Аналіз кредитної діяльності ЗАТ КБ «ПриватБанк»

Сезонний кредит із щомісячною амортизацією боргу використовується на формування змінної частини оборотних активів на період їх зростання у зв’язку з сезонними потребами підприємства. В разі його застосування передбачається щомісячна сплата відсотка та основної суми боргу .

Онкольний кредит надається позичальнику без зазначення терміну повернення, але повинен бути повернений за першою вимогою кредитора. При погашенні такого кредиту надається пільговий період ( 3 дні).

Ломбардний кредит підприємство може отримати під заклад високоліквідних активів (державний цінних паперів, векселів, облігацій), які на період кредитування передаються банку. Як правило, цей кредит надається на короткий термін.

Іпотечний кредит надається на довгостроковий період під залог основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому. При цьому підприємство-позичальник повинно застрахувати своє майно в повному обсязі на користь банку. При цьому підприємство може використовувати закладене майно.

Ролловерний кредит -  це довгостроковий кредит з плаваючою процентною ставкою.

В залежності від методу надання кредиту виділяють:

 Строковий (терміновий) кредит – це кредит, який надається повністю на початку терміну. Тому процент по цьому кредиту нараховується із розрахунку всієї суми, а основний борг погашається періодичними внесками або одноразовою сплатою в кінці терміну.

 Кредит по овердрафту. Овердрафт (контокорентний кредит) – це короткостроковий кредит, що надається банком надійному  підприємству понад залишок його  коштів на поточному рахунку  в межах заздалегідь обумовленої  суми шляхом дебетування його рахунку.  

Кредитна лінія – це зобов’язання банка надати обумовлену суму за вимогою позичальника. Основна різниця між овердрафтом та кредитною лінією полягає в тому, що кредитну лінію відкривають на певний період часу, а овердрафт є безстроковим кредитом, який може бути ліквідований банком у будь-який час без попередження. Розрізняють 2 види кредитних ліній:

• сезонна – може відкриватися підприємству з періодичною нестачею

оборотних коштів, що пов’язана з сезонністю виробництва;

• постійно відновлювана – ця кредитна лінія може відкриватися

випадку, коли підприємство має довготривалу нестачу оборотних коштів для постійного відновлення процесу виробництва у заданому обсязі.  

Особливістю такої кредитної лінії є те, що підприємство погасивши частину кредиту, може отримати нову суму, але в рамках певного ліміту на період угоди. В зв’язку з цим на рахунках підприємства завжди є непогашений залишок.

Кредитна лінія відкривається найчастіше на період до одного року.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред’явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов’язань за ними і сплачуючи пред’явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Сума дисконту визначається за формулою (2):

                                    Д = Н*Т*П/365*100,                                        (2)

де Д – сума дисконту;

Н – номінальна сума векселя;

Т – строк (у днях) від дня обліку до дня платежу по векселю;

П – річна процентна ставка, за якою обліковується вексель (облікова ставка).

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать:

Акцептний кредит – це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником  тратти за умовами, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений строк. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

Авальний кредит – це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов’язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

Принципова різниця між авальним і акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За наданням авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено, як на підприємство, так і на банк.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належать факторинг – система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку.

Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури його виробничої діяльності та надійності покупців. Тому факторингові операції класифікують за ознаками та видами, які розглянуті в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація факторингових операцій

Ознаки класифікації	Види факторингових операцій
1. Місце знаходження суб’єктів  факторингових операцій	1.1Внутрішній факторинг 1.2.  Зовнішній факторинг
2. Ступінь охоплення факторингом  продукції, що реалізується	2.1. Оплата всієї реалізованої  продукції 2.2. Оплата частини реалізованої  продукції
3. Спосіб повідомлення  дебіторів підприємства	3.1. Відкритий факторинг 3.2. Закритий факторинг
4. Форма взаємовідносин  підприємства і банку	4.1. Факторинг за правом  регресу 4.2. Факторинг без права  регресу
5. Повнота надання послуг	5.1. Повний факторинг 5.2. Частковий факторинг
6. Порядок оплати розрахункових  документів постачальника	6.1. Факторинг з попередньою  оплатою 6.2. Факторинг без попередньої  оплати

Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, його контрагент та банк перебувають у одній і тій самій країні.

Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторингової угоди перебуває за кордоном.

Конвенційний (відкритий) факторинг – це тип факторингу, коли підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця (дебітора) про те, що права на одержання оплати переуступлене банку або факторинговій компанії.

Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто з контрагентів постачальника не знає про переуступку ним прав на одержання оплати банку чи факторинговій компанії.

