Регіональна економіка

 

Вступ

            Виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов'язаний з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил і, навпаки, наявність відповідних природних ресурсів істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи динаміку їх, що й зумовлює актуальність даної теми.                                                         

Метою написання  нашої курсової роботи є розгляд  економічного значення  природних  ресурсів. Їх розгляд зумовлено тим, що вони розглядаються не тільки як предмети праці, а й як засоби виробництва. У зв'язку з цим виправданими є  пошуки таких термінів, які найповніше відбивали б економічний зміст  природного середовища.

Виходячи з мети було поставлено наступні завдання:

- з’ясувати економічну оцінку природних ресурсів;

- визначити сутність  та структуру природних ресурсів;

- проаналізувати  розміщення природних ресурсів  як основну передумову територіальної  організації виробництва;

- дослідити основні  проблеми та напрями вдосконалення  ресурсозбереження.

За запасами природних  ресурсів Україна займає провідне місце  в Європі, зокрема, перше місце  за кількістю орних земель, за запасами залізної й марганцевої руд, сірки. Україна - в числі перших за запасами кам'яного вугілля, природного газу, калійної і кам'яної солей.

Методологічні  основи  у  вивченні  та  дослідженні  природних ресурсів  закладені  в працях  багатьох  вчених,  зокрема  в  роботах  Іщук С.І., Клиновий Д.В.   та  інших.  Плідно  працювали в цій галузі  й такі  українські  вчені як  Антонік В.І., Заболоцький Б.Ф., Семенова В.Ф., Чернюк Л. Г. Наприклад  послідовники  академіка  Стеченко Д.М. оцінку природних ресурсів пов'язують із витратами на освоєння і відтворення їх. Ряд учених, і серед них Заболоцький Б.Ф., Семенова В.Ф. вважають, що показниками економічної оцінки природних ресурсів є диференційована рента, диференційований доход, валова продукція, тобто ефект від експлуатації ресурсів. Іщук С.І. стверджує, що для економічної оцінки природних ресурсів, окремих їх видів найрезультативнішим слід вважати метод витрат. Під останнім вважають величину граничних, з погляду народного господарства, витрат на одиницю приросту продукції в певному районі на певному відрізку часу. Критерієм оцінки кожного виду ресурсу є сукупний ефект від певного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного природного ресурсу. Природні ресурси є тим елементом продуктивних сил, на який спрямована праця людини. Вигідність чи невигідність використання природних ресурсів визначають за критеріями господарської віддачі цих ресурсів при порівнянні затрат на їх освоєння і переробку. Ці затрати залежать від виду ресурсу, його місця перебування і корисного вмісту. Вони не є постійними, а можуть зростати чи знижуватись залежно від об'єктивних економічних обставин [1,c.67 ].

  З економічного погляду, вони виражають категорію оборотних фондів, тобто частини виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і яка цілком переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження виробництва відтворюється як у натуральній, так і у вартісній формі після кожного циклу.  Природні умови справляють істотний вплив по-перше на людину, яка буде в них працювати, структуру народного господарства країни, регіону та види виробництва, що залежать від природних умов. Присутність або брак якісь природних умов, диктує розміщення продуктивних сил на території. Але, інколи, через зміну природних умов - доводиться перерозподіляти продуктивні сили на території країни.  Варто зазначити, що який би природно-ресурсний потенціал на мала країна, регіон чи область, найважливішим критерієм його корисності є економічна оцінка, тобто уміння як найменше його витрачати, а отримувати максимальну віддачу від нього, та не приносити великої шкоди природно-територіальному комплексу[15,c.135 ]..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ1.Природні  ресурси – основа господарського розвитку    України

1. Економічна оцінка природних ресурсів

Економічна оцінка природних  ресурсів - це грошове вираження  господарської цінності природних благ, яке визначають за ефективністю їх відтворенля (охорони і відтворення екологічних систем, експлуатації і переробки природної речовини). Її використовують у зв'язку з потребою , врахувати вплив природного чинника на ефективність виробництва, стимулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів.

Поняття економічної оцінки природних ресурсів широко дискутується нині в економічній науці. Більшість дослідників сходяться на думці, що її показники мають бути порівняльними, тобто давати змогу порівнювати різні джерела однойменних ресурсів і варіанти їх використання.

