Особливості утворення та розподілу прибутку на підприємстві

Справді, якщо процес виробництва  на кожному підприємстві неперервний, то оборотні активи, що обслуговують його, у кожний момент перебувають одночасно  як у сфері виробництва у вигляді  виробничих запасів, незавершеного  виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім того, зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу: грошову, товарну та виробничу.

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення і змінює лише форми свого руху. У цьому зв'язку К. Маркс писав: "вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту".   Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству у процесі реалізації продукції.

Отже, оборотні активи як вартісна категорія - це вартість, авансована у кругообіг виробничих оборотних фондів та фондів обігу для забезпечення неперервності процесу виробництва та обігу.

В економічній літературі існують інші погляди на сутність оборотних активів. Одні економісти трактують їх як «грошові кошти», авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу", інші вважають, що оборотні активи - це частина капіталу підприємства, вкладена в його поточні активи, або це кошти, авансовані для створення оборотних виробничих активів та активів обігу.

Але оборотні активи включають  як матеріальні, так і грошові  ресурси. Тому ототожнювати їх тільки з грошовими коштами економічно не обґрунтовано.

В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру.

Під складом оборотних  активів розуміють сукупність їх елементів (статей).

Структура оборотних  активів - це співвідношення окремих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.

У народному господарстві склад і структура оборотних активів різняться й залежать від галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найбільшу питому вагу в оборотних активах мають запаси.

Запаси - це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, а також для споживання у процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

У господарській діяльності запаси поділяються на такі види:

• сировину,
• основні й допоміжні матеріали,
• комплектуючі вироби
• інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції,
• виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва тощо;
• вироби незавершеного виробництва у вигляді не до кінця оброблених деталей, вузлів,
• виробів
• незавершених технологічних процесів;
• готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються на підприємстві з метою подальшого продажу;
• малоцінні та швидкозношувані предмети;
• молодняк тварин і тварин на відгодівлі,
• продукцію сільського і лісового господарства.

Склад і структура оборотних активів не є сталими. Вони змінюються як за роками, так і протягом року залежно від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат.

Основною причиною зниження виробничих запасів є скорочення виробництва. Зростання ж дебіторської заборгованості можна пояснити кризою неплатежів у народному господарстві.

Аналізуючи зміни структури  оборотних активів за їх елементами (Таблиця 7) оборотні виробничі засоби у 2010 році збільшились на 0,43%, порівняно з 2008 роком та зменшились на 0,18%, порівняно з 2009; незавершене виробництво збільшилося у 2010році на 0,92% і зменшилося на 0,53%, порівняно з 2008 і 2009 роками відповідно. Виготовлені товари, які готові для продажу у 2010 році збільшились на 0,39%, а потім зменшились на 0,84%, порівняно з 2008 та 2009 роками. Дебіторська заборгованість має тенденцію до збільшення (на 0,42% та 0,53% у 2010 році, порівняно з 2008 та 2009 роками).

Проаналізувавши таблицю  показників ефективності використання оборотних засобів (Таблиця 8), можна зробити висновок, що в 2010 році матеріальні оборотні засоби, порівняно з 2008 роком зменшились на 57 тис. грн.., що становить 0,22%, а в порівнянні з 2009 роком – збільшилась на 39 тис. грн.., що становить 0,15%. Виручка від реалізації продукції в 2010 році становить 7180 тис.грн., що в порівнянні з 2008 році на 290 тис. грн. більше, а з 2009 року – зменшилась на 387 тис. грн.. Матеріальні витрати в 2008 і 2009 роках збільшились на 30 і 80 тис. грн.. відповідно. Прибуток від реалізації в 2008 році зменшився на 169 тис. грн… а в 2009 році  - збільшився на 141 тис. грн..,тобто на 19,21%. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів виражає кількість повних кругообертів оборотних коштів. В 2010 році він підвищився на 3,85%, порівняно з 2008 роком і зменшився на 69%, порівняно з 2009 роком.

