Перспектики реформування подкової системи

Вдосконалення процесу управління оподаткуванням та контролю за податковими  надходженнями від платників  вимагає прогнозування податкових надходжень, на базі якого розробляється  поточне планування податкових надходжень до бюджету за їх видами.

Від ступеня прогнозованості  податкових надходжень, керованості  процесу їх формування залежить, насамперед, фінансово-бюджетна збалансованість, ефективність бюджетної політики та її значимість у системі інструментів державного регулювання економіки.

Зазначимо, що від оптимальності  процесів бюджетного формування залежить сталий соціально-економічний розвиток країни. Питання аналізу й прогнозування податкових доходів бюджету держави, встановлення їх зв’язків з тенденціями та закономірностями розвитку соціально-економічної системи загалом, питання формування ефективної політики бюджетного управління на основі отриманих прогнозних даних і виявлених закономірностей, набувають особливої актуальності в умовах сучасних кризових ситуацій.

Таким чином, прогнозування  податкових доходів виступає важливим елементом діяльності, який забезпечує об’єктивність, достовірність та виконуваність  подальших рішень і поставлених  завдань в галузі бюджетного планування, а також складовою частиною податкового  аналізу.

Зауважимо, що в Україні  відсутнє методологічне забезпечення проектування дохідної частини державного і місцевих бюджетів, раціональної системи прогнозування і планування податкових надходжень, яка б мала ґрунтуватися на використанні кореляційно-регресивних  та багатофакторних моделей, теорії експертних оцінок, імітаційних методів  і методів оптимізації планових рішень.

Аналіз динаміки щомісячних податкових надходжень за їх видами до державного бюджету, використання економіко-математичних методів і моделей, дозволить  виявити особливості надходження  податків, взаємозв'язок зміни їхнього  обсягу зі зміною загальних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку країни, розробити ефективну методику прогнозування податкових надходжень.

Отже, перш ніж перейти  до питань вибору адекватних та ефективних економіко-математичних методів та моделей прогнозування податкових надходжень до державного бюджету, необхідно  провести всебічний аналіз соціально-економічних  чинників, що впливають на обсяг  даних надходжень. Визначення факторів, які впливають на стан надходжень, виокремлення їх та проведення їх оцінки, є підґрунтям підвищення якості прогнозної роботи та сприяє мінімізації ризиків  невиконання затверджених показників доходів бюджету.

Визначення факторів впливу на обсяг надходжень – складна  та комплексна процедура, оскільки постійно відбувається зміна показників макроекономічного  розвитку держави, удосконалюються  законодавчі норми, які впливають  на базу оподаткування або змінюється порядок адміністрування платежів, запроваджуються нові механізми розрахунків з бюджетом тощо.

До факторів, що впливають  на обсяг податкових надходжень до бюджету, відносять макроекономічні  чинники: розмір ВВП, який створюється  країною, структура платіжного балансу, рівень інфляції, рівень зайнятості населення, платоспроможність населення, нормативно-правове  поле законодавчої бази. Крім цього, на обсяг податкових надходжень до бюджету  впливають і мікроекономічні  чинники: вибір підприємствами виду свого оподаткування, наявність  у підприємств податкових пільг, рівень прибутковості суб'єктів  господарювання, розмір їх валового доходу, витрати на оплату праці в структурі  собівартості продукції підприємства, середньооблікова чисельність працюючих, ефективність податкового менеджменту  підприємств тощо.

Значний вплив на обсяги податкових надходжень до бюджету має  група соціально-економічних факторів, яка визначає потужність податкового  потенціалу, насамперед базу оподаткування  і, відповідно, визначальний для нарахування  податкових платежів[21, c.20].

Оскільки сучасна система  оподаткування в Україні відображається великою кількістю податків, зборів та обов’язкових платежів податкового  характеру, доцільно проаналізувати структуру  податкових надходжень до Зведеного  бюджету за 2010 – 2011 рр., та визначити  найбільш вагомі, аналіз яких є першочерговим  завданням (див.дод.А).

Як видно з дод.А, в динаміці 2010–2011 рр. найбільшу частку у податкових надходженнях займають податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, акцизи та ввізне мито. В процесі дослідження були ідентифіковані фактори впливу на обсяги податкових надходжень кожної із зазначених видів податків (див.дод.Б).

