Оцінка та забезпечення розвитку людського капіталу в Україні

 

Складовим компонентом людського капіталу також виступає мотивація. Причому сучасна тенденція є такою, що на зміну мотивації продуктивної праці приходить мотивація інтелектуальної праці. Це спонукає людину до саморозвитку та самовдосконалення, набуття нових знань та досвіду, постійного оновлення знань, що в свою чергу призводить до відновлення самого людського капіталу. Результатом такої мотивації виступає нова технологія, розробки нових товарів, послуг, техніки та інших засобів праці. Чи є дієвими мотиваційні фактори в Україні? Враховуючи статистичні показники, в українського населення відсутня мотивація до саморозвитку через соціально-економічний стан країни. Так, у січні 2011 в порівнянні із січнем 2010 кількість зареєстрованих безробітних збільшилась на 11,2%, а це тільки офіційні показники безробіття. Середньомісячна заробітна плата на одного штатного працівника у січні-листопаді 2011 складає лише 2297 грн., що відповідає 9,3 дол. США на день. В таких умовах відтворюватися належним чином людський капітал не може [12] (табл. 2.5).

 

Таблиця 2.5 – Кількість зареєстрованих безробітних та середньомісячна заробітна плата у січні 2010-2011рр.

Показники	2010	2011
Кількість зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду, тис. осіб	585,6	526,7
Середньомісячна заробітна плата на одного штатного працівника, грн	1916	2297

 

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. Аналіз динаміки абсолютних та інтегрованих показників техногенного навантаження на навколишнє природне середовище свідчить про те, що екологічна ситуація у природному довкіллі, як життєво важливому середовищі для існування людини, залишається досить складною [14].

Розвиток людського капіталу залежить від здоров'я людини. За оцінками експертів, стан здоров'я залежить від стану охорони здоров'я на 10%, соціоекологічного середовища — 20%, спадковості — 20 %, способу життя — 50% [4].

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.6 - Основні показники техногенного навантаження на навколишнє природне середовище у 2000 – 2010 роках

	2000	2005	2007	2008	2009	2010
Викиди забруднюючих речовин у повітря, тис. т.	5908,6	6615,6	7380,0	7210,3	6442,9	6678,0
Викиди діоксиду вуглецю, млн.т1	...	152,0	218,1	209,4	185,2	...
Скидання забруднених зворотних вод у поверхневі водні об'єкти, млн.м3	3313	3444	3854	2728	1766	1744
Витрати на охорону навколишнього природного середовища, млн.грн.	3224,3	7089,2	9691,0	12176,0	11073,5	13128,0

 

Таким чином, демографічні, економічні, екологічні, чинники здоров’я та життєві умови пов’язані з проблемою розвитку держави, адже саме державна політика безпосередньо впливає на формування сукупного людського капіталу.

 

2.2 Аналіз рівня розвитку людського капіталу в Донецькій області

 

За даною методикою індекс людського розвитку (ІЛР) складається з дев’яти інтегральних індексів, які характеризують дев’ять головних аспектів людського розвитку [15]:

• демографічна ситуація, що є показником і причиною людського розвитку в цілому;
• ситуація на ринку праці, що забезпечує матеріальний добробут населення, можливість розвитку
• соціальної та виробничої інфраструктури тощо;
• власне матеріальний добробут населення (проблема бідності, індекс бідності);
• умови проживання населення;
• стан здоров’я населення й охорони здоров’я (слід зазначити, що не кожен регіон із високим рівнем розвитку охорони здоров’я характеризується здоровим населенням, тому, з одного боку, слід звернути увагу на стан здоров’я населення, а з іншого — на розвиток охорони здоров’я, що є однією з галузей регіональної економіки);
• освіта;
• соціальне середовище (до індексу входять, зокрема, показники, які характеризують криміногенну ситуацію в регіоні);
• фінансування людського розвитку (розробники методики спробували проаналізувати і ввести в цей індекс параметри фінансування основних галузей, що забезпечують цей самий розвиток);
• екологічна ситуація.