        О. О. Мінц пропонує враховувати при економічній оцінці природних ресурсів вплив територіальних відмінностей у природних властивостях цих ресурсів та інших джерел на продуктивність суспільної праці, а через нерівномірність їх просторового розподілу враховувати різниці в обсягах ресурсів оцінюваних об'єктів. За критерій оцінки він пропонує брати порівняльну економічну ефективність використання певного джерела ресурсів або територіального поєднання їх. Відмінності в ефективності виражаються в диференційованих сумарних затратах живої та уречевленої праці. З урахуванням цього показниками економічної оцінки повинні бути собівартість, яка характеризує поточні витрати, і питомі капіталовкладення, що виражають величину разових витрат. Залежно від практичних потреб доцільно виробити кілька критеріїв економічної оцінки: поелементна оцінка окремих джерел природних ресурсів, оцінка природних умов життя або виробництва. [19,c.152 ].

        ПослідовникиС.Г. Струмиліна пов'язують оцінку природних ресурсів із витратами наїх освоєння і відтворення. Деякі вчені, і зокрема Л.В.Канторович, В.С.Нємчинов, М.П.Федоренко, вважають показниками економічної оцінки природних ресурсів диференційовану ренту, диференційований дохід, валову продукцію, тобто ефект від експлуатації ресурсів. На думку М.М.Некрасова, найрезультативнішим для економічної оцінки природних ресурсів, окремих їх видів є метод витрат. Під витратами тут розуміють величину граничних з огляду на господарство витрат з розрахунку на одиницю приросту продукції в певному районі за певний відрізок часу. Критерієм оцінки кожного виду ресурсу є сукупний ефект від окремого джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції з розрахунку на одиницю відповідного природного ресурсу[21,c.187 ]..

       Ряд авторів, зокрема Б.А.Боровський, вважають, що неможливо відшукати універсальний показник оцінки природних благ, оскільки це пов'язано з їх різноманітністю і, відповідно, з цільовою функцією їх використання.

       Узагальнюючи існуючі підходи до економічної оцінки природних ресурсів, можна класифікувати їх на шість груп:

1) затратний підхідпередбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, використання, проте ресурс кращої якості і доступніший дістає нижчу оцінку при значно вищій його споживчій вартості, ніж гіршого ресурсу. Це серйозна вада затратного методу, тому здійснена за його допомогою економічна оцінка ресурсу не стимулює раціонального природокористування;

2) результативний підхід - за його допомогою здійснюють економічну оцінку лише ресурсів, які дають дохід, котрий є грошовим вираженням первинної продукції від експлуатації природного ресурсу чи різницею між доходом і поточними витратами. Проте дохід від використання ресурсу може бути й опосередкованим, більш того, не для кожного виду ресурсу можна визначити вартість первинної продукції. Разом з тим невикористаний ресурс може бути використаним, а за певних умов стати дефіцитним;

3) затратно-ресурсний підхід - грунтується на поєднанні затрат на освоєння природних ресурсів і доходу від їх використання. При цьому економічна оцінка буде значно вищою, а тому зросте її стимулююча функція;

4) рентний підхід - нині вважається найдоцільнішим, оскільки кращий ресурс отримує більшу вартість (більший дохід за однакових затрат). Рентні оцінки враховують обмеженість природного ресурсу, а затрати на його освоєння є усередненими, тому й економічна оцінка об'єктивніша;

5) відтворювальний підхід (новий) - економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворення ресурсу на певній території. Проте перспективна дефіцитність певного ресурсу може призвести до надмірного завищення оцінки;

6) монопольпо-відомчий підхід - є різновидом затратного. Розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих установ з управління природними ресурсами. [29,c.251 ].

2. Структура природних ресурсів

Структура природних  ресурсів, розміри їх запасів, якість, ступінь вивченості і напрями  господарського освоєння безпосередньо  впливають на економічний потенціал регіону. Наявність багатих та ефективних природних ресурсів сприяє економічному розвитку і багато в чому визначає обґрунтованість і реальність планів і прогнозів соціально-економічного розвитку регіону. Природні ресурси не можна розглядати без їх територіальної ув’язки. Такою територією є регіон як складова частина країни (підсистема) з внутрішніми та зовнішніми зв’язками, але являє собою систему з внутрішнім механізмом відтворення, яка має крім системних властивостей: територію, господарську єдність, цілісність, зв'язок з державним комплексом і специфічні риси.

