Аналіз управління витратами ПАТ «Ковельсільмаш»

Стратегічним завданням "Ковельсільмаш" є пошук шляхів подальшої співпраці з іноземними фірмами, розширення сфери співробітництва, заохочення іноземних інвестицій, розширення ринків збуту в країнах СНГ і Європи шляхом оптової і роздрібної торгівлі.

  Своїх потенційних партнерів ковельські машинобудівники вбачають в Росії, Білорусії, Казахстані, Польщі, Чехії, Франції, Австрії, Німеччини, Голландії, країнах Прибалтики і Скандинавії.

 Підприємство працює  надійно і стабільно, має впевненість  у завтрашньому дні. Висока  якість і надійність наших  машин, своєчасна їх доставка, врахування потреб і бажань  покупця, створили репутацію надійного партнера [7.9]

Основними чинниками формування витрат є технічний рівень виробництва, організація виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші чинники. Всі чинники, що впливають на формування витрат,поділяються на чинники зовнішні (такі як ціни на матеріальні ресурси, умови реалізації продукції, системи і умови оподаткування) і внутрішнього впливу.

Логічним буде почати розглядати чинники, що формують виробничі  витрати, з тих які мають безпосередній  зв'язок з виробництвом. До таких  в першу чергу слід віднести масштаби виробництва, тобто розмір підприємства. Йдеться про сукупну виробничу потужність, диференційовану за видами, кількістю та максимальною віддачею наявних потенційних чинників. Підприємствами різної величини вважаються підприємства з різними типами, кількістю та терміном служби своїх засобів виробництва, кваліфікаційним і віковим складом працівників, а також їх чисельністю. У короткостроковому періоді величину підприємства змінити не можливо, оскільки потрібний час на набір чи звільнення персоналу, придбання чи ліквідацію виробничого устаткування, що пов’язано із необхідністю прийняття інвестиційних рішень і їх ретельного обгрунтування. В такому випадку величина підприємства обумовлюються його виробничими можливостями. У довгостроковому періоді ж величину підприємства можна, звичайно, змінити. Змінений виробничий потенціал певним чином впливає на величину витрат підприємства. Причому, величина підприємства, в першу чергу, відбивається на саме на величині змінних витрат, формуючи тим самим загальну величину сукупних витрат на виробництво продукції.

Не менш безпосереднім  чинником, що впливає на величину витрат є структура виробничої програми підприємства – асортимент типів  продукції, яка вироблятиметься  в певному виробничому періоді  із зазначенням їх кількості. Вона включає специфічний для  певного періоду  випуск продукції в межах номенклатури, яка є властивою для профілю підприємства. Номенклатура продукції змінюється тільки через тривалі періоди. Що ж до виробничої програми, то їх можна змінювати у відносно короткий проміжок часу. Тобто виробнича програма  підприємства регулюється самим підприємством. Її вплив на витрати безпосередньо обумовлені кількістю ресурсів, потрібних для виготовлення продукції. Якщо випуск продукції зменшується або збільшується , відповідно змінюються і витрати  засобів виробництва, робочої сили і матеріалів.

На величину витрат може мати вплив так звана глибина  виробництва, яка характеризується кількістю стадій виробництва продукції  у багатостадійному виробництві, і  тим, наскільки потреба у первинних проміжних продуктах і матеріалах забезпечується власним виробництвом і якою мірою – за рахунок закупівель на стороні. Зрозуміло, що питання глибини виробництва та, відповідно, рішення про власне виробництво чи закупівлю на стороні тісно пов’язані з формуванням виробничої програми , оскільки вся продукція, що не купується на ринку і використовується для виробничого процесу в господарстві є компонентом  виробничої програми цього господарства. Тому залежність витрат від глибини  виробництва можна вважати одним із аспектів впливу на них  виробничої програми.

Суттєвим чинником впливу на формування витрат  є організація  виробництва, тобто форма його здійснення, яка  досить тісно пов’язана з  технологією виробничого процесу.

Ще одним вагомим  чинником формування витрат виробництва є якість виробництва, яка характеризується властивостями чинників виробництва, які визначають їх  придатність для використання у виробничому процесі. Підприємство у якого у розпорядженні є краще технологічне обладнання, персонал з високим рівнем продуктивності праці та відповідні матеріали, має найсприятливіші щодо витрат умови виконання виробничої програми… тому важливим завданням є добір чинників виробництва такої якості, за якої витрати на одиницю продукції були б мінімальними.

На рівень витрат впливає також  зайнятість підприємства – кількість  продукції, що  виробляється цим  підприємством. Відношення цієї кількості  продукції до виробничої потужності підприємства показує ступінь зайнятості.

