Економічне обґрунтування стратегії найменших сукупних витрат (на прикладі ДП „Дубенське лісове господарство”, Рівненська обл.)

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2013 в 01:13, магистерская работа

Краткое описание

Магістерська робота присвячена питанням формування стратегій найменших сукупних витрат на ДП «Дубенського лісового господарства» та шляхів її впровадження. Розкрито сутність конкурентних стратегій підприємства. Проаналізовано та узагальнено переваги, недоліки стратегії найменших витрат та її вплив на ефективність господарської діяльності підприємства. Розглянуто механізм формування витрат та шляхів їх зниження. Проаналізовано склад, динаміку обсягів виробництва та реалізації. Здійснено стратегічний аналіз та досліджено господарську та фінансову діяльність лісового господарства. Розроблено та обґрунтовано заходи по впровадженню стратегії найменших сукупних витрат.

Содержание

ВСТУП..............................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ НАЙМЕНШИХ ВИТРАТ...............................................................................................9
1.1. Конкурентні стратегії підприємства ......................................................................9
1.2. Стратегія найменших сукупних витрат................................................................15
1.2.1. Сутність стратегії найменших сукупних витрат..............................................15
1.2.2. Складові системи управління витратами підприємства..................................20
1.2.3. Вплив стратегії найменших сукупних витрат на ефективність господарської діяльності підприємства................................................................................................22
1.3. Механізм формування та шляхи зниження витрат підприємства...................27
Висновок до розділу 1. .................................................................................................35
РОЗДІЛ 2
СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДПРИЄМСТВА “ДУБЕНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО” ....................................................................................................................37
2.1. Загальна характеристика ДП «Дубенське лісове господарство».......................37
2.2. Аналіз обсягів виробництва та реалізації продукції лісового господарства......................................................................................................................................41
2.3. Діагностика використання виробничих ресурсів................................................49
2.4. Стратегічний аналіз середовища ДП „Дубенський лісгосп”……………….....59
2.4.1. Аналіз середовища підприємства…………………………………....…….….59
2.4.2. Дослідження макросередовища...…………………………………....………..64
2.4.3. Дослідження мікросередовища……………………………………....………..69
2.4.4. Дослідження внутрішнього середовища......…………………….....………...77
2.5. Оцінка фінансових результатів та рентабельності лісового господарств..…...83
2.6. Структурно-динамічний аналіз стратегії найменших сукупних витрат ДП «Дубенського лісового господарства»........................................................................87
2.7. Прогнозний та кореляційно-регресійний аналіз витрат ДП «Дубенського лісового господарства»……………………………………………………...........……….94
Висновок до розділу 2 ………………………………………………....…………....100
РОЗДІЛ 3
ЗАХОДИ ПО ВПРОВАДЖЕННЮ СТРАТЕГІЇ НАЙМЕНШИХ СУКУПНИХ ВИТРАТ НА ДП «ДУБЕНСЬКОГО ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА»…............…...103
3.1. Впровадження штучного сушіння деревини ………....…..…………………..103
3.2. Удосконалення організації виробництва............................................................112
3.3. Налагодження виробництва пеллет ……..……………....…………………….118
3.4. Вплив запропонованих заходів на основні показники діяльності підприємства....................................................................................................................................122
Висновок до розділу 3……………………………………………………………….124
РОЗДІЛ 4
ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ..................................................................................................................................125
4.1. Охорона праці.......................................................................................................125
4.1.1. Система організації охорони праці на підприємстві......................................125
4.1.2. Виробнича санітарія..........................................................................................128
4.1.3. Безпека праці при виконанні основних видів робіт.......................................132
4.1.4. Технічні рішення з охорони праці...................................................................133
4.1.5. Заходи з пожежної безпеки...............................................................................135
4.2. Безпека в надзвичайних ситуаціях…………………………...…….………......136
Висновок до розділу 4.................................................................................................141
ВИСНОВОК………………………………………………………………………….142
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.............................................................................................145

Прикрепленные файлы: 1 файл

Магістерська робота1006 (2).docx

— 558.52 Кб (Скачать документ)

 

Існування вказаної залежності підтверджується в межах певної галузі при порівнянні однорідних показників, які характеризують різні вироби..

Зовсім нескладно залежність, яка розглядається, представити  в алгебраїчній формі через рівняння такого виду:

                                                                                           (1)

Де  та - середні витрати на один виріб відповідно в моменти та , - відповідні кумулятивні обсяги виробництва у вказані моменти часу; - постійна величина.