Факторинг з правом регресу дозволяє банку (факторинговій компанії) повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, від оплати яких відмовився покупець, і вимагати повернення підприємством-постачальником коштів.

Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія) бере на себе весь ризик щодо платежу.

Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку.

Факторинг без попередньої оплати – це такий вид факторингу, коли банк зобов’язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи лише в день оплати документів боржником.

Термін кредиту кожний комерційний банк встановлює у відповідності зі своєю кредитною політикою, яка визначає лімітні періоди, надання кредитів по окремих їх видах;

Порядок погашення кредиту – це спосіб погашення основної суми  боргу та нарахованих відсотків.

Механізм погашення кредиту обумовлюється при укладанні кредитної угоди. Порядок погашення , при якому виплати відбуваються нерегулярно передбачає більш високий кредитний відсоток.

Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно у розмірі який передбачено у кредитному договорі.

Сплата відсотків відбувається за фактичну кількість днів користування позикою.

Умови забезпечення повернення боргу впливають на вартість кредиту. Більш надійне забезпечення кредиту сприяє зниженню його вартості при інших рівних умовах, такі як:

• права та обов’язки позичальника;
• права та обов’язки банка;
• відповідальність сторін;
• порядок вирішення спорів;
• термін дії договору;
• юридичні адреси сторін.

 Після укладання кредитної  угоди банк відкриває підприємству  судний рахунок, на який зараховується  сума кредиту. Підприємства в  більшості випадків користуються  кредитами того банку, в якому  відкрито розрахунковий рахунок. Але це не означає, що позичальник  не може отримати кредит в  іншому банку.

Банк вправі контролювати виконання позичальником умов кредитної угоди.

 

1.3. Визначення потреби  в кредитних ресурсах

Залучення кредитних ресурсів для поповнення обігових коштів збільшує сукупний дохід за рахунок віддачі залучених коштів, підвищення ефективності власних обігових коштів, що дозволяє підприємству ефективніше здійснювати свою господарсько-фінансову діяльність.

 Кредитні ресурси підприємств  формуються на основі потреби  в них для формування обігових  коштів (виробничих запасів, запасів готової продукції та товарних запасів, для фінансування інших виробничих потреб) і задоволення інвестиційних потреб.

Визначення потреби в кредитних ресурсах здійснюється наступним шляхом:

1)Розраховується сума необхідних фінансових ресурсів

2)Визначення частки яка буде профінансована за рахунок власних коштів

Визначення обсягу який буде покрито за рахунок кредиту (шляхом віднімання від необхідних коштів суми наявних власних)

Виходячи зі світового та вітчизняного досвіду можна визначити, що фінансові ресурси можуть бути спрямовані на збільшення оборотних коштів (поточні фінансові потреби) та на інвестиції в основний капітал (довгострокові фінансові вкладення) .

Функція оборотних коштів - здійснення платежів , розрахунків за поставлені товари, виконані роботи, готову продукцію. Вони постійно обслуговують всі стадії переміщення виробничих фондів і фондів обігу. Такім чином оборотні кошти не “витрачаються“, а лише послідовно переходять від однієї стадії обороту до іншої, кожен раз повертаючись до своєї вихідної грошової форми. Іноді поняття “оборотні кошти” ототожнюють з “грошовими коштами”. Це не зовсім вірно. Оборотні кошти - це грошовий вираз авансованої вартості продукції. Для фінансового планування звіту та контролю за правильністю використання оборотних коштів прийнято укрупнене їх групування відповідно до балансових статей.

Поточні фінансові потреби (оборотні кошти) можна визначити наступним чином :

- різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю;

-  різниця між коштами іммобілізованими в запасах сировини готової продукції, а також дебіторської заборгованості і сумою кредиторської заборгованості;

- частина оборотних активів що не покрита власними коштами , довгостроковими кредитами та кредиторською заборгованістю;

-  нестача власних оборотних коштів;

-  потреба в короткостроковому кредиті;

- поточні фінансові потреби (запаси сировини та готової продукції + дебіторська заборгованість - кредиторська заборгованість);

На поточні фінансові потреби здійснюють вплив :

- тривалість експлуатаційного та збутового циклів (чим скоріше сировина перетворюється в готову продукцію , а готова продукція в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в залишках сировини та готової продукції.

- темпи зростання виробництва (оскільки поточні фінансові потреби витікають з величини обороту так їх величина змінюється паралельно величині обороту; великий обсяг випуску потребує великих коштів на сировину матеріали енергоносії та ін.

Крім того в умовах інфляції підприємства надають перевагу створенню солідних запасів сировини що не переплачувати за нього після чергового піднесення цін.)