Чинник зайнятості впливає на витрати у двох напрямах. Зайнятість потенційних чинників, виражена в одиницях продукції, обчислюється множенням інтенсивної їх роботи на час виробництва. На більш тривалий час виробництва припадає більше амортизаційних відрахувань і заробітної плати. Підвищення інтенсивність роботи спричиняє прискореному зношенню агрегатів та доплати робітникам.

Ціни чинників виробництва безпосередньо  впливають на витрати, якщо за незмінної  в часі величини їх з витрати у  натуральній формі, то ціни на певні  чинники змінюються. Підвищення тарифу на електроенергію призводить до зростання витрат на експлуатацію устаткування. Водночас ціни чинників можуть опосередковано впливати на витрати через зміну співвідношення витрат різних чинників. Якщо, наприклад, умови виробництва дозволяють змінювати ресурси, то при підвищенні цін на певні чинники виробництва, вони можуть бути замінені певною мірою іншими чинниками з прийнятнішими цінами.

Між наведеними чинниками існує  тісний взаємозв’язок і навіть взаємозалежність. Так, зміна величини підприємства, виробничої програми та організації виробництва завжди зумовлюють зміни якості виробничих чинників та їх пропорцій. При цьому слід мати на увазі, що кожна зміна рівня витрат  спричиняє зворотний вплив на якість чинників виробництва.

До чинників які також значною мірою впливають на формування витрат виробництва, але в силу своєї природи пов’язані з іншими сферами діяльності підприємства належать: процеси організації збуту продукції, фінансування, кредитування і оподаткування, дослідження і розвиток.

Вся діяльність підприємства у сфері  збуту, що забезпечує продаж продукції  на ринку впливає на загальний  рівень витрат підприємства.

Капіталовкладення пов’язані із засобами виробництва і матеріалами залежать від виду їх фінансування, таким  чином останнє впливає на загальні витрати. Діяльність підприємства у сфері дослідження і розвитку спрямовані на підвищення якості продукції, чинників виробництва і удосконалення його методів.  [8]

Отже, підводячи підсумки можна зробити висновок  що істотними проблемами, якi вплинули на дiяльнiсть ПАТ «Ковельсільмаш» за звiтний перiод є: - додатковi непередбачуванi витрати внаслiдок дiї об'єктивних факторiв: рiст цiн на метал, тарифiв на електроенергiю, газ та паливо; - звуження ринку, в зв'язку з цим продукцiя виробляється дрiбними партiями, хоча потужність ПАТ «Ковельсільмаш» розрахована пiд серiйне виробництво; недостатня кiлькiсть коштiв видiлених держбюджетом для фiнансування державних програм (часткова компенсацiя вартостi, закупiвля технiки через "Украгролiзинг"); - фiнансовi збитки за рахунок високих вiдсоткiв за кредит, фiнансовий тягар по пiльгових пенсiях. [9]

 

1.2 Організаційно – виробнича структура ПАТ «Ковельсільмаш»

 

Структура управління організацією, або організаційна структура управління (ОСУ) - одне з ключових понять менеджменту, тісно зв'язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень), в якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації. Структуру можна порівняти з каркасом будинку управлінської системи, побудованим для того, щоб всі, що протікають в ній, процеси здійснювались вчасно і якісно. [2].  

Рис. 1.1 – Організаційна  структура ПАТ «Ковельсільмаш»

Існуюча на підприємстві організаційна структура є штабною, оскільки вся дана система замкнена на лінійних керівниках відповідного рівня. Генеральний директор, діючий на основі Статуту і що здійснює оперативне керівництво заводом, безпосередньо штабу не має, в його підпорядкуванні знаходиться Рада директорів, що є виконавчим органом, але даний орган складається з лінійних керівників.

У Раду директорів входять  всі менеджери вищого рівня, що відповідає за конкретні напрями діяльності заводу. Штабом даних менеджерів є сукупність спеціалізованих відділів, на чолі з відповідним лінійним керівником, який відповідає напрямі система є найбільш складно керованої і може вийти з під контролю. Більша кількість керованих ліній, чим у генерального директора, має також директор по капітальному будівництву і соціальному побуту, але у нього кількість керованих ліній відповідає нормам керованості.

Комерційний директор відповідає за управління процесами постачання і збуту. У його підкоренні знаходяться наступні відділи: відділ комплектації, що відповідає за комплектацію виробів купованими напівфабрикатами, транспортне управління, що займається організацією і здійсненням перевезень, відділ постачання виробляє постачання матеріалів необхідних для виробництва, йому підкоряються бази і склади підприємства.

