Деякі аспекти розвитку природніх монополій. “Псевдоприродні” монополії

 

План

Вступ             3

1. Поняття монополії та її види. Природна монополія      5

1.1. Монополія. Види монополій         5

1.2. Сутність природної монополії        6

1.2.1. Виникнення природних монополій та їх загальна характеристика  6

1.2.2. Критерії, що визначають природні монополії     9

1.2.3. Класифікація природних монополій      10

2. Регулювання діяльності природних монополій      14

2.1. Передумови втручання держави в регулювання монополій    14

2.2. Методи регулювання монополій        15

2.2.1. Ціноутворення за Рамсеєм        15

2.2.2. Х-неефективність         16

2.2.3. Максимізація рівня виробництва       17

2.2.4. Забезпечення самоокупності        19

2.3. Закон України Про природні монополії       20

2.3.1. Загальна сутність Закону, та інші нормативні акти    20

2.3.2. Органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій  20

2.3.3. Предмет та принципи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій            21

2.3.4. Сфери діяльності суб'єктів природних монополій    22

3. Світова практика регулювання природних монополій     24

3.1. Конкуренція за монопольний ринок      24

3.2. Цінове регулювання діяльності природніх монополій    28

3.2.1. Регулювання норми прибутку      29

3.2.2. Регулювання верхньої межі тарифу ( дефлятор-х)   31

3.2.3. Можливості поєднання методів різних систем регулювання  35

4. Деякі аспекти розвитку природніх монополій. “Псевдоприродні” монополії 37

Висновки             42

Перелік літератури           44

Додатки             46 

Вступ

 

 

Конкуренція – один з найважливіших “стовпів”, загальних економічних законів товарного виробництва, який виражає постійну залежність між собою учасників процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, яка примушує удосконалювати процес виробництва, застосовувати досягнення науково-технічного прогресу, впроваджувати нові форми організації виробництва, прогресивні системи заробітної плати, тобто здійснювати все, що дає змогу завоювати ринок. Постійний тиск конкуренції – важлива рушійна сила суспільного розвитку, важливий регулятор пропорцій виробництва і споживання.

Але іноді ефект економії на масштабі виробництва може бути настільки вирішальним, що обумовлює винятковість виробника блага. Інакше кажучи, у деяких галузях без усяких обмежень діє правило: чим більший масштаб виробництва, тим нижчі витрати. Це створює передумови для зміцнення в такій галузі одного єдиного виробника.

Подібний стан ринку є  монополією – ситуацією, що зумовлює ризики ряду значних проблем для господарства. У цьому випадку, однак, монополія виникає внаслідок природніх причин: технологічні особливості виробництва такі, що єдиний виробник обслуговує ринок більш ефективно, ніж це здатні зробити декілька конкуруючих між собою фірм. Таку монополію економісти називають природньою, або технологічною.

Визначення масштабів  монополізму – складна методологічна  проблема, тому сьогодні фактично невідома реальна ступінь монополізму в національній економіці. Якщо раніше високий рівень монополізму значною мірою характеризувався наявністю великої кількості монопольних структур у виробничій сфері, то тепер вони швидко виникають у сфері реалізації і, навіть, у сфері надання адміністративних послуг.

В економіці будь-якої держави існують природні монополії – окремі випадки і сфери господарювання, в яких монополістична організація є економічно неминучою і обґрунтованою. В цих сферах суспільство виробило зовсім іншу тактику поведінки: не конкурентну боротьбу, а жорсткий державний контроль.

Саме державне регулювання  природних монополій і є темою  мого індивідуального наукового завдання.

Ця тема є дуже актуальною в наш час, тому що на данному етапі розвитку національної економіки держава не має досконалого аппарату регулювання, і все ще залишаються «білі плями» у національному законодавстві що до природних монополій. Метою мого дослідження є пошук можливого вирішення цих питань на основі досвіду інших країн, та втілення в життя минулих рішень органів державної влади.

 

1. Поняття монополії та її види. Природна монополія

 

 

1.1. Монополія. Види монополій

 

 

Перш ніж зрозуміти, як саме регулюються природні монополії, розглянемо поняття «монополія» взагалі, та визначимо, що таке природна монополія і які фактори призводять до її виникнення.