При аналізі природних  ресурсів регіону визначається:

-   енергетична забезпеченість економіки регіону, структура енергетичних ресурсів, які використовуються (вугілля, природний газ, нафта, ядерне паливо);

-   мінерально-сировинна і паливна база регіону;

-   природні ресурси поверхні (земля, ліс, прісна вода);

-   природні умови регіону, які впливають на характер і форми їх економічного розвитку, структуру використання природних ресурсів, економіку і організацію виробництва в регіоні.

З функціональної точки  зору серед природних ресурсів для  забезпечення розвитку виробництва  і життєдіяльності населення  особливе значення мають паливно-енергетичні  ресурси, головною особливістю яких є нерівномірність їх покладів на території країни. Внаслідок цього  територіальне сполучення природних ресурсів та оптимальне їх використання в інтересах регіону являє собою складне комплексне завдання, вирішення якого можливе лише на основі вивчення багатьох природних, технічних та економічних факторів. Визначення основних напрямів усіх елементів природного комплексу має безпосереднє відношення до вдосконалення територіального планування і програмування, раціональної організації регіонального господарства. [9,c.26].

Максимальне використання територіального сполучення природних  ресурсів для формування оптимальної  структури економіки регіону, з  одного боку, дозволяє отримати найбільший господарський ефект, а з іншого, - забезпечити вирішення складної проблеми збереження природної рівноваги  при дотриманні основних принципів регіонального природокористування.

Економічна оцінка територіального сполучення природних  ресурсів має різні цілі залежно  від розміру території і структури  господарства регіонів. В умовахметарегіонів (країна, автономна республіка, економічні райони) економічна оцінка територіального сполучення природних ресурсів дозволяє виокремити головні напрями вдосконалення використання природного комплексу метарегіону з обліком ефективності територіального сполучення природних ресурсів, що впливає на виробничий обмін між метарегіонами.

У мікрорегіонах (області, райони) об’єктивне наукове обґрунтування використання територіального сполучення природних ресурсів, що склалося, або нового дозволяє найповніше використовувати територіальний природний комплекс для задоволення потреб регіональної економіки і зростання її ефективності.Таким чином, ефективність економіки регіонів багато в чому залежить від правильного використання всього комплексу природних ресурсів у межах певної території. Можна виділити типи регіонів, де наявність природних ресурсів і їхнє специфічне поєднання є базою економічного розвитку зараз і матиме суттєву вагу в перспективі:

- найзабезпеченішим природними ресурсами регіонами є Донбас і Придніпров'я у складі Дніпропетровської, Донецької, Луганської та Запорізької областей. На їх території зосереджені значні запаси мінеральних ресурсів (енергетичних, рудних і нерудних), які є основним природним багатством, що позначається на особливостях виробничої діяльності. Одночасно ці області мають дуже складну екологічну ситуацію;

- вищий від середньоукраїнського рівень забезпеченості природними ресурсами, серед яких значні водні, лісові й рекреаційні (зокрема, бальнеологічні) ресурси і обмежені запаси земельних ресурсів, мають Закарпатська, Львівська й Івано-Франківська області. Львівська область має також значні мінерально-сировинні ресурси. Нераціональне використання лісових ресурсів, їх надмірні вирубки, в цих регіонах протягом останніх років спричинило порушення природно-екологічного балансу, наслідком якого є численні природні катастрофи; [5,c.235 ].

- унікальні рекреаційні,  кліматичні, морські ресурси, що  є основою розвитку морегосподарського і рекреаційного комплексів, має АР Крим. Саме ці ресурси мають визначати перспективний розвиток регіону з метою перетворення його на курортно-рекреаційний регіон міжнародного значення;

- найбіднішими на  природні ресурси регіонами є  поліські області Волинська, Житомирська  і Рівненська, Чернівецька і Сумська.  Провідними у цих регіонах  є лісові та земельні ресурси;