Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Мая 2014 в 12:16, курсовая работа
Актуальність теми. Україна належить до тих країн, де традиційно вирощуються олійні культури і насамперед, соняшник, який входить до структури сівозмін природно-кліматичних зон Степу, центрального та східного Лісостепу. Під ними зайнято понад 90 % посівних площ усіх вирощуваних в Україні олійних культур.
Продукт переробки соняшнику – високоякісна макуха – використовується в кондитерській промисловості для одержання халви і деяких інших продуктів харчування, а низькоякісна макуха застосовується у тваринництві, як цінний корм. У багатьох господарствах України соняшник у суміші з посівами різних культур використовується для одержання зеленої маси на корм худобі.
ВСТУП....................................................................................................................
РОЗДІЛ 1. СТАН РОЗВИТКУ ТА ПРОБЛЕМИ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ В УКРАЇНІ................................................................................
1.1 Народно - господарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні………………………………………………………………
1.2 Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення……………………………………………………………..
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА.................................................................................................
2.1 Організаційна характеристика підприємства, спеціалізація та інтенсифікація виробництва……………………………………………………
2.2 Стан та ефективність використання земельних, трудових та матеріальних ресурсів...................................................................................................................
2.3 Фінансовий стан та ефективність роботи підприємства..............................
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ СОНЯШНИКУ............................................................................
3.1 Стан та розвиток основних галузей «Нове життя»……. ............................
3.2 Особливості технологія виробництва соняшнику………………………..
3.3 Економічна ефективність вирощування соняшнику...................................
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ........................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………........
Аналізуючи показники економічної ефективності вирощування соняшнику на ПСП «Нове життя» за 2010-2012рр можна зробити наступні висновки. Кількість виробленої продукції в 2012 році у зрівнянні з 2010 роком збільшилась на 9359 ц.,тобто на 46,8%. У 2012 році було реалізовано 18674 ц,що на 33,19 % більше, ніж у 2010 році, при виробничій собівартості 4251 тис.грн,що на 103,5% більше за 2010 рік і затратах праці в 17,9 тис.люд./год, що на 13,8 % більше,ніж в 2010 році.Всі інші показники даної таблиці також підвищуються,крім трудомісткості(-22,5%) та рівня товарності(-9,3%) у 2012 році відносно 2010 року. А от рівень рентабельності з 2010 року по 2011 рік підвищився в 6,5 разів, а вже в 2012 році впав на 81,1 % і становив 31,84 %.
Собівартість продукції – важливий узагальнюючий економічний показник виробничо-фінансової діяльності підприємства. На практиці її обчислення необхідне для об’єктивної оцінки господарської діяльності підприємств у цілому, окремих її підрозділів та видів продукції, для розрахунку чистого доходу, прибутку і рівня рентабельності, які залежать від собівартості.
Собівартість як економічна категорія об’єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, в що обходиться кожному виробнику виробництво і збут продукції.
На прикладі таблиці 3.4. розглянемо структуру собівартості соняшнику у товаристві «Нове життя» за 2010-2012 рр.
Таблиця.3.4
Структура виробничої собівартості соняшнику на ПСП «Нове життя» за 2010-2012 роки
Елементи та статті витрат |
Розмірвитрат, тис.грн |
Структура, % |
2012 р. у % до: | |||||
2010 |
2011 |
2012 |
2010 |
2011 |
2012 |
2010 |
2011 | |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
1.Виробнича собівартість, усього |
2089,1 |
2240 |
4251 |
100 |
100 |
100 |
203,5 |
189,8 |
у тому числі: |
1304,1 |
1536,8 |
2445,6 |
62,4 |
68,6 |
57,5 |
187,5 |
159,1 |
- насіння та посадковий матеріал |
207 |
374 |
647,7 |
9,9 |
16,7 |
15,2 |
312,9 |
173,2 |
- мінеральні добрива |
643 |
763,8 |
1391,8 |
30,8 |
34,1 |
32,7 |
216,5 |
182,2 |
- нафтопродукти |
250 |
338 |
302,2 |
12,0 |
15,1 |
7,1 |
120,9 |
89,4 |
продовж. табл.3.4
