Економіка ефективності зернових культур та шляхи їх підвищення

Виробництво сільськогосподарської  продукції вимагає живої і  уречевленої сільськогосподарської  продукції вимагає живої і уречевленої праці. Тому підвищення продуктивності праці відбувається за рахунок скорочення затрат як живої, так і уречевленої праці, необхідної для виробництва одиниці продукції. Досягнутий рівень і темпи підвищення продуктивності праці є важливим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, джерелом зростання реальних доходів і добробуту населення. Підвищення продуктивності праці в сільському господарстві створює необхідні умови для забезпечення ефективності агропромислового комплексу країни. Продуктивність праці - це здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції, за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, квартал, рік). Продуктивність праці розраховується, як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюються в людино-годинах або середньорічних працівниках. Обсяг валової продукції, який припадає на одну людино-годину ( погодинна продуктивність праці ) і на одного середньорічного працівника ( річна продуктивність праці ).

У сільському господарстві широко застосовують також зворотний  показник продуктивності - трудомісткість виробництва одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на одиницю продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливе місце  серед показників економічної ефективності виробництва належить собівартості зерна, від рівня якої залежить рентабельність виробництва та прибуток господарства.

Собівартість  зерна залежить від загальної  суми витрат на його виробництво і реалізацію та обсягів виробництва зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво.

У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур.

 

Таблиця 1.2

Структура собівартості виробництва зерна у ПОП «Урманське»

Елементи витрат	2009 р.		2010 р.		2011 р.		темпи зміни 2011 до 2009 р.р., %
	Тис. грн	Струк-ура, %	Тис. грн	Структура, %	Тис. грн	Структура, %
Витрати на оплату праці	224	18	187,3	15	155,7	11	61
Відрахування  на соціальні заходи	73,9	6	75,0	5	57,9	4	66
Матеріальні затрати, які увійшли в собівартість продукції	709,4	58	940	70	1097,7	74	127
в т. ч. насіння	159,6	13	339,3	25	458,7	31	237
інша с/г продукція
міндобрива	85,7	7	35,5	2	75,2	5	71
нафтопродукти	190,7	15	185,1	13	321,2	21	140
електроенергія	89,3	7	123,4	9	48,2	4	57
паливо	5,4	0,4	4,5	0,3	3,9	0,2	50
запчастини  та матеріали для ремонту	58,3	4	148,5	11	57,9	3,8	95
оплата послуг і робіт сторонніх організацій	120,4	9	103,7	7	132,6	9	100
Амортизація основних засобів	39,6	4	36,6	3	-	-	-
Інші витрати	171,9	14	85,9	7	176,5	11	78
Усього витрат	1218,8	100	1324,8	100	1487,8	100	10

Якісним показником, що показує ефективність виробництва кожного виду продукції, зокрема, є собівартість 1ц. продукції, яка в динаміці і відбиває затратність виробництва.

На собівартість всієї сільськогосподарської продукції  в цілому та зерна продукції в  цілому та зерна зокрема впливає комплекс взаємопов'язаних природно - економічних умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції; організаційно - економічний рівень у господарстві.

На собівартість 1 ц зерна впливають такі фактори, як витрати виробництва на 1 га посіву та урожайність зернових культур. При цьому між собівартістю та першим фактором прямо - пропорційна залежність, тобто, зі збільшенням витрат виробництва на 1 га підвищується собівартість 1 ц. зерна. Вплив другого фактору - обернений: чим вища урожайність зернових тим нижча собівартість 1 ц. зерна і навпаки. Зростання витрат виробництва, а отже, й собівартості продукції, було зумовлене підвищенням цін на основні і оборотні засоби виробництва: машини, пальне, будівельні матеріали, добрива, насіння, а також зниження продуктивності праці, порушення режиму економії. Зниження собівартості на кінець аналізованого періоду було досягнуто за рахунок значного підвищення урожайності, що, в свою чергу стало можливим внаслідок: зменшення урожайності, що, в свою чергу стало можливим внаслідок застосування високоврожайних сортів, проведення всіх агротехнічних заходів в оптимальні строки, механізації всіх виробничих процесів.

