Розвиток підприємства, напрями і сценарії розвитку бізнесу підприємства

Типологію розвитку підприємства пропонується здійснювати за двома групами критеріїв. Перша група критеріїв належить до розвитку взагалі – як міжнаукового, філософського і навіть загальнонаукового поняття. І тому такі критерії вважаються загальнонауковими. Така група критеріїв є достатньою мірою розробленою. Друга група критеріїв належить саме до підприємства як об'єкта розвитку. Систематизацію розвитку представлено в табл. 1.2.

Табл.1. 2

Систематизація розвитку

 

Критерій систематизації	Види розвитку	Характер критерію
1	2	3
Характер змін	Екстенсивний (еволюційний) та інтенсивний (трансформістський)	Загальний
Джерело або першопричина розвитку	Екзогенний та ендогенний	Загальний
Форма	Прямолінійний, драбинно-поступальний, ламаний, хвилеподібний, спіралеподібний	Загальний
Представлення суб'єкту розвитку	Прожективний, непрожективний	Спеціальний (тільки за умов виділення суб'єкта розвитку)
Виділення вектору розвитку	Векторний, квазі-хаотичний	Спеціальний (розвиток підприємства)
1	2	3
Кількість виділених векторів	Одновекторний, багатовекторний, фронтальний	Спеціальний (розвиток підприємства)
Комплексність змін	Однопроектний, односферний, багатосферний та холічний	Спеціальний (розвиток підприємства)
Кількісна характеристика змін	Прогресія, дегресія, пульсація та незмінність	Спеціальний (розвиток підприємства)

 

Відповідно до табл.1.2. розглянуті критерії систематизації розвитку та зазначено на відповідні їм типи розвитку. Крім того, зазначено характер кожного критерію систематизації: загальний (тобто загальнонауковий, дійсний в усіх галузях знань) чи спеціальний (тобто такий, який відповідає використанню такого критерію тільки в одній галузі знань).

Під інтенсивним розвитком розуміють такий розвиток, який представлений використанням іншої технології або способу виробництва. Тобто в економіці екстенсивний розвиток має переважно кількісний характер, а інтенсивний – якісний. Залежно від джерела або першопричини виділяють розвиток екзогенний та ендогенний. Іноді екзогенний розвиток, тобто такий, який визначається зовнішніми відносно об'єкту, що розвивається, причинами, вважають несправжнім. Ендогенним є такий розвиток, джерело та першопричина якого знаходиться всередині об'єкта або системи, що розвивається. Зазвичай, рушійною силою ендогенного розвитку є протиріччя всередині об'єкта розвитку, виникнення й поширення яких приводить до його якісних змін. Для екзогенного розвитку основою також може бути протиріччя, але це протиріччя знаходиться поза межами об'єкта розвитку – у зовнішньому середовищі або між об'єктом та зовнішнім середовищем.

Розвиток може мати різні форми: бути прямолінійним, драбинно-поступальним, ламаним, хвилеподібним, спіралеподібним тощо. Форма розвитку визначається характером змін, інтенсивністю у часі, періодичністю змін та їхньою повторюваністю [11,с.112].

Конкретизація поняття розвитку до такого об'єкта як підприємство дозволяє запропонувати такі критерії класифікації його розвитку як виділення вектора розвитку, кількість виділених векторів, комплексність змін, кількісна характеристика змін. Тому розвиток підприємства за виділенням вектору розвитку може бути векторним або квазі-хаотичним. Під вектором розвитку пропонується розуміти сукупність безперервних послідовних змін стану об'єкта розвитку за умов збереження його єдності та цілісності, які обмежені певними обов'язковими умовами або надцілями. Векторний розвиток передбачає наявність та конкретизацію вектора розвитку у формі цілей або надцілей. Квазі-хаотичний розвиток здійснюється без формалізації вектора розвитку. Навіть при квазі-хаотичному розвитку підприємства такий вектор існує, але він або знаходиться поза межами суб'єкта розвитку, або не конкретизується в системі управління підприємством.

Якщо розвиток є векторним, то за кількістю виділених векторів розвитку пропонується виділити одно-векторний, багатовекторний та фронтальний розвиток. Одновекторний та багатовекторний розвиток передбачають наявність відповідної кількості векторів. Під фронтальним пропонується розуміти такий розвиток підприємства, при якому виділяється декілька векторів, які є односпрямованими або, як мінімум, несупере-чливими, і охоплюють різні функціональні підсистеми підприємства або його поведінку на різних ринках.