Наприклад, для 85-відсотковох  кривої досвіду:

 

 

Звідси:

0,85=; =0,234

На рис 1.6 подані криві досвіду, що мають різні значення коефіцієнта . Певне його значення відповідає тій чи іншій галузі. Встановлено, що 90-відсоткова крива () має місце при виробництві великих вантажівок, 80-відсоткова крива – в інструментальній промисловості, 70-відсоткова – цементному виробництві і т. д. І тут важливо наголосити, що певна крива досвіду, не є властивою якомусь окремому підприємству, а характеризує даний напрямок діяльності і відповідає сукупності конкуруючих підприємств – стратегічній їх групі.

Рис 1.6. Криві досвіду, які характеризують різні зв’язки між одиничними витратами та сумарним обсягом виробництва

 

У межах певного напрямок діяльності значення ефекту досвіду  в кінцевому рахунку, залежить від, по-перше, величини самого накопиченого досвіду і, по-друге, від швидкості, з якою зростає кумулятивний обсяг виробництва, що у визначальній мірі збігається із темпами зростання даного ринку. В табл. 1.1 подані кількісні параметри можливостей зниження витрат, які враховують дію цих двох чинників.

Ефект досвіду є перш за все, явищем, встановленим емпіричним шляхом. Існування і характерні ознаки цього явища визначається багатьма чинниками, серед яких варто виділити два найбільш впливових.

Таблиця 1.1

Розрахункове  зниження витрат за рік внаслідок  дії ефекту досвіду, %

п/п

Нахил кривої досвіду

Річні темпи зростання  ринку

2%

5%

10%

20%

30%

1

90%

0,3

0,7

1,4

2,7

3,9

2

80%

0,6

1,6

3,0

5,7

8,1

3

70%

1,0

2,5

4,8

9,0

12,6

4

60%

1,4

3,5

6,8

12,6

17,6


 

Перший чинник. Ефект навчання, який проявляється через підвищення продуктивності праці, коли в результаті багаторазового повторення методів та прийомів робіт зростають навички у працівників і тим самим скорочуються витрати на виконання певних робіт та операцій.

Крім рівня елементарних виробничих операцій ефект навчання проявляється також через появу  і втілення нових ідей щодо вдосконалення  виробництва, його організації, планування діяльності тощо. В міру ознайомлення зі специфікою роботи досвід спеціалістів та керівників усіх рангів зростає, устаткування та виробничі процеси вдосконалюються, рівень використання обладнання підвищується, техніка виміру і контролю операцій поліпшується.

Навчання і накопичення  досвіду відбуваються не тільки у  виробництві, а й у сфері розподілу, матеріально-технічного постачання, при  виконанні інших функцій. Для збагачення досвіду слід вивчати, аналізувати кожний компонент витрат зі всього ланцюга формування вартості. Природнім є те, що ефект навчання і накопичення досвіду трансформується відповідно до компетенції як окремих робітників, так і підприємства в цілому.

Якщо витрати підприємства зменшуються зі зростанням досвіду  і якщо цей досвід може бути запатентований даним або декількома підприємствами галузі, то буде створено вхідний бар’єр для недосвідчених підприємств-новачків. Але там де досвід неможливо запатентувати (і така ситуація є швидше правилом, ніж винятком), новачки мають змогу його скопіювати, найняти до себе на роботу працівників підприємства-конкурента, придбати найновіше у відомих уже постачальників тощо.

Другий чинник. Серед чинників зменшення витрат поряд зі зростанням досвіду часто називають економію за рахунок масштабів виробництва  та розмірів підприємства. Ці два ефекти часту йдуть поруч і іноді їх важко розрізнити. Дійсно, тільки за умови зростаючих обсягів виробництва можна придбати необхідний досвід, а з іншого боку – тільки усунення не навченості та недосвідченості у ланках виробничо-комерційного ланцюга дозволить збільшити пропускну спроможність кожної ланки.

Вважається, що економія від  зростання масштабів виробництва  може бути декомпонована на три складові частини:

  • виграш від зменшення частки постійних витрат, яка припадає на одиницю виробів чи послуг, при зростанні обсягів виробництва;
  • вигода від зниження рівня змінних витрат одиницю продукції внаслідок застосування спеціального, більш продуктивного устаткування, ефективних технологій, кращої організації діяльності тощо.
  • зиск від зменшення розміру інвестицій у розрахунку на одиницю виробничої потужності при зростанні кількісних результатів виробництва.