Але відомо, що на урожайність сільськогосподарських  культур значний вплив мають  природно - кліматичні умови, якщо вони будуть несприятливими і в господарстві не буде вжито відповідних заходів, щоб згладити цей вплив, урожайність може значно знизитись. В будь-якому випадку слід шукати раціональні шляхи зниження собівартості зерна і продукції рослинництва в цілому.

Переважну частку у витратах на виробництво продукції рослинництва займають матеріальні витрати, причому найбільшу питому вагу в структурі виробничих витрат займають витрати на насіння і посадковий матеріал та на добрива і дещо меншу – на паливо-мастильні матеріали.

Проаналізувавши вищенаведені дані, можна запропонувати  наступні шляхи зниження собівартості зерна: раціональне використання коштів на придбання насіння та посадкового  матеріалу та добрив; зниження витрат на паливо-мастильні матеріали та запчастини, раціональне їх використання.

При цьому слід пам'ятати, що дані виробничі запаси нерідко стають об'єктами марнотратства. Це, в свою чергу, є причиною додаткових витрат на відповідні виробничі ресурси. Для того, щоб уникнути цього, необхідно  посилити внутрішній контроль на підприємстві підсилити рівень матеріальної відповідальності.

Рентабельність  діяльності підприємства означає його дохідність, прибутковість. В процесі  господарської діяльності підприємство повинно відшкодувати свої витрати  виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Рентабельність - це показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток. В сільськогосподарському виробництві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, собівартості і фактичних цін реалізації.

Отже, основним фактором збільшення маси прибутку від  реалізації зерна є: підвищення ціни реалізації зерна. Проте й інші фактори  діють в одному напрямку - сприяють збільшенню маси прибутку і відіграють в цьому не останню роль.

Для забезпечення подальшого збільшення прибутку підприємства від реалізації зерна слід розробляти конкретні заходи, спрямовані на зниження рівня собівартості, збільшення обсягів реалізованої продукції, підвищення урожайності зернових культур та продуктивності праці для забезпечення стабільного розвитку підприємства.

 

Розділ 2. Ринок зерна в Україні

 

2.1. Правовий  статус та організаційно економічна  характеристика підприємства

 

Приватно-орендне підприємство “Урманське”  розташоване в південно-східній  частині Бережанського району Тернопільської області. Господарство поєднує в  собі 3 населених пункти, а саме : село Урмань, де і розташована центральна садиба, села Пліхів та Краснопуща. Підприємство знаходиться на віддалі 15 кілометрів від районного центру м. Бережани та 62 кілометри від обласного – м. Тернополя.

ПОП “Урманське”, юридична адреса підприємства: 47510, с.Урмань, тел. (03548) 3-14-24, керівник Лещук Василь Михайлович, господарство займається вирощуванням зернових та ВРХ.

Земельні угіддя даного господарства простяглися на 8,5 кілометрів з півночі  на південь та 5 кілометрів з заходу на схід. Підприємство межує на півночі  з Зборівським районом на сході  із Козівським, а на південному-сході з державним лісовим господарством.

ПОП “Урманське” було організоване у 2000 році на базі колишньої селянської спілки “ Урманська” згідно Указу  Президента “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного  сектора економіки”, сама ж селянська спілка була утворена у 1992 році шляхом реорганізації колгоспу “ Комсомолець”.

Майно господарства було розпайоване  в 1996 році. Земельний пай на одну людину складає 2,07 гектара, майновий пай 15 тис.грн. За статутом дане підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, власні оборотні засоби та оборотні кошти, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку та штамп із своєю назвою.

Головною метою діяльності підприємства є виробництво продукції рослинництва, тваринництва, її переробка та реалізація, інші види господарської діяльності не заборонені законодавством України.

Керівництво підприємством  здійснює директор, який одночасно  є його власником. Він організовує  роботу підприємства і несе за це повну  відповідальність. Директор представляє сільськогосподарське підприємство у всіх установах, організаціях, розпоряджається майном та фінансовими засобами, укладає договори та контракти.

