Економіка ефективності зернових культур та шляхи їх підвищення

Одним із основних напрямків, завдяки якому реально підвищується ефективність діяльності сільськогосподарських господарств в зерновій галузі, є впровадження заходів, що сприяють підвищенню якості зерна, а це можливо за умови дотримання новітніх технологій вирощування зернових культур та запровадження загального державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки, встановлення системного моніторингу його ринку.

Отже, зернова галузь виступає базою та джерелом сталого  розвитку більшості галузей агропромислового комплексу. Нарощування обсягів виробництва зерна та підвищення його якості нерозривно пов'язано з впровадженням організаційних заходів, спрямованих на підвищення технічного, технологічного рівня зерновиробництва, використання якісного насіння, поряд з цим ще й забезпечення сучасними методиками та приладами визначення якісних показників зерна, підвищення вимог до збереження зерна та продуктів його переробки, посилення відповідальності на хлібоприймальних, заготівельних та зернопереробних підприємствах, а також вдосконалення діючої нормативно-технічної документації.

Окремим питанням є створення  повноцінного ринку землі, яке сприятиме  розвитку великих компаній та агрохолдингів. В середньостроковій перспективі  саме відповідні структури можуть стати  в Україні основними товаровиробниками як зернових культур, так і продукції сільського господарства в цілому.

 

Висновки та пропозиції

Враховуючи  негативні тенденції економічної  ефективності виробництва зерна , його виробникам потрібно здійснити ряд  заходів :

- самостійно  шукати шляхи збуту своєї продукції на світовому ринку зерна або через утворення на регіональному рівні асоціацій виробників, які матимуть основне завдання – забезпечити вигідну реалізацію їх продукції ;

- переглянути  свої стратегії розвитку, здійснювати  пошук шляхів залучення фінансових  ресурсів для оновлення матеріально-технічної  бази. На цьому етапі їм знадобиться  виважена аграрна політика держави;

- перспективним  методом росту ефективності стало  математичне моделювання виробничого процесу .

- орієнтуватися на можливі шляхи збільшення урожайності зернових культур , що викладені у розділі роботи , а саме :

- використання  для посіву елітного насіння  кращих сортів пшениці ;

- застосування  на полях органічних добрив серії Гумісол , які дадуть змогу покращити результати і досягнути зниження собівартості ;

- проводити  боротьбу із бур’янами з допомогою  системи гербіцидів , що визнані  кращими у своєму класі ;

-перейти на  нові радикальні методи обробітку  ґрунту , якими є мінімальний та нульовий ;

-у переробній  промисловості значну увагу приділяти  інноваційним розробкам , які  стосуються даної галузі 

Як відомо, процес вирощування  зернових відбувається при обслуговуванні їх різними видами бригад – рільничими, тракторними. Такі колективи необхідно реорганізувати в єдині спеціалізовані механізовані підрозділи та суборендні підрядні колективи. Організація праці таких колективів має базуватися на цільовій оренді. Ця форма відносин, коли земля і інші засоби виробництва підприємством – орендарем передаються підрозділу в суборенду для виконання замовлення підприємства-орендаря на виробництво певних видів продукції чи послуг.

З працівниками підрядних  колективів укладається договір, в  якому відображаються закріплені за колективом засоби виробництва, зобов’язання щодо обсягу виробленої продукції, розрахункові ціни їх одиниці, розмір виробничих витрат, обов’язки та відповідальність сторін.

Підрозділ формується з  працівників за вибором керівника, або на основі їх анкетування.

Розрахункові ціни встановлюються на рівні прямих витрат , врахованих безпосередньо по виробничому підрозділу. Вони можуть бути розраховані на базі фактичних прямих витрат за 3 – 5 попередні роки, на основі планових витрат по підрозділу або господарству в цілому, нормативних даних.

Впровадження  рекомендованих заходів сприятиме  підвищенню економічної ефективності виробництва , зберіганню і переробки  зерна в зерно продуктовому під  комплексі досліджуваного об’єкту .

