Регіональна економіка

 

2.7. Нерудні ресурси

В Україні є великі поклади  високоякісної гірничо-хімічної сировини — калійних і магнієвих солей, кухонної (кам'яної) солі та ін. 
Родовища калійних солей розташовані у Передкарпатті: Стебницьке, Доброгостівське, Бориславське (Львівська обл.), Калусько-Голинське (Івано-Франківська обл.) та ін. (мал. 23). Вони є сировиною для виробництва калійних добрив.

Магнієві солі зосереджені  у двох регіонах: Передкарпатському та Північнокримському. У першому — запаси магнію пов'язані з калійними солями, у другому — з солоними озерами Криму. Найбільш якісна сировина зосереджена в Калусько-Голинському та Сиваському родовищах, поклади яких розробляються. Сполуки магнію застосовують у каучуковій промисловості, для виготовлення паперу, вогнетривких виробів, у медицині. 
Україна має великі поклади кам'яної (кухонної) солі. За ступенем чистоти вони належать до найякісніших у світі. Основні поклади є в Донбасі, Придніпровській низовині, Передкарпатті та Закарпатті. Великі запаси кухонної солі зосереджені в ропі кримських озер, а також у підземних розсолах. Ці запаси в Україні за сучасного рівня видобутку практично невичерпні. Найбільші запаси високоякісної кухонної солі зосереджені на невеликих глибинах в потужних пластах на Донбасі. Загальна потужність шару солі коливається від 100 до 200 м. За видобутком кухонної солі Донбас посідає перше місце в Європі. В обмежених обсягах кухонну сіль видобувають у Дрогобичі, Калуші, Долині (Передкарпаття), Солотвині (Закарпаття). Родовища кам'яної солі виявлено також в межах Дніпровсько-Донецької западини — поблизу м. Ромни. 
Україна багата ресурсами самородної сірки, основні запаси якої розміщені уПередкарпатському сірконосному басейні (Львівська та Івано-Франківська області). Сірка зосереджена в багатьох родовищах, які простягаються від Яворова (на заході Львівщини) вздовж Дністра. Експлуатується відкритим способом Роздольське і Подорожнянське родовища, способом підземного виплавлення — Язівське та Немирівськє. Сірку використовують у хімічній промисловості насамперед для виробництва сірчаної кислоти. В останні роки видобуток сірки в Передкарпатті скорочується. Це пояснюється зниженням світових цін на сірку внаслідок дешевого її вилучення з нафти і горючого газу. 
В Україні добре розвинута чорна металургія, яка потребує великої кількості різноманітних нерудних матеріалів. До таких матеріалів належать флюсові та доломітизовані вапняки, доломіт, вогнетривкі глини, плавиковий шпат та ін. Крім підприємств чорної металургії, їх широко використовують у багатьох галузях господарства. 
Найбагатші родовища флюсових вапняків виявлено в Донбасі і Криму, доломіту — в Донецькій (Оленівське, Микитівське родовища), Дніпропетровській та Закарпатській (район Рахова) областях. 
Значні родовища вогнетривких глин (Часовоярське, Новорайське та ін.) зосереджені у Донбасі і Придніпров'ї. 
Великим є Черкаське родовище бентонітових глин, які використовують для виготовлення форм відливання деталей машин, а також у нафтовій, харчовій, текстильній, нафтопереробній, миловарній та інших галузях промисловості. Запаси цього родовища практично невичерпні, потужність залягання — 25 м. Це родовище вважається одним з найбільших у світі. 
В Україні великі поклади каолінів. Вони мають високу якість і можуть використовуватися для виробництва металічного алюмінію хімічним способом. Каоліни залягають у межах Українського щита на великих площах. їх видобувають у Вінницькій, Запорізькій, Житомирській областях. Найбільшим у світі родовищем каолінів є Просянівське в Дніпропетровській області. Тут потужність шару каолінів високої якості подекуди досягає 100 м; використовують його для виробництва порцеляни, як наповнювач під час виготовлення паперу, гуми тощо. Високоякісні каоліни використовують переважно для виготовлення вогнетривких виробів.[22,c.257]. 
        В Україні є також невеликі родовища фосфоритів — сировини для виробництва фосфорних добрив: у межах Івано-Франківської, Чернігівської, Запорізької, Харківської і Сумської областей. 
Цінним мінеральним ресурсом є графіт, який широко використовують в атомній енергетиці, у виробництві олівців, фарб, темного скла, підшипників. В Україні залягають поклади графіту світового значення. Родовища графітів приурочені до порід Українського щита. Найбільші поклади цієї мінеральної сировини — у Кіровоградській області(Завалівське родовище). 
Великими є поклади різноманітної сировини для виробництва будівельних матеріалів. Щодо запасів багатьох з них (облицювальних матеріалів, пиляльних вапняків, крейди, скляних пісків тощо) Україна посідає чільне місце в Європі. Експлуатується 36 родовищ цементної сировини (гіпс, трепел, діатоміт, опока). Найбільші її поклади знаходяться в Донецькій, Харківській, Львівській, Чернігівській, Рівненській, Хмельницькій областях, у Криму.У багатьох регіонах зосереджені великі ресурси вапняків, які широко використовують як будівельні матеріали, під час виплавки металу, виробництва цукру.В Україні налічується понад 60 родовищ крейди. Основні її запаси зосереджені у Донецькій, Сумській, Луганській, Чернігівській, Харківській областях.У багатьох районах залягають скляні піски. Найбільші їх запаси виявлено у Львівській, Київській, Житомирській, Донецькій областях.У господарстві широко використовують облицювальне каміння. Великі родовища високоякісних гранітів, габро, лабрадоритів та інших матеріалів пов'язані з виходом на поверхню або неглибоким заляганням гірських порід Українського щита. Практично необмежені запаси високоякісних сіро-рожевих, сірих та червоних гранітів виявлено у Житомирській області (мал. 24). Поклади гранітів є у Запорізькій, Хмельницькій, Рівненській та інших областях, де вони виходять на поверхню.

