Банківська система Італії

До банківської  системи Італії входить: Банк Італії та Міжвідомчий комітет з кредитів і заощаджень, як перший рівень. До другого рівня належать комерційні банки та спеціалізовані фінансово-кредитні установи.

Банк Італії є виконавчим інструментом у грошово-кредитній  сфері і є впливовою економічною  установою у сфері державного регулювання економіки.

За організаційною структурою він є акціонерним банком і належить ощадним банкам, іншим великим комерційним банкам, страховим компаніям та установам соціального забезпечення. Контроль з боку держави за центральним банком здійснюється опосередковано - через володіння контрольним пакетом акцій вищезазначених структур - акціонерів Банку Італії.

Керівник Банку Італії призначається Президентом країни за поданням прем'єр-міністра. Важливі  рішення ухвалюються після обговорення  в директораті Банку Італії, до складу якого входить керівник, генеральний директор та два його заступники. Наради директорату проводяться 2 рази на місяць.

Очолює Банк Італії Вища Рада, до якої входить керуючий, що обирається Радою і 12 директорів. Головним її завданням є реалізація рішень Міжвідомчого комітету з кредитів і заощаджень.

Міжвідомчий комітет з  кредитів і заощаджень є державним  інститутом, головою якого є міністр  казначейства, а членами - міністр  громадських робіт, міністр промисловості, міністр сільського господарства, міністр  зовнішньої торгівлі, міністр бюджету  і економічного програмування та міністр фінансів. Крім, зазначених посадових осіб, у роботі комітету бере участь керівник Банку Італії [10].

Комерційні банки Італії поділяються на: депозитні банки, банки рухомого майна та інвестиційні банки.

До депозитних банків належать, насамперед, три банки національних інтересів зі своїми філіалами, які  є власністю Інституту реконструкції  промисловості. Вони поділяються на 5 категорій: 5 найбільших банків, 5 великих банків, 11 середніх банків, 20 дрібних та 194 найдрібніших банків.

До банків рухомого майна  належать 5 банків, які створюють  конкуренцію своїм державним  аналогам, оскільки у своїй основі вони є приватними.

Інвестиційні банки Італії представлені державними та напівдержавними  банками, які здійснюють середньострокове і довгострокове кредитування промисловості, дрібних і середніх фірм, а також  інфраструктури країни [11, с. 257].

Залежно від правової форми  спеціалізовані фінансово-кредитні установи Італії поділяються на такі категорії: юридичні особи публічного права, в  тому числі спеціальні кредитні підрозділи банків - юридичних осіб публічного права, які наділені власною правосуб'єктністю; корпорації, що засновані банками; спеціальні кредитні підрозділи банків - юридичних осіб публічного права і ощадних банків, що не наділені власною правосуб'єктністю, але мають окремий капітал.

Більшість спеціальних кредитно-фінансових установ прямо або опосередковано належать до держаного сектору. Це залежить від правової форми або від  того, кому належить контрольний пакет  акцій - державі чи її органам [12, с. 330].

Функції банківського і фінансового  нагляду в Італії виконують 3 органи: Міжвідомчий комітет з кредитів і заощаджень, Банк Італії та Національна комісія з контролю за фінансовими компаніями та фондовою біржею.

Міжвідомчий комітет відповідає за загальний нагляд у сфері кредитної  політики і захисту ощадних внесків. Банк Італії готує проекти рішень і пропозицій з питань нагляду  за резолюціями Міжвідомчого комітету, встановлює правила нагляду і  сам безпосередньо його здійснює у документарній чи дистанційній формах. Національна комісія з  контролю над фінансовими компаніями і фондовою біржею контролює діяльність кредитно- фінансових установ на ринку  цінних паперів.

министр экономического развития, инфраструктуры и транспорта страны Коррадо Пассера - Итальянские банки продемонстрировали высокую устойчивость, и они успешно прошли через оба кризиса последних лет, ни разу не обратившись к государству за финансовой помощью. Итальянские банки вновь продемонстрировали свою оперативность в отличие от многих других европейских банков. Как раз в силу того, что они работают в режиме реальной экономики. Устойчивость и неразрывная связь с реальной экономикой являются двумя сильными сторонами итальянской экономики. 

глава Банка Италии Игнацио Виско - «Наша банковская система, – отметил он, – сегодня имеет структурные проблемы и целый набор ослабляющих рецессий, однако можно рассчитывать на улучшение ситуации благодаря действиям наблюдательного совета. Только доверительные отношения между банками и предприятиями приведут к стабилизации экономической обстановки в Италии. Движением вперед для финансовых учреждений является мониторинг риска ликвидности, а также кредитного и капитального укрепления сдерживания расходов».

http://www.wbanks.ru/europe/italy.html

http://italecon24.ru/archivio_analitica_01_2012

http://www.bancaditalia.it/pubblicazioni/relann/rel12/rel12en/en_rel_2012.pdf