Зауважимо, що при виявленні  факторів впливу на стан надходжень до бюджету платежів податкового характеру  важливим є проведення комплексного аналізу усіх можливих чинників.

Таким чином, з вище сказаного, було проаналізовано економічну сутність формування податкових надходжень бюджету як складової системи бюджетно-податкового регулювання, яка полягає у сукупності фінансових відносин, що виникають у процесі розробки і реалізації податкової політики, прогнозування та планування податкових надходжень, та ідентифіковані фактори впливу на обсяг податкових надходжень. Необхідно зауважити, що обґрунтовано та доцільно проводити прогнозування податкових надходжень із забезпеченням їх щорічного корегування з урахуванням змін макроекономічної ситуації та напрямів економічного розвитку країни в цілому.

 

 

  

 

 

2. Розвиток системи оподаткування

Формування податкової системи  України сягає своїм корінням ще у систему мобілізації доходів  бюджету колишнього СРСР. Це і зрозуміло, адже побудована тоді могутня податкова система СРСР проіснувала досить довго. Україна тоді була часткою тієї великої загальносоюзної системи податків. Безперечно, з виходом України із СРСР треба було перебудовувати все на рівень незалежності, суверенітету. Головним об"єктом цієї перебудови стала податкова система тепер вже незалежної держави, тому що податки складають головну частину доходів бюджету, його фінансову базу, на підставі якої починає функіонувати будь-яка країна.

Для того, щоб повною мірою  прослідкувати розвиток податкової системи України, треба починати з часів планової економіки, з  проведеної податкової реформи 1930-1932 рр. Цією реформою була встановлена так  звана двоканальна система вилучення  чистого доходу суспільства в  державний бюджет. Один канал становив податок з обороту, другий –відрахування від прибутку.

За допомогою податку  з обороту і відрахувань від  прибутку держава централізувала його чистий доход в бюджеті. Але необхідно  відмітити, що термін "податок з  обороту" не відповідав суті даного платежу. Якщо виходити з того, що весь чистий доход відображає прибуток підприємств, то йдеться про два види відрахувань  від нього в бюджет: фіксовані  в цінах відрахування ( податок  з обороту) і регулюючі відрахування від прибутку, бо вони встановлювалися  як різниця між прибутком і  затратами підприємства. Як податок  з обороту, так і відрахування від прибутку виконували тільки фіскальну  функцію - централізацїї чистого  доходу.

Новий етап розвитку системи  платежів підприємств у бюджет розпочався після господарської реформи 1965р. Суть цієї реформи полягала в заміні відрахувань від прибутку трьома платежами:

- платою за основні  виробничі фонди; 

- фіксованими (рентними) платежами; 

- вільним залишком прибутку.

Головною метою цієї проведеної заміни було надання платежам із прибутку не тільки фіскальних, а й регулюючих функцій, тобто використовувати  їх як фінансові інструменти впливу на різні сторони діяльності підприємства. Насправді, цю ідею реалізувати не вдалося, тому що у підсумку все ж таки звелося до фіскального призначення  платежів і вони не стали діючими  регуляторами діяльності підприємств.

В 1987 р. набув завершення нормативний метод розподілу  прибутку. Але нова система платежів за формою відрізнялась від попередньої, а за змістом була більш ніж  схожа. Вона включала платежі за ресурси  і відрахування від прибутку (доходу) на нормативній основі. До складу платежів за ресурси увійшли: плата за фонди (дещо змінені і доповнені методика і нормативи), платежі за трудові  і природні ресурси. Платежі за природні ресурси так і не були введені, а платежі за трудові ресурси  сплачувались на протязі 1988-1990 років.

Треба відмітити, що все таки принципи, які були встановлені у 1930-1932 рр. щодо розподілу прибутку, продовжували діяти і в той час. Держава  продовжувала утримувати права на одержання  прибутку підприємств, залишаючи їм стільки, скільки сама вважала за потрібне.

