Соціально-економічна природа Тіньової економіки

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “Економічна теорія”

На тему: “Соціально-економічна природа

Тіньової економіки”

 

 

Студента 2-го курсу

Групи МН-21

Напрям підготовки:

6.030601 Менеджмент

Мартиненка О. О.

Керівник: ст. викладач Коваль М. І.

Кількість балів:____Оцінка:ECTS______

Члени комісії:_______________________

_______________________

_______________________

 

 

 

 

 

Бровари 2013

ЗМIСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОРОЛОГIЧНИЙ ЗМIСТ “ТIНЬОВОЇ ЕКОНОМIКИ”…………………………………………………………..….…4

1. Сутнісні характеристики та структура тіньової економіки…......5
2. Основні чинники тінізації економічної діяльності ………...…....10

РОЗДIЛ 2. АНАЛIЗ ТIНЬОВОГО СЕКТОРУ В РIЗНИХ ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМКИ УКРАЇНИ………………………………...……..…………….18

2.1    Вплив та збитки тіньової економіки ……………………….18

2.2     “Кримінологічний” погляд на тіньову економіку……………….25

РОЗДIЛ 3. ДЕТIНIЗАЦIЯ ЕКОНОМIКИ УКРАЇНИ ТА ПЕРЕШКОДИ НА ЇЇ ШЛЯХУ……………………………………………………………….…………….28

3.1. Основні стратегії детінізації української економіки………………28

3.2.   Посилення боротьби з корупцією…………………………………36

ВИСНОВОК…………...……………………………………………………..……..39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛIТЕРАТУРИ………………………………...…....41

ВСТУП

Тіньова економіка –  явище не нове. Вона з’явилась на зорі цивілізації разом з виникненням перших державних утворень. Так, наприклад, щойно людство почало карбувати монети, одразу ж з’явились фальшивомонетники. Подібний економічний феномен властивий усім країнам, незалежно від моделі та рівня їх соціально-економічного розвитку. Тіньовий сектор економіки має значний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві.

Тіньова економічна діяльність набула широкого поширення в усьому світі. Орієнтовані обсяги міжнародного товарообігу, пов’язаного з порушенням правових норм (контрабанда, торгівля «піратськими» товарами), перевищують 20% легального світового товарообігу; нелегальна міграція становить понад половину загальної кількості мігрантів сучасного світового господарства, частка тіньової економіки сягає 5-10% від світового ВВП. Але в Україні вона досягла таких масштабів, що в світі Україна вважається однією з найбільш корумпованих країн. Негативний вплив цього явища посилюється тим, що зароблені в тіньовій економіці кошти (а часто і їх власники) здебільшого перетікають за кордон і більше не працюють на розвиток своєї економіки. Тому ігнорування такого явища, як тіньова економіка, а особливо в Україні, може привести до значних помилок і прорахунків під час прийняття відповідних рішень.

Предметом дослідження  є соціально-економічна природа  тіньової економіки.

Метою курсової роботи є  визначення найбільш характерних особливостей тіньової діяльності, шляхів її реалізації в економіці.

Передбачено виконання  таких завдань:

• дослідити сутність та структуру тіньової економіки;
• здійснити аналіз тіньових процесів в окремих сферах економічної діяльності;
• охарактеризувати основні шляхи детінізації економіки.

У першому розділі розкривається сутність та структура тіньової економіки, другий розділ аналізує тіньовий сектор в різних галузях економіки України, третiй розділ вказує на шляхи детінізації економіки України та перешкоди на її шляху.

РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОРОЛОГIЧНИЙ ЗМIСТ “ТIНЬОВОЇ ЕКОНОМIКИ”

1.1. Сутнісні характеристики та структура  тіньової економіки.