ПОП “Урманське” має  досить добрі транспортні шляхи, що сполучають населені пункти, бази здачі сировини і продукції оскільки по території господарства проходить автострада Бережани –Зборів. Валову частку виробленої продукції господарство реалізує у районному центрі.

Господарство знаходиться  в Лісостеповій природній зоні України, мікрокліматичне зона Придністровське Опілля, що входить до складу Ростоцько – Опільської природно – географічної зони. За даними Бережанської метеорологічної станції найбільші морози припадають на січень – лютий місяці.

Мінімальна температура  сягає 20-25⁰С, максимальна близько 30-33⁰С, і вона може спостерігатися у липні – серпні. Середньорічна кількість опадів сягає 632 мм, приблизно 75% яких припадає на вегетаційний період.

Для даної зони є несприятливими такі природні умови: пізні весняні  заморозки на поверхні грунту, різка зміна температури з високої на низьку, зимові дощі, влітку – град, ранні заморозки.

Територія господарства являє  собою горбисту місцевість порізану балками, які відкриваються в  заплаву річки Золота Липа. Різновиди  грунтів ПОП “Урманське “ зображено на рис. 1.

Для даних грунтів характерна природна середня родючість. Тому без  внесення необхідної кількості мінеральних  та органічних добрив неможливо спостерігати високу врожайність сільськогосподарських  культур.

Природно –  кліматичні умови господарства цілком придатні для вирощування зернових, цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур, а також для ефективного розведення тварин.

З розвитком різних форм господарювання і власності потрібно вдосконалювати структуру земельних угідь. Підвищення ефективності використання землі є основним шляхом збільшення виробництва продукції, тому питання раціонального використання землі є надзвичайно актуальним.

Розглянемо  склад і структуру сільськогосподарських  угідь ПОП «Урманське» (таблиця 2.1.).

Таблиця 2. 1

Структура сільськогосподарських  угідь ПОП «Урманське»

Види угідь	2009р.		2010р.		2011р.		Відхилення (+,-) 2011р. до 2009р.
	га	%	га	%	га	%
Площа с/г угідь	49	100	888	100	888	100	-61
з них: рілля	43	8,8	799	90,0	799	90,0	-44
сінокоси	9	2	49	5,5	49	5,5	-
пасовища	7	6,0	40	4,5	40	4,5	-17

 

Із даних таблиці 2. 1 бачимо, що площа сільськогосподарських угідь у 2011 році порівняно із 2009 роком зменшилася на 61 га, в тому числі за рахунок скорочення площі ріллі на 44га і пасовищ на 17га. Площа сільськогосподарських угідь у 2011 році порівняно із 2010 роком  не змінилася і склала 888га. У структурі сільськогосподарських угідь рілля займає 90%, сінокоси 5,5%, пасовища 4,5%.

Створення всебічно розвинутого сільськогосподарського підприємства вимагає  відповідного рівня розвитку матеріальної бази.  Наукові дослідження та практичний досвід свідчать про те, що раціональне використання виробничого потенціалу  залежить  перш за все від рівня використання матеріально-технічної бази,  основу якої складають основні фонди.

Основні фонди  – сукупність матеріально-речових  цінностей, яка  багатократно, в незмінній  натуральній формі використовується в процесі виробництва, поступово  зношується і переносить свою вартість на новостворений продукт праці  частинами.

З даних таблиці 2.2.1 видно, що за рахунок списання зношеної техніки, машин, обладнання обсяг основних фондів зменшився у 2011 році порівняно із 20+ роком на 97,1 тис. грн. Протягом аналізованого періоду вартість будинків, споруд, передавальних пристроїв та транспортних засобів залишилася незмінною. Вартість машин та обладнання у 2011 році порівняно із 209 роком зменшилася на 49,3 тис. грн., а інструментів та приладів зросла на 3,4 тис. грн.

Таблиця 2. 2

Склад і структура  основних виробничих фондів