Банківська система Італії

· відповідність виду діяльності нормативним  актам;

· наявність досвіду роботи в  Італії.

Італійські банки також можуть здійснювати діяльність без відкриття  установ у країнах, що не є членами ЄС, за умови отримання дозволу Банку Італії.

Банки країн-нечленів ЄС також можуть вести свою діяльність в Італії без створення установ за наявності у них відповідного дозволу Банку Італії, який видає його, заздалегідь погодивши питання з органом нагляду тієї країни, у якій у банку є зареєстровані установи.

У Італії отримання ліцензії на створення  нового банку припускає виконання  таких умов: розмір мінімального первинного капіталу банку має бути близько 8 млн амер. дол.; достатній рівень компетентності адміністрації; неухильне дотримання певних вимог, що стосуються ділової репутації аудиторів і засновників. Засновники повинні разом із заявкою надати повний опис стратегії розвитку банку.

Певні вимоги пред'являються до акціонерів банку: гарантоване стійке і продумане управління банком; чітке розмежування між банківськими і небанківськими операціями, щоб уникнути використання засобів банків їх акціонерами - нефінансовими компаніями у збиток інтересам самого банку і його вкладників. Відповідно до банківського законодавства Банк Італії повинен видавати дозвіл на участь потенційних акціонерів у капіталі банку, якщо їх частка становить не менше 5 % його сукупного капіталу, або для придбання пакета акцій, що дозволяє брати участь в управлінні банком. Небанківським і нефінансовим установам заборонено володіти більше 15 % капіталу банку. Така ж норма визначена і на участь банків в акціонерному капіталі нефінансових компаній.

До компетенції Банку Італії відносять також питання злиття банків, що вирішуються з урахуванням  фінансового стану кожного банку, що бере участь у питаннях достатності  капіталів, перспектив отримання доходів, можливостей ефективного управління, а також вплив злиття на конкуренцію  у банківському секторі. Для збільшення банківського капіталу за рахунок емісії звичайних акцій також потрібний спеціальний дозвіл Банку Італії, що звертає особливу увагу на наявність у банку можливості виплачувати дивіденди за новими акціями без зниження обсягів нерозподіленого прибутку.

Таким чином, дотримання умов "Базель II" дозволяє банківській системі  Італії, хоча й зі значними втратами, відповідати вимогам європейського  співтовариства і підтримувати стабільну діяльність Європейської банківської системи.

 

Крупнейший банк Италии Unicredit занял 13 место с активами на 1,2 трлн. долларов, что составляет 60% ВВП страны. 

В 2009 году в Италии в данной отрасли работало 768 банков, действовало 33 974 отделения и было занято 328 582 работника^[1].

Крупные банки  Италии[11]
РРанг	Компания	Рыночная капитализация  (млрд долларов США)
1	Intesa Sanpaolo	44,67
2	UniCredit	43,95
3	Banca Monte dei Paschi di Siena	9,95
4	UBI Banca	7,91
5	Banca Carige	4,61
6	Banco Popolare	3,94
7	Banca Popolare dell'Emilia Romagna	3,39
8	Banca Popolare di Sondrio	2,91
9	Banca Popolare di Milano	2,42
10	Credito Emiliano	2,15
11	Credito Valtellinese	1,34

Топ 50 банків Європи

10 UniCredit Group активи 1438,91 млрд $ на 1.01.10

Одна з найбільших європейських банківських груп, яка обслуговує більше 40 мил. клієнтів. Має найбільшу  мережу відділень в Центральній  та Східній Європі.

15 Intesa Sanpaolo активи 877,66 млрд $ на 1.01.10

Є крупним банком Італії, займає 6 сходинку за капіталізацією серед  банків Єврозони.

28 Banca Monte dei Paschi di Siena (MPS) активи 293,22 млрд $ на 1.01.10

Найстаріший банк світу, заснований в 1472 році. Є одним з провідних  банків Італії та флагман MPS Group.

38 UBI Banca активи 168,46 млрд $ на 1.01.10

Одна з 5 лідируючих груп Італії, яка виникла в результаті злиття Banche Popolari Unite та Banche Lombarda. Фокусується на роботі з роздрібними клієнтами.

39 Banco Popolare активи 166,15 млрд $ на 1.01.10

 Банківська група, отримана в результаті злиття Banca Popolare di Verona та Banca Popolare Italiana. Є крупним кооперативним банком Італії.

Економіка Італії в 2008 році в умовах світової фінансової кризи

Проблема виходу з фінансової кризи по- новому поставила перед  італійськими правлячими колами питання  про співвідношення принципів ринкової економіки з принципами державного регулювання . У результаті за вельми короткий час були переглянуто низку  принципів ринкової економіки.

