Товарне господарство і проблеми його сучасного розвитку

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

 

Кафедра економічної теорії та економічних досліджень

 

 

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Економічна теорія»

на тему «Товарне господарство і проблеми його сучасного

розвитку»

 

 

 

 

 

                                                                             

 

 

                                                               Студентка І курсу групи: ЕП-11

напряму підготовки

«Економіка підприємства

Цалко О. С.

Керівник: Курилко В. О.

Національна шкала__________

Кількість балів:____ Оцінка ECTS_____

 

 

 

Полтава 2013

                                         ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Генезис форм суспільного господарства. Сутність, умови виникнення та форми товарного господарства………..……………………………………….………..5
2. Об’єктивні основи, історія переростання товарно-грошового господарства у товарно-кредитне. Суть, функції та особливості кредитного господарства................................................................................................................................10
3. Сучасні проблеми розвитку товарного господарства в Україні в умовах транспортаційного періоду розвитку економіки……………………………...…….31

Висновок………………………………………………………………………….36

Список використаної літератури……………………………………………….38

Додатки……………………………………………………………………………40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            

 

                                        ВСТУП

 

   У процесі тривалої еволюції у всіх країнах світу затвердилося панування ринкової економіки як основної і найбільш ефективної форми ведення господарства . Її основу складає товарне виробництво. Під ним розуміється виробництво продуктів окремими , приватними , відособленими виробниками , кожен з яких спеціалізується на виробленні одного якого-небудь продукту, тому для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів на ринку, їхній обмін.

У тривалій економічній еволюції "створення" ринку відбулося внаслідок пошуку людьми рішення споконвічної економічної дилеми : "рідкісні , обмежені ресурси − необмежені потреби людини в різноманітних благах " . Напевно, точніше було б сказати, що вихід на ринок був визначений самим економічним середовищем. Обмеженість ресурсів виступила однією з причин суспільного поділу праці, спеціалізації галузей і видів людської діяльності. Сама сучасна економічна система є своєрідним продуктом усе зростаючих масштабів поділу праці і поглиблення спеціалізації. Однак успіхів у пошуках рішення проблеми "потреби  − можливості " удалося домогтися далеко не всім. Світовий досвід свідчить, що не завжди зародження і функціонування товарних відносин автоматично породжувало прогресивний розвиток суспільства. Протягом тисячоліть процвітала торгівля в багатьох містах Середньої Азії , Близького Сходу , але більшість держав нині розташованих тут продовжують залишатися слаборозвиненими .

Мета теми − розкрити закономірність виникнення і сутність товарної форми виробництва; з’ясувати сучасні проблеми його розвитку; охарактеризувати кредитне виробництво; розкрити протиріччя  його формування .

Мета курсової роботи визначила основні завдання: 

• Розкрити сутність товарного виробництва як першооснову розвитку ринку;
• Визначити причини виникнення товарного виробництва;
• Виявити специфіку розвитку товарного виробництва в сучасних умовах;
• Визначити роль і особливості товарного виробництва в українській  економіці;
• Розкрити сутність та особливості кредитного господарства.

Взагалі, товарне господарство – це така організація національної економіки, коли продукти виробляють для обміну на ринку. У товарному господарстві люди задовольняють власні потреби, обмінюючись продуктами своєї праці. Воно пов’язане з поглибленням поділу праці, розвитком ремесел та міст. Велику роль у процесі розпаду натурального господарства і виникнення товарного відіграли міста. Тут виникають нові види господарської діяльності, зароджуються нові верстви населення. Міста того часу були фортецями, де сільські жителі ховалися під час військової небезпеки. Городяни не володіли землею, тому взялися за ремесло. Пізніше і селяни, що навчалися якогось ремесла, тікали до міст від утисків феодалів. За середньовіччя співіснували обидва типи економічних систем. У містах розвивалося товарне господарство, що ґрунтувалося на найманій праці. На селі переважало натуральне кріпацьке господарство. Ці дві системи господарювання були пов’язані між собою взаємним обміном продуктів. Щоправда, село брало від міста лише невелику кількість продуктів, найнеобхідніших для задоволення своїх потреб. І навпаки, у місті кожен його житель у задоволенні своїх потреб великою мірою залежав від обміну. Виробляючи один чи декілька продуктів, городянин більшість продуктів міг отримати лише через обмін. Уклад життя міських жителів-ремісників сприяв переходу до товарного господарства, яке характеризувалося здебільшого одним видом діяльності. Основними компонентами товарного господарства є гроші та ціни. Вони слугують своєрідним цементом, що творить систему товарної економіки. Через гроші й ціни розподіляють ресурси між підприємствами й галузями, визначається обсяг споживання домогосподарств тощо. Гроші – це питання життя і смерті кожної господарської одиниці у товарній економіці.

 

1. Генезис форм суспільного господарства. Сутність, умови виникнення та форми товарного господарства .

 

Розвиток суспільного виробництва пов'язаний з існуванням різних його форм. Найпершою формою господарювання було натуральне виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб  безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрішньо-господарського споживання. Для натурального господарства характерні:

• нерозвинутість суспільного поділу праці і його замкнутість;
• відсутність зовнішніх зв'язків;
• примітивна техніка та технологія;
• патріархальність виробництва загалом.
• повільність розвитку самого виробництва і суспільного розвитку в цілому тощо [13, с.241].