Розглянемо показники людського розвитку за даною методикою на прикладі Донецькій області. Що стосується демографічної ситуації в області, то вона є невтішною. За даними січень-вересень 2011 року загальний коефіцієнт народжуваності склав – 10,0 на 1000 осіб, а коефіцієнт смертності – 15,1 на 1000 осіб, тобто смертність в області майже у 1,5 раз перевищує народжуваність, викликає занепокоєння коефіцієнт смертності дітей до 1 року – для області він складає – 9,6 на 1000 осіб, і є одним з найбільших в Україні [16]. Слід звернути увагу на те, що в Запорізькій області частка домогосподарств без дітей зростає і склала у 2011 році 64,5%, тоді як у 2010 році – 64,4%, зростає частка домогосподарств, які мають двоє дітей і зменшується часка домогосподарств, які мають одну, три, чотири і більше дітей [17].

Розвиток подій на ринку праці – ключ до визначення доходів, особливо рівня й тривалості безробіття. Чисельність громадян, які мали статус безробітного, станом на 01.04.2011 становила по області 27,9 тис. осіб, що на 2,6 тис. осіб, або на 10,3 % менше, ніж на 01.01.2011. Рівень зареєстрованого безробіття склав 2,53 %, проти 2,29 % на початок 2011 року, станом на 01.04.2011 становила по області 27,9 тис. осіб, що на 2,6 тис. осіб, або на 10,3 % менше, ніж на 01.01.2011 [14]. Запорізька область є промисловим регіоном, у якому зосереджена значна частина промислових підприємств, тому більшість людей зайняті у промисловості, і незначна частина у сфері послуг та соціальній сфері.

Важливий чинник регіональної соціальної справедливості – рівень бідності. Бідність можна визначити за багатьма критеріями, але найважливіші з них – абсолютна та відносна бідність. Одним з показників матеріального добробуту є розмір наявних доходів (табл. 2.7).

 

Таблиця 2.7 - Наявні доходи населення Донецькій області (2009-2011рр.) [17]

Наявний доход на душу населення			Реальний наявний доход, у % до попереднього року
2009	2010	2011	2009	2010	2011
15652,6	19856,6	5481,2	87,9	114,6	102,0

 

Від матеріального добробуту значною мірою залежить стан здоров’я населення. Однією з проблем є суттєві регіональні відмінності в доступі до якісних медичних послуг безпосередньо відображені у відмінностях у смертності немовлят.

Другою проблемою є негативний вплив шкідливих звичок на стан здоров’я людини. За даними обстежень, що проводять органи державної статистики, лідерами серед регіонів є Запорізька, Дніпропетровська та Донецька області, у яких майже 30% населення старше 12 років мають залежність до тютюнових виробів. Якщо розглянути структуру витрат домогосподарств у цих областях, то витрати на алкогольні та тютюнові вироби у 2-3 рази перевищують витрати на освіту та охорону здоров’я (таб.2.8) [15].

 

Таблиця 2.8 - Структура витрат домогосподарств (2009-2011 рр.) [19].

Сукупні витрати за місяць у розрахунку на одне домогосподарство на охорону здоров'я, %			Сукупні витрати за місяць у розрахунку на одне домогосподарство на освіту, %			Сукупні витрати за місяць у розрахунку на одне домогосподарство на алкогольні та тютюнові вироби, %
2009	2010	2011	2009	2010	2011	2009	2010	2011
3,4	3,5	3,7	1,2	1,1	1,7	3,7	4,2	3,4

 

Для збереження здоров’я велике значення має не лікування хвороб, а їх попередження. Якщо населення на придбання алкогольних та тютюнових виробів витрачає більше, ніж на своє здоров’я, то це стає проблемою області.

У суспільстві, заснованому на знаннях, освіта й підготовка кадрів відносяться до найвищих політичних пріоритетів. Набуття високого рівня знань, навичок і кваліфікації, його постійне підвищення та оновлення вважається передумовою для особистого розвитку всіх громадян і для участі в усіх аспектах життя суспільства – від активного громадянства до інтеграції в ринок праці. Освіта впродовж життя перетворилася на всеохоплюючу стратегію надання громадянам можливості відповідати на нові виклики.

