Особливості утворення та розподілу прибутку на підприємстві

Заведено виокремлювати кілька її об’єктних видів:

• Предметна
• Подетальна (повузлова)
• Технологічна (стадійна)
• Функціональна

До предметно спеціалізованих відносять підприємства, що випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (тракторний завод, взуттєва чи кондитерська фабрика тощо); подетально спеціалізованих — підприємства з виготовлення окремих деталей (редукторів, гумотехнічних виробів, інтегральних схем тощо) та агрегатів і вузлів для комплектування готової продукції  (двигуни,     електроустаткування,     будівельні конструкції); технологічно (стадійно) спеціалізованих — самостійні виробництва з виконання окремих стадій технологічного процесу (ливарні, ковальсько-штампувальні, складальні заводи в машинобудуванні, прядильні та чаєрозважувальні фабрики у легкій і харчовій промисловості тощо); функціонально спеціалізованих — ремонтні заводи, підприємства із виготовлення стандартної тари, машиносервісні організації.

Спеціалізація підприємств є важливою передумовою  неухильного підвищення ефективності їхньої господарської діяльності. Поглиблення й розвиток усіх видів спеціалізації підприємств звичайно супроводжуються більш широким застосуванням прогресивної технології і високопродуктивного спеціалізованого устаткування, запровадженням комплексної механізації і автоматизації взаємозв’язаних виробничих ланок. Усе це сприяє ліпшому використанню всіх елементів процесу виробництва, про що свідчать такі приклади: кожний відсоток підвищення рівня предметної спеціалізації підприємств забезпечує зростання продуктивності праці на 0,4—0,5%; на підприємствах подетальної спеціалізації фондовіддача у 3—5 разів вища, ніж на великих предметно спеціалізованих заводах і фабриках; питомі витрати металу на одну тонну кріпильних виробів (гайок, болтів, гвинтів тощо) на спеціалізованих заводах у 2,5—3 рази менші, ніж на підприємствах, що виготовляють таку продукцію у невеликих обсягах (лише для власних потреб) і використовують для цього універсальне устаткування.

До показників спеціалізації  виробництва відносять:

• Частка основної (профільної) продукції в загальному її обсязі
• · Кількість видів технологічно однорідних виробів 
• Частка продукції подетально (технологічно) спеціалізованих підприємств і цехів у загальному її обсязі.

Дослідивши  Таблицю 2 «Обсяг та структура виробленої продукції підприємства», можна  зробити висновок, що досліджуване підприємство спеціалізується на виробництві таких видів продукції:

• Вироби КТД-2, структурна частина яких в 2010 році, порівняно з 2008 роком збільшилась на 0.6%, а з 2009р. – зменшилась на 0.33%.
• Прилади електровакуумні. Структурна частина в 2010 році, порівняно з 2008 роком збільшилась на 0.05%, а з 2009р. – зменшилась на 0.29%
• Прилади оптоелектронні. Структурна частина в 2010 році, порівняно з 2008 роком зменшилась на 0.52%, а з 2009р. – зменшилась на 0.16%
• Обчислювальна техніка. Структурна частина в 2010 році, порівняно з 2008 роком зменшилась на 0.74%, а з 2009р. – збільшилась на 0.29%
• Медична техніка. Структурна частина в 2010 році, порівняно з 2008 роком зменшилась на 0.09%, а з 2009р. – на 0.19%
• Годинники побутові. Структурна частина в 2010 році, порівняно з 2008 роком збільшилась на 6.93%, а з 2009р. – зменшилась на 3.14%
• Іграшки та прикраси. Структурна частина в 2010 році, порівняно з 2008 роком збільшилась на 0.4%, а з 2009р. – на 0.23%
• Роботи та послуги. Структурна частина в 2010 році, порівняно з 2008 роком збільшилась на 0.06%, а з 2009р. – на 0.14%

 

2.2. Аналіз забезпеченості та ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства

Необоротні  активи - це матеріальні і нематеріальні  ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

До складу необоротних активів відносять: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний і господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг і взуття, тимчасові не титульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські і суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні і нематеріальні активи довготривалого використання.

