Оцінка та забезпечення розвитку людського капіталу в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Июня 2014 в 22:56, курсовая работа

Краткое описание

Мета дослідження – аналіз розвитку людського капіталу в Україні та розробка заходів щодо його покращення.
Для досягнення мети дослідження поставлено та вирішено такі задачі:
обґрунтувати концепцію людського капіталу в економічній науці;
дослідити механізм інвестицій у людський капітал;
визначити методичні підходи до оцінки людського капіталу;
здійснити комплексну оцінку сучасного стану розвитку людського капіталу в Україні на макрорівні, мікрорівні та регіональному рівні;
обґрунтувати напрями розвитку людського капіталу в Україні.

Содержание

Вступ 4
1 Теоретичні основи оцінки та забезпечення розвитку
людського капіталу 6
1.1 Концепція людського капіталу в економічній науці 6
1.2 Інвестування в людський капітал та його формування 9
1.3 Методичні підходи до оцінки людського капіталу 12
2 Оцінка сучасного стану розвитку людського капіталу 20
2.1 Оцінка стану розвитку людського капіталу в Україні 20
2.2 Аналіз рівня розвитку людського капіталу
в Донецькій області 26
2.3 Оцінка розвитку людського капіталу на підприємствах 30
3 Напрями розвитку людського капіталу 35
3.1 Стратегічні напрямки розвитку людського капіталу в Україні 35
3.2 Напрямки реалізації заходів людського капіталу
на підприємстві 39
Висновки 43
Перелік посилань 45

Прикрепленные файлы: 1 файл

курсовой Экономика труда и социально-трудовые отношения Позднякова.docx

— 108.73 Кб (Скачать документ)

 

3.2 Напрямки реалізації заходів  з розвитку людського капіталу  на підприємстві

 

Розвиток персоналу - одна з найважливіших складових загального підвищення ефективності виробництва. В економічно нестабільні періоди проблемі розвитку персоналу надавали недостатньо уваги, але саме в період кризи розвиток персоналу є однією з умов економічного зростання. Досягти високих результатів можна тільки тоді, коли люди володіють знаннями, уміннями і цілеспрямованістю.

Наша соціальна політика повинна спрямовуватися на боротьбу бідністю, збереження людського капіталу, його пристосування до потреб ринкової економіки, сприяння економічному зростанню, забезпечення соціальної справедливості та політичної стабільності. Адже нам потрібно використовувати надбання світової економіки і враховуючи чужі помилки і невдачі будувати таку соціальну політику, яка б враховувала інтереси усіх соціальних верст.

Економічна проблема ускладнюється прихованим безробіттям, яке сягнуло в окремих видах економічної діяльності 20—40 % трудоактивного населення, що становить приблизно 3—7 млн чол. У зв’язку з цим перед українським урядом стоїть кілька важливих завдань: з другого боку, прискорити проведення економічних реформ, а з другого — забезпечити продуктивну зайнятість максимальної кількості економічно активного населення, яка б відповідала ринковим потребам. Щоб розв’язати ці нагальні і невідкладні проблеми ринку праці та зайнятості, потрібно створити конкуренте середовище, яке сприяло б перебудові підприємств і зумовлюва значні зміни у структурі зайнятості. Є потреба також у створення широкої мережі інкубаторів бізнесу, інноваційних центрів тощо, де надаватиметься потрібна допомога потенційним підприємцям і тим, які вже починають власну справу, в управлінні фірмою, в організації доступу до нових технологій, до кредитів[3, c.329].

Необхідно також суттєво переглянути політику щодо ринку праці. Проблема «нагромадження робочої сили», коли велика кількість працівників перебуває в неоплачуваній відпустці (у режимі так званого прихованого безробіття), має бути подолана найближчим часом.

Важливим резервом підвищення ефективності використання ресурсів праці як наявних, так і потенційних, є професійно-кваліфікаційний аспект. Мінливість «погоди» на ринку праці потребує не лише високої кваліфікації робочої сили, а й швидкої перекваліфікації відповідно до сучасних технологій і організації виробництва та праці, які змінюються. Освіта і навчання персоналу повинна бути безперервними і забезпечувати необхідний професійний розвиток.

Досягнення високого рівня ефективності виробничої діяльності можливо лише за умови забезпечення постійного та інтенсивного процесу нагромадження, збільшення та збереження людського капіталу у вигляді професійних знань, вмінь та навичок працівників підприємства. Це, в першу чергу, може бути забезпечено шляхом систематичного навчання та підвищення рівня кваліфікації працівників, що дозволить покращити стан використання їх професійного потенціалу. Підвищення кваліфікації має у повному обсязі задовольняти потреби підприємства у навчанні, що створить умови для забезпечення високого рівня окупності інвестицій у людський капітал. При цьому працівники, що проходять професійне навчання, мають мати достатній рівень мотивування та чітко розуміти, які переваги вони зможуть отримати по його закінченню. Лише при досягненні даної умови як підприємство, так і працівник зможуть отримати найбільшу віддачу від інвестування у людський капітал [7, с.95].