- оплата послуг і робіт сторонніх організацій |
- |
26 |
88 |
- |
1,2 |
2,1 |
- |
338,5 |
- решта матеріальних витрат |
204,1 |
35 |
15,9 |
9,8 |
1,6 |
0,4 |
7,8 |
45,4 |
б) прямі витрати на оплату праці |
143,1 |
336 |
509,6 |
6,8 |
15,0 |
12,0 |
356,1 |
151,7 |
в) інші прямі витрати та загальновиробничі витрати-всього |
641,9 |
367,2 |
1295,8 |
30,7 |
16,4 |
30,5 |
201,9 |
352,9 |
З них: - амортизація необоротних активів |
174 |
20 |
29,4 |
8,3 |
0,9 |
0,7 |
16,9 |
147,0 |
- відрахування на соціальні заходи |
52 |
125 |
189,5 |
2,5 |
5,6 |
4,5 |
364,4 |
151,6 |
- решта ін. прямих та загальновиробничих витрат |
415,9 |
222,2 |
1076,9 |
19,9 |
9,9 |
25,3 |
258,9 |
484,7 |
Аналізуючи дану таблицю, можна зробити наступні висновки. Всі витрати товариства в 2012 році відносно 2010 року збільшились на 2161,9 тис. грн., тобто на 103,5%. В тому числі прямі витрати збільшилися на 87,5 %,а серед них на насіння та посадковий матеріал збільшились на 440,7 тис. грн.. (212,9%). На добрива витрати збільшились на 748,8 тис. грн.., тобто на 116,5%. На нафтопродукти виробничі витрати збільшились на 20,9%. Прямі витрати на оплату праці зросли в 3,5 рази і складають 509,6 тис.грн. Інші загальновиробничі витрати збільшились на 101,9% у порівнянні з 2010 роком і на 252,9 % у порівнянні з 2011 роком і складають 1295,8 тис.грн.
Роблячи узагальнюючий висновок по III розділу можна сказати, що ПСП «Нове життя» має усі можливості для кращого забезпечення потреб населення в рослинній олії, а тваринництва – у білкових кормах. Для цього слід збільшувати виробництво насіння соняшника за одночасного зниження їх витрат, що можливо завдяки: зростанню урожайності культури замість розширення посівних площ; скороченню втрат насіння соняшника на стадіях збирання, заготівлі та переробки; широкому застосуванню індустріальної технології виробництва соняшнику, що дасть змогу збільшити урожайність на 3-4 ц. на 1 га (при цьому прямі затрати праці знижуються на 30-50%, виробнича собівартість – на 10-15%. А рентабельність виробництва на 25-30 пунктів вище, ніж за традиційної технології); застосуванню прогресивних форм господарювання; організації та оплати праці; раціональному використанню матеріальних засобів.
3.3.Шляхи підвищення
ефективності виробництва
В період переходу до ринкової економіки перед аграрним сектором стоїть загальнодержавне завдання - розвиток виробництва і підвищення його ефективності, поліпшення соціально-економічних показників. Як відомо, ефективність виробництва - складне багатогранне явище, і як економічна категорія відображає взаємостосунки між отриманими результатами і витраченими ресурсами. Для досягнення результатів необхідна певні витрати ресурсів.
В сільськогосподарському виробництві використовують чотири групи ресурсів: праця, засоби і предмети праці, земля.
Головний ресурс сільського господарства - земля, як основний спосіб виробництва і предмет праці, володіє унікальною властивістю -родючістю, яка при правильному використовуванні забезпечує підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Сучасна аграрна реформа направлена на формування власника -господаря землі, здатного раціонально і ефективно її використовувати.
Урожайність соняшнику у виробництві за останні 35 років залежно від агрометеорологічних умов вегетації коливається від 9 до 18 ц/га, а середня продуктивність його становила в Степу 14,7, Лісостепу — 15,5, Поліссі — 12,1 ц/га, на держсортодільницях, відповідно, — 22, 21 і 20 ц/га.
Середні максимальні врожаї по всіх категоріях господарств у Степу сягнули рівня 19 ц/га, Лісостепу — 20,4, у держсортомережі, відповідно, — 23,6 і 26,9, у науково-дослідних установах— 30,0 і 36,5 ц/га.
Максимальний урожай соняшнику в науково-дослідних установах становив понад 50 ц/га.
Чинники підвищення врожайності
В порядку пропозицій господарству можна порадити для підвищення врожайності наступні чинники:
1)Попередні культури. За
допомогою підбору кращих
2)Способи і терміни
обробки і підготовки грунту
для посіву, які впливають на
водний, повітряний, тепловий режими
як перед посівом, так і протягом
всього періоду зростання і
розвитку рослин. Важливе значення
для збільшення урожаю має
визначення норм посіву. Терміни
посіву тісно пов'язані з
3)Формування якості зерна під час дозрівання. Вивчення змін якості зерна має важливе теоретичне і практичне значення.4)Терміни і способи збору. Якість клейковини зерна залежить від термінів збору.