Усі вони розділені на три групи:

• Основні засоби.
• Інші необоротні матеріальні активи.
• Нематеріальні активи.

До основних фондів відносяться  будівлі ,споруди, обладнання, обчислювальна  техніка, прилади, транспртні засоби, інструменти  та інші матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності, вартість яких вища 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та використання перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшуєтья у зв`язку з фізичним або моральним зносом.

ЗНОС - це щорічне зниженння  вартості основних фондів. Повна або часткова втрата споживчої вартості основних фондів.

ФІЗИЧНИЙ ЗНОС - це природня поступова втрата первісних спожівчих  властивостей.

Фізичний знос можна визначити  за формулою (2.1)

 

де  ФЗ - фізичний знос,

ФСС -  фактичний строк  служби основних фондів, років ;

НСС - нормативний строк  служби, років

 

Моральний знос - втрата споживчої вартості в результаті НТП , появи більш ефективних машин тощо.

Моральний знос можна  визначити за формулою (2.2) :

де МЗ - моральний знос,

     ВВн - витрати виробництва нових основних фондів, грн;

     ВВд - витрати  виробництва діючих основних  фондів, грн.

 

Для покроття зноса підприємства нараховують  амортизацію.

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних фондів на вартість виготовленого за їхньою участю продукту.

Амортизацїї підлягають усі види ремонту, реконструкції, модернізації та інші види поліпшення основних засобів.

Основні засоби поділяються  на три групи, кожна з яких має  свою річну норму амортизації:

• група 1 - будівлі, споруди, їх структурні  компоненти та передавальні пристрої - річна норма амортизації 5  відсотків;     
• група 2 - автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно - обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, інше конторське (офісне) обладнання, утаткування та приладдя до них - річна норма амортизації 25%;
• група 3 - будь - які інші основні засоби, не включені до груп 1,2 - річна норма амортизації 15%.

До методів нарахування амортизації відносять:

• метод прямолінійного списання;
• метод зменшення залишкової вартості;
• метод прискореного зменшення залишкової вартості;
• кумулятивний метод;
• виробничий метод;
• метод, передбачений податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

• методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;
• метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

Проаналізувавши Таблицю 3 «Наявність та структура нематеріальних активів» можна зробити висновок, що права на знаки для товарів і послуг у 2010 році, порівняно з 2008 збільшились на 6,56%, а з – 2009роком – зменшились на 4,41%; авторські та суміжні з ними права у 2010 році, порівняно з 2008 збільшились на 5,88%, а з 2009 роком – зменшились на 4%. Інші нематеріальні активи зменшились на 8,82% та 6,06%, порівняно з 2008 та 2009 роком відповідно.

Аналізуючи Таблицю 4 «Наявність та структура основних засобів», можна визначити динаміку величини та структури основних засобів досліджуваного підприємства. У 2010 році, порівняно з 2008 будинки, споруди та передавальні пристрої збільшились на 0,4%, а з 2009 роком – зменшились на 0,4%; машини та обладнання збільшились на 0,38 та зменшились на 0,2% , порівняно з 2008 та 2009 роками відповідно; транспортні засоби, у 2010 році збільшились на 0,9, порівняно з 2008 роком та зменшились на 0,7%, порівняно з 2009р.; малоцінні необоротні матеріальні активи зменшились у 2010 році на 1,27% та 1,35%, порівняно з 2008 та 2009 роками.

Проаналізувати показники розміру, руху і стану основних фондів можна, дослідивши дані таблиці 5 «Показники розміру, руху і стану основних фондів». Основні фонди виробництва у 2010 році, порівняно з 2008 зменшились на 1,08%, а з 2009 р. – на 0,47%. Протягом 2010 року надійшли кошти, які порівняно з 2008р. збільшились на 15 тис. грн.., тобто 3,125%. Кошти, які вибули протягом 2010 року збільшились, порівняно з 2008 роком на 139 тис. грн.., а в 2009р. – зменшилась на 55. Наприкінці 2010 року, залишок становив 45 224 тис. грн.., що на 60 тис. грн.. менше, ніж в 2008 році і на 155 тис. грн.. більше ніж в 2009 році. Коефіцієнт росту основних фондів у 2010 році, порівняно з 2008 змінився на 0,01, а в 2009 році – на 0,05.