Коефіцієнт закріплення  оборотних коштів  показує частку оборотних коштів у кожній грошовій одиниці реалізованої продукції. В 2010 році він становив 3,66, що в порівнянні з 2008 роком – на 4,19% менше, а з 2009 роком – на 5,18%. Тривалість обороту в 2008 році зменшився на 52 дні, а в 2009 році – збільшився приблизно на 93дні. Матеріаловіддача, порівняно з 2008 роком збільшилась на 3,07%, а в 2009 роком – на 8,21%

Рентабельність оборотних  засобів у 2010 році становила 3,33, що в порівнянні з 2008 роком – знизилась на 16,12%, а з 2009 роком – зросла на 18,93%.

Аналізуючи значення забезпеченості та ефективності використання енергетичних потужностей та ресурсів, можна зробити висновок, що енергетичні  потужності у 2010 році, порівняно з 2008 роком збільшились на 5,05%, а порівняно з 2009 роком – зменшились на 0,89%.

Енергозабезпеченість підприємства визначається відношенням енергоресурсів підприємства до його площі. На досліджуваному підприємстві   енергозабезпеченість підприємства у 2010 році, порівняно з 2008 роком зросла на 5,05%, а з 2009 роком – зменшилась на 0,89%.

Енергоозброєність підприємства визначається відношенням енергетичної потужності до середньооблікової чисельності промислово-виробничої чисельності персоналу. В даній ситуації, енергоозброєність підприємства у 2010 році зросла на 8,67%, порівняно з 2008 роком, та на 0,83%, порівняно з 2009 роком.

Електроозброєність підприємства – це відношення спожитої електроенергії до середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу. У 2010 році, електроозброєність збільшилась на 3,36% та на 0,97%, порівняно з 2008 та 2009 роками,відповідно.

Енергоємкість підприємства визначається відношенням енергетичної потужності до валової продукції. На даному підприємстві енергоємкість має тенденцію до збільшення (у 2010 році на 1,03% та на 3,09%, порівняно з 2008 та 2009 роками відповідно).

Персонал  — колектив працівників або сукупність осіб, що здійснюють трудові функції на основі трудового договору (контракту).

Для характеристики трудового  потенціалу підприємства використовується ціла система показників. Кількісна  характеристика персоналу виміряється  в першу чергу такими показниками, як облікова, явочна і середньоспискова чисельність працівників.

Облікова чисельність - це кількість працівників облікового складу на певну дату з обліком прийнятих і вибулих за цей день працівників. Вона враховує чисельність всіх працівників підприємства, прийнятих на постійну, сезонну і тимчасову роботу.

Явочна чисельність  характеризує число працівників облікового складу, що з'явилися на роботу в даний день, включаючи перебувають у відрядженнях.

Середньооблікова чисельність - це чисельність працівників в  середньому за певний період (місяць, квартал, рік). Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається як частка від ділення суми всіх облікових даних за кожний день на календарне число днів у місяці. При цьому у вихідні і святкові дні показується облікова чисельність працівників за попередню дату.

Показники кількісної та структурної характеристики персоналу досліджуваного підприємства можна проаналізувати за таблицею 10 і зробити висновок, що чисельність промислово-виробничого персоналу у 2010 році зменшила на 3,33%, порівняно з 2008 роком та на 1,7%, порівняно з 2009 роком; робітники ЖКГ у 2010 році, збільшились на 11,11%,порівняно з 2008 роком та зменшилися на 9,1%, порівняно з 2009р.; робітники торгівлі та громадського харчування не мали змін; робітники, які зайняті капітальним ремонтом мали спочатку тенденцію до збільшення, а потім їх чисельність  почала зменшуватись.

Показники руху та ефективності  використання персоналу на досліджуваному підприємстві можна проаналізувати за допомогою Таблиці 11 і зробити  висновок, що середньооблікова чисельність  працівників  у 2010 році зменшилась 2,67%, порівняно з 2008 роком та на 2,21%, порівняно з 2009 роком. Разом з тим, робітники, які працювали весь рік зменшились у 2010 році на 3,67% та 3,83%, порівняно з 2008 та 2009 роками відповідно. Кількість працівників, які були прийняті на роботу у 2010 році, порівняно з 2008 збільшилась, майже втричі, а якщо порівнювати з 2009 роком, то лише на 12%. Кількість робітників, звільнених протягом року у 2010 році, порівняно з 2008 зменшилась майже вдвічі, порівняно з 2009 роком – зросла на 75%.