Не менш важливою проблемою є фінансування людського розвитку, яке є  недостатнім як на державному, регіональному та індивідуальному рівнях. Існують дві причини недостатнього фінансування: по-перше, недостатність коштів, неефективне використання або нецільове їх призначення, а по-друге – не усвідомлення ролі людини в економічному житті регіону [15].

На основі даних показників людського розвитку можна розрахувати індекси складових частин людського розвитку та індекс регіонального людського розвитку за формулами 1.4-1.7 (дані занесені в табл. 2.9).

 

 

Таблиця 2.9 – Індекси складових людського розвитку

Роки	2006	2007	2008	2009	2010
Демографічний розвиток	0,348	0,271	0,361	0,308	0,286
Рівень освіти	0,464	0,482	0,490	0,505	0,526
Матеріальний добробут	0,547	0,529	0,523	0,572	0,442
Індекс регіонального людського розвитку	0,489	0,466	0,480	0,504	0,463

 

Найбільший індекс демографічного розвитку спостерігається у 2008 р.і становить 0,361, а в 2010 р. індекс спадає до 0,286. Це спричинює збільшення смертності в області. Що стосується індексу рівня освіти, то з 2006 р. він зростає до 2010 р. на 0,062. Найгірша позиція індексу матеріального добробуту, який з 2009 р. по 2010 р. зменшився на 0,13., що може залежати від стану здоров’я населення, рівня бідності в області.

 

2.3 Оцінка розвитку людського  капіталу на підприємствах

 

На сучасному етапі, коли ринкова економіка ставить нові вимоги до економічних процесів та явищ, серед найважливіших проблем слід виділити підвищення конкурентоспроможності підприємств та їх продукції. Основним фактором економічного зростання та ефективності виробництва сьогодні, як ніколи, є наявність людських ресурсів, здатних професійно вирішувати поставлені перед ними виробничі завдання. Це ж, у свою чергу, пов’язано з професійним розвитком персоналу даних підприємств.

Основними видами інвестування у людський капітал на мікрорівні є професійний розвиток та перепідготовка, мобільність та полівалентність і мотивація розвитку. Доступний високоякісний професійний розвиток та перепідготовка є однією із визначальних, фундаментальних складових формування людського капіталу як окремого суб’єкта господарювання, так і країни в цілому. Проте для забезпечення умов постійного відтворення людського капіталу на мікрорівні необхідно створити відповідні умови для безперервного професійного навчання протягом усіх стадій життєвого циклу працівника на підприємстві [7, с.95].

Існуючий рівень інвестування більшістю малими та середніми українськими підприємствами у людський капітал, із метою його нагромадження, є незадовільним.

Важливим напрямом подолання дефіциту робітничих кадрів та підвищення професійного рівня працівників є навчання персоналу на виробництві. Разом із тим обсяги цього навчання залишаються незначними. У 2010р. кількість працівників, які проходили професійне навчання та підвищення кваліфікації, становила 1160,4 тис. осіб, або 10,6% від облікової кількості штатних працівників.

Із усієї кількості працівників, які проходили навчання протягом 2010р., професійну підготовку та перепідготовку отримали 216,5 тис. осіб, або лише 2,0% облікової кількості штатних працівників. У більшості випадків це працівники підприємств промисловості (72,0% від усіх навчених новим професіям) та транспорту і зв’язку (10,6%). При цьому основною формою навчання працівників була їхня професійна перепідготовка безпосередньо на виробництві [13, c.22].

Підвищення кваліфікації за різними формами навчання (на виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення, через стажування, спеціалізацію, довгострокове та короткотермінове навчання) у 2010р. пройшли 943,9 тис. осіб, або 8,6% облікової кількості штатних працівників (Таблиця 2.9).

 

Таблиця 2.10 – Динаміка підготовки та підвищення кваліфікації кадрів за видами економічної діяльності

	2008	2009	2010
Навчено новим професіям, тис. осіб	290,1	209,3	216,5
Підвищили кваліфікацію, тис. осіб	1022,7	890,4	943,9