Коефіцієнт номінального обороту в 2010 році, порівняно з 2008 і 2009 роком змінився на 0,0006 і 0,0007 відповідно. А реального – збільшення на 0,0031і зменшення на 0,0012 відповідно. А також змінились такі показники як: відновлення фондів на початок і на кінець року, а також придатності на початок і кінець року.

Охарактеризувати показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів можна, проаналізувавши дані в Таблиці 6. Чистий прибуток у 2010 році збільшився на 38,88% і 80,47%, порівняно з 2008 і 2009 роками відповідно. Середньорічна вартість основних виробничих фондів у 2010 році, порівняно з 2008р. збільшилась на 0,4%, а в порівнянні з 2009 роком – зменшилась на 0,35%; середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу у 2010 році зменшилась на 3,33% і 1,7%, порівняно з 2008 і 2009 роками відповідно; фондозабезпеченість у 2010р. збільшилась на 0,4%, порівняно з 2008 роком, та зменшилась на 0,35%, порівняно з 2009. Можна відмітити певну тенденцію до збільшення фондоозброєності, порівняно з 2008 і 2009 роком на 0,4%та 1,4% відповідно. У 2010 році, порівняно з 2008 та 2009 роком фондовіддача зросла на 3,7%та знизилась на 4% відповідно. Фондомісткість у 2010 році зменшилась спочатку на 4%,порівняно з 2008 роком, а потім збільшилась на 4,5%, порівняно з 2009, фондорентабельність збільшилась на 38,33% і на 81,1% відповідно.

Матеріальною основою будь-якого  виробництва є засоби виробництва, які складаються із засобів та предметів праці, що беруть участь у  створенні продукту. Але з огляду на відмінність у характері функціонування у процесі виробництва та способі перенесення вартості на створюваний продукт засоби праці набирають економічної форми позаоборотних активів, а предмети праці - оборотних.

Оборотні активи як натурально-речовинна  категорія - це сукупність матеріально-речовинних цінностей і грошових коштів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти тощо).

Разом з тим в умовах існування товарно-грошових відносин матеріальні засоби підприємств  виражаються не лише в натуральній, а й у вартісній формі.

Отже, предмети праці  у грошовій оцінці становлять виробничі оборотні фонди. До них на промислових підприємствах належать сировина, матеріали, паливо, запасні частини, пальне, інші матеріальні цінності.

До складу виробничих оборотних фондів входять також  незавершене виробництво та витрати майбутніх періодів.

Основне призначення (функція) виробничих фондів полягає в забезпеченні планомірного й ритмічного процесу  виробництва на підприємствах та в об'єднаннях.

Крім виробничих оборотних  фондів кожне підприємство має частину  активів, що перебувають в обороті. Це готова продукція, грошові кошти на рахунках у банку та в касі підприємства, кошти в розрахунках тощо. Ця частина активів, оцінена у грошах, називається фондами обігу. Основне їх призначення (функція) полягає в забезпеченні коштами планомірного процесу обороту на підприємствах.

Але незважаючи на відмінності  у призначенні оборотні фонди  та фонди обігу тісно взаємопов'язані. Вони обслуговують єдиний процес відтворення  на виробництві й забезпечують його неперервність.

Водночас оборотні фонди  та фонди обігу є складовими оборотних активів, що відображають розміщення їх за сферами відтворення у процесі руху, і разом з тим самостійними економічними категоріями.

Економічною категорією, що об'єктивно існує, є оборотні активи. Для з'ясування економічного змісту оборотних активів необхідно розмежувати їх функціональні форми, яких вони постійно набирають і змінюють, проходячи через сфери виробництва та обігу, пов'язувати рух (зміну) цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи як категорію в русі.