Підприємство як суб'єкт господарювання

Підприємство як суб'єкт  господарювання

курсова робота з економіки  підприємства

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Будь-яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності  здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні  організації (трудові колективи), які  спільно виконують ту чи ту місію (реалізують програму або мету) і  діють на засаді певних правил і  процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій  різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким  характером діяльності називають підприємствами.

Кожне підприємство має історично  сформовану конкретну назву-завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць – заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У  більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі  одиниці називають фірмами. Під  словом "фірма" розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержання  кінцевого фінансового результату – прибутку. Кожна з них визначає для себе певне фірмове найменування, під яким її записують до державного реєстру своєї країни. Фірмове  найменування, як правило, включає ім'я  та прізвище одного чи кількох власників  фірми, відображає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву  компаній, США – корпорацій, країнах  континентальної Європи – товариств.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є теоретичні засади економічної діяльності підприємств

Предметом дослідження курсової роботи є підприємство як суб’єкт  господарювання.

Мета курсової роботи полягає  в дослідженні підприємства як суб’єкта господарювання.

Метою курсової роботи зумовлено  виконання таких завдань:

• дослідити підприємство в системі господарювання;
• охарактеризувати організаційно-правові форми підприємства;
• визначити принципи поведінки суб'єктів господарювання на ринку.

Розділ 1. Підприємство в  системі господарювання

1.1. Поняття, цілі й напрямки  діяльності

Будь-яке суспільство  для забезпечення нормального (достатньо  комфортного) рівня своєї життєдіяльності  здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні  організації (трудові колективи), які  спільно виконують ту чи ту місію (реалізують програму або мету) і  діють на засаді певних правил і  процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій  різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким  характером діяльності називають підприємствами.

Підприємство – це організаційно  виокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Кожне підприємство має історично  сформовану конкретну назву-завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць – заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У  більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі  одиниці називають фірмами. Під  словом "фірма" розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержання  кінцевого фінансового результату – прибутку. Кожна з них визначає для себе певне фірмове найменування, під яким її записують до державного реєстру своєї країни. Фірмове  найменування, як правило, включає ім'я  та прізвище одного чи кількох власників  фірми, відображає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву  компаній, США – корпорацій, країнах  континентальної Європи – товариств.

Важливо знати, що кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий  рахунок у банку, печатку з  власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного  терміна, символу, малюнка або комбінації таких. Фірмовий знак (марка) служить  для ідентифікації товарів або  послуг продуцента (продавця) та їх відокремлення  на ринку від продукції (послуг) конкурентів.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення  та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці заведено називати місією. Здебільшого місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

На основі загальної місії  підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:

• по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними й піддаватися вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень. Завдяки цьому можна більш обґрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє в напрямку здійснення своїх цілей;
• по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює п'яти рокам, інколи більше (7-10 років) – для передових у технічному відношенні фірм; короткотермінова – в межах одного року;
• по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати, зменшення рівня їхньої мотивації, погіршання показників інноваційної, виробничої та соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку;

по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва  множинні цілі підприємства повинні  бути взаємно підтримуючими, тобто  дії і рішення, що необхідні для  досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації іншихцілей. Інше може призвести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства (фірми), відповідальними за досягнення різних цілей [5, 10].

У кінцевому підсумку цілі підприємства (фірми) мають бути чітко  сформульовані для кожного виду його (її) діяльності, що є важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спостерігати й вимірювати результати цієї діяльності. Узгодженість місії  підприємства, його множинних цілей  та видів діяльності показано на рис. 1.

Рис. . Взаємозв'язок і узгодженість місії, множинних цілей і видів  діяльності підприємства (фірми) [5, 9].

Варто також знати, що цілі підприємства (фірми) будуть значущою частиною стратегічного планування у тому разі, коли їх не лише правильно  сфор-мульовано та ефективно систематизовано, а й достатньо про них інформовано весь персонал і відпрацьовано дійову систему стимулювання їхнього здійснення.

У практиці господарювання кожне підприємство (фірма), що є  складною виробничо-економічною системою, здійснює багато видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості  можна об'єднати в окремі головні  напрямки (рис. ).

