Аналіз структури міжнародного контракту купівлі-продажу ПАТ «Центролит»

Визначити якість товару у контракті купівлі-продажу –  означає встановити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб споживача. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару, від практики, що склалася у міжнародній торгівлі даним товаром, та інших умов. Сторони повинні прагнути до того, щоб дати повнішу характеристику товару.

7. Строк та дата  поставки (або строк та умови  поставки). У даному розділі фіксується: 1) визначення строку поставки; 2) повідомлення експортером імпортера  про готовність товару до відвантаження та про здійснене відвантаження; 3) повідомлення імпортером експортера про готовність прийняти товар; 4) спеціальні застереження стосовно дострокової поставки; 5) додаткові інструкції експортерам; 6) визначення дати поставки; 7) умова поставки товару.

Визначення строку поставки у контракті означає визначення часу, коли товар повинен бути доставлений  продавцем в узгоджений сторонами  географічний пункт. Географічні пункти визначаються базисними умовами контракту.

8. Умови платежу. Цей  розділ містить визначення:

•    валюти платежу;

•    курсу перерахунку  валюти ціни у валюту платежу;

•    виду, форми  та засобу розрахунків за поставлений  товар;

•    переліку товаророзпорядчих  документів;

•  заходів проти  необґрунтованої затримки платежу  або інших порушень.

При виборі умов платежу  враховуються такі фактори: 1) характер товару (сировина, обладнання, послуги, ноу-хау тощо); 2) кон'юнктура ринку  відповідного товару (сприятлива чи ні); 3) торгові звичаї (кредит, готівка  тощо); 4) наявність міжурядових платіжних угод; 5) норми національного валютного контролю країн-контрагентів; 6) одноманітні правила щодо застосування форм розрахунків (інкасо, акредитив), що склалися у банківській практиці.

Умови платежу встановлюють, на якій стадії руху товару здійснюється його оплата і чи буде вона здійснюватись одноразово чи окремими внесками.

9. Здавання-прийняття  товару. Здавання-прийняття товару  є одним актом, в результаті  якого відбувається передача  товару покупцю та перевірка  відповідності фактичних кількості  та якості товару тим, які передбачені в контракті. Для продавця здавання товару фактично означає поставку товару покупцю.

У контракті сторони  зазначають порядок здавання-прийняття, а саме:

•    вид (характер) здавання-прийняття;

•    місце та строки здавання-прийняття;

•    способи здавання-прийняття  за кількістю;

•    способи здавання-прийняття  за якістю.

10. Гарантії, претензії  щодо кількості та якості. Більшість  контрактів містить умови про  надання гарантій якості товару, який поставляється. Відносно  товарів, для яких не встановлюються гарантії, в контракті може вказуватись термін, протягом якого покупець має право пред'явити продавцю претензії щодо кількості та якості.

11. Пакування та маркування  товару. У тих випадках, коли характер  товару та умови його транспортування обумовлюють необхідність упаковки, у контракті у цьому розділі встановлюються:

•   вид та характер пакування;

•   якість пакування;

•   порядок пакування;

•   розміри пакування;

•   спосіб оплати пакування;

•   повернення контейнерів;

•   зміст або реквізити маркування;

•   порядок нанесення  маркірування.

12. Відвантаження товару. Покупцю необхідно знати час  фактичного відвантаження товару  для того, щоб своєчасно потурбуватись  про прийняття товару.

В цьому розділі фіксуються: 1) взаємні зобов’язання продавця і покупця відносно повідомлення інформації про відвантаження; 2) порядок виконання цих зобов’язань.

13. Санкції. Санкції  застосовуються як засіб зацікавити  партнерів добросовісно виконувати  обов'язки і для захисту інтересів  однієї із сторін у разі порушення будь-якої з умов контракту іншою стороною.

Найрозповсюдженішим видом  санкцій є штраф з продавців  за прострочення поставки товару, так  званий конвенційний штраф. Він розраховується потижневе або подекадне у  відсотках від вартості недопоставленого товару (наприклад, 0,5%).

