Соціально-економічна природа Тіньової економіки

За умов, коли регуляторна  політика держави йде усупереч з  інтересами вагомих груп економічних  суб’єктів, тіньова економіка поширюється  на галузі та сфери діяльності й  набуває масштабного вияву. Керуючись  інтересами власного відтворення, економічні суб’єкти ведуть пошук сприятливіших шляхів використання доступних їм ресурсів, у тому числі – виходячи за межі чинного законодавства. Це спонукає їх до стихійного встановлення нових правил здійснення господарських операцій, в яких регулююча та контролююча роль держави поступово заміщується неформальними угодами між ними.

В тіньовій економічній  діяльності досить поширені зловживання, що ґрунтуються на суперечностях  законодавчої бази, яка допускає різне  тлумачення положень закону навіть професіоналами. Замість того, щоб бути головним чинником прогресивних перетворень у суспільстві, законодавство стало помітним гальмом його реформування.

Безумовно, тіньова економіка є  хворобливою реакцією на усю сукупність обставин, які складаються в державі, суспільстві й економіці. Однак не можна не помітити значного впливу на поширення тіньових явищ саме необміркованих державних рішень в економічній сфері, необґрунтованості у багатьох аспектах політики переходу до нових економічних відносин, загального зниження авторитету органів державної влади, недосконалості чинного законодавства.

Одним з найвагоміших чинників тінізації  економіки є її надмірна зарегульованість, численні випадки невиправданого втручання  органів державної влади та місцевого  самоврядування у господарську діяльність.

Окрім зазначених вище недоліків у  нормативно-правовому регулюванні, суттєвими перешкодами на шляху  здійснення економічної діяльності залишаються:

• великі податки та   значна їх кількість;
• ускладнена система обліку та звітності, часті її зміни;
• надмірна кількість ліцензованих видів діяльності та складна процедура отримання дозвільних документів;
• складна процедура реєстрації підприємств;
• часті перевірки підприємств, які здійснюються державними органами;
• тиск з боку місцевих органів влади;
• недостатня професійна кваліфікація багатьох керівників підприємств, спеціалістів з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;
• дефіцит якісної ділової інформації тощо.

Слід зауважити, що основні  обмеження ділової активності в  Україні характерні не лише суто сфері регуляторної політики. Такими обмеженнями є також:

• вузькість ринків збуту;
• нерозвиненість ринкової інфраструктури;
• нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;
• криза платежів;
• дефіцит інвестиційних ресурсів;
• висока ціна кредитних ресурсів тощо.

Наведені вище  обмеження ускладнюють прибуткову довгострокову діяльність у легальному секторі економіки та обумовлюють пошук способів короткострокового чи одноразового отримання високих прибутків у тіньовій сфері. [4 c. 241]

Дослідження процесів тіньової економіки дає можливість визначити  основні закономірності її розвитку

1. Тіньова економіка має власні механізми регулювання, засновані на спонукальному мотиві – одержанні максимального прибутку при мінімальних витратах.
2. Функціонування тіньової економіки базується в основному на безкоштовному використанні державної, комунальної і акціонерної власності.
3. Циклічний характер здійснення тіньової економічної діяльності: розростання тіньової економіки збігається з періодами економічного спаду.
4. Як фінансові ресурси тіньової економіки використовується в основному готівка, у тому числі іноземна валюта.
5. У цілому зростання тіньової економіки і збільшення її масштабів значною мірою залежить від загального стану економіки, життєвого рівня населення і існуючих обмежень з боку держави.

Якщо, за визначенням  Дж. М. Кейнса, гроші – кров економіки, то кров тіньової економіки – позабанківський грошовий обіг. Зіставлення динаміки рівня тінізації та частки грошей поза банками у грошовій масі свідчить про дуже високий ступінь зв’язку. Водночас унаочнюється чітко виражений обернений зв’язок між тінізацією та рівнем монетизації економіки. Це пояснюється меншою еластичністю готівкової грошової маси до регуляторних заходів Національного банку. Не вистачає ліквідних платіжних засобів – розвиваються натуральний товарообмін (бартер) і грошові сурогати. У середині 90-х років вони дозволяли підтримувати господарський оборот і виробництво. Між тим поширення неліквідних грошових сурогатів стало механізмом вимивання оборотних коштів прибуткових підприємств.