Так, з метою подолання  наслідків світової фінансової кризи  урядом Італії було прийнято низку  заходів, спрямованих в першу  чергу на стабілізацію національної банківської системи. Серед найбільш важливих з них можна відзначити наступні.

9 жовтня 2008 Рада Міністрів  прийняв постанову № 155, що  містила, як говорилося в преамбулі  , «термінові заходи, спрямовані  на те, щоб гарантувати стабільність  кредитної системи і стабільне  кредитування підприємств і кінцевих  споживачів в умовах кризи  міжнародних фінансових ринків».  Постановою було передбачено  вжиття конкретних заходів за  трьома основними напрямками:

1. рекапіталізація італійських  банків;

2 . підтримка операцій , спрямованих  на подолання кризи ліквідності;

3. державні гарантії вкладникам.

Відповідно до Постанови, Міністерство економіки та фінансів було уповноважено підписувати акції  або гарантувати збільшення капіталу банків, положення яких розцінювалося  Центральним банком як « неадекватне». З метою захисту інтересів платників податків, зазначені банки повинні були прийняти відповідні плани стабілізації і проводити послідовну політику дивідендів. Акції, підписані міністерством, користувалися привілеями при розподілі доходів.

З метою вжиття заходів  щодо подолання кризи ліквідності, постановою були спрощені формальності, що стосуються гарантій, які видаються Центробанком у разі фінансування операцій. В особливо складних випадках Міністерству економіки та фінансів було надано право видавати державні гарантії за позиками, які надаються Центральним банком італійським банкам і філіям іноземних банків.

У тому, що стосується захисту  інтересів вкладників в італійських  банках, Міністерству економіки та фінансів було дозволено видавати державні гарантії на додаток до системи міжбанківського  страхування вкладів, яка передбачає рівень покриття (тобто страхування) на суму 103 тис. 291 євро, що набагато перевищує  мінімальний «поріг» у 50 тис. євро, встановлений нормативами Євросоюзу.

13 жовтня 2008 постановою №  157, спрямованим на підвищення  рівня ліквідності банківських  активів, уряд прийняв план, узгоджений  з іншими країнами зони євро. Даною постановою Міністерству  економіки та фінансів у період  до 31 грудня 2009 року дозволяється :

§ надавати державні гарантії за новими пасивами італійських банків, истекающим в строк до п'яти років ;

§ здійснювати тимчасові операції з обміну державних цінних паперів на портфельні активи банків або пасиви італійських банків;

§ надавати державні гарантії за контрактами між італійськими підприємствами та італійськими банками за операціями, фінансованим в рамках «Євросистеми».

Крім того, Центральний банк Італії з метою спрощення доступу банків, що працюють в Італії , до рефінансування в рамках «Євросистеми» 3 жовтня 2008 прийняв рішення:

§ скоротити з 1 млн. до 500 тис. євро мінімальний поріг для позик, що виділяються за операціями з рефінансування;

§ визначити і привести в дію на загальну суму в 40 млрд. євро нову типологію операцій з тимчасового обміну державних цінних паперів, утримувачем яких є Центральний банк Італії , на активи італійських банків під комісію в розмірі 1%.

У цілому позиції урядових кіл Італії з питання світової фінансової кризи та її впливу на загальне становище в країні протягом жовтня-грудня 2008 р. були досить оптимістичними. Виступаючи 25 листопада на Асамблеї Союзу підприємців Риму, С.Берлусконі відзначив , що «фінансова криза відбилася на економіці Італії, але не так глибоко, як в інших країнах. Тому Центральному Банку Італії не знадобилося приймати особливих заходів для підтримки комерційних банків та інших фінансових інститутів ».

 

Значне поглиблення  фінансової кризи негативно вплинуло на реальну економіку, насамперед, на банківський сектор. Відбулося значне падіння ВВП та зростання безробіття в більшості країн світу. Уряди деяких з них, зокрема й України, звернулися по допомогу до Міжнародного валютного фонду. Серед найпоширеніших антикризових заходів, яких вживали уряди іноземних держав, потрібно виділити такі:

– часткову націоналізацію комерційних банків з одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю;

– надання банкам державних гарантій за зарубіжними позиками в іноземній валюті;

– зобов’язання банків, яким була надана державна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні галузі економіки;

– мобілізацію заощаджень населення та повернення довіри до банківської системи.