Широко використовують у  будівництві, в тому числі шляховому, базальт и. Великі запаси їх сконцентровані в Рівненській, Донецькій, Дніпропетровській  областях. У Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Черкаській, Хмельницькій та інших областях є родовища лабрадоритів, їх використовують як облицювальний  матеріал не тільки в нашій країні, а й вивозять за кордон. 
Високоякісний мармур, мармуроподібний вапняк, туфи розробляють у Закарпатській області, у Криму, пісковик — в Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській областях.В Україні є значні запаси дорогоцінного (коштовного) і виробного каміння. Дорогоцінне каміння має прозорі кристали різного кольору з яскравим блиском. Це — топаз, берил, аметист, аквамарин, гірський кришталь, агат, сердолік, бурштин (янтар). Кольорове виробне каміння не прозоре або просвічуюче, з примхливим рисунком фону і забарвленості. Такими каміннями є лабрадорит, мармур, граніт, обсидіан, халцедон, сердолік, яшма. 
За масштабами видобутку топазів Україні належить одне з перших місць у світі. На Волині знайдено кристал цього мінералу масою 62 кг. Топази є і в інших місцях виходу на поверхню гірських порід Українського щита. 
В окремих районах Криму, Донбасу залягають агат, халцедон, сердолік. Промислові поклади бурштину виявлено в палеогенових піщано-глинястих відкладах на Поліссі і Передкарпатті. Глибина залягання покладів — 3-10 м, їх потужність — 0,6-5 м. Залягає бурштин різних відтінків — білого, жовтого, коричневого і червоного, прозорий і непрозорий. Трапляються шматки масою до 0,8 кг. Бурштин за художніми якостями близький до прибалтійського і навіть з багатшою кольоровою гамою (мал.25). Розвідане і придатне для експлуатації Клесівське родовище бурштину (Рівненська обл.).