Однак варто застерегти проти  однозначної оцінки всіх трьох складових  ефекту від збільшення(зменшення) обсягів  виробництва. Перша складова проявляє свою дію тільки в межах певного  діапазону значень обсягу виробництва. При досягненні деякого порогового, максимально можливого для даних  постійних витрат обсягу виробництва подальше його збільшення відбудеться разом зі стрибкоподібним зростання постійних витрат. Буде мати місце перехід на новий діапазон, в якому економія на постійних витратах теж буде проявлятись, але вже в іншій динаміці.

Вплив двох інших складових  ще в більшій мірі є неоднозначним. Наприклад, використання спеціального високопродуктивного обладнання, по-перше, вимагає здійснення відповідних  інвестицій, що спричиняє зростання  загальної їх суми, а по-друге  обумовлює збільшення відповідних  поточних, як змінних, так і постійних витрат. Звичайно, впровадження такого устаткування можливе тільки за умови кількісної переваги економічної вигоди над витратами [56, c. 77-81].

 

1.3. Механізм формування  та шляхи зниження витрат підприємства 

 

Розробляючи стратегію найменших сукупних витрат дуже гостро стоїть питання ефективного управління витратами. При цьому важливим чинником ефективного управління витрат виробництва на промислових підприємствах є механізм формування витрат виробництва. Ефективний механізм дасть можливість керівникам підприємства отримати точну інформацію про витрати для вирішення проблем пошуку резервів зниження витрат виробництва. Таким чином, економічний механізм формування витрат виробництва – це послідовність етапів, комплекс заходів, спрямованих на формування витрат виробництва на підприємстві.

Головним завданням управління формуванням витрат виробництва  є визначення їх обґрунтованої величини в усіх структурних підрозділах підприємства з метою контролю, а також підвищення ефективності діяльності підприємства (зростання прибутку та рівня рентабельності). Воно характеризується такими особливостями: формування витрат здійснюється на усіх етапах виробництва; формування витрат супроводжує усі стадії життєвого циклу підприємства, починаючи зі створення підприємства та закінчуючи його ліквідацією процес формування витрат виробництва має регулярний характер; процес формування витрат виробництва є безперервним. Це характерно для постійних витрат; механізм формування витрат виробництва має детермінований і регульований характер, детермінованість характеризується кількісною визначеністю витрат у часі, за обсягом і структурою урегульованість визначається системою конкретних методів операційного менеджменту; процес формування витрат виробництва має системний характер, витрати нижчого рівня включаються у витрати вищого рівня і т. д., аж до формування витрат виробництва, які є найвищим рівнем, ефективне формування витрат виробництва є важливою умовою фінансової стійкості підприємства. Враховуючи названі особливості, необхідно виділити два напрямки формування витрат виробництва на підприємстві: економічний механізм формування витрат за елементами; економічний механізм формування витрат за місцем виникнення. Розглянемо кожен із напрямків детальніше.

1. Формування витрат за  економічними елементами регламентується  чинним Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 16 «Витрати», згідно з яким  операційні витрати підприємства  формуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати  на оплату праці; відрахування  на соціальні заходи;  амортизація; інші операційні витрати [63].

2. Суть економічного механізму  формування витрат виробництва  за місцем їх виникнення  полягає  в тому, щоби створити умови,  за яких виробничі підрозділи  несли б відповідальність за  результати своєї діяльності  та, насамперед, за виконання завдань зі зниження собівартості продукції. Формування витрат за місцями виникнення необхідно здійснювати  відповідно до організаційної структури підприємства та підрозділів, яка відображає його рівень управління й структурні особливості (ієрархію в системі виробничих підрозділів, відділів і служб) на кожному рівні. При цьому необхідно звернути увагу, що об’єктом  управління може стати тільки та частина витрат і тільки в тих місцях, які можуть вимірюватися, плануватися і безпосередньо контролюватися. У цьому випадку центр витрат є первинним осередком їх формування. Визначення центру витрат може відбуватися за різними ознаками:

- організаційною структурою;

- наявністю й використанням  устаткування; 

- виконанням операцій  і функцій [81, с.465].