14. Страхування. У зовнішній  торгівлі товари страхуються  від ризиків пошкодження або  втрати при транспортуванні, тобто  від транспортних ризиків. Страхування  є добровільним актом, і його  основні умови встановлюються  в контракті і саме в ньому фіксуються:

•    обов'язки продавця і покупця із страхування вантажу;

•    тривалість і обсяг страхової гарантії;

•    умови страхування;

•    види ризиків, від яких має бути застрахований  вантаж.

15. Форс-мажор або обставини  непереборної сили. На перебіг виконання контрактів можуть суттєво вплинути обставини, передбачити настання яких заздалегідь при укладенні контрактів сторони не мали можливості, оскільки вони виникають внаслідок непередбачених та невідворотних подій надзвичайного характеру. Такі обставини називаються обставинами непереборної сили або форс-мажорними.

16. Арбітраж. Суперечки,  що виникають між партнерами  при виконанні контрактів, які  вони не могли розв’язати договірним  шляхом під час переговорів,  відповідно до міжнародних традицій, передаються на розгляд арбітражів.

17. Інші умови. Інші  умови контракту містять цілу  низку застережень, які уточнюють  взаємні права та обов'язки  сторін. До них можна віднести, наприклад, такі:

• умову про те, що після укладення контракту усе попереднє листування та переговори по контракту втрачають силу;

• умови договору, що визначають порядок його зміни або  анулювання (в них звичайно обумовлюється, що на внесення змін у договір та його анулювання необхідна письмова згода обох сторін, оформлена з дотриманням усіх правил про порядок підписання зовнішньоторгових угод);

•  умову про те, що усі додатки до контракту є  його невід'ємною частиною;

• застереження про те, матеріальне право якої країни буде застосовано до контракту;

• умову про необхідність збереження у таємниці від третіх осіб комерційної та іншої інформації, одержаної під час виконання контракту тощо.

18. Юридичні адреси  та рахунки (банківські реквізити)  сторін. У цьому розділі записуються: 1) повні юридичні адреси сторін, які відповідають адресам, що містяться у зареєстрованих статутах підприємств сторін; 2) імена представників сторін; 3) банківські рахунки та адреси обслуговуючих банків (повна назва банку, з розрахункового рахунка якого (або на розрахунковий рахунок якого) будуть здійснюватись платежі, із зазначенням його повної адреси, реквізитів зв'язку та номера розрахункового рахунка) [21, c. 352-358].

Контракт скріплюється підписами уповноважених представників  та печатками на останніх сторінках  основного тексту та на кожному його додатку. Крім того, кожна сторінка основного тексту контракту та додатків парафуються підписантами або їх помічниками на свідчення того, що сторони згодні з умовами, записаними на цій сторінці, а також для того, щоб виключити можливі зловживання.

 

1.2. Класифікація та види міжнародних договорів

У міжнародній комерційній  практиці використовується багато різновидів зовнішньоторгових договорів, структура, зміст та особливості яких визначаються видом зовнішньоекономічної операції, яку вони супроводжують. Серед них є, наприклад, такі: зовнішньоторгові договори купівлі-продажу, підряду, франчайзингові, ліцензійні, лізингові та біржові угоди, договори страхування, перевезення, позики тощо. Проте найчастіше у зовнішньоторговій практиці застосовується договір міжнародної купівлі-продажу. У зв’язку з цим пропоную розглянути види міжнародних контрактів купівлі-продажу більш детально.

В залежності від принципів  які кладуться в основу класифікації, контракти купівлі-продажу можна  поділити за наступними видами:

1. Разові.

2. З періодичною поставкою.

3. З оплатою в грошовій  та товарній формах (повністю  чи частково).

4. Попередні.

5. Термінові. [6, c. 211]

Разові контракти можуть бути з коротким строком поставки (сировинні товари) та з довгостроковими  поставками ( на комплексне устаткування 3-5 та більше років).

Контракти з періодичною  поставкою передбачають регулярну  періодичну поставку узгодженої в ньому  кількості товарів на протязі  встановленого строку. Цей строк  може бути коротким ( 1 рік ) та довгим (5-10 років). Такі контракти переважно укладаються на промислову сировину та полу фабрикати.