 

 

 

Banks and banking groups

Наприкінці 2012 року було 706 банків, що працюють в Італії- на 34 менше, ніж роком раніше, та 75 банківських груп. Протягом року сім нових банків почали діяти. Сорок один банк закрито в результаті 35 злиттів, поглинань та продажів активів, п'яти ліквідацій та перетворення одного банку у фінансову компанію. Кількість банківських груп зменшилася на 2 - до 75.

Якщо класифікувати  банки за розміром і членством в групах, то в кінці 2012 року п'ять найбільших груп (UniCredit, Intesa Sanpaolo, MPS, Banco Popolare and Unione di anche Italiane) тримають 49,4 відсотків активів банків і фінансових компаній, що працюють в Італії. Ще 15 великих груп і банків - 24,2 відсотка. 78 філій іноземних банків складають 7,7 відсотків, так само як і 31 дрібних банків, та 482 найменші банків складають 11,0 відсотка.

Ступінь інтернаціоналізації  банківської системи.  У кінці 2012 року італійські банки працювали  за кордоном через 84 дочірніх компаній і 60 філій – скорочення на 4 одиниці протягом року. Присутність італійських банків за кордоном залишилася суттєвою в євро області (55 одиниць, насамперед в Австрії, Люксембурзі та Німеччини), Центральної та Східної Європа (56 одиниць) і Швейцарії (10 одиниць).

Non-bank intermediaries

Наприкінці 2012 року було зареєстровано 172 компанії з управління активами - на 18 менше, ніж роком раніше. Зменшення відбулося в основному за рахунок виходу компанії з ринку, і тільки одна компанія з управління активами була створена в 2012 році.

Було 101 італійських інвестиційних фірм, внесених до реєстру в кінці 2012 року, на один менше , ніж роком раніше; дев'ять стали належити банківськии групам.

Кількість компанії з управління активами знизилась до 172 з 190 (на 18 одиниць).

Кількість фінансових компанії, внесених до спеціального регістр (лізинг, факторинг і споживче кредитування), знизилася за рік на дві - 186.

В кінці 2012 року загальний реєстр містить 658 фінансових посередників, що на 124 менше ніж в попередньому році.

Международное рейтинговое  агентство Moody’s одним решением понизило кредитные рейтинги сразу 26 итальянских  банков.

Аналитики рейтингового агентства Moody’s из-за обострения долговых проблем  еврозоны пришли к выводу, что следует  понизить рейтинги сразу 26 банков Италии, сообщает ИТАР-ТАСС.

Среди банков особо выделяются две крупнейшие финансовые организации  Италии UniCredit и Intesa Sanpaolo, которые на двоих контролируют примерно треть  банковского сектора страны. Их рейтинги были понижены на одну ступень с A3 до A2. Эксперты агентства говорят, что  причиной понижения стала уязвимость итальянских банков в условиях начинающейся рецессии в Италии. Это может привести к снижению прибылей и к убыткам  по ссудам и кредитам. Агентство Moody’s понизило долгосрочные рейтинги по долгам и привлечённым средствам «на  величину от одной до четырёх ступеней для 26 итальянских банков, в числе  которых пять входят в более крупные  группы». «Почти во всех случаях решения по рейтингам отражают оценку самостоятельного кредитного положения банков, а не изменения в оценке Moody’s относительно уровня поддержки, оказываемой третьими сторонами, в том числе поддержки со стороны правительства», – говорится в заявлении агентства.

При этом эксперты агентства  заявляют, что решение о понижении  рейтингов отражает ухудшение положения  самих банков, а не сомнения в  способностях итальянского правительства  оказывать им помощь в случае возникновения  необходимости.

«Рейтинги итальянских банков сейчас являются одними из самых низких среди развитых европейских стран, что отражает подверженность этих банков влиянию негативной оперативной  обстановки в Италии и Европе», –  говорится в заявлении рейтингового агентства.

Ранее агентство Moody’s заявляло, что оно начнёт процесс оценки кредитных рейтингов банков стран еврозоны с кредитных учреждений Италии. Далее эксперты агентства намерены оценить рейтинги банков Испании, Австрии, Швеции, Норвегии, Великобритании и Германии.

 

Банківська  система Італії - коротко

У Італії в з 1843 р. для зовнішньоекономічних зав’язків існують кремі банки. Банківська система представлена банком Італії і Комерційними банками, що поділяться на: 
банки короткострокового кредитування.

1. Банки середньо і довгострокового кредитування.

За формою власності смороду  бувають:

• державні;
• банки національних інтересів (представники для зовнішньоторговельних зв’язків);
• недержавні;
• ощадні каси;
• ремісниці і приватні фінансові інститути;
• спеціалізовані.