Рівень плинності персоналу  визначається відношенням суми кількості  робітників, звільнених протягом року з власного бажання та за порушення  трудової дисципліни до середньооблікової чисельності працівників, виражається у відсотках. У 2010 році, порівняно з 2008 роком, рівень плинності персоналу зменшився вдвічі, а в порівнянні з 2009 – збільшився на 130,16%.

Рівень загального обороту  визначається як відношення суми кількості  робітників, які були прийняті на роботу та звільнених протягом року до середньооблікової чисельності працівників, виражений у відсотках. На досліджуваному підприємстві рівень загального обороту має тенденцію до збільшення. У 2010 році, порівняно з 2008 – він збільшився на 16,72%, порівняно з 2009 – на 30,2%.

Рівень обороту з  приймання на роботу визначається відношенням кількості прийнятих на роботу до середньооблікової чисельності, виражене у відсотках. На досліджуваному підприємстві рівень обороту з приймання у 2010 році збільшився на 187,89%, порівняно з 2008 роком, та на 14,7%, порівняно з 2009.

Рівень обороту зі звільнення визначається відношенням кількості робітників, звільнених протягом року до середньооблікової чисельності працівників, виражається у відсотках. На досліджуваному підприємстві рівень обороту зі звільнення у 2010 році, порівняно з 2008 роком зменшився майже вдвічі, а в порівнянні з 2009 роком – збільшився на 79.37%.

Коефіцієнт стабільності визначається відношенням кількості  робітників, які пропрацювали весь рік до середньооблікової чисельності  працівників. В даній ситуації коефіцієнт стабільності у 2010 році зменшився на 1,03% та на 1,67% в порівнянні з 2008 та 2009 роками відповідно.

2.3.  Аналіз операційних витрати та собівартості продукції

Операційні витрати - це витрати, пов'язані з діяльністю по реалізації продукції, товарів, послуг і управління підприємством. Вони характеризують витрати звітного періоду, безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції.

Собівартість продукції - це сума всіх витрат підприємства на виробництво продукції та її реалізацію (продаж).

Для виготовлення виробів  підприємство витрачає кошти на придбання  сировини, матеріалів, палива. У процесі  виробництва використовуються машини, обладнання, інструмент. Ремонт та заміна зносилася техніки також вимагають  певних витрат. У виготовленні продукції беруть участь усі працівники підприємства, і всім їм виплачується заробітна плата. На реалізацію продукції підприємство також витрачає певні кошти. Якщо всі ці витрати виразити в грошовій формі і скласти, то ми отримаємо собівартість продукції.

Щоб визначити собівартість кожного окремого виробу (одного костюма, телевізора, велосипеда і т.п.), підраховують, чи, як кажуть, калькулюють, всі витрати на одиницю продукції. В калькуляції всі витрати підприємства групуються за статтями витрат (статтями калькуляції): сировина і матеріали; паливо і енергія на технологічні (виробничі) потреби; заробітна плата основних виробничих робітників; витрати на освоєння нових видів продукції і т.д.

Калькуляція дає можливість підрахувати, у скільки обходиться виробництво виробу і по заводу в цілому, і в кожному цеху. За допомогою калькуляції можна дізнатися, які затрати пов'язані безпосередньо з виробництвом, а які з його управлінням і обслуговуванням, у скільки обходиться підприємству виробництво продукції, а в скільки її реалізація (продаж) і т. д.

Прослідкувати динаміку собівартості реалізованої продукції  можна, проаналізувавши Таблицю 12. Можна зробити висновок, що собівартість за усіма видами  продукції у 2010 році, порівняно з 2008 роком збільшилась на 7,85%, а в порівнянні з 2009 роком – зменшилась на 7,73%. З усіх видів продукції, найбільшої зміни мали іграшки та прикраси, собівартість у 2010 році, порівняно з 2008 роком збільшилася на 21,74%, а в порівнянні з 2009 роком – на 3,45%.