Особливості утворення та розподілу прибутку на підприємстві

Крім виробничої та підприємницької  діяльності джерелом утворення прибутку підприємства може бути його монопольне становище з випуску тієї чи іншої продукції або унікальності продукту. Це джерело підтримується за рахунок постійного вдосконалення технології, оновлення продукції, що випускається, забезпечення її конкурентоспроможності.

На зміну прибутку впливають  дві групи факторів: зовнішні і  внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться  природні умови; транспортні умови; соціально-економічні умови; рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; ціни на виробничі ресурси та ін

Внутрішніми факторами зміни  прибутку можуть бути основні фактори (обсяг продажу, собівартість продукції, структура продукції і витрат, ціна продукції); неосновні фактори, пов'язані з порушенням господарської  дисципліни (неправильне встановлення цін, порушення умов праці і якості продукції, що ведуть до штрафів і економічних санкцій та ін.)

При виборі шляхів збільшення прибутку орієнтуються в основному  на внутрішні фактори, що впливають  на величину прибутку.[12] Збільшення прибутку підприємства може бути досягнуте за рахунок збільшення випуску продукції; поліпшення якості продукції; продажу зайвого устаткування та іншого майна або здачі його в оренду; зниження собівартості продукції за рахунок більш раціонального використання матеріальних ресурсів, виробничих потужностей і площ, робочої сили і робочого часу; диверсифікації виробництва; розширення ринку продажів і т.д.

 

2. Планування прибутку на підприємстві

 

Планування прибутку - це найважливіший господарський процес, який є складовою частиною фінансового планування прибутку. Воно проводиться роздільно по усіх видах діяльності підприємства (організації). Роздільне планування обумовлено відмінностями в методології обчислення і оподаткування прибутку від різних видів діяльності. У процесі розробки фінансових планів враховуються всі фактори, що впливають на величину прибутку, і моделюються фінансові результати від прийняття різних управлінських рішень.

В умовах стабільної економіки, що розвивається планування прибутку здійснюється на період від трьох до п'яти років. При відносно стабільних цінах і прогнозованих умовах господарювання поширено поточне планування в рамках одного року. При нестабільної економічної і політичної ситуації планування можливе на короткочасний період - квартал, півріччя.

Об'єктом планування є елементи балансового прибутку, в першу чергу, прибуток від реалізації продукції (товарів), надання послуг, виконання робіт. Основою розрахунків  прибутку служить прогнозований  обсяг продажу. Це пов'язано з  тим, що виробнича програма і запаси залежать від обсягу продажів. Однак цей обсяг може обмежуватися наявними виробничими потужностями. У такому разі саме вони є відправною точкою для планування. Після визначення обсягу продажів розробляється виробнича програма на основі укладених контрактів.[3]

Виробнича програма залежить від планового обсягу реалізації і від величини запасів готової  продукції на складі на початок і  кінець планованого періоду. При  цьому необхідно враховувати  і зміни залишків незавершеного  виробництва.

У свою чергу, виробнича програма є основою для розрахунку потреби в матеріалах. Потреба в закупівлі матеріалів визначається з урахуванням запасів на складі на початок планованого періоду, а також перехідних залишків на кінець періоду.

Важливим моментом у плануванні прибутку є облік трудових витрат. З урахуванням необхідних відрахувань у соціальні фонди плануються витрати на оплату праці. Їх ще називають витратами на персонал. Ці витрати залежать від виду продукції, розцінок. Попередньо необхідно забезпечити нормування робочого часу на виготовлення одиниці продукції і визначитися з вартістю однієї людини-години.

Далі складається  кошторис виробничих накладних витрат, що включаються у виробничу собівартість. Сума цих витрат залежить від їх складу та поведінки щодо обсягу виробництва. Роздільно визначаються перемінні і постійні витрати.

В результаті проведених розрахунків формується виробнича  собівартість реалізованої продукції  з урахуванням залишків готової  продукції на початок і кінець планованого періоду.

На наступному етапі складаються кошториси адміністративних і комерційних витрат. Це витрати, пов'язані з обслуговуванням і правлінням виробництвом, а також із просуванням товарів на ринок збуту. Частина цих витрат залежать від обсягу продажів, наприклад, комісійні. Інші, будучи постійними, враховуються в загальній сумі.

На підставі цих розрахунків формується план з прибутку від реалізації продукції. Для планування балансового прибутку використовуються дані про майбутні операційні, а також позареалізаційних  доходи і витрати.

Існують 5 методів планування прибутку, які можна використовувати тільки з урахуванням специфіки діяльності підприємства.

Метод прямого  рахунку. В основі його лежить поассортіментний розрахунок прибутку від випуску  і реалізації продукції.

Розраховується  прибуток від випуску товарної продукції як різниця між вартістю всього товарного випуску за цінами продажу (без податку на додану вартість, акцизів, митних зборів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю товарної продукції планованого періоду.

Прибуток від реалізації продукції розраховується як різниця між обсягом виручки в цінах продажу (без ПДВ, акцизів, митних зборів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю реалізованої продукції. Обсяг виручки і повна собівартість реалізованої продукції визначаються з урахуванням перехідних залишків готової продукції на початок і кінець планованого періоду. Для розрахунку прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) використовується універсальна формула, яку можна представити в наступному вигляді:

 

Р = О + Т - О,   (1.5)

де Р - обсяг  реалізованої продукції, обчислений у  двох оцінках: за цінами продажу і  за повною собівартістю;

о і о - відповідно залишки готової продукції на складі на початок і на кінець планованого періоду, також обчислені в двох оцінках: за цінами продажу і за виробничою собівартістю;

Т - обсяг випуску  товарної продукції, обчислений за цінами продажів і повної собівартості.