Що стосується конкретних дій щодо запобігання масовому безробіттю, то на кожний наступний рік розроблятимуться організаційно-економічні заходи запобігання цьому явищу, виходячи із затвердженої урядом Програми зайнятості населення як концепції. У регіонах на рівні Автономної Республіки Крим, міста Києва та областей також розроблятимуться програми зайнятості населення, а в містах і районах — лише річні організаційно-економічні заходи. Напрями реалізації заходів такі [3, c.330]:

  • допомога та сприяння у працевлаштуванні на підприємствах, в організаціях і установах різних форм власності;
  • профорієнтація, підготовка та перепідготовка кадрів;
  • громадські роботи;
  • створення малих підприємств і додаткових робочих місць за рахунок або за підтримки Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
  • підтримка підприємництва;
  • диференційний підхід до банкрутств підприємств і збереження робочих місць;
  • розвиток Державної служби зайнятості та підвищення якості її роботи в усіх напрямах;
  • здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення;
  • соціальний захист безробітних і членів сімей, які перебувають на їх утриманні.

Механізм регулювання ринку праці буде спрямовано на здійснення випереджувальних заходів щодо можливого зростання безробіття, надання керованого характеру працевлаштуванню, територіально-галузевому перерозподілу, профорієнтації, професійному навчанню та перенавчанню вивільнюваних працівників, використанню Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і т. ін.

 

ВИСНОВКИ

 

1. Теорія людського капіталу  виникла на основі попереднього  розвитку економічної науки. Передусім вона пов’язана з розвитком концепції капіталу. Ще за часів зародження капіталістичних відносин у працях класиків політичної економії під час визначення змісту поняття «капітал» зустрічаються спроби віднести до нього саму людину або її здібності.

2. Інвестиції в людський  капітал відбуваються на макрорівні  у вигляді витрат державних коштів на освіту, оскільки уряд упевнений: добра освіта населення прискорює розвиток країни. На мікрорівні роботодавець має витрати на навчання й перепідготовку своїх працівників, оскільки очікує, що ці витрати окупляться й буде отриманий додатковий прибуток завдяки більш високій продуктивності працівників. Також і самі індивіди витрачають не тільки свій особистий час, але й гроші, щоб одержати освіту, тому що в більшості країн більш освічені, які володіють кращими навичками, працівники здатні заробити відносно більше.

3. Дослідниками  в основному використовуються  два методи вартісних оцінок  людського капіталу: визначення  вартості «виробництва» і процедура  капіталізації заробітку, а також  їх комбінації. Перший метод полягає  в оцінюванні реальних витрат (чистих витрат засобів існування) на «виробництво» людини, другий – в оцінюванні дійсної (приведеної до поточного моменту часу) цінності майбутнього потоку доходів індивідуума (чистого або валового) .

4. Погіршення якісних  складових людського капіталу  в Україні обумовлено наступними чинниками:

  • зниженням якості відтворення робочої сили;
  • зростаючою депопуляцією населення;
  • скороченням середньої тривалості життя;
  • утворенням значної армії безробітних, як зареєстрованих, так і прихованих;
  • катастрофічним становищем в науці, культурі, освіті, медицині тощо.

5. Існуючий  рівень інвестування більшістю  малими та середніми українськими підприємствами у людський капітал, із метою його нагромадження, є незадовільним.

6. Важливим  напрямом подолання дефіциту  робітничих кадрів та підвищення професійного рівня працівників є навчання персоналу на виробництві. Разом із тим обсяги цього навчання залишаються незначними. У 2010р. кількість працівників, які проходили професійне навчання та підвищення кваліфікації, становила 1160,4 тис. осіб, або 10,6% від облікової кількості штатних працівників.

7. Кількість  найманих працівників, що мають  повну вищу освіту у 2009 р. збільшилася порівняно із 2008 р. на 1,4% і становила 31,3 %, до облікової кількості штатних працівників, а кількість працівників із неповною та базовою вищою освітою скоротилася порівняно із 2008 р. на 0,3 % і становила 24,2%.

8. У сучасних  умовах важливу роль в ефективному  використанні трудового потенціалу відіграє економічна та соціальна політика держави.