Основні напрямки розвитку зернового господарства:

Збільшення  обсягів виробництва зерна буде здійснено шляхом:

- інтенсивного  ведення галузі зерновиробництва;

- підвищення  урожайності зернових культур;

- удосконалення  землекористування, структури посівів,  попередників, обробітку ґрунту;

- впровадження  сучасних сортів і гібридів, покращення насінництва;

- внесення мінеральних  добрив;

- проведення  хімічної меліорації земель, захисту  рослин;

- підвищення  якості зерна;

- науково-методичного  забезпечення, розвитку ринку зерна;

- оснащення  господарств технікою;

- освоєння ресурсозаощадних  технологій;

- більш раціонального  використання біокліматичного потенціалу  і зональних природно-кліматичних  умов нарощування виробництва  зерна на зрошуваних землях.

На розвиток зерновиробництва в Україні будуть впливати слідуючі фактори:

- глобальне  потепління на планеті;

- стрімкий розвиток  альтернативних видів палива;

- зростаюче  населення планети.

Основний приріст  виробництва зерна буде досягнуто  за рахунок освоєння інтенсивних  технологій вирощування зернових культур  та їх ресурсного забезпечення.

Раціональне розміщення зернових культур по кращих попередниках (бобові, соя) забезпечує збільшення виробництва  зерна до 10 відсотків.

Традиційними  попередниками, особливо для озимих зернових, залишаються чисті, зайняті  пари, багаторічні та однорічні трави, зернобобові культури, соя.

Оптимізація посівів  соняшнику, ріпаку, сої, гороху, багаторічних трав покращить склад попередників зернових культур.

В технології вирощування  зернових культур важливе значення має застосування диференційованого вологозберігаючого обробітку ґрунту з урахуванням біологічних особливостей культур, попередників, їх забур'яненості, розповсюдженні хвороб і шкідників тощо.

Під озимі зернові  культури після більшості непарових  попередників буде запроваджуватись поверхневий обробіток ґрунту, а також пряма сівба шляхом застосування комбінованих агрегатів. На не засмічених багаторічними бур'янами площах неглибокий обробіток доцільно застосовувати і під ярі колосові культури.

Одержання запланованого  урожаю зернових культур буде досягнуто за умови запровадження чіткої системи удобрення. При вирощуванні зернових потрібно дотримуватись таких вимог та правил:

- вносити мінеральні  добрива на 1 гектар посівної площі  з урахуванням результатів агрохімічного  обстеження ґрунтів та рослинної діагностики, забезпечувати позитивний баланс їх внесення та використання рослинами;

- здійснювати  дробне внесення азотних добрив  для забезпечення рівномірного  живлення рослин протягом усього  вегетаційного періоду;

- вносити 10-15 кг фосфору в рядки під час сівби;

- забезпечити  сучасною спеціалізованою технікою  для внесення добрив, перш за  все, комбінованих сівалок для  рядкового внесення добрив при  сівбі, підживлювачів для прикореневого  та позакореневого підживлення,  в кількості необхідної для  своєчасного проведення робіт;

- вносити мінеральні  добрива в ґрунт найбільш ефективними  способами (у рядки, локально  та в підживлення), що забезпечує  їх окупність та найвищий приріст  урожаю зернових культур;

- вносити добрива  на меліорованих землях (зрошуваних, осушуваних, провапнованих та прогіпсованих), для забезпечення найвищої окупності ресурсів;

- більш широко  використовувати на добриво побічну  продукцію рослинництва (солому, стебла  кукурудзи, соняшнику, гичку буряків), що забезпечують ґрунт органічною  речовиною, макро- та мікроелементами;

- збільшити  посіви сидеральних культур;

- широко впроваджувати  мікробіологічні препарати та  регулятори росту рослин.

Важливим заходом, який покращує фізико-хімічні властивості  ґрунтів та підвищує ефективність використання добрив, є хімічна меліорація ґрунтів.

Як показують  результати агрохімобстежень, площі  кислих та солонцюватих ґрунтів продовжують  збільшуватися. Тому хімічну меліорацію необхідно щорічно проводити  на площах не менше 1,1 млн.га, в тому числі вапнування кислих ґрунтів - 0,85 млн.га, гіпсування засолених ґрунтів - 0,25 млн. гектарів.