За критерієм комплексності змін пропонується розрізняти однопроектний, односферний, багатосферний та холічний розвиток підприємства. Однопроектний розвиток підприємства передбачає виконання одного окремого проекту, який спрямований на вирішення окремого завдання, що суттєвим чином не вплине на діяльність підприємства в цілому. Безумовно, реалізація такого завдання може привести до формування певних змін в діяльності підприємства, однак, в цілому підприємство в більшості випадків суттєво не зміниться. Односферний та багатосферний розвиток підприємства пов'язані, відповідно, із одним або декількома видами його діяльності або функціональними підсистемами. Односферний розвиток може включати декілька різноспрямованих або односпрямованих проектів розвитку, які, однак, знаходяться в межах однієї сфери діяльності підприємства – виробництва, фінансової сфери, соціальної сфери тощо. Багатосферний розвиток передбачає зміни одночасно або послідовно в декількох сферах діяльності підприємства. Холічний розвиток означає розвиток підприємства в цілому, коли навіть за умов збереження цілісності підприємства та його єдності наступний його стан значним чином відрізняється від попереднього. Причому найбільш ймовірно, що, така відмінність буде мати не тільки кількісний, але й якісний характер [21,с.85].

До характерних рис підприємства належить циркуляція капіталу та формування певного результату діяльності – продукції в натуральному та вартісному вимірниках, а також прибутку. Тому зважаючи на синонімічність поняття розвитку і поняття зростання, одним з критеріїв розвитку підприємства слід назвати зміну масштабу діяльності або кількісну характеристику змін. За критерієм кількісної характеристики змін можна виділити такі типи зростання як прогресія, дегресія, пульсація та незмінність. Ці типи розвитку характеризують зміну масштабу діяльності підприємства (дод.А).

Оскільки розвиток передбачає якісні зміни (за наявності інших умов та ознак), то принципово й зменшення масштабу діяльності теж можна вважати за певних умов розвитком підприємства. Причини, що обумовлюють зміни на підприємстві розділяють на три групи:

1. Пов'язані із подіями у зовнішньому середовищі ( наприклад, внаслідок зміни законів, ситуації на ринку).
2. Обумовлені новими цілями діяльності підприємства ( найчастіше це відбувається при зміні власника компанії; новий керівник може запропонувати своє бачення розвитку організації).
3. Необхідність змін викликає логіка розвитку підприємства (зміна поколінь менеджменту) [9,с.12].

В умовах динамічних соціально-економічних обставин найважливішою умовою життєздатності організації є адаптивність. Щоб залишатися конкурентоздатною в сучасному бізнес-середовищі, організація повинна не тільки пристосовуватися до його вимог, але і уміти передбачати останні; відповідати на виклики не лише сьогоднішнього, але і завтрашнього дня. Тенденції розвитку підприємства в сучасних умовах, як показано в табл. 1.3., полягають в удосконаленні інтегрованих інформаційних систем, організаційних структур, систем управління якістю, систем стимулювання, стабілізації складу робітників, залученні робітників до управління.

Табл.1.3

Сучасні тенденції розвитку організації

Розвиток інтегрованих інформаційних систем	- гнучке виробництво; - ре інжиніринг; - мінімум запасів.
Розвиток організаційних структур	- дивізіональні структури; - малі групи; - внутрішні ринки; - стратегічні центри прибутку.
Розвиток систем управління якістю	- бездефектна робота; - активізація персоналу; - партнерство із постачальниками; - самоконтроль.
Розвиток систем стимулювання	- участь у прибутках; - розвиток нематеріального стимулювання.
Стабілізація складу працівників	- перекваліфікація; - самостійність працівників; - поліпшення професійного складу.

 

Узагальнюючи прогнозовані зміни, моделі розвитку організаційної поведінки підприємств можна представити наступним чином (табл. 1.4).