Директор по економіці  займається регулюванням відносин, зумовлених економічною середою. Йому підкоряються планово-економічний відділ, що займається поточним і перспективним плануванням собівартості виробів і визначенням цін на них, головний бухгалтер і бухгалтерія, що підкоряється йому, провідний облікову політику на підприємстві, фінансовий відділ, що здійснює управління грошовими потоками на підприємстві.

Директор по маркетингу і зовнішньоекономічним зв'язкам  управляє маркетинговою діяльністю на підприємстві і розвитком зовнішньоекономічних зв'язків підприємства. Він керує  центром маркетингу, якому підкоряється відділ збуту, що займається процесом відвантаження виробів.

Директор по капітальному будівництву і соціальному побуту керує процесом капітального будівництва  і соціальною сферою підприємства. Йому підкоряється управління капітальним  будівництвом, здійснююче житлове і  внутрішньозаводське будівництво, а також капітальнийремонт, і об'єкти соціальної сфери: БК "Обрій", підсобне господарство, дитячі сади, СК "Батьківщина".            Технічний директор керує технічною політикою на підприємстві, у нього є заступник технічного директора, що займається питаннями розробки, впровадження нової техніки. Технічному директору підкоряються відділ головного конструктора, що займається розробкою нових і вдосконаленням виробів, що є, відділ головного технолога, який відповідає за стан контрольно-вимірювального обладнання, відділ головного технолога, розробляючий технологічні процеси на підприємстві, відділ технічного контролю, що займається питаннями якості продукції, відділ надійності і експлуатації, провідний випробування виробів, відділ техніки безпеки, що забезпечує безпечні умови праці, відділ інструментального господарства(інструментальний завод), виготовляючий необхідний інструмент і технологічне оснащення, відділ головного механіка, що займається всіма видами механічних робіт, АСУ, що здійснює автоматизацію робіт, відділ головного енергетика, що відповідає за забезпечення заводу різними видами енергії, і АСУ в даному відділі, пожежна частина, що забезпечує пожежну безпеку на заводі.

Рис. 1.2 - Виробнича структура ПАТ «Ковельсільмаш»

До складу ПАТ "Ковельсiльмаш" входять Виробничі цехи основного i допомiжного виробництва, якi зареєстрованi за адресою: 45007, Волинська обл., м.Ковель, вул. Варшавська, 1 : 1. Цехи основного виробництва: - цех сiльгоспмашин. 2. Цехи допомiжного виробництва: - служба головного механiка; - служба головного енергетика; - транспортний цех; - дiльниця переробки лiсоматерiалiв. 3. Пiдроздiли непромсфери: - база вiдпочинку "Пiсочне"; - комплекс громадського харчування; - медичний пункт; - служба благоустрою[9].

 

1.3 Формування витрат за місцями виникнення і центрами відповідальності на ПАТ «Ковельсільмаш»

 

Управління витратами  на підприємстві передбачає диференціацію  за місцями і центрами відповідальності. Місце витрат – це місце їхнього  формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех).

Інформація про витрати  акумулюється і аналізується не по підприємству в цілому, а за центрами відповідальності. Центр відповідальності – це структурний підрозділ підприємства, менеджер якого несе відповідальність за його діяльність і контролює певний фінансовий показник. Ефективність центру відповідальності визначається двома параметрами: досягненням певних цілей та ефективністю використання ресурсів. При цьому найбільш ефективним є центр відповідальності, який виконав поставлені перед ним цілі, витративши мінімальну кількість ресурсів [3].

Різноманітність функціонального  спрямування діяльності структурних  підрозділів, їх місця в організаційній структурі управління, а також  широти повноважень їх керівників дозволяють виділити чотири типи центрів відповідальності:

- центр витрат;

- центр доходів (виручки);

- центр прибутку;

- центр інвестицій.

Характеристика даних  центрів відповідальності наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Характеристика центрів відповідальності ПАТ «Ковельсільмаш»

Вид центру відповідальності		Характеристика  оцінки ефективності діяльності центру	Відповідальність  менеджера центру		Управлінські  повноваження керівника центру
Центр витрат		Розмір прямих витрат	За здійснені витрати		Контроль за формуванням  витрат
Центр доходів	Розмір виручки		За отримані доходи	Контроль за отриманням доходів
Центр прибутку	Розмір отриманого прибутку		Одночасно за доходи і  витрати	Прийняття рішень з усіх питань
Центр інвестицій	Ефективність використання інвестицій		За доходи і витрати, а також ефективність інвестованих коштів	Прийняття інвестиційних  рішень