Втрати врожаю зерна від хвороб, шкідників і  бур'янів можуть досягати більше 30 відсотків.

Впровадження  інтегрованої системи захисту зернових культур, яка базується на раціональному  використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів дасть змогу попередити масове розмноження шкідливих організмів, зменшити використання хімічних засобів та забезпечити більш ефективне їх використання.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств : Підручник 2-ге видання, доп. і перероблене –К.:КНЕУ , 2002-624 с.

2. Андрійчук В.Г. Теоретико – методологічне обґрунтування ефективності виробництва .// Економіка АПК.-№7.-2005.

3. Білуха М. Теорія бухгалтерського обліку. -К.: Білуха, 2000.-692с.

4. Бойчик І.М. , Хорів П.С. , Хопчан М.І., Піча Ю.В. , Економіка підприємств

5. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік. Житомир: ПП „Рута”, 2002.-256с.

6. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник.(вид.2-е, доп.). -Ж.: ЖІТІ, 2000.-640с.

7. Бутинець Ф.Ф., Шигун К.Л. Організація бухгалтерського обліку. -Житомир: ПП „Рута”, 2001.-592с.

8. Бухгалтерія в сільському господарстві №, 2002. – 32с.

9. Бухгалтерський облік на с/г підприємствах / за ред. М.Ф. Огійчука – К: Аграрна освіта, 2001. – 212с.

10. Бухгалтерський облік та фінансова звітність, // За ред. Голова. -Дніп.: Баланс. Клуб, 2000.-768с.

11. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій / за ред. проф.. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: НСІТІ, 2001 – 288с.

12. Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум. // За ред. Бутинця. -Ж.: ЖІТІ, 2000.-512с.

13. Войнов О. , Кобець М.Сівба за без орного обробітку ґрунту // Пропозиція .-№45.-2005.

14. Волкодав В.В. Вплив сортів на зростання врожайності та виробництво сільськогосподарських культур // Пропозиція .-2003.-№12.-с.47.

15. Гарасим П.М., Хомин П.Я. Бухгалтерський облік за журнальною формою рахівництва. Навчальний посібник. -Тернопіль: „Астон”, 2003.

16. Дацій О.І., Кузнєцов О.О. Розвиток інновацій у птахівництві // Економіка АПК, 2004, №1 – С.89 – 93.

17. Деващук Л. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Ч.1. –Х.: Одисей, 2001.-496с.

18. Дерій В.А. Організація бухгалтерського обліку в підприємстві. Курс лекцій. –Тернопіль: Джура, 2003.

19. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине с использованием национальных стандартов. -К.: АСК, 2002.-848с.

20. Завгородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік. Основи теорії та практики. Друге видання. –К.: Знання, 2003.

21. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” № 996 від 16 липня 1999.

22. Закон України „Про фіксований сільськогосподарський податок” №39 від 1 січня 1999.

23. Закон України « Про внесення змін до закону України « Про зерно та ринок в Україні » // Відомості ВРУ.- №26.-2005.

24. Закон України « Про  внесення змін до ЗУ « Про  державний бюджет України на 2005 рік » та деяких інших законодавчих  актів » (25.03.205 №25054) // Від ВРУ  , 18-19.-2005

25. Закон України « Про  державну підтримку сільського господарства України ( 24.06.2004 №1877-4 ) // Відомості ВРУ.- №49.-2004.

26. Закон України « Про  зерно та ринок зерна в Україні  » // Відомості ВРУ.-№35-34 , 2002

27. Карпова Т. Управленческий  учет. Учебник для ВУЗов. –М.: ЮНИТИ, 2000.-350с.

28. Конституція України//Урядовий кур’єр .-1996.-№84

Кружельний В. Теорія бухгалтерського  обліку. Підручник. -К.: КНЕУ, 2001.-352с.

29. Курсове та дипломне  проектування з організації агро  бізнесу / Зрібняк Л.Я., Ільчук  М.М. та ін. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – 124 с.

30. Литвин Ю. Я., Олійник В.М. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу в сільському господарстві. –Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво, 1998.

31. Лишиленко О. В. Бухгалтерський  облік. Навчальний посібник. –К.: Центр навчальної літератури, 2003.