Контракт з оплатою  в грошовій формі передбачає оплату в узгодженій між сторонами валюті із застосуванні обумовлених в контракті  способів платежу та форми розрахунку.

Контракти з оплатою цілком в товарній формі укладаються при продажі одного чи декількох товарів з одночасною ув’язкою з покупкою іншого товару та розрахунки в іноземній валюті не проводяться (бартер).

Попередній контракт – це договір, за яким сторони зобов’язуються укласти в майбутньому договір щодо передачі товарів на умовах, які передбачені в попередньому договорі. На сторону, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору, який передбачений таким договором, накладається відшкодування збитків іншій стороні, які були викликані шляхом ухилення [13, c. 295].

Ще одним різновидом міжнародних контрактів є термінові  контракти. Ці договори укладаються, коли покупцю необхідно отримати придбаний  товар саме в обумовлений строк, а інші умови мають менше значення. Наприклад, насіння до посівної. При порушенні строку покупець анулює договір із застосуванням санкцій.

Проблемам уніфікації умов угод в міжнародній торгівлі приділяється багато уваги з боку спеціалізованих  міжнародних організацій.

Розробкою типових контрактів та введенням їх в практику займається Європейська економічна комісія ООН. Під її наглядом розроблено більш ніж 30 варіантів типових контрактів та загальних умов купівлі-продажу.

Типовий контракт (standard contract) – це заздалегідь підготовлений текст контракту або ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі з урахуванням звичаїв та звичок, характерних для даної сфери діяльності чи торгівлі, та прийнятих сторонами контракту після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної угоди.

Текст конкретного типового контракту може використовуватись лише до суворо визначених видів угод або видів торгівлі чи при наданні послуг. Часто типові контракти розробляються та наказуються до обов'язкового використання галузевими відомствами або спілками підприємців.

Існують у міжнародній торговій практиці два основних напрямки у розвитку типових контрактів та проформ (pro forma):

1. Використання у звичайних  ЗТК стандартних умов та застережень.  Наприклад, використання у ЗТК  базисних умов поставки, які побудовані  на міжнародних комерційних термінах INCOTERMS. Такі умови зазначаються у ЗТК абревіатурою терміна, який у розширеному тлумаченні викладений в основному документі, що не входить у ЗТК та його додатки.

2. Використання формулярів, проформ та бланків. Існують  контракти, які оформлені у вигляді формулярів або бланків. Якщо такі форми містять необхідний мінімальний набір атрибутів, вони можуть замінювати текст контракту. Проформи контрактів можуть бути:

•   текстові;

•   бланкові, які  мають чіткі та спрощені форми, зведені  у таблиці. Тексти в цих проформах зведені до мінімуму, а суттєві умови у вигляді текстових статей винесені в окрему або особливу частину на звороті документа. Загальна (особлива) частина не змінюється.

Уніфіковані або зразкові тексти контрактів, на відміну від типових, більш різноманітні, чисельні та відтворюють галузевій специфіки діяльності. Вони носять рекомендаційний характер, а їх тексти можуть суттєво змінюватись з урахуванням особливостей конкретних угод.

Контракт може бути представлений  у вигляді заздалегідь підготовленого документа або формуляра табличного вигляду. Він набуває сили контракту лише у разі, якщо партнери з угоди заповнять статті та графи, які апріорі вимагають узгодження (наприклад, найменування сторін, кількість, якість, ціна товару, строк та місце поставки та інші) і обидва підпишуть його.

Часто використовується комбінована форма типового контракту, яка складається із двох частин:

•   частини, що узгоджується;

•   уніфікованої частини (загальних умов).

Такі контракти видаються  на бланках друкарським способом. На першому аркуші друкуються індивідуалізовані умови угоди, а на звороті або на решті аркушів - загали умови. При необхідності, у деяких пунктах ЗТК залишають місце для уточнення умов що узгоджуються, або просто залишають вільні графи у розділі "Інші умови".

Типовий контракт або  проформа може використовуватись двома  способами: