Курс лекций по "Экономической терии"

        Безробіття є серйозною соціально-економічною  проблемою оскількипороджує цілий  ряд негативних як економічних, так і соціальних наслідків.

          За наявності циклічного безробіття в економіці виникають певні втрати. Вони виражаються у відставанні фактичного ВВП від потенційного його рівня. Американський вчений А.Оукен виявив залежність, за якою кожен відсоток циклічного безробіття викликає 2,5%  відставання ВВП фактичного від потенційного. Це отримало назву закону Оукена.

     Поряд з  економічними втратами безробіття  має негативні соціальні і  психологічні наслідки, а саме: відбувається  нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення; втрата кваліфікації робітників, що може згодом зумовити значне зниження зарплати чи нові звільнення; погіршення фізичного і психологічного стану робітників; падіння моральних підвалин; громадська і політична напруга в суспільстві.

4.  Інфляція: суть, види та наслідки.

 

           Однією із найважливіших проблем   багатьох країн світу, насамперед, тих, що переходять до ринкової  економіки, є інфляція.

 Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного  періоду часу , що супроводжується  знеціненням національної грошової одиниці. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковими темпами.

Інфляція вимірюється  за допомогою індексів цін. Індекс цін характеризує рівень інфляції, який показує як змінилися ціни в національній економіці за певний період.

Темп інфляції показує, прискорилась чи уповільнилась інфляція за певний період і визначається за формулою :    

 

 

I_t- рівень цін у поточному періоді;

I_t-1- рівень цін у попередньому періоді.

Протилежним до інфляції є явище дефляції, яка спостерігається тоді, коли загальний рівень цін знижується .

Залежно від рівня  розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція має місце тоді, коли річний приріст цін становить до 10%. За такої інфляції ціни відносно стабільні, що не має негативних наслідків і не є відчутним для економічних суб’єктів; люди продовжують заощаджувати гроші. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли ціни зростаю на 20, 50,100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує грошей, а перетворює їх у товари. Ринки капіталів звужуються, а внутрішні інвестиції скорочуються. На цій стадії значно посилюються економічні суперечності та соціальне напруження. Інфляція виходить з-під контролю держави.

Гіперінфляція характеризується зростанням цін на тисячі, десятки тисяч і більше відсотків за рік. Усі прагнуть при цьому позбутися грошей. Гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вона означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільно - політичне безладдя. Така інфляція була характерна для економіки України в 1992-1993 рр.

Залежно від причин і  механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту і інфляцію витрат ( пропозиції ).

Інфляція попиту виникає тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни зростають, щоб врівноважити попит і пропозицію. Виробництво не може швидко зреагувати на надлишковий попит збільшенням реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси уже залучені, тому зростають ціни.

Інфляція пропозиції (витрат) спостерігається тоді, коли ціни зростають внаслідок збільшення витрат на виробництво одиниці продукції. Ця інфляція з боку пропозиції, яка означає ріст витрат виробництва, що випереджає ріст реального доходу і продуктивності праці.Збільшення витрат на виробництво одиниці продукції зменшує прибутки та обсяги виробництва, який фірми готові запропонувати за наявного рівня цін. У результаті пропозиція товарів зменшується, а рівень цін підвищується. Ціни при цьому зростають через зростання цін на сировину, паливо, енергоресурси, або коли номінальна зарплата зростає швидше, ніж рівень продуктивності праці.

Поєднання інфляції попиту та інфляції пропозиції утворює інфляційну спіраль.

          Крім того інфляцію поділяють  на передбачену – яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів, і непередбачену, коли вона є несподіваною для економічних суб’єктів, наслідком незапланованих змін в сукупному попиті і сукупній пропозиції.

       За співвідношенням  темпів зростання цін на товари  розрізняють:

   Збалансовану інфляцію – це інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів і послуг.

   Незбалансовану  інфляцію – це інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

         Серед головних  причин інфляції слід виділити: зростання грошової маси вищими  темпами порівняно зі зростанням  національного продукту; дефіцит  державного бюджету; мілітаризація економіки; монополії та не обґрунтовані привілеї; особливості структури національної економіки і ін.

Інфляція, особливо коли вона досягає рівня галопуючої або  гіперінфляції чи є непередбачуваною, негативно позначається на всіх сторонах суспільного життя країни. Основними соціально – економічними наслідками інфляції є:

по-перше, зниження реальних доходів населення. Це стосується насамперед осіб, що одержують фіксовані номінальні доходи (працівники бюджетних організацій, пенсіонери ін.). Реальні доходи цих людей зменшуються, а реальні доходи осіб, номінальні доходи яких зростають швидше, ніж рівень інфляції, збільшуються;

по-друге, відбувається випадковий перерозподіл доходу і багатства  між різними верствами населення; між дебіторами і кредиторами;

по-третє, знецінюються фінансові  активи із фіксованим доходом;

по-четверте, знижується мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі;

по-п‘яте, спотворення  відносних цін та обсягів виробництва  різних товарів;

по-шосте, прискорюється  матеріалізація грошей. Гроші стають „гарячими”, від них намагаються якнайшвидше звільнитися;

по-сьоме, знижується мотивація  до праці;

по-восьме, підривається управлінський механізм економіки, знижується ефективність інструментів державного регулювання, а часом  навіть інфляція робить недоцільним  їх використання.

Дослідження показали, що між безробіттям та інфляцією  існує зв‘язок. Збільшення безробіття зменшує інфляцію і навпаки. Взаємозалежність між безробіттям та інфляцією  одержала своє наукове узагальнення у вигляді кривої Філліпса – англійського економіста, який вивчивши дані щодо безробіття і номінальної заробітної плати у Великобританії за останні 100 років, виявив обернений зв‘язок між безробіттям і змінами в номінальній зарплаті і цінами, тобто інфляцією (мал.2).

                                                                            Мал.2 Крива Філліпса.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Крива Філліпса  відображає підхід, згідно з яким  країна може мати нижчу норму  безробіття, якщо є бажання заплатити  таку ціну, як вищий темп інфляції.

    Ця модель є корисною для аналізу короткострокових змін безробіття та інфляції. В межах тривалих інтервалів часу зв’язок між безробіттям та інфляцією має інший характер. Про це свідчить досвід багатьох країн світу в період 70-80-х р.р. ХХст., коли в економіці відбувалося одночасне зростання інфляції та безробіття -  стагфляція. Стагфляція описує таку економічну ситуацію, в якій високий рівень безробіття супроводжується високим сталим темпом інфляції. Отже, в довгостроковому періоді не існує альтернативи між рівнями інфляції і безробіттям, а крива Філліпса набуває вигляду вертикальної прямої.

 

 

                     Тема 9. Економічні функції держави.

1. Необхідність, суть і форми державного регулювання економіки.

 

В сучасних умовах ринковий механізм не є ідеальною формою організації суспільного виробництва. Він має ряд недоліків і характеризується неспроможністю вирішувати деякі проблеми.

По-перше, ринок не володіє  досконалим механізмом, здатним протистояти  нестабільності, циклічності економічного розвитку, а відтак – економічним спадам, зростанню безробіття, високому рівню інфляції.

По-друге, в сучасний ринок  характеризується тенденціями до концентрації і монополізації виробництва, тобто  не є досконало конкурентним. Монополістичні тенденції обмежують ефективність ринкової економіки. Протистояти монополії ринок неспроможний.

По-третє, Ринок реагує тільки на індивідуальні потреби, що фінансуються окремими суб’єктами, і  не має механізмів, здатних забезпечити  людей суспільними благами. Ринок  не здатен виділити ресурси для виробництва деяких товарів (державне управління, армія, освіта і наука, охорона здоров’я, культура тощо).

По-четверте, ринок породжує побічні наслідки господарської  діяльності людей, так звані екстерналії  або зовнішні ефекти. До негативних екстерна лій, які слід обмежувати, відносять забруднення довкілля, вичерпання не відтворюваних ресурсів, порушення еколого-економічної рівноваги, відхилення від стандартів якості товарів тощо. Позитивні екстерналії, які треба розвивати і стимулювати, виникають тоді, клои деякі товари виробляються у недостатній кількості. Це пов’язано із переливами ресурсів.

По-п’яте, ринкова економіка  є соціально вразливою, постійно виникає проблема ефективності і  справедливості, значної диференціації  доходів, соціальної нерівності і незахищеності.

По-шосте, ринок неспроможний забезпечити економіку грошовою масою; вирішити такі проблеми,  як захист національних інтересів, оборона країни.

Усі ці проблеми можуть бути вирішені тільки за участі держави, шляхом регулюючого її впливу на економіку.

У загальному вигляді  основні функції держави в  ринковій економіці сформульовані  П.Самуельсоном. Він виділяє три  основні функції держави:

- стабільність: забезпечення  високих темпів економічного  зростання, запобігання і зменшення  негативних наслідків циклічності, створення сприятливих умов функціонування ринку, зниження темпів інфляції, зростання зайнятості, розвиток НТП;

  -  справедливість: зменшення нерівності у розподілі  доходів на основі перерозподілу  на користь малозабезпечених  верств населення, непрацездатних;

-   ефективність: сприяння  конкуренції, відновлення інформованості  суб’єктів, коригування розміщення  ресурсів, протидія монополістичним  тенденціям, запобігання зовнішнім  ефектам.

Таким чином,  до функцій  держави, спрямованих на регулювання  економіки слід віднести:

- визначення головних  цілей і пріоритетів макроекономічного  розвитку;

- забезпечення правової  бази ефективного функціонування  ринкової системи;

- захист конкуренції,  її стимулювання, контроль і обмеження  монопольних структур;

- перерозподіл доходів, соціальний захист населення;

- корегування розподілу  ресурсів з метою зміни структури  національного продукту, фінансування  суспільних потреб;

- стабілізація економіки;  контроль рівня зайнятості, темпів  інфляції; стимулювання економічного  зростання;

          - захист, оборона та забезпечення  правопорядку в країні;

          - вирішення екологічних проблем  і проблем захисту довкілля;

          - регулювання зовнішньоекономічних  відносин.

Держава повинна регулювати національну економіку. Вона не повинна підмінити ринковий механізм, а лише підкорегувати його, спрямувати у напрямку досягнення суспільних цілей. Державний вплив на економіку є ефективним, якщо є відповідний «розподіл» співвідношення між державним регулюванням і ринком. Державне регулювання – це втручання не в ринковий механізм, а в передумови і побічні наслідки його функціонування.

 Державне регулювання – це систематична, цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для найефективнішого функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків. Це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання і ринкову кон’юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.

Основними формами державного регулювання є:

• Правове, тобто визначення правової бази підприємницької діяльності;
• Економічне – це вплив держави на економічні потреби та інтереси господарюючих суб’єктів. Воно передбачає використання прямих і непрямих методів державного регулювання. До економічних регуляторів прямої дії належать цільове державне фінансування і державне замовлення. До економічних регуляторі непрямої дії – бюджетно-податкові, грошово-кредитні, цінові і валютні методи впливу;
• Адміністративне: здійснюється вольовими командними методами через неекономічні методи впливу: державний контроль за монопольними ринками, забезпечення мінімального рівня добробуту і соціального захисту, регулювання експорту, імпорту, встановлення мит, тарифів і т.п., дотримання національних стандартів і норм.