Отже, монополія – це тип структури ринку, у якому існує тільки один продавець, що контролює всю галузь виробництва певного товару, що не має близького замінника.

Ринок, на якому панує  монополія, являє собою повну протилежність конкурентному ринку, де є багато конкурентів, що пропонують для продажу стандартизовані товари.

За визначенням Вікіпедії: Монополія – це внутрішньодержавна або міжнародна (наддержавна) організація, у силу свого домінантного становища здатна завдати шкоди державі, а також іншим організаціям і народам або здатна їх знищити.

Розрізняють наступні види монополії:

а) Закрита монополія. Вона захищена від конкуренції: юридичними обмеженнями, патентним захистом, інститутом авторських прав.

б) Відкрита монополія – монополія, при якій одна фірма, принаймні на певний час, є єдиним постачальником продукту, однак не має спеціального захисту від конкуренції. У подібному становищі нерідко перебувають фірми, які вперше вийшли на ринок з новою продукцією.

Природна монополія – галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком. Із природними монополіями, в основі яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, засновані на володінні унікальними природними ресурсами.

Розмежування монополій  носить досить умовний характер, оскільки деякі фірми можуть належати одночасно  до декількох видів монополій  і у реальному житті чисті монополії майже не існують.

1.2. Сутність природної монополії

 

 

1.2.1. Виникнення природних монополій та їх загальна характеристика

 

 

Природна монополія виникла  внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на поданий  товар чи послугу найкраще задовольняється  однією або декількома фірмами.

Природня монополія може існувати в результаті бар'єрів для  доступу конкурентів, привілеїв  держави або обмеження інформації.

Природня монополія відрізняється  великою зростаючою віддачею від  масштабу, а виробничі витрати  багато нижче в порівнянні з довершеною конкуренцією або олігополією.

Природня монополія грунтується  на особливостях технології, що відображають природні закони, а не на правах власності  або державних ліцензіях. Примусове  розосередження виробництва на декількох  фірмах неефективне, оскільки воно привело  б до збільшення витрат виробництва.

Звичайні сфери діяльності природніх монополій:

а) транспортування нафти й нафтопродуктів по магістральних трубопроводах;

б) транспортування газу по трубопроводах;

в) послуги з передачі електричної й теплової енергії;

г) залізничні перевезення;

д) послуги транспортних терміналів, портів і аеропортів;

є) послуги загальнодоступного електричного й поштового зв'язку.

У реальній практиці застосування регулювання цін на продукцію  природніх монополій зустрічається  з рядом проблем. Значну складність представляє саме визначення рівня  середніх витрат з погляду обґрунтованості  включення у витрати тих або  інших видів витрат. Інша проблема пов'язана з тим, що регулювання  цін може сприяти росту Х-Неефективності.

Природня монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

Суб'єктом природньої монополії  є господарюючий суб'єкт ( юридична особа), зайнятий виробництвом (реалізацією) товарів в умовах природньої монополії.

Природня монополія існує, коли ефект її масштабу настільки  великий, що один господарюючий суб'єкт  може забезпечити весь ринок, маючи більш низькі витрати, чим були б витрати в кількох конкуруючих з ним господарюючих суб'єктів. Великі підприємства мають кращу технічну оснащеність і більшу потужність, за рахунок чого відбувається підвищення продуктивності праці й зниження витрат на одиницю продукції, що означає більш ефективне використання ресурсів. У зв'язку із цим природня монополія стає бажаним явищем для суспільства, хоча монопольна природа змушує державурегулювати їхню діяльність.

Ще однією особливістю  природніх монополій є існування  дуже високих вхідних бар'єрів у  галузь. Наявність єдиного виробника, у якого ефект від масштабу виробництва занадто великий, визначає той розмір капіталу, який потрібний  для входження в галузь. Суспільство  найчастіше просто не може витримати  другого такого виробника (значні постійні витрати). Для даних видів діяльності розмір ефективного підприємства, як правило, рівний або максимально  близький до 100% від обсягу внутрішнього споживання даних благ, що відповідає саме одному ефективному виробникові  в галузі.

