової роботи є узагальнення теоретичних підходів до розкриття сутності іноземних інвестицій, їх ролі та значення для розвитку національної економіки, обґрунтування напрямів підвищення ефективності іноземного інвестування в Україні.

Відповідно  до визначеної мети в дослідженні  поставлено такі завдання:

• узагальнити теоретичні підходи до вивчення сутності іноземних інвестицій, їх ролі та значення для розвитку національної економіки;
• проаналізувати сучасний стан іноземного інвестування в Україну;
• визначити масштаби та основні напрями іноземного інвестування в Україну;
• обґрунтувати рекомендації щодо підвищення ефективності державного регулювання інвестиційної діяльності, зокрема, іноземного інвестування.

Об’єктом дослідження виступають іноземні інвестиції в економіку України.

  Предметом дослідження є напрями підвищення ефективності іноземного інвестування в Україну.

   Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та  спеціальні методи наукового пізнання, зокрема, методи аналізу і синтезу, метод наукової абстракції, визначення прямих і зворотних зв’язків між економічними явищами, економіко-статистичний  та логічний методи, компаративний аналіз.

   Фактологічною основою дослідження є нормативно-правові  документи України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, матеріали науково-практичних конференцій, рекомендації міжнародних експертів щодо розвитку економіки України, довідкова та періодична література.

            Отже, дана курсова робота розкриває суть іноземних інвестицій, основні шляхи залучення іноземного капіталу, основні заходи стимулювання іноземного інвестування.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження іноземних інвестицій в України

 

          1.1. Поняття, суб`єкти, характеристика іноземного інвестування.

Однією  з форм зовнішньоекономічної діяльності є іноземне інвестування, яке набуває  важливого значення для економічного розвитку, сприяє заходам макроекономічної політики стабілізації.

Термін "інвестиції" походить від латинського  слова "invest", що означає вкладення  коштів. А безпосередньо «іноземні інвестиції» - це вкладання коштів інвесторами  в економіку країни.  Інвестиційна діяльність являє собою сукуп-ність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій.

У процесі  іноземного інвестування вирізняють країни-донори, які є основними постачальниками  капіталів у інші країни, і країни-реципієнти, до яких спрямовуються іноземні інвестиції. Залучення іноземних інвестицій, як правило, регламентується державою з метою підтримки національних інтересів та пріоритетних галузей  економіки.

Набуття іноземними інвестиціями спеціального режиму і відповідно - отримання  іноземним інвестором передбачених законом гарантій обумовлюється  державною реєстрацією інвестицій. Така реєстрація здійснюється згідно із ГК України (ст. 395), Законом України “Про режим іноземного інвестування” (ст. 13), у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928 “Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти інвестування, які не заборонені законами України, а саме в:

• основні фонди діючих підприємств та об'єктів соціального призначення;
• основні фонди новостворених підприємств (виробничих потужностей) та об'єктів соціального призначення;
• оборотні кошти підприємств та організацій;
• цінні папери;
• цільові грошові вклади;
• науково-технічну продукцію;
• інтелектуальні цінності;
• інші об'єкти власності, в т. ч. майнові права.

          Слід, однак, зазначити наявність законодавчих обмежень щодо деяких об'єктів. Так земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її кон-тинентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами пра-ва власності Українського народу. Земля, що є основним національним багатс-твом, перебуває під особливою охороною держави. Відтак, іноземне інвес-тування у зазначені об'єкти може здійснюватися лише у формах, не заборонених законодавством України та з дотриманням встановленого порядку [1].

          Крім того, іноземні інвестори не можуть вкладати інвестиції в об'єкти права державної власності, що не підлягають приватизації, у формі набуття права власності на ці об'єкти.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

• інвестори (замовники);
• виконавці робіт (підрядники);
• користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
• постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
• юридичні особи (банківські, інвестиційні фонди  та ін.), тощо.

Іноземні  інвестори — суб'єкти інших країн, які провадять інвестиційну діяльність на території країни, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство країни;
• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території країни і не обмежені у дієздатності;
• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства країни.