Напрями реалізації заходів, щодо макрорівня та мікрорівня такі [3, c.330]:

  • допомога та сприяння у працевлаштуванні на підприємствах, в організаціях і установах різних форм власності;
  • створення гнучкої та динамічної системи оплати праці;
  • профорієнтація, підготовка та перепідготовка кадрів;
  • створення малих підприємств і додаткових робочих місць за рахунок або за підтримки Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
  • диференційний підхід до банкрутств підприємств і збереження робочих місць;
  • створення динамічної системи охорони здоров’я.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

1. Близнюк  В. В. Макроекономіка. Підручник. Тема 7. Людський капітал і ринок праці/В. В. Близнюк // Економічна теорія. -Київ: Інститут економіки та прогнозування, 2008, № 2. - С. 75-89.

2. Мочерний С.В. Теорія людського капіталу [Електронний ресурс] / С.В.Мочерний. - Режим доступу:

http://pidruchniki.ws/ekonomika/teoriya_lyudskogo_kapitalu

3. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. Управління трудовим потенціалом: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 403 с.

4. Поплавська  Ж, Поплавський В. Економіко-філосовські аспекти людського капіталу / Ж. Поплавська, В. Поплавський // Вісник НАН України. –2002. – №12.

5. Філіпова Т.О. Інвестиції в людський капітал / Т.О Філіпова // Збірник студентських наукових праць. – Умань: Уманський аграрний університет, 2009. –Ч.3. – С. 55-57.

6. Шило К.М. Підходи, щодо оцінки ефективності інвестицій у людський капітал / К.М.Шило // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009. - № 2. - С. 97-101.

7. Захарова О.В. Управління інвестуванням у людський капітал: методологія, оцінка, планування: монографія / О.В. Захарова. – Донецьк: «ДВНЗ ДонНТУ», 2010. – 378 с.

8. Змієнко М.О. Інвестування людського капіталу:сутність, значення та види [Електронний ресурс] / М.О.Змієнко. - Режим доступу: http://www.confcontact.com/20101008/8_zmienko.htm

9.  Кондиріна А.Г. Аналіз теоретико-методологічних підходів до оцінки людського капіталу [Електронний ресурс] / А.Г.Кондиріна. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vcndtu/2010_46/4.htm

10. Калошина Ю.О. Соціально-економічна ефективність інвестицій в персонал підприємства [Електронний ресурс]: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. Управління персоналом і економіка праці.- Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua/2010/iem/kaloshina/diss/indexu.htm

11. Центр перспективних соціальних досліджень Міністерства праці та соціальної політики України та НАН України [Електронний ресурс]: Соціальна політика в умовах поглиблення соціальної нерівності в Україні //Точка зору.-2011.-Режим доступу: http://cpsr.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=133:2010-12-08-15-45-36&catid=29:2010-06-15-18-48-34&Itemid=35

12. Сеник І.В. Праця України 2010 / І.В.Сеник // Статистичний збірник. - К: Державна служба статистики України, 2011. - 325 с.

13.Чекан  І. Актуальність проблеми здоров`я людського капіталу і шляхи її розв`язання [Електронний ресурс] / І.Чекан.- Режим доступу: http://mev.lac.lviv.ua/downloads/vyklad/salopan/15.pdf

14. Ю.М. Остапчук. Аналітична доповідь "Довкілля України у 2010 році" [Електронний ресурс] / Остапчук.Ю.М. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2011/ns_rik/analit/arhiv.htm

15. Прушківська Е.В., Переверзєва А.В. Проблеми та перспективи розвитку людського капіталу (на прикладі Запорізької області) / Е.В.Прушківська, А.В. Переверзєва // Вісник ЗНУ. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2009. - №1(4). - С.155-160.

16. Головне  управління статистики у Запорізькій  області [Електронний ресурс] / Експрес  випуск / Основні демографічні показники за січень–вересень 2011 року. - режим доступу: http://zp.ukrstat.gov.ua/images/stories/exp_dem_3821.pdf

17. Головне  управління статистики у Запорізькій  області[Електронний ресурс] / Експрес  випуск / Соціально-демографічні характеристики домогосподарств Запорізької області у 2011 році. - Режим доступу: http://zp.ukrstat.gov.ua/images/stories/exp_dom_2457.pdf

18. Головне  управління статистики у Запорізькій  області.-Режим доступу:http://zp.ukrstat.gov.ua/images/stories/doxod2002-2010.pdf

19. Головне  управління статистики у Запорізькій  області.-Режим доступу http://zp.ukrstat.gov.ua/images/stories/2_struk_suk_vitr.pdf

20. Подра О.П. Інвестиції в професійне навчання як інструмент накопичення специфічного людського капіталу / О.П. Подра // Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Економіка" Випуск 5/2. – 2011. – С. 126-132.

21. Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу (з Експертною доповіддю НІСД «Україна ХХІ століття. Стратегія реформ і суспільної консолідації») / укладач А. В. Єрмолаєв. – К.: НІСД, 2010. – 128 с.

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Оцінка та забезпечення розвитку людського капіталу в Україні