Особливості утворення та розподілу прибутку на підприємстві

Закон концентрації виробництва  має специфічні форми свого вияву  за умов різних технологічних способів виробництва. За технологічного способу виробництва, що ґрунтується на ручній праці, зосередження на гігантських підприємствах речових факторів виробництва здійснювалося паралельно або дещо випереджало зосередження особистісного фактора. Після промислового перевороту наприкінці ХУЛІ — на початку XIX ст. закон концентрації виробництва діє інтенсивніше і випереджає процес концентрації речових факторів виробництва.

На нижчій стадії розвитку капіталізму закон концентрації виробництва діяв у формі концентрації речових і особистісних факторів виробництва у межах окремих заводів або фабрик. З розвитком одиничного поділу праці окремі підрозділи фабрик і заводів зростають і перетворюються на спеціалізовані фабрики й заводи окремого підприємства.

За технологічного способу  виробництва, що ґрунтується на автоматизованій праці, концентрація особистісних і речових факторів виробництва дещо модифікується, тобто концентрація факторів виробництва уповільнюється і навіть дещо зменшується. Так, у США частка підприємств з кількістю зайнятих понад 1 тис. осіб в обробній промисловості скоротилася у 1967 р. з 38 % до 34,2 %, у 1977 р. частка 100 наймогутніших корпорацій в умовно чистій продукції за цей період залишилися незмінною (33 % ). Проте паралельно збільшувалась величина активів (що приблизно відповідає вартісній оцінці речових факторів виробництва) на кожній із корпорацій. З 1950 по 1980 рік вони виросли з 951 тис. до 2810 тис. дол. на кожну, тобто втричі. Це свідчить про посилення концентрації капіталу. Аналогічні процеси відбувались і у 80-ті роки. В обробній промисловості США на 0,1% наймогутніших корпорацій припадало до 65 % сукупного капіталу. Водночас сповільнюється і навіть припиняється концентрація зайнятих на великих підприємствах. Так, з 1980 по 1990 рік корпорації США скоротили кількість зайнятих на 3 млн осіб. Основними причинами цього є:

• наявність оптимальної величини економічно ефективних підприємств, після досягнення якої вона (ефективність) вступає у суперечність з вимогами основного економічного закону (привласненням максимального прибутку);
• тенденція до зниження розмірів економічно ефективних підприємств;
• прискорене зростання загальних витрат виробництва порівняно з виробничими;
• зниження матеріаломісткості та фондомісткості продукції;
• дія антитрестівського законодавства" яке в окремих країнах обмежувало внутрігалузеву конкуренцію і стимулювало міжгалузеву.

Ці та інші фактори  можна розглядати як контртенденції до дії закону концентрації виробництва, які уповільнили, але не зупинили його.

Основними формами дії  закону концентрації виробництва є  вертикальна інтеграція (об'єднання у межах однієї корпорації послідовних взаємопов'язаних виробництв кількох галузей промисловості), горизонтальна інтеграція (об'єднання підприємств, які випускають однорідну продукцію), а також виникнення та розвиток конгломератів (монополістичних об'єднань різногалузевих підприємств). Вони водночас є формою централізації капіталу.

Дія закону конкуренції  на певному етапі розвитку капіталізму  призводить до виникнення монополій.

Для реалізації закону концентрації в Україні необхідний реальний плюралізм типів і форм економічної власності, часткова демонополізація виробництва, формування структури та інфраструктури ринку, перехід від адміністративно-командних до економічних важелів управління економікою, досягнення оптимального співвідношення між державним регулюванням економіки і ринковими важелями саморегулювання, розвиток підприємництва, науково обґрунтоване антимонопольне законодавство та механізм його реалізації тощо.

Процес концентрації виробництва здійснюється   в двох   напрямках:

• укрупнення підприємств   (Абсолютна концентрація);
• розподіл загального обсягу виробництва між підприємствами різного розміру (відносна концентрація). 

Абсолютна концентрація характеризує розміри виробничих одиниць, відносна - частку великих підприємств у загальному обсязі виробництва галузі.