  За українським законодавством  особа визнається іноземним інвестором  за наявності таких умов:

   - для фізичної особи- іноземця - постійного місця проживання, а для інших суб'єктів - постійного місця знаходження за межами України;

   - здійснення зазначеними  особами господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією іноземних  інвестицій у передбачених законодавством  формах [2].

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися  у різноманітних формах. Закон  “Про режим іноземного інвестування” (ст. 3) розрізняє численні шляхи (нази-ваючи їх формами) інвестування. Узагальнивши положення даного закону, можна виділити дві основні правові форми іноземного інвестування: договірну та корпоративну, які можуть поєднуватися[2].

Корпоративна форма іноземного інвестування має місце у разі:

  - створення іноземним інвестором  самостійно чи за участю українських  суб'єктів господарювання господарських  організацій;

   - набуття іноземним інвестором корпоративних прав діючої господарської організації чи цілісного майнового комплексу унітарного підприємства;

   - створення іноземним інвестором з правами юридичної особи філії чи представництва.

 

1.2. Класифікація видів іноземного інвестування. Сучасна законодавча база, що регулює іноземне інвестування в Україні

У світовій практиці виділяють три основні форми зарубіжного інвестування:

1. Прямі або реальні інвестиції. Основне визначення прямих іноземних інвестицій сформулювали експерти Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) : "інвестиції вважаються прямими, якщо здійснюються за межами національних кордонів з метою розширення виробництва товарів і послуг, закупівлі товарів для імпорту в країну базування або експорту в треті країни. Їх характерними рисами є те, що інвесторові належить управлінський контроль над підприємствами, і вони виступають у формі акціонерного капіталу і коротко- та довготермінових міжфірмових позик"[14].

За визначенням  Міжнародного валютного фонду, іноземні інвестицій є прямими в тому випадку, коли іноземний власник володіє  не менше ніж 25 % статутного капіталу акціонерного товариства [14].

Відповідно  до класифікації ЮНКТАД, до прямих іноземних  інвестицій належить придбання іноземним  інвестором пакета акцій підприємства, у яке він вкладає свій капітал, у розмірі не менше ніж 10-20 % від  сумарної вартості акціонерного капіталу[12].

Держкомстат України зараховує до прямих іноземних  інвестицій ті, що дають інвестору  право на участь в управлінні підприємством  і мають обсяг не менше ніж 10 % у власному капіталі підприємства, враховуючи внески до статутних фондів спільних підприємств.

     Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал і реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємств прямого інвестування). Дже-релом інформації про обсяги прямих інвестицій у грошовій формі є система по-операційного обліку (ITRS) і статистичні обстеження підприємств та орга-нізацій за прямими інвестиціями, що проводяться Державною службою ста-тистики України [13].

    2. Портфельні або фінансові інвестиції (інвестиції в іноземні акції, облігації і інші коштовні папери). Портфельні інвестиції – основне джерело коштів для фінансування акцій, що випускаються підприємствами, великими корпораціями і приватними банками. Посередниками ж при зарубіжних портфельних інвестиціях в основному виступають інвестиційні банки (посередницькі організації на ринку коштовних паперів, що займаються фінансуванням довгострокових вкладень).

 До портфельних інвестицій належать цінні папери, що дають право на

участь  у капіталі, та боргові цінні папери. В Україні основну частку становлять боргові цінні папери. Статистичні  дані за цією категорією формуються з  використанням даних банківської  звітності щодо міждержавного руху капіталу у формі портфельних  інвестицій та фінансового лізингу, системи поопераційного обліку (ITRS), даних Державної комісії з  цінних паперів та фондового ринку  та інформації Міністерства фінансів України про обсяги зовнішніх  зобов’язань Уряду за борговими  цінними паперами (єврооблігаціями), що коригується на обсяги єврооблігацій, придбаних резидентами України  на зовнішніх ринках. Враховуються також обсяги зобов’язань за борговими  цінними паперами Уряду, придбаними нерезидентами на внутрішньому ринку. Зобов’язання за цінними паперами, що дають право на участь у капіталі, відображаються за ринковою вартістю [13].