Розвиток доіндустріального  суспільства і його перехід в  індустріальне сприяв тіньовій діловій  активності у різноманітних її проявах. Так, деякі форми капіталістичного виробництва (наприклад, «розпорошена»  мануфактура) становили «підпільну» противагу легальному цеховому ремеслу, піратство поширювалося в ХVI–ХVIII ст. в Середземному та Карибському морях, Індійському океані, завдаючи чималої шкоди морським перевезенням, казнокрадство та корупція були присутні в усіх абсолютистських державах. Певною мірою тіньова ділова активність була реакцією на наступ влади вельмож, яка ще не мала належного інституційного оформлення. Капіталізм у власному розумінні слова міцно вкоренився лише після того, як «протестантська етика» санкціонувала гонитву за багатством у формі «чесного бізнесу», що допускала конкуренцію і не заперечувала насильства. Епоха нового часу завершується узаконенням одних форм тіньового бізнесу (наприклад, банківської діяльності – колишнє лихварство) і посиленням боротьби з найбільш кримінальними його формами (комп’ютерним піратством, корупцією тощо).

Новий етап розвитку тіньової економіки спостерігається у  другій половині ХХ ст., що пов’язується з глобальною трансформацією світового  господарства. У розвинених країнах  іллегалізація економічної діяльності в середині ХХ ст. викликана залученням цих країн до індустріального та інформаційного суспільства. У соціалістичних країнах різке зростання тіньового сектору виявилося результатом недосконалості директивно-планової моделі економіки порівняно з ринковою.

Сьогодні не сформульовано  єдиного загальноприйнятого універсального визначення поняття тіньової економіки. Розмаїття позицій зумовлене, як правило, розходженнями у характері розв'язуваних авторами теоретичних і прикладних завдань, а також методологією та методикою дослідження.

Розглянемо основні  підходи до визначення цього поняття. За теоретичного підходу тіньова  економіка розглядається як економічна категорія, що відображає складну систему економічних відносин. Прикладний підхід застосовується під час вирішення реальних статистичних завдань, формуванні рекомендацій щодо вдосконалення законодавства і корегуванні соціально-економічної політики. За методологічною ознакою розрізняють економічний, соціологічний, кібернетичний і правовий підходи до дослідження тіньової економіки. Розвивається також міждисциплінарний комплексний підхід. Соціологічні концепції тіньової економіки розглядають цю сферу з огляду на взаємодію соціальних груп, що відрізняються позицією у системі тіньових інститутів, мотивами економічної поведінки суб'єктів у певних ситуаціях. У межах кібернетичної концепції тіньова економіка розглядається як самодостатня система. Її прихильники розробляють економіко-математичні моделі прогнозування та управління тіньовою економікою, закономірностей її розвитку і взаємодії з офіційним сектором.

Особливістю економічного підходу є визначення впливу тіньової економіки на ефективність економічної  політики, розподіл та використання ресурсів, розробка надійних методів оцінки її обсягів. У рамках економічної концепції досліджують тіньову економіку на глобальному, макро- і мікро рівнях, а також в інституційному аспекті. На макрорівні аналізується тіньова економічна діяльність з урахуванням її впливу на структуру економіки, виробництво, розподіл, перерозподіл і споживання валового внутрішнього продукту, зайнятість, інфляцію, економічне зростання та інші макроекономічні процеси. На мікрорівні увага концентрується на вивченні економічної поведінки і прийнятті рішень суб'єктами тіньової економіки, аналізуються окремі складники нелегального ринку. На інституційному рівні аналіз сконцентровується на соціально-економічних інститутах, тобто досліджується система формальних і неформальних правил поведінки, механізм функціонування та закономірності їхнього розвитку. Складність і важливість проблем тіньової економіки стимулюють розвиток міждисциплінарного підходу до її дослідження. Напрям міждисциплінарного дослідження багато у чому визначається обранням основного критерію зарахування економічних відносин до цієї сфери. З огляду на це розрізняють обліково-статистичний, формально-правовий, кримінологічний і комплексний підходи щодо віднесення тих чи інших видів діяльності до розряду «тіньових».

Отже, під тіньовою економікою розуміють економічні процеси, які  приховуються їх учасниками, не контролюються  державою і суспільством, не фіксуються в повному обсязі офіційною державною  статистикою.