Природньою монополією володіють  власники та інші господарюючі суб'єкти, що мають у своєму розпорядженні  рідкі й вільно не відтворювані елементи виробництва (наприклад, рідкі метали, особливі земельні ділянки, придатні для  оброблення й вирощування на них  чаю, виноградників), а також сюди відносяться цілі галузі інфраструктури, яким властиве особливо важливе й  стратегічне значення для всього суспільства: комунікації, лінії електропередач, нафто- і гозопроводи, залізничний транспорт, кабельне телебачення, системи зв'язку, водопостачання й каналізація, військово-промисловий комплекс і т.п. Як правило, подібні природні монополії перебувають у власності держави або діють під її контролем. Держава, опираючись на загальне поняття природніх монополій, сама вирішує, які конкретно галузі народного господарства або окремі види господарської діяльності слід віднести до природніх монополій.

Проте, варто зазначити, що в таких галузях, як газова промисловість, електроенергетика, залізничний транспорт  і зв'язок, тільки частина видів  господарської діяльності насправді  належить до природної монополії. Деякі  види господарської діяльності в  цих сферах потенційно можуть ефективно  функціонувати і в умовах конкуренції. Наприклад, виробництво як в електроенергетиці, так і в газовій промисловості, на відміну від транспортування й розподілу ресурсів, об'єктивно не є природною монополією. Такі галузі зв'язку, як міжміський і міжнародний телефонний зв'язок, в принципі, також не повинні розглядатися як природні монополії. Але поки що в Україні в багатьох випадках місцеві телефонні мережі при їх нинішньому технологічному рівні зараховуються до природних монополій. Так само і на залізничному транспорті існує ціла низка допоміжних видів діяльності (ресторанні послуги, прання білизни, ремонт, будівництво, машинобудування і т.д.), які хоч і мають певну спеціалізовану спрямованість, але успішно можуть здійснюватися на конкурентних засадах.

За своїм соціально-економічним змістом і особливостями функціонування природна монополія незрівнянно більш складне явище, ніж інші види монополій. Більша частина її функціонування лежить за межами традиційної канви аналізу ринкової влади і монополії, а тому в економічній науці розглядається як один із випадків неспроможності ринку.

Природні монополії є  переважно стратегічними об'єктами, від яких залежать не тільки рівень умов життєдіяльності населення і розвитку виробничої сфери, а й безпека держави. Тобто ефективне функціонування природних монополій по суті належить до питань національної безпеки.

Оскільки в цьому випадку  механізм конкуренції не працює, то органи державної влади задля уникнення розбалансування всієї системи ринкового господарства мають контролювати таких виробників (оскільки будь-яка монополія схильна зловживати своєю ринковою владою). Саме тому, ідентифікація природних монополій має вирішальне значення для формування оптимальних та ефективних механізмів державного регулювання їх діяльності.

 

1.2.2. Критерії, що визначають природні монополії

 

У науковій літературі (дослідники: Бутиркін А., Вурос А, Філюк Г. та інші) фіксуються різні підходи як щодо визначення критеріїв природних  монополій, так і самого поняття  “природна монополія”, виходячи з  принципово відмінних історичних, політичних, економічних, інституційних умов їх утворення та діяльності.

Тому спробуємо визначити  основні й додаткові критерії віднесення підприємств до категорії суб’єктів природних монополій для вітчизняної економіки:

а) Відсутність можливостей для створення економічно ефективного альтернативного джерела постачання товарів і послуг внаслідок того, що:

1) витрати на створення аналогічного альтернативного джерела товарів, послуг становлять 100 % фактичного обсягу витрат на надання послуг відповідним споживачам;

2) строк окупності будівництва нового джерела постачання аналогічних товарів перевищує 10 років;

3) вартість стаціонарних мереж або іншого стаціонарного обладнання, яке використовується для задоволення попиту відповідної кількості споживачів, перевищує 200 тис. грн;

4) протяжність мереж перевищує: 2 км – для централізованого водопостачання, водовідведення, постачання теплової енергії; 1 км – для під’їзних залізничних колій; 1000 абонентів – для місцевого телефонного зв’язку.

б) Унікальність споживчих властивостей товарів і послуг суб’єкта господарювання пов’язана з тим, що:

1) вони не можуть бути замінені аналогічними товарами з альтернативних джерел;