У Приазов'ї, північній частині  Рівненщини виявлено ознаки алмазоносності, яка оцінюється як досить перспективна. 
Лікувальні мінеральні води різноманітного хімічного складу є в районах Моршина, Олеська (Львівська обл.), Миргорода (Полтавська обл.), Слов'янська (Донецька обл.), у прилеглих до Чорного та Азовського морів районах Одеської, Миколаївської, Запорізької і Донецької областей, Автономній Республіці Крим.У світі Україна відома своїми унікальними мінеральними лікувальними водами типу нафтуся. її запаси виявлено в двох регіонах західної частини України — в районі Трускавця і поблизу Східниці (Львівська обл.), а також у районі Сатанова (Хмельницька обл.) і прилеглої до нього території.У Карпатах є значні ресурси цінних вуглекислих вод. Вони поширені у Закарпатті (особливо в районі Сваляви), в північній частині Українських Карпат, а також у східній частині Автономної Республіки Крим.З виходом на поверхню і неглибоким заляганням порід Українського щита в багатьох місцях пов'язані великі запаси радонових вод. Горизонти цих вод простягаються з північно-західної частини України через усю її територію аж до Азовського моря. В окремих регіонах ці води використовують з лікувальною метою (Хмільник Вінницької обл., Миронівка Київської обл. та ін.). 
У країні є значні запаси сульфідних вод. їх хімічний склад досить різноманітний. Найбільші запаси цих вод зосереджені в Передкарпатті, а також на Поділлі. їх використовують для лікувальних цілей на курортах Шкло, Немирів, Великий Любінь (Львівська обл.), с. Черче(Івано-Франківська обл.). Запаси цих вод є в Причорномор'ї. Цінні лікувальні властивості мають йодні, бромні та йодо-бромні води, що зосереджені в Передкарпатті, Карпатах, Причорномор'ї, Приазов'ї, на сході держави. 
Велике значення мають лікувальні грязі (мули, сопкова грязь, торфи). Найбільші запаси лікувальних грязей розміщені в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Львівській, Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій областях, у Криму.Запаси, лікувальні властивості та унікальність перелічених ресурсів дають змогу створити у державі рекреаційно-оздоровчі центри світового значення. Загалом Україна добре забезпечена різними мінерально-сировинними ресурсами, які широко використовуються у господарстві. Значна частина ресурсів експлуатується: залізні, марганцеві, уранові, титанові руди, граніти, базальти, каоліни, графіти, кухонна сіль за запасами яких Україна посідає одне з провідних у світі місць. Однак Україна має обмежені запаси нафти (задовольняє свої потреби за рахунок власного виробництва на 8%) і природного газу (22%), руд багатьох кольорових металів. Недостатньо забезпечена країна також сировиною для виробництва фосфатних добрив, магнезитом, плавиковим шпатом і деякими іншими корисними копалинами.У зв'язку із скороченням обсягів промислового виробництва видобуток мінерально-сировинних ресурсів за останнє десятиліття в Україні скоротився.

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Основні проблеми та напрями вдосконалення  ресурсозбереження

Ресурсозбереження — це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар’єрів тощо; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об’єктів.

Одним з вагомих компонентів  ресурсозбереження є вторинний  ресурсний потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється  близько 600—700 млн. т відходів з номенклатурою  більше ніж 50 найменувань, в структурі  яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість [9, c. 48]. У перспективі передбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.

Важливим пріоритетом  є підвищення ефективності енергозбереження у зв’язку з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. Відповідно до Комплексної державної програми з енергозбереження на період до 2010 року передбачається: запровадити заходи, спрямовані на скорочення енерговитрат у виробництві енергомісткої продукції й здійснення комплексного фінансово-економічного та енергетичного аудиту найбільш енергоємних виробництв і закриття на цій підставі збиткових підприємств; провести реконструкцію та технічне переозброєння ТЕЦ промислових підприємств; впровадити економічний механізм заінтересованості в економії паливно-енергетичних ресурсів, нових енергозберігаючих маловитратних технологій; запровадити на енергоємних підприємствах автоматизовану систему обліку та управління витрат енергоносіїв; залучити до паливно-енергетичного балансу країни відновлювані та нетрадиційні джерела енергії. [1,c.183 ].

В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть  змогу сформувати нову ідеологію  господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної  бази, оптимальному співвідношенні первинних  і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.

Вирішення проблеми ресурсозбереження    в Україні сьогодні є одним з пріоритетних напрямків державної політики.  Ця проблема тісно зв’язана з проблемами енергетики,  екології,  технічного пере-озброєння та структурної перебудови всієї економіки. Важливість ре-сурсозбереження підтверджується    прийняттям    у 1994  р.  Закону України “Про ресурсозбереження”  та відповідних Державних про-грам.  Заплановано   скорочення втрат різних видів ресурсів,  зокремапервинних енергоресурсів з 33 до 28% (в 2010 р.), хоча Україна забез-печена ними лише на 47% . Проблема ресурсозбереження потребує першочергового вирі-шення особливо в ресурсомістких галузях,  до яких відноситься ітранспорт, що споживає 13,4% загального потоку первинних енергоре-сурсів  .   Зменшенню рівня ресурсовикористання   на транспорті приділя-ється велика увага,  зокрема,  на автомобільному  ,  залізничному  міському електричному транспорті  де розв’язуються питан-ня раціонального споживання матеріальних,  енергетичних,  трудових, інформаційних та фінансових ресурсів. Але на міському електричному