Концентрація виробництва  відбувається в наступних чотирьох формах:

• укрупнення підприємств   - зосередження виробництва в крупних підприємствах. Укрупнення визначається зростанням продуктивності одиничних потужностей машин і устаткування, зростанням обсягів виробництва;
• спеціалізація   - зосередження однорідного виробництва, що є масовим або крупносерійним;
• кооперування   - встановлення прямих виробничих зв'язків між підприємствами, що беруть участь у спільном виготовленні певної продукції;
• комбінування   - об'єднання різних форм виробництва з: обробки сировини, його переробці та (якщо можливо) використанню відходів виробництва в одному підприємстві - комбінаті. Всі ці форми взаємопов'язані, часто доповнюють один одного. Тому системний підхід до їх застосування найбільш доцільний.

Збільшення розмірів підприємств менш ефективно, тому при цьому здійснюється концентрація виробництв, безпосередньо не пов'язаних один з одним ні однорідністю, ні послідовнністю, ні комплексністю технологічних процесів при отриманні кінцевої продукції.

Збільшення розмірів підприємств  передбачає поєднання відносно великих  виробництв в одних цехах (основного  виробництва), більш дрібних - в інших (допоміжного виробництва).

Під впливом зростання потреб споживачів і технічного прогресу відбувається розвиток процесу концентрації виробництва.

Тому дуже важливо, щоб на кожному  етапі розвитку ступінь концентрації виробництва відповідала можливостям  виробничих потужностей і розмірам виробництва.

Основними показниками рівня концентрації виробництва є такі величини: 

·   річний випуск продукції;

·   річний обсяг реалізації;

·   середньорічна чисельність працюючих;

·   середньорічна вартість основних виробничих фондів;

·   споживання електроенергії за рік;

·   питома вага великих підприємств у випуску продукції всієї галузі;

·  середній  розмірі  підприємства  в галузі. 
           Найбільш точно рівень концентрації виробництва характеризується абсолютними показниками обсягу випущеної і реалізованої продукції.  
          У машинобудуванні виготовляється різноманітна продукція, тому рівень концентрації виробництва визначається у вартісних показниках, наприклад, в питомій вазі великих виробництв у загальному випуску продукції за рік у незмінних  цінах.  
          В окремих випадках виробництва багатономенклатурному, але однорідної і взаємозамінний продукції, рівень концентрації може визначатися також у натуральних або умовно-натуральних величинах, наприклад, в штуках тракторів або в кінських силах потужності двигунів  і т.п. 

Середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу характеризує розмір підприємств з точки зору застосування живої праці. Для дрібних виробництв це головний критерій віднесення їх до числа малих підприємств, що користуються великими податковими пільгами.  
         Середньорічна вартість основних фондів - це рівень концентрації уречевленої праці.

Концентрація виробництва  має суттєвий вплив на: 

·      можливість автоматизації виробництва;

·     структуру кадрів;

·     можливість використання спеціалізованого високопродуктивного обладнання;

·     зниження собівартості продукції;

·     зниження частки допоміжних виробництв по відношенню до основного виробництва;

·       зниження питомих капітальних витрат;

·     зниження накладних витрат;

·     підвищення  ефективності  виробництва.

           Пояснюється це тим, що концентрація виробництва не веде до пропорційного збільшення таких витрат, як амортизація, витрати на утримання приміщень, підготовка виробництва, НДР та утримання адміністративно-управлінського  та  обслуговуючого  персоналу.