 

 

Табл. 1.4

Порівняльна характеристика моделей організаційного розвитку підприємств

Зміни	Сучасна модель	Модель майбутнього
Основний принцип організації	Функціональна спеціалізація	Горизонтальна інтеграція, інтелектуальна співпраця, інтрапренерство
Фактор конкурентної переваги	Матеріальні    і фінансові активи	Інтелектуальні активи (знання)
Переваги	Вартість	Час
Орієнтація діяльності підприємства	Прибуток, підвищення ефективності виробництва, лінійний характер розвитку	Задоволення потреб і запитів конкретного споживача, нелінійні процеси розвитку
Організаційні структури управління	Структури вертикального підпорядкування	Гнучкі, мережеві, горизонтальні структури
Очікування персоналу	Задоволення нагальних потреб	Якісне безперервне зростання персоналу
Стиль управління	Авторитарний	Координаційний, демократичний
Джерело влади	Посадова позиція	Знання
Діяльність	Індивідуальна	Групова
Якість	Досягнення заданого	Досягнення можливого

 

Від своєчасності, адекватності і якості здійснюваних заходів залежить не лише ефективність діяльності організації, але і саме її існування. Проте не всі зміни можуть виявитися вдалими. Вони можуть спричинити як підйом, так і падіння організації. Результати змін визначаються їх адекватністю зовнішнім чинникам та внутрішнім можливостям (ресурсам) підприємства, як показано у табл.1.5

Табл.1.5

Позитивні результати і обмеження організаційного розвитку

Позитивні результати організаційного розвитку	Обмеження організаційного розвитку
Реорганізація підприємства в цілому Вища мотивація Підвищення якості праці Підвищення задоволення від праці Покращена робота в командах Вирішення конфліктів Досягнення цілей Збільшена схильність до змін	Істотні витрати часу Збільшення строку окупності Можлива невдача Втручання особистих інтересів Можливий конформізм Акцент на групові процеси, а не на показники діяльності Можлива концептуальна невизначеність

Таким чином, розвиток підприємства є довготривалою сукупністю процесів кількісних та якісних змін в діяльності підприємства, які приводять до поліпшення його стану шляхом збільшення потенціалу підприємства, адаптації до зовнішнього середовища та внутрішньої інтеграції, що сприяє підвищенню здатності підприємства протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища та сприяє його життєздатності. В результаті дослідження концепцій розвитку підприємства можна виділити завдання розвитку підприємств в сучасних умовах: ініціація великих реорганізаційних проектів, підвищення конкурентоспроможності шляхом якісного менеджменту, об'єднання інформаційних систем, зміна культури організації, направлення її на підтримку бізнес-цілей, вироблення відповіді на посилення конкуренції, врахування змінних потреб персоналу, оптимальний підбір персоналу, розробка нових товарів та послуг.

 

1.2. Аспекти стратегічного розвитку підприємства

 

Реформування вітчизняних підприємств у період трансформації тісно пов'язане з розвитком інтеграційних процесів, удосконаленням інструментів ринкового механізму. У сучасній літературі можна виокремити дві основні концепції стратегія: філософську та організаційно-управлінську. Філософська концепція наголошує на загальному значенні стратегії для підприємства. Стратегію можна розглядати як філософію, якою має керуватися організація. З філософської точки зору стратегія – це позиція, спосіб життя, що не дає зупинитися на досягнутому, а орієнтує на постійний розвиток; інтегральна частина менеджменту, що дозволяє усвідомити майбутнє; процес мислення, інтелектуальні вправи, які потребують спеціальної підготовки, навичок і процедур; відтворювана цінність, що дає змогу досягти найкращих результатів активізацією діяльності всього персоналу.

Організаційно-управлінська концепція стратегії пов'язана з конкурентними діями, заходами та методами здійснення стратегічної діяльності на підприємстві. На даний час не існує загальноприйнятого та узгодженого визначення терміна «стратегія».  Згідно з поглядами класика стратегічного планування А. Чандлера, стратегія – це визначення основних довготермінових цілей та задач підприємства, прийняття дій і розподілу ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей. З одного боку, таке тлумачення «стратегії» спирається на традиційний підхід до її визначення як особливого методу розподілу ресурсів між поточними і майбутніми видами діяльності, оскільки А. Чандлер зазначає, що стратегічна альтернатива має будуватися порівнянням можливостей і ресурсів корпорацій з урахуванням прийнятого рівня ризику. З іншого боку, в цьому визначенні основний акцент робиться саме на досягнення цілей [22,с.57].