Гігієнічна оцінка якості та безпечності доочищеної питної води, що споживається населенням м. Дніпропетровськ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ»

На правах рукопису

 

Кулагін Олександр Олександрович

 

 

Учбово-кваліфікаційна робота                                                                              на здобуття вченого ступеня магістра медицини

 

 

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ ДООЧИЩЕНОЇ ПИТНОЇ ВОДИ, ЩО СПОЖИВАЄТЬСЯ НАСЕЛЕННЯМ                               М. ДНІПРОПЕТРОВСЬК

 

14.02.01 Загальна гігієна

 

 

 

Науковий керівник:                                                                                                 д.м.н., професор, кафедри                                                                                          гігієни та екології ДЗ «ДМА» 

Н.І. Рублевська

 

 

 

Дніпропетровськ 2013

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. СТАН ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ В УКРАЇНІ (огляд літератури) 6

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОБСЯГ ДОСЛІДЖЕННЯ 20

РОЗДІЛ 3. ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯКОСТІ ВОДОПРОВІДНОЇ ПИТНОЇ ВОДИ

3.1. Основні джерела забруднення  в р. Дніпро 23

3.2 Гігієнічна оцінка якості водопровідної питної води в м. Дніпропетровськ за фізико-хімічними та санітарно-токсикологічними показниками. 24

 

РОЗДІЛ 4. ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ ДООЧИЩЕНОЇ ВОДОПРОВІДНОЇ ПИТНОЇ ВОДИ

1. Гігієнічна оцінка якості та безпечності доочищеної питної води 34
2. Ефективність доочищення водопровідної води 38

РОЗДІЛ 5. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО МСТА ПИТНОЮ ВОДОЮ ЯКА ВІДПОВІДАЄ ГІГІЄНІЧНИМ  ВИМОГАМ 41

АНАЛІЗ І ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ  ДОСЛІДЖЕННЯ 45

ВИСНОВКИ  49

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 50

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми: Одним з напрямків збереження здоров’я населення в сучасних екологічних умовах є реалізація державної політики щодо забезпечення населення України якісною питною водою (Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»). Дослідження, проведені в нашій країні, свідчать, що 11-13% проб водопровідної питної води не відповідає вимогам за санітарно-хімічними показниками і 4-5% за мікробіологічними (Прокопов В.О., 2008, 2009). За таких обставин нагальною потребою є доочищення питної води, перш за все централізованих систем міського водопостачання (Стрикаленко Т.В., 2009; Кліментьєв І.М., 2010). Гігієнічній оцінці новітніх вітчизняних систем доочищення питної води, мікробіологічного складу фасованої питної води присвячений ряд робіт (Горваль А.К., 2005, Прокопов В.О., Шушковська С.В., 2011). Однак, на сьогодні не здійснено всебічної гігієнічної оцінки доочищеної фасованої питної води та її впливу на здоров’я споживачів, не встановлено як впливає строк та умови зберігання фасованої питної води на показники її безпечності, зокрема, санітарно-токсикологічні, що визначає актуальність обраного нами напрямку досліджень, обумовило його мету і завдання.

Результатом виконаного дослідження буде гігієнічна оцінка якості та безпечності доочищеної  питної води, порівняльна гігієнічна оцінка якості питної води системи централізованого водопостачання та води доочищеної, яка отримується внаслідок її доочищення.      

Мета роботи: надати гігієнічну оцінку якості та безпечності доочищеної питної води, що споживається населенням м. Дніпроперовська.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась в рамках науково-дослідних робіт Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України: «Наукове обґрунтування еколого-гігієнічних заходів щодо попередження негативного впливу техногенних факторів на довкілля та стан здоров’я населення», № держреєстрації 0108U011276, 2009-2014 рр.

          Для реалізації даної мети  передбачено вирішення наступних задач дослідження:           

1.Оцінити якість та  безпечність вихідної водопровідної  воді, яка підлягає доочищенню  на підприємствах з виробництва  доочищеної питної води.

2.Надати гігієнічну оцінку  доочищеної питної води за  показниками якості та безпечності.         3.Провести порівняльну гігієнічну оцінку якості питної води системи централізованого водопостачання та води доочищеної, яка отримується внаслідок її доочищення.          4.Обгрунтувати санітарно-гігієнічні заходи щодо забезпечення якості та безпечності для здоров’я споживачів питної води.

Об’єкт дослідження: Вода водопровідна та вода доочищена.

Предмет дослідження: Оцінка якості та безпечності води водопровідної та води доочищеної, визначення ефективності доочищення води.