Тіньова економіка не є якісно однорідною як за своїми структурними складовими, так і за кінцевими наслідками їх впливу на соціально-економічні процеси та відносини. Тому дуже важливо максимально чітко визначити її структуру, тобто з'ясувати, які найбільш характерні види економічної діяльності можуть включатися до складу тіньової економіки, а які ні. 
Практика засвідчує, що структуризація тіньової економіки є процесом перманентним та якісно різноманітним для всіх існуючих моделей суспільного розвитку. У той же час за умов різних соціально-політичних систем існують різні методологічні підходи як до загального окреслення обсягів тіньової економіки, так і до структурування її внутрішніх складових.

Зазначимо, що при визначенні змісту поняття тіньова економіка необхідно враховувати, що воно може мати як широке, так і вузьке розуміння. У "широкому" розумінні до складу тіньової економіки можуть бути віднесені всі види "неврахованої", "нерегламентованої", "прихованої" та "законспірованої" економічної діяльності незалежно від того, чи є вони протиправними, чи ні. У вузькому розумінні поняття тіньова економіка обмежується виключно тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за своїм змістом є або протиправними, або суспільне небезпечними (що на практиці не завжди співпадає).

Основна класифікація тіньової економіки – це неформальний сектор («світло-сіра» економіка), «темно-сірий» сектор та «чорний» сектор.

Неформальний сектор економіки ("світло-сіра" економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних, ремонтних тощо), а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора, хоч продукція малих майстерень та ремісників, що досить часто працюють у домашніх умовах, має на цей час в країнах ринкової економіки значно більші обсяги, ніж в Україні. Неформальний сектор пов'язаний з купівлею-продажем товарів та послуг, тобто він обов'язково повинен бути врахований у складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринкової трансформації, на цей час практично не враховується. Основною причиною тут є велика чисельність дуже дрібних об'єктів дослідження та податкового контролю, а також занадто мізерний обсяг персоніфікованих доходів, що отримує більшість суб'єктів цього сектора, і які за сукупною величиною фактично не перевищують існуючої нульової ставки податку на (місячні чи річні) доходи громадян. [6. с. 143]

"Темно-сірий" сектор тіньової економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Розміри такої діяльності останнім часом значно зросли в багатьох розвинених країнах. Продукція цього сектора легальна, проте виробництво і/або розподіл товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

"Чорний" (в т.  ч. кримінальний) сектор тіньової  економіки має своє, притаманне  тільки йому амплуа. Тобто він  має справу з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням соціальне  небезпечних та руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, "відмивання" та фальшування грошей, "кіллерські послуги", торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак владу більше цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них.

 Продукція і доходи  від кримінального сектора не  повинні включатися до національного доходу (хоч, виявляється, це стосується не всіх видів кримінальної діяльності). Особливо необхідно відзначити, що "чорна" економіка має тенденцію до постійної диверсифікації у "світлу" (традиційну) економіку, бруднить легальні виробничі відносини. Якісною особливістю диверсифікованих "метастаз чорної економіки" є те, що вони функціонують і живляться виключно за рахунок легальної сфери економіки.

1.2. Основні чинники тінізації економічної  діяльності.

Основна причина поширення тіньової економіки в Україні полягає в непослідовності процесів системної трансформації. Формування в Україні протягом років незалежності масштабного тіньового сектору значною мірою спровоковано втратою державою важелів ефективного регулювання економічних процесів, суттєвими недоліками економічної і правової політики, у тому числі незадовільним станом господарського законодавства.

Оцінка розвитку процесів масштабної "тінізації" і криміналізації 
економіки України засвідчує про суттєву недосконалість та структурну 
незавершеність вітчизняної правової системи. Світова практика засвідчує, що цивілізована ринкова економіка, яка має 
надійні імунні властивості, що пригнічують "вірус тінізації", передусім 
потребує наявності ретельно відпрацьованої, досконалої, комплексно 
збалансованої та достатньо стабільної правової бази, яка спроможна 
забезпечити чітку взаємодію, взаємозв'язок і взаємовідповідальність усіх 
суб'єктів ринкових відносин та ринкових структур, що функціонують на основі 
як приватної, змішаної, так і публічної форм власності.