Таке виробництво замикає всі економічні процеси в тісних межах локальних виробничих одиниць, не відкриваючи каналів для зовнішніх зв'язків. Робоча сила, закріплена за локальними виробничими одиницями, позбавлена мобільності. Виробничі відносини тут виступають у своїй "прозорій", неуречевленій, нематеріалізованій формі як прямі відносини між людьми. Саме така форма господарювання є типовою для всіх докапіталістичних стадій розвитку суспільного виробництва. Вона довела свою життєвість протягом тисячоліть.

На зміну натуральній формі господарювання поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Остаточний розклад натурального виробництва як основної форми господарювання відбувається в епоху пізнього середньовіччя, епоху зародження й прогресу капіталізму. Замкнутість натурального господарства, його відособленість, примітивність, косність, патріархальність, застій − капітулюють перед взаємним обміном і прогресом. Потребу в обміні результатами праці мають і натуральне, і товарне виробництво, оскільки в них в тій, або в іншій формі існує поділ праці. Він виступає загальною умовою обміну незалежно від форми виробництва. Але якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у вигляді продуктообміну, без умови еквівалентності, то товарне господарство об'єктивно вимагає зовсім іншої форми обміну. Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власного споживання, а для продажу, для обміну через ринок. Це передбачає постійне економічне спілкування, економічний взаємозв'язок між людьми, що розпочинається з придбання засобів виробництва й закінчується реалізацією готової продукції, обміном досвідом.

Отже, товарне виробництво − це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно-відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами. З даного визначення випливає: по-перше, основою виникнення товарного виробництва й обміну, тобто перетворення натурального господарства в товарне, є суспільний поділ праці. Саме він приводить до того, що виробники для задоволення особистих і виробничих потреб повинні обмінювати продукти своєї праці на необхідні для них продукти праці інших виробників. І коли перший суспільний поділ праці (відділення пастуших племен) зробив можливим регулярний обмін між общинами, а другий (відокремлення ремесла від землеробства й скотарства) зумовив зародження товарного виробництва, то третій (відділення торгівлі) сприяв завершенню формування товарного господарства; по-друге, поділ праці в суспільстві лише тоді стає основою формування товарного виробництва й обміну продуктів через ринок, коли відбувається відокремлення виробників як самостійних власників засобів виробництва. І якщо суспільний поділ праці потребує обміну взагалі, то економічна відособленість виробників вимагає еквівалентного, товарного обміну.

Товарне господарство виникає як просте товарне виробництво. Воно засноване на особистій праці власника, засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві пряме поєднання виробника із засобами виробництва та відсутність експлуатації людини людиною [11, с.53]. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт. Спрямованість простого товарного господарства на потреби ринку стає основою прискорення процесу розшарування виробників через їхні різні особистісні якості, вміння використати кон'юнктуру ринку тощо. Іноді навіть випадковий збіг обставин дає можливість здобути перемогу одних над іншими в конкурентній боротьбі, що призводить до збагачення меншості й зубожіння більшості, й ніякі сили не змогли зупинити цей закономірний процес розвитку в шир та в глиб. Водночас відбуваються істотні модифікації в самих товарних відносинах. З одного боку, з'являються власники грошей і засобів виробництва, з іншого − люди, позбавлені їх і вимушені продавати свій єдиний товар − робочу силу. Перші з них стають підприємцями, які можуть наймати робочу силу, інші - найманими робітниками, які не мають засобів виробництва, а тому й засобів для існування. Таким чином, просте товарне виробництво стало ґрунтом для виникнення капіталістичного господарства, капіталістичних відносин. Цьому процесу значно сприяло й так зване первісне нагромадження капіталу − насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва, а також розвиток купецького та лихварського капіталів. Як наслідок безпосередні виробники, позбавлені засобів існування, стають продавцями своєї робочої сили і покупцями продуктів своєї праці. Це означає, що поряд з ринком засобів праці й предметів споживання виникає новий − ринок праці. Форма господарства, коли товаром стає не лише продукт людської праці,  але й сама робоча сила людини, називається капіталістичним товарним виробництвом. Оскільки за капіталізму всі (або майже всі) продукти праці виготовляються як товари і робоча сила є товаром, товарне виробництво набуває загального характеру і стає всеохоплюючою формою прояву економічних зв'язків між людьми. Але й на стадії розвинутого капіталізму існує дрібне товарне виробництво.

У колишньому Радянському Союзі, в тому числі і в Україні, роль товарного виробництва і товарно-грошових відносин недооцінювалася. В економічній теорії робилася спроба довести, що з розвитком соціалістичних відносин роль товарного виробництва зменшуватиметься. Окремі економісти твердили, що соціалізму взагалі властиві безпосередньо суспільні виробництво та зв'язки і що товарно-грошові відносини тут по суті формальні. Це негативно позначилося на всій господарській діяльності країни, наслідком чого є сучасний стан нашого економічного розвитку. Не випадково зараз поставлено завдання: у міру формування різноманітних форм власності відкрити простір для розвитку товарного виробництва, товарно-грошових відносин, здійснити перехід до ринкової економіки. Необхідно сприяти розвитку як простого товарного виробництва, так і інших розвинутих його форм. Між простою і розвинутою (яка застосовує найману працю) формами товарного виробництва є спільні риси й відмінності [22, с.159].