Рис. . Взаємоузгоджені головні  напрямки діяльності підприємств(фірм)-продуцентів [5, 11].

Відповідно до логіки й  послідовності стадій відтворювального процесу визначальним напрямком  діяльності кожного підприємства за умов ринкових відносин є вивчення ринку товарів, або ситуаційний  аналіз. Такий аналіз повинен передбачати  комплексне дослідження ринку, рівня  конкурентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього  і внутрішнього середовища підприємства.

Результати вивчення ринку  товарів служать вихідною базою  для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльності підприємства (фірми) на перспективний  період. Інноваційна діяльність охоплює  науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, запровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної  політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо.

Наступним найбільш складним за обсягом і вирішенням організаційно-технічних  завдань напрямком є виробнича  діяльність підприємства (фірми), її організація  та оперативне регулювання в просторі й часі. З усієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що з них складається  виробнича діяльність, найважливішими треба вважати: обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм  для окремих ринків і кожного  виду продукції, їхню оптимізацію відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік  прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробку й дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.

Ефективність інноваційно-виробничих процесів, постійно здійснюваних на кожному  підприємстві (фірмі), визначається рівнем його (її) комерційної діяльності, значущість якої за умов ринку істотно зростає. Це очевидно, оскільки від масштабів  та якості саме цього напрямку діяльності підприємства найбільшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характеризує величина одержуваного прибутку. Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної  діяльності є дійова реклама і  безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання покупців.

Іще одним важливим напрямком  діяльності підприємства (фірми), який завершує послідовний цикл відтворювального процесу, слід вважати післяпродажний сервіс багатьох видів товарів – машин та устаткування, автомобілів, комп'ютерної, розмножувальної, медичної, складної побутової техніки, інших виробів виробничо-технічного й споживчого призначення. Післяпродажний сервіс охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації (використання) куплених на ринку товарів, їхнє гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів під час нормативного строку служби тощо. Він є важливим джерелом інформації для продуцентів про надійність і довговічність виготовлених технічних засобів, а також про потрібні експлуатаційні витрати. Ця інформація використовується продуцентами для вдосконалення продукції, оптимізації строків оновлення її номенклатури та асортименту.

До інтегрованого напрямку, що охоплює багато конкретних видів, належить економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема вона включає: стратегічне  та поточне планування, облік і  звітність, ціноутворення, систему  оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову  діяльність тощо. Цей напрямок є  визначальним для оцінки й регулювання  всіх елементів системи господарювання на підприємстві. Зміст окремих видів  економічної діяльності підприємства (фірми) детальніше буде висвітлено у  відповідних розділах цього підручника.

Непересічне значення має  соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність усіх інших напрямків і конкретних видів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, економічної), результативність яких безпосередньо залежить від  рівня професійної підготовки й  компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного  механізму, постійно підтримуваних  на належному рівні умов праці  та життя трудового колективу. Тому ефективне управління персоналом має  бути пріоритетним і найважливішим  напрямком діяльності кожного підприємства (фірми) за умов соціальне орієнтованої ринкової економіки.

1.2. Структура підприємств

Під структурою будь-якого  підприємства заведено розуміти його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів і систему  зв'язків, підпорядкованості та взаємодії  між ними. При цьому розрізняють  виробничу й загальну структури  підприємства.

Основу діяльності кожного  підприємства становлять виробничі  процеси, що виконуються у відповідних  підрозділах. Саме склад цих підрозділів  і характеризує виробничу структуру підприємства. Існує кілька принципів класифікації виробничих структур.

1. Залежно від підрозділу, діяльність якого покладено в  основу виробничої структури,  розрізняють цехову, безцехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.

За цехової виробничої структури основним виробничим підрозділом  є цех, тобто адміністративно  відокремлена частина підприємства, що в ній виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації. За характером своєї  діяльності цехи поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні (рис. 3).

Основні цехи виготовляють продукцію, призначену для реалізації на сторону, тобто продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства.

Допоміжні цехи виготовляють продукцію, що використовується для  забезпечення власних потреб усередині  самого підприємства.