Вибір центрів витрат визначається бажанням керівників мати точки контролю на підприємстві й мати змогу калькулювати собівартість продукції. Центр витрат є первинною ланкою, яка визначається підприємством для контролю за цими витратами. Він може збігатися з організаційною одиницею (цехом, дільницею) або ж бути частиною цих організаційних одиниць. Основою виокремлення центрів витрат є єдність устаткування, господарських операцій або функцій. Залежно від характеристики структурних підрозділів за функціями й операціями, а також видами виробничих витрат, центри поділяють на виробничі й обслуговуючі (допоміжні). Виробничі центри витрат виокремлюють у цехах основного виробництва, зайнятих виробництвом продукції. У цьому випадку ними можуть бути: верстати або групи верстатів з однаковими  параметрами; окремі працівники або їх групи, котрі виконують однакову роботу; одна або кілька операцій, якщо вони мають однаковий характер. Створення центрів є засобом деталізації виробничих витрат, їх локалізації за місцями виникнення з метою організації поточного контролю. Формування витрат за місцями виникнення здійснює бухгалтерія. У співпраці  з іншими відділами та службами вона розробляє робочі інструкції з формування окремих видів витрат. Важливими умовами організації формування витрат за місцем виникнення є можливість нормування і встановлення завдання на зниження витрат виробництва, а також одержання інформації про фактичну величину витрат за кожним центром витрат. У підсумку такий напрям формування витрат виробництва забезпечує контроль визначених підприємством для структурних підрозділів співвідношень витрат і доходів. Із вищезазначеного можна констатувати, що будь-яке підприємство повинно використовувати такий механізм формування витрат виробництва, який дасть змогу отримати повну інформацію про витрати при виготовленні продукції. Саме така інформація є гарантом успіху підприємства в конкурентному середовищі. Вчасне реагування на відхилення витрат від норм дозволить попередити зростання витрат виробництва, що прямо пропорційно впливають на собівартість продукції і прибуток підприємства [59., с.117].

Зміст процесу виробництва  як суспільне явище та значення показника  собівартості в управлінні господарством дозволяють визначити цільову функцію (мету) формування витрат виробництва (рис.1.7).



 

Рис. 1.7. Формування витрат виробництва  [50, с.197]

 

Цільова функція формування витрат виробництва вимагає відповісти на такі питання: що було витрачено, де було витрачено, для чого було витрачено, як проходив процес витрат, на що були витрачені ресурси та сили природи. Із цього витікає, що з даних інформації про формування витрат повинно бути видно: скільки, яких ресурсів було витрачено на виробництво, їх натуральні та вартісні параметри, характеристика процесу перетворення (трансформації) ресурсів та сил природи у новий продукт праці. Кількісні та вартісні характеристики повинні сприяти оцінці відповідності фактичних витрат попередньо визначеним нормам (розрахунку, плану тощо).

З метою визначення фінансових результатів господарювання механізм формування витрат підприємства має наступний вигляд (рис.1.8).


Рис.1.8. Формування витрат підприємства [83, с.376]

 

 

 

Таким чином, до методичних основ формування поточних витрат належить і система витрато утворюючих факторів, яка включає зовнішні та внутрішні фактори. На більшу кількість  внутрішніх факторів промислове підприємство може впливати. Відносно дії зовнішніх - необхідно мати значний “запас міцності”, аби запобігти кризовим явищам. Підбір системи факторів, впливаючи на які можна змінювати структуру та рівень витрат підприємства, базується на особливостях процесів та схем їх формування. При цьому до розгляду можуть прийматись: а) тільки ті витрати, що включаються до собівартості; б) повний склад витрат, який враховує й такі з них, що відшкодовуються за рахунок інших  джерел.

В рамках стратегії найменших  витрат треба розробити заходи, щодо зниження собівартості продукції. До основних шляхів зниження витрат виробництва і реалізації продукції підприємства можна віднести:

– зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції;

– зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції ;

–  зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції ;

–  скорочення адміністративних витрат та накладних витрат при експорті та імпорті товарів;

– ліквідація непродуктивних витрат і втрат [49, с.27].

На економію ресурсів значно впливає  кількість техніко-економічних чинників. Найбільший вплив мають такі групи  внутрішньовиробничих чинників:

Информация о работе Економічне обґрунтування стратегії найменших сукупних витрат (на прикладі ДП „Дубенське лісове господарство”, Рівненська обл.)