   Методи дослідження: фізико-хімічні - загальна жорсткість, сухий залишок, хлориди,  сульфати, залізо загальне, мідь, цинк, марганець, феноли, pH; санітарно-токсикологічні - нікель, миш’як, свинець, фтор, алюміній, селен, ртуть, азот нітритів, азот нітратів, окиснюваність; статистичні; визначення органолептичних показників – запах, кольоровість, мутність; гігієнічні.

Апробація результатів  магістерської роботи. Основні положення магістерської роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародному, державному та регіональному рівнях на науково-практичних конференціях, з’їздах, зокрема: IХ Міжнародній науково-практичній конференції «Strategiczne pytania swiatowej nauki – 20013» (Przemysl, 2013); Програма та тези доповідей конференції студентського наукового товариства II медичного факультету «Учитель та учень – 2013» (Дніпропетровськ 2013); IX Міжнародній науково-практичній конференції «БЪДЕЩИТЕ ИЗСЛЕДВАНИЯ - 2013» (София 2013)

Публікації. Результати магістерської роботи відображені у 6 – друкованих працях, в тому числі: 1 стаття у науковому фаховому виданні, 5 – у матеріалах і тезах наукових та науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Магістерська робота складається із вступу, огляду літератури, розділу “Методи та обсяг досліджень”, 3 розділів власних досліджень, аналізу і обговорення результатів досліджень, висновків, списку літератури.

Магістерська  викладена на 58 сторінок друкованого тексту, ілюстрована 8 таблицями та 9 рисунками.

Бібліографічний покажчик містить 89 вітчизняних та зарубіжних авторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

СТАН ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ В УКРАЇНІ

(аналітичний огляд)

Вода як і повітря відноситься  до важливішого фактору зовнішнього  середовища. Вона забезпечує існування  усього живого на землі, функціонування всіх процесів життєдіяльності організмів. Вважається, що питна вода є основним джерелом надходження в організм мінеральних речовин. Однак, в залежності від якості вода, як складова біогеохімічного  ланцюга, може впливати на захворюваність людей [1].

Загострення проблем водопостачання, яке полягає у поглибленні кількісного та якісного дефіциту питної води, є актуальним для всіх країн світу, в тому числі й для України. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) та Організація об'єднаних націй, що започаткували вже друге Міжнародне десятиліття дій «Вода для життя» (2005-2015 р.р). приділяють велику увагу інтенсивним пошукам шляхів їх вирішення. Забезпечення населення якісною питною водою є одним з важливих завдань системи національної безпеки держави [2].

В наш час проблема якості питної води в Україні також продовжує  залишатися актуальною і в край гострою, тому одним з пріоритетних напрямків  екологічної політики України є  забезпечення населення якісною  питною водою [3]. На вирішення цього питання спрямована загальнодержавна програма “Питна вода України” на 2006-2020 роки, яка ставить за мету покращення забезпечення населення України питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів (норм) питного водопостачання, поліпшення на цій основі стану здоров’я населення та оздоровлення соціально-екологічної ситуації в Україні [1].

Якість питної води нормується згідно ДCанПіН 2.2.4-171-10 і повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості, нешкідливою за хімічним складом та фізіологічно повноцінною. Гігієнічну оцінку якості та безпечності води проводять за показниками епідемічної безпеки (мікробіологічні, паразитологічні), санітарно-хімічними (органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні) та радіаційними показниками [4].

Згідно  останніх даних, питна вода централізованого водопостачання в Україні періодично чи постійно не відповідає нормам. Це пов’язано  з недостатньою очисткою та знезараженням  води, погіршенням якості води в  джерелах водопостачання, неспроможністю водоочисних споруд створювати належну  якість води, незадовільний стан розподільної мережі та інші причини  [5]. Як свідчать дані моніторингу, якість поверхневих  вод постійно погіршується внаслідок  безпосереднього скидання у водойми  господарсько-побутових або промислових  стічних вод, близько 40 % яких не очищується або не відповідає санітарним вимогам. Натомість протягом останніх десяти років простежується тенденція  до зниження обсягів скидання у водойми  забруднених господарсько-побутових  стічних вод із 39 до 34 %, а промислових - із 42 до 39 %. Надходячи у водойми, недостатньо очищені або неочищені  стічні води забруднюють їх завислими  частками, органічними речовинами, патогенними й умовно патогенними  бактеріями, вірусами, цистами найпростіших, яйцями гельмінтів. З промисловими стічними водами у водойми потрапляє  значна кількість токсичних і  канцерогенних хімічних речовин [6].