Не можна вважати  випадковим збігом обставин те, що розквіт  тіньової економіки спостерігався  на тлі лібералізації і жорсткої обмежувальної грошово-кредитної  політики. Істотним звуженням сфери  впливу державних регуляторів і фактичним їхнім демонтажем були спровоковані прискорена криміналізація економіки, нагромадження тіньового капіталу і його застосування з метою, далекою від інтересів створення ринкової економіки.

Штучно завищений курс гривні поряд з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності й валютного регулювання, створив максимально сприятливі можливості для переводу гривневих  активів у валюту з наступним вивозом її за кордон.

Варто зазначити, що тіньова  діяльність, будучи наслідком паралічу державного регулювання економіки  і перекосів у грошово-кредитній  і бюджетній сферах, виступає потужним фактором інфляції. Основний вид тіньової діяльності – посередництво –  роздуває витрати і підштовхує інфляцію витрат, з одного боку, і приводить до зростання реальних (які враховуються  статистикою) оптових і споживчих цін – з іншого. Останнє сприяє вилученню доходів населення.

Не можна залишити без уваги той факт, що не враховані  статистикою (тіньові) доходи істотно поліпшують стан деякої частини бідних і середніх прошарків населення (стихійна торгівля, одержання винагород готівкою тощо). Почасти справедливо поширена думка про позитивний вплив тіньової економіки на економічну активність. Але лише частина економічних агентів ховає свою діяльність «у тінь» вимушено, під тиском надмірного податкового пресу і безгрошів’я. Більшість паразитує на офіційній економіці, процвітає на посередництві, спекуляціях, штучному завищенні (при покупці – заниженні) цін.

З викладеного випливає, що існування тіньової сфери у  величезних обсягах об'єктивно викликано  станом економіки, що сформувався під  впливом неадекватної економічної  політики.

Досвід економічного розвитку засвідчує, що в Україні  досі не вдалося створити податкову систему, адекватну умовам перехідної економіки. Основними перешкодами, які пов’язані з оподаткуванням, є нестабільність податкового законодавства, високі податкові ставки та велика кількість податків, часті зміни податкової звітності, численні податкові перевірки, пільгові режими оподаткування конкурентів. Завдяки нерівним умовам легально працюючих підприємств щодо тіньового сектору останній не сплачує податків взагалі, маючи завдяки цьому значний виграш у ціновій конкурентоспроможності. Податкова система України характеризується громіздкістю, значною кількістю пільг та винятків, складністю нарахування податків та складання податкової звітності, наявністю численних підзаконних нормативних актів, які де-факто роблять поведінку держави у податковій сфері непередбачуваною.

Хаотичні зміни у  податковому законодавстві унеможливлюють адаптацію як платників податків, так і податкових органів до нестабільних та суперечливих нормативно-правових умов. Украй недосконалою залишається  й система чинних в Україні податків, з яких найбільш руйнівну роль відіграє податок на додану вартість (ПДВ). [6.c. 430]

Механізм нарахування  цього податку, некритично запозиченого у 2002 р. із західноєвропейської системи оподаткування (яка не відповідає реальним господарським умовам України), невиправдано ускладнений і практично стимулює спекулятивне посередництво, що паразитує на виробникові та кінцевому споживачеві товарів. Останнім часом проблема податку на додану вартість сягнула тієї критичної межі, за якої подальше зволікання із її вирішенням може призвести до тяжких та непередбачуваних наслідків для економічного зростання та розвитку України.

Податок на додану вартість не лише перетворився на гальмо економічного зростання та чинник збільшення державного боргу, а й став вагомим  фактором тінізації економіки. Отже, чинниками тінізації економічної діяльності, що виявляється в уникненні різними способами сплати податків, є як власне нестабільність, неефективність та обтяжливість податкової системи, так і комплекс макроекономічних чинників, які створюють загальний несприятливий підприємницький клімат у країні.