5)Посівні і сортові якості зерна
6)Заходи щодо зниження собівартості
Собівартість продукції є одним з найважливіших показників ефективності виробництва, в якому відображається раціональне використовування виробничого потенціалу підприємства. Величина собівартості забезпечує конкурентоспроможність продукції і фінансові результати діяльності підприємства.
Для зниження собівартості необхідне:
Зростання продуктивності праці;
Зниження цін на ГСМ;
Використовування нових технологій;
Використовування гібридних сортів;
Всі ці чинники сприяють підвищенню врожайності і зниженню собівартості.
Напрями, дозволяючи підвищити продуктивність праці при виробництві соняшнику:
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, яка вироблена одним робітникам за одиницю часу.
Напрями підвищення продуктивності праці:
Збільшення заробітної платні;
пільги робітником (пільгове живлення, проїзд);
надання відпусток, відгулів, вихідних;
кар'єрне зростання;
проведення соціальних заходів;
залучення працівників до управління підприємством;
заохочення ініціативи.
Висновки та пропозиції
В даній курсовій роботі була розглянута економічна ефективніст виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення у ПСП «Нове життя» Валківського району Харківської області.Урожай, валовий збір і врожайність - найважливіші результативні показники рослинництва і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень врожайності відображає дію економічних і природних умов, в яких здійснюється сільськогосподарське виробництво, і якість організаційно-господарської діяльності кожного підприємства. Основними джерелами про урожай і урожайність є річні звіти (ф. №50 с.г). У них відображаються дані про валові збори і урожайність сільськогосподарських культур, що вирощуються в господарстві. Зернові культури мають найбільшу питому вагу в структурі посівних площ і валових зборів сільськогосподарських культур, що пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням. Для оцінки досягнутого рівня урожайності всіх культур розраховують показники: урожайність, ц/ га.; собівартість виробництва 1ц, грн.; витрати на 1га площі під культуру, грн. Для більш точної оцінки впливу комплексу й окремих факторів на урожайність і фактори, що її обумовлюють, результативні групування варто застосовувати в комплексі з факторними, що дозволяють розкрити ступінь впливу на результат окремих факторів при різних умовах. Вищий рівень урожайності всіх культур забезпечується за рахунок кращої якості земель, кращих умов виробництва і більш раціонального та ефективного використання ресурсів виробництва. Інтенсифікація, а, отже, і зростання фондо- і енергоозброєності праці дозволяє в зменшувати витрати праці, що веде до зниження трудоємності виробництва. На практиці це виражається в зростанні оброблюваних площ у розрахунку на 1 працівника, в зниженні затрат праці на 1 га земельної площі.
Підвищення рівня якості земельних угідь шляхом внесення мінеральних добрив, покращення технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва, дотримання оптимальних строків виконання робіт сприяє не тільки скороченню трудомісткості вирощування сільськогосподарських культур, але й зростанню урожайності.
Аналіз динаміки урожайності у ПСП «Нове життя» дозволяє зробити наступні висновки:
1. Наряду з високим
виробничим потенціалом
2. Разом з тим дані
аналізу свідчать про
Відсутність необхідного обладнання і ефективних мінеральних добрив також негативно впливає на рівні урожайності, так як не забезпечується належний догляд за урожаєм. В значній мірі на урожайність впливають метеорологічні умови, особливо це стосується останніх років, коли були зареєстровані низькі температури при безсніжному зимовому періоді. Це актуально і для інших сільськогосподарських виробників Харківської області, який знаходиться у зоні ризикованого землеробства.
Виходячи з вище сказаного, можна внести пропозиції.
В першу чергу, і надалі проводити політику інтенсифікації виробництва – оновлювати давно застаріле обладнання, сільськогосподарські машини більш продуктивними. По – друге, вести підготовку кваліфікованих кадрів, які зможуть забезпечити належний ухід за посівами. По – третє, розробити заходи захисту посівів від несприятливих погодних умов та шкідників. По – четверте, використовувати найбільш продуктивні і морозостійкі сорти зернових культур.
Информация о работе Економічна ефективність виробництва і реалізації соняшника