У кожному регіоні України є свої проблеми з якістю питної води, так наприклад, різний ступінь забруднення ТГМ, найвищі рівні забруднення фіксують у Херсонській, Дніпропетровській, Харківській областях і сягають 100-200 мкг/л, що у 1,5-3,5 раза перевищує ГДК і несе потенційну загрозу для здоров’я населення [10-11]. У ряді регіонів вода з підземних водо-джерел не відповідає стандарту на питну воду,  некондиційну підземну воду зафіксовано в АРК, Дніпропетровській, Луганській, Миколаївській, Одеській областях, лише поодинокі водопроводи мають споруди по кондиціюванню води, ця вода як правило не відповідає за такими показниками: загальною жорсткістю, солевмістом, сполуками азоту, заліза, марганцю, вміст яких у 2-10 разів перевищує ГДК [7].

Найбільша кількість проб питної води з мереж України відхиляється від нормативів чинного стандарту  за органолептичними показниками (63-72 %). Проби питної води з наднормативною загальною мінералізацією становлять 23-28 %, із перевищенням ГДК хімічних речовин - 10-16 %, а з надлишковим  вмістом нітратів - 4-7 %. Протягом останніх десяти років також спостерігається  зниження частки проб питної води з  перевищенням мікробіологічних показників (в основному колі-індексом) [2].

Найгірша якість питної води у системах централізованого водопостачання з відхиленням від державних  санітарних норм і правил за санітарно-хімічними  показниками реєструється у Луганській (35,1 %), Запорізькій (20,0 %), Дніпропетровській (19,6 %), Миколаївській (17,5 %), Херсонській (16,1 %) та Київській (15,7 %) областях. Бактеріологічне  забруднення, яке перевищує нормативи, частіше фіксується у Тернопільській (7,4 %), Закарпатській (7,3 %), Харківській (7,2 %), Вінницькій (7,0 %), Миколаївській (6,9 %) та Кіровоградській (5,6 %) областях [1].

Сьогодні  найтривожнішою новиною є те, що за останні десятиліття значно погіршилась якість води р. Дніпро [8]. Збільшення об’ємів скидань  промислових та господарчо-побутових стічних вод до водних об’єктів спричинює еколого-токсикологічну небезпеку для навколишнього природного середовища та населення України. Моніторинг якості поверхневих вод свідчить, що по деяких інгредієнтах (азоту амонійному, фосфатах та завислих речовинах) погіршено їх стан, зумовлений  скиданням зворотних вод, склад яких не відповідає встановленим нормативам.  Зростаючим процесом сучасного лімногенезу є інтенсивна евтрофікація поверхневих вод внаслідок  біогенного навантаження, яка призводить до погіршення процесів самоочищення вод та   мору риби через низьку якість очистки стічної води. Особливу занепокоєність викликає стан р. Дніпро, яка забезпечує питною водою    75 % населення України.  Якість питної води залежить від стану поверхневих водойм  – основних джерел централізованого водопостачання. За даними   Всесвітньої організації охорони здоров’я,  25 % населення земної кулі ризикує захворіти хворобами, пов’язаними зі споживанням недоброякісної питної води [9].

Як ми бачимо з вище сказаного, на теперішній час проблема якості питної води в нашій країні стоїть дуже гостро. Тому люди намагаються  власноруч покращити якість питної води за допомогою кип’ятіння, відстоювання, очищувачів індивідуального або  колективного призначення [10-12]. Щодо очищувачів, то вони з’явилися у кінці XX ст. Це були прості картриджні фільтри,  переважно проточні, які встановлювались на кухонний водопровідний кран і періодично з включенням води виконували очищувальну функцію [13-14]. Картриджі були завантажені сорбційними матеріалами (активоване вугілля, керамзит, шунгіт тощо), вони могли поліпшувати якість води лише за незначною кількістю показників (запах,  каламутність, забарвленість, перманганатна окиснюваність) [15-16].

Звісно, ця ситуація не могла  не зацікавити вітчизняних науковців, проводилися різноманітні наукові  дослідження з метою гігієнічної  оцінки таких фільтрів та розробки на цій основі санітарних норм та правил. Одним з перших за цим напрямом дослідження були розпочаті у  ДУ «ІГМЕ АМНУ». В результаті отриманих  даних, були підготовлені та затверджені  МОЗ України – ДСанПіН 2.2.4-005-98. «Гігієнічна оцінка водоочисних  пристроїв, призначених для застосування у практиці питного водопостачання»  [17-18].                

Cпоживання доочищеної води зростає на 10 % в усьому світі, для деяких людей вода в пляшка стала незамінною, вона сприймається як чистіша, безпечніша та надійніша, зручніша у використанні та смакує краще, ніж водопровідна [19-21].