Як аналіз всіх цих проведених реформ можна сказати, що за 1930-1990 рр. принципових змін в побудові системи  розподілу прибутку не відбувалося. Цей процес характеризувався заміною одних платежів на інші, а головна суть системи не змінювалась. А суть полягала в тому, що держава контролювала прибутки підприємств і організацій, так як переважна більшість їх була її власністю. Тому держава розподіляла прибуток на свій смак, як по господарству в цілому, так і по окремому підприемству. В часи планової" економіки мобілізація доходів бюджету була неподатковою, тому що все одно, весь доход належав державі. Тому навіть не можна характеризувати це як стягнення державою платежів, скоріше це було надання коштів підприємствам.

Перехід економіки України  до ринкових відносин потребував радикально нових методів регулювання чистого  прибутку. Нові фінансові інструменти  в ролі яких виступають податки, здатні перебудувати стару систему на більш  ефективну.

Перехід до податкових взаємовідносин підприємств з бюджетом почався  ще в колишньому СРСР в 1991 році. Після  проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і прийняла в 1991 році власний Закон "Про систему  оподаткування". Треба сказати, що він фактично продублював попередній союзний, однак, разом з тим, це перший крок у створенні податкової системи  суверенної" України.

В цьому Законі був наданий  перелік податків, що входили до податкової системи України. Деякі  види податків були ліквідовані (податок  з обороту, на експорт і імпорт).

У 1994 році був прийнятий  новий Закон "Про систему оподаткування" з урахуванням змін та доповнень. До нього були включені платежі і  податки, які існують на території  України із розподілом їх на загальнодержавні та місцеві. Як можна реально оцінити  діючу податкову систему? Встановлені  податки і платежі лише за назвою відповідають світовим стандартам, а щодо змісту, то основа податкової системи все ж таки - доходи підприємств.

Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась важлива зміна  в структурі органів податкової системи -утворення Державної Податкової Адміністрації та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє  собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в  сферу оподаткування тіньового  капіталу, котрий набув погрожуючих  розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов"язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної  діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи[22, c.65-81].

Таким чином, утворення служби економічного аналізу в рамках податкової адміністрації дасть змогу удосконалити і покращити податковий контроль. А втім, розробка й прийняття податкового  законодавства знаходиться в  компетенції Кабінету Міністрів  і Верховної Ради. За Програмою  діяльності Кабінету Міністрів України  заходи, розроблені з метою впорядкування  процедури стягнення податків та зборів були визначені такі:

1. Прийняття Податкового Кодексу України як єдиного нормативного акту, регулюючого всі питання податкових відносин, в тому числі права, обов’язки та відповідальність їх учасників, взаємовідносини держави та платників податків;

2. Внесення змін в законодавство  про ПДВ, які передбачають введення  механізму гарантованої компенсації  із бюджета сум, перевищуючих  суми ПДВ, які сплатили підприємства.

3. Утворення багаторівневої  телекомунікаційної сіті для  накопичення та обміну інформацією  в Державному реєстрі фізичних  із базою даних юридичних осіб  про отримані доходи, стан сплати  податків та інших обов"язкових  платежів.

Ці та інші напрямки є  основними в розробці нового Податкового  Кодексу України. Паралельно з цим в Україні постійно з’являються нові податки і збори, одним з якіх став Гербовий збір, введений в дію з 01.01.99 р. Справляється Гербовий збір з договорів, векселів та установчих документів, укладених з 01.01.99, а з 01.06.99 з митної вартості імпортованих товарів. Україна намагається дотримуватись практики цивілізованих держав. У Великобританії, наприклад, згідно з прийнятим 1891 року законом, який діє і до цього часу, гербовий збір стягується при оформленні особами цивільно-правових угод[7].

В Італії він сплачується  при отриманні будь-яких документів і реєстрів, гербовим збором обкладаються всі нотаріальні операції. У Китаї  гербовий збір стягується при реєстрації або видачі документів. Існував гербовий збір і у колишньому СРСР.

Отже, проаналізувавши розвиток податкової системи України, можна  зробити висновок, що формування її продовжується і зараз, багато робиться для подальшого вдосконалення податкового законодавства.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Реалізація функцій податку на сучасному етапі розвитку

2.1 Фіскальний  потенціал податків

Податок на додану вартість нині часто є предметом дискусій як серед науковців, так і серед  політиків та публіцистів. Причиною дискусій є те, що  механізм справляння ПДВ нині має ряд недоліків, зумовлених недосконалістю порядку обчислення і сплати цього платежу та проблемою  відшкодування податку з бюджету.