Особливе місце у  тінізації вітчизняної економіки  належить бюджетній сфері. Матеріали  проведених Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби перевірок постійно фіксують численні випадки порушень та ігнорування чинного законодавства у здійсненні фінансових операцій, що виявляється у незаконному отриманні бюджетних коштів та кредитів під державні гарантії, марнотратстві й безгосподарності у витрачанні державних коштів і майна. Це є однією з передумов поживного середовища для отримання окремими комерційними структурами надприбутків, безпідставного збагачення та переміщення коштів у сферу тіньової економіки.

Головними недоліками бюджетного процесу, які створюють умови для відпливу бюджетних коштів у тіньову сферу, є:

• незадовільний рівень обґрунтування дохідних і видаткових статей бюджету;
• порушення законодавства у процесі формування і виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
• недосконалий механізм руху коштів у процесі виділення запланованих бюджетних асигнувань;
• недостатній рівень контролю та відповідальності у всіх ланках державної влади за цільове і ефективне використання бюджетних коштів.

Недосконалість сучасної бюджетної системи України зумовлена негативним впливом на її стан цілої низки різнопланових чинників. Так, попри прийняття Бюджетного кодексу України у законодавчому плані все ще недостатньо визначено принципи складання кошторисів бюджетних установ; попередньої перевірки фінансового стану юридичної особи, що потребує бюджетних асигнувань; блокування бюджетних видатків; порядку надання одержувачами бюджетних коштів інформації контролюючим органам тощо. На сьогодні відсутнє також правове врегулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов’язань, які перевищують обсяг виділених їм асигнувань. Структура бюджетних видатків є непрозорою; формування спеціального фонду держбюджету на основі спеціалізованих фондів містить загрозу тінізації бюджетного процесу, непрозорості фінансових потоків.

Водночас і чинне  законодавство часто порушується. Зокрема спостерігаються численні порушення при використанні бюджетних  коштів органами державної влади, бюджетними установами, органами місцевого самоврядування, суб’єктами підприємництва.

На стан бюджетної  системи негативно впливають  і такі вади «технології» бюджетного процесу, як:

• накопичення сум переплат податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів внаслідок їх несвоєчасного повернення платникам;
• прорахунки у плануванні видатків спеціального фонду державного бюджету; відсутність помісячної розбивки у бюджетному розписі доходів спеціального фонду державного бюджету;
• відсутність належного контролю з боку Міністерства фінансів і Державного казначейства України за виконанням видаткової частини держбюджету;
• надання за рахунок бюджетних коштів позичок суб’єктам підприємницької діяльності;
• відсутність достовірного обліку залишків коштів держбюджету на початок відповідного періоду, прозорості їх подальшого використання.

Загальновизнана та широко висвітлювана в пресі неефективність бюджетної політики та бюджетної  системи в Україні значно знижує готовність суб’єктів господарювання та населення сплачувати податки  через невпевненість у продуктивному  та цільовому їх використанні.

Однією з вагомих  причин різкого посилення тінізації  і криміналізації економіки стала  фактична дезорганізація господарського управління державним майном. Не можна  визнати правильним, коли за гучною приватизаційною кампанією на другий план відступають захист загальнодержавних інтересів, протидія розбазарюванню загальнодержавної та комунальної власності. Зокрема Фонд державного майна України – орган, якому доручено здійснювати господарське управління цим майном, не володіє для цього ані необхідними економічними й організаційними можливостями, правами та обов’язками, ані компетентним господарським апаратом. [7.c. 119]

Відтак замість управління підприємствами, в яких державі належить пакет акцій, з метою досягнення ефективності їх діяльності, спостерігається бажання, часто заохочуване урядом, щонайшвидше позбутися як цих «пакетів», так і підприємств як таких. Полем розквіту корупції стала й сфера управління державними корпоративними правами.

РОЗДIЛ 2. АНАЛIЗ ТIНЬОВОГО СЕКТОРУ В РIЗНИХ ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМКИ УКРАЇНИ

2.1. Вплив та збитки тіньової економіки.