 

Після того як обсяг  реалізованої продукції буде розрахований в двох оцінках - за цінами продажу  і повної собівартості, розраховується прибуток від реалізації як різниця між ціною і собівартістю:

 

П = В - З,    (1.6)

де П - прибуток від реалізації продукції;

В - виручка від  реалізації продукції;

З - собівартість реалізованої продукції.

 

Планову суму прибутку також можна розрахувати виходячи з відомих показників ціни і собівартості випуску товарної продукції та залишків готової продукції на початок і кінець планованого періоду.[10] Тоді формула прийме наступний вигляд:

 

П = П1 + П2 – П3,   (1.7)

де П - плановий прибуток;

П1 - прибуток у залишках готової продукції на початок планованого періоду;

П2 - прибуток від випуску товарної продукції в планованому періоді;

П3 - прибуток у залишках готової продукції на кінець планованого періоду.

Аналітичний метод  планування прибутку. Цей метод використовується при незначних змінах в асортименті продукції, що випускається. Він застосовний при відсутності інфляційного зростання цін та собівартості. При використанні аналітичного методу розрахунок ведеться за порівнянної і непорівнянної товарної продукції. Порівнянна продукція випускається в базисному році, який передує планованому, тому відомі її фактична повна собівартість і обсяг випуску. За цими даними можна визначити базову рентабельність:

 

Р = (П: С) · 100%,   (1.8)

де Р - базова рентабельність;

П - очікуваний прибуток (розрахунок прибутку ведеться в кінці базисного року, коли точний розмір прибутку ще не відомий);

З - повна собівартість товарної продукції базисного року.

 

Розрахунок  ведеться в певній послідовності.

1. За допомогою базової рентабельності орієнтовно розраховується прибуток планованого року на обсяг товарної продукції планованого року, але по базисній собівартості.

2. Розраховується  зміна (+, -) собівартості продукції  в планованому році.

3. Визначається  вплив зміни асортименту, якості, сортності продукції. Такі розрахунки виконуються у спеціальних таблицях на основі планових даних про асортимент продукції, її якості, сортності.

4. Після обгрунтуванні  ціни на готову продукцію планованого  року визначається вплив зростання (чи зниження) цін.

5. Вплив на  прибуток усіх перерахованих  факторів підсумовується. Прибуток  від виробництва порівнянної  продукції в планованому році  визначається з урахуванням прибутку, обчисленої на першому і наступних  етапах.

6. Далі враховується  зміна прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і на кінець планованого періоду.

Аналітичний метод  має ту перевагу, що показує вплив  різних факторів на величину прибутку, але ця перевага виявляється тільки при наявності стабільних умов господарювання.

Суміщений метод. Його використовують, коли підприємство випускає порівнянну і незрівняну продукцію. За першою - аналітичний метод, за другий - метод прямого рахунку. Якщо суміщений  метод застосовується тільки за порівнянної  продукції, то це значить, що аналітичний метод використовується як порівняльний метод для перевірки.

Нормативний метод. Використовується, якщо на підприємстві випускається 1 - 2 види продукції, або  у випадку, коли підприємство має  можливість встановити конкретні нормативи  по витрачанню коштів (застосовується система бюджетування), тобто коли метод прямого рахунку поєднується з нормами витрат.

Економіко-математичний метод. Використовується на великих  підприємствах, де існує велика нормативна та облікова база. На першому етапі використовують стандартні програми аналізу (факторний, кореляційний, індексний). Вводиться 15 - 30 показників, що впливають на прибуток. Визначається їх вплив на величину прибутку (тіснота зв'язку між прибутком і показниками, між самими показниками), визначається основний фактор (як правило, прибуток реалізації) і вплив інших факторів на цей показник сумарно.

 

3. Теоретичні особливості розподілу прибутку на підприємстві

 

Розподіл і  використання прибутку є важливим господарським  процесом, що забезпечує як покриття потреб підприємців, так і формування державних доходів. Розподіл прибутку грунтується на дотриманні трьох принципів:

- Забезпечення  матеріальної зацікавленості працівників  у досягненні найвищих результатів  при найменших витратах;

- Накопичення  власного капіталу;

- Виконання  зобов'язань перед державним бюджетом.

Під розподілом прибутку розуміється направлення  прибутку в бюджет через сплату податку  на прибуток і по статтях використання на підприємстві. Механізм розподілу  прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.

Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій її частині, що надходить до бюджету  у вигляді податку на прибуток. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток, структури статей її використання проводиться на підставі розробленої дивідендної політики та у відповідності з внутрішніми положеннями підприємства, включаючи статут і установчий договір.

В залежності від  об'єктивних умов суспільного виробництва  на різних етапах розвитку економіки  система розподілу прибутку змінювалася  й удосконалювалася. Однією з найважливіших  проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові відносини, так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в розпорядженні фірми.

З розвитком  приватизації і акціонування підприємства мають право використовувати  отриманий прибуток за своїм розсудом, крім тієї частини, яка підлягає обов'язковим відрахуванням, оподатковуванню й іншим напрямкам відповідно до законодавства.[9].

Таким чином, виникає  необхідність у чіткій системі розподілу  прибутку передусім на стадії, що передує  утворенню чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні фірми.

Економічно  обгрунтована система розподілу  прибутку в першу чергу повинна  гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і  максимально забезпечити виробничі, матеріальні і соціальні потреби підприємств та організацій.

Принципи розподілу  прибутку можна сформулювати наступним  чином:

• Прибуток, одержуваний підприємством у результаті виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;
• Прибуток для держави надходить до відповідних бюджетів у вигляді податків і зборів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх обчислення і внесків до бюджету встановлюються законодавчо;
• Величина прибутку підприємстві, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшення результатів виробничо-господарської і фінансово діяльності;
• Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в іншій частині - на споживання.