транспорті в  основному вирішуються питання  раціонального спожи-вання енергетичних ресурсів  тому тут є комплексний  розгляд про-блеми ресурсозбереження. [13,c.217 ].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

висновок

За     рівнем     розвитку   природо-ресурсного  потенціалу  Україна належить   до  середньорозвинутих країн  світу. В цілому Україна є багата на  природні   ресурси, але їх видобуток і використання в країніє нераціональним. Найбагатша  Україна на земельні та деякі види мінеральних ресурсів. В країні  налічується близько 650  видів грунтів, 55 %  території держави займають чорноземні грунти, які є найродючішими в світі. Запаси мінеральних ресурсів  в країні  є великі, а саме  з нерудних корисних копалин це  самородна сірка,  калійні і кухонна солі,фосфатні  руди, вогнетривкі і бентонітові глини, графіту   глини, цементної сировини, будівельного  каменю.   Паливними   ресурсамиУкраїна не є досить добре забезпечена, тому   потрібно  їх  імпортувати з сусідніх  держав. Із рудних корисних копалин країна багата на марганцеві  та   залізні руди і експортує  їх в інші країни світу Іншими   природними  ресурсами  Україна не є досить добре забезпечена. Так  водними  ресурсами  держава  забезпечена дуже погано і в  Європіпосідає  одне  із  останніх місць. Лісовими ресурсами країна себезабезпечує тільки на 30 % і повинна імпортувати ліс   із   сусідніх держав. Клімат   в   країні  є  сприятливий   для   життя  і господарської  діяльності людини. [9,c.237 ].

З вищеописаного ми можемо зробити наступні висновки, що природні ресур си - це всі ті елементи, властивості або результати функціонування природних систем, які використовуються або можуть бути використані в майбутньому для отримання сировини, палива, енергії чи продовольства тощо. Незважаючи на досить високий рівень геологічної вивченості території нашої держави і наявності на її території більше 7 тис. розвіданих родовищ, поки що не можна робити остаточних висновків про мінерально-сиро - винний потенціал України. Самозабезпечення економіки країни корисними копалинами на території України вже зараз дорозвідані або й заново відкриті родовища газу, золота, руд інших кольорових металів. У найближчі роки можливі ще численні знахідки нових покладів мінеральної сировини. 
   Водні ресурси нашої держави становлять поверхневі води (річки, озера, ставки, водосховища) і підземні води. Найбільшу цінність мають чисті прісні води, дефіцит яких все більше відчувається в Україні. До земельних ресурсів належать землі, які використовуються або можуть бути використані у господарській діяльності. В залежності від свого призначення вони поділяються на окремі види. Забезпеченість України сільськогосподарськими угіддями дуже висока і становить 0,8 га на одного жителя. Однією з найважливіших проблем при переході до ринкових відносин є створення докладного земельного кадастру. 
       Щодо рекреаційних ресурсів, то вони є майже в усіх областях України. Серед них домінують санаторно-курортні. Особливо відомі своїми санаторно-курортними умовами Південь України та район Кар-пат. У рекреаційних цілях використовується і місцевість Західного Полісся, особливо Шацькі озера.Природні ресурси істотно впливають на особливості і засади територіальної організації виробництва. Наявність тих або інших природних ресурсів (лісових, водних, земельних, рекреаційних), а також корисних копалин може правити за стимул, поштовх для розвитку економіки країни. Інше питання, як країна тим ресурсом розпоряджатиметься.За минулі роки в країні не досягнуто великих успіхів у вивченні природних ресурсів, нагромаджено велику фактичну інформацію про обсяги розміщення і властивості окремих їх видів та родовищ, узагальнено досвід господарського використання. Ці заходи поперши всього будуть спрямовані на скорочення витрат у виробництві. Після розпаду Радянського Союзу залишилася тенденція фінансування збиткових підприємств. Але зараз таке не можливо, при сучасній ринковій економіці. На сьогодні планується ліквідування найменш перспективних з них і заохочення тих які з найменшими витратами вироблять як умога більше продукції.

 

 

 

Використана література