У галузях обробної промисловості  з дискретним виробництвом, таких, як машинобудування, оптимальні розміри  виробництва визначаються, виходячи з раціонального набору різних верстатів, устаткування, потокових і автоматичних ліній, обслуговуючих господарств та інших підрозділів, необхідних для забезпечення випуску продукції при мінімальних затратах праці.  
           Найбільш ефективною вважається форма концентрації спеціалізованого виробництва, що забезпечує зосередження однорідного виробництва на великих підприємствах, що дозволяє застосовувати високопродуктивні спеціалізовані машини, автоматизовані і потокові лінії, сучасні методи організації виробництва. [5] 
           Високоефективна також і концентрація комбінованих виробництв. Вона забезпечує послідовність виконання технологічних процесів, комплексну переробку сировини, використання побічних продуктів і відходів. Концентрація у формі збільшення розмірів універсальних підприємств, не пов'язаних між собою ні однорідністю, ні послідовністю технологічних процесів, ні комплексною переробкою сировини, призводить до ускладнення управління.  
           Концентрація виробництв і її окремі форми розвиваються на основі сукупного впливу двох головних чинників: зростання потреби в певних видах продукції  і  технічного  прогресу  у  виробництві.  
           Тому на кожному етапі розвитку ступінь концентрації виробництва повинна відповідати розміру необхідного виробництва і продуктивності обладнання. Переконцентрація економічно так само небажана, як і недостатня концентрація.  
            У великому виробництві створюються умови для більш доцільного поділу праці всередині підприємства, що сприяє впровадженню високопродуктивного обладнання, прогресивної технології та організації виробництва.  
           Витрати з управління на великих підприємствах повинні бути відносно менше, ніж на більш дрібних, так як вони збільшуються непропорційно зростанню масштабів виробництва. В умовах великого підприємства економічно виправдовується створення конструкторських бюро, лабораторій, дослідних установок, необхідних для технічного розвитку, причому витрати на ці цілі окупаються в короткі терміни. 

Проте рівень концентрації має верхню економічну межу, перевищення  якої унеможливлює дальше зростання ефективності виробництва. Створення і функціонування надміру великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних та соціальних міркувань; воно призводить до посилення монополізму і через це заважає розвитку конкуренції продуцентів на світовому й національному ринках. Тому в період переходу до ринкових відносин між виробниками і споживачами більш важливим стає зворотний процес — деконцентрація виробництва. Такий процес повинен здійснюватись завдяки утворенню широкої мережі малих та середніх підприємств і поділу існуючих великих підприємств.

Світовий досвід свідчить про те, що малі підприємства (фірми) є технічно (технологічно) передовими, спеціалізованими, мобільними та економічно ефективними виробництвами, які домінують передовсім у науково-виробничій сфері діяльності. Наприклад, у США в науково-дослідно-конструкторській сфері близько 90% усіх компаній — це малі фірми, так звані венчурні (ризикові) організації, які на одиницю витрат створюють новин і реалізують нововведень у кілька разів більше, ніж великі концерни; понад 80% несільськогосподарських підприємств належать до дрібних і середніх (з чисельністю робітників менше 500 осіб, а на більшості з них — навіть менше 50 осіб). Їх частка в загальній кількості робочих місць становить понад 45%.

Проаналізувавши Таблицю 1 «Розміри підприємства», можна зробити  висновок, що досліджуване підприємство є середнім, так як на ньому в середньому працює близько 630 працівників, виручка від реалізації продукції в 2010 році, порівняно з 2008 збільшилась на 290 тис. грн., тобто на 4,2%, а в порівнянні з 2008 – зменшилась на 387 тис грн., тобто на 5,11%. Цьому сприяло декілька причин, таких як: зменшення собівартості продукції на 528 тис грн., тобто на 7.73%, збільшення операційних витрат на виробництво продукції в порівнянні з 2008 роком на 7.75% та їх зменшення в порівнянні з 2009 роком на 7.5%, а також не мале значення має такий показник як обсяг валової продукції, який розглядається як у порівняних оптових цінах (в порівнянні з 2008 роком – збільшення на 360 тис. грн., з 2009р. – обсяг зменшився на 268 тис. грн.) так і у діючих оптових цінах (збільшення на 4.09% та зменшення на на 4.67% в 2008 і 2009 роках відповідно). Незначний вплив на виручку мали такі показники як зміна розмірів активів підприємства і середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів, яка спочатку збільшилась на 0.29%, а в наступному році зменшилась на 0.18%. Розмір виробничої площі не впливає на виручку, так як він не змінився.

Спеціалізація виробництва - це добре розвинута в усіх галузях економіки суспільна форма організації виробництва відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт.