Фінаннсовий механізм соціального захисту населення

цільових позабюджетних фондів або ніколи не здій-

снювалося, або здійснювалося в  недостатньому об-

сязі чи несистематично.

6. В рамках чинного законодавства  у сфері соціального

захисту та соціального забезпечення деякі громадя-

ни безпідставно користуються певними  видами пільг

та отримують соціальні виплати, оскільки державі

складно контролювати надання соціальної підтрим-

ки за такої кількості її видів та одержувачів. Така

непрозорість діючої системи дозволяє громадянам

безкарно користуватися окремими заходами соці-

ального захисту з боку держави, не маючи для того

достатніх підстав.

7. Соціальні потреби найбільш соціально незахище-

них категорій населення в Україні  задовольняютьсяостатньою мірою: високий  рівень бідності, осо-

бливо у сім’ях із дітьми та сім’ях з інвалідами або не-

працюючими особами працездатного  віку, свідчить

про недостатню ефективність механізмів соціальної

підтримки з боку держави найбільш соціально неза-

хищених категорій населення.

8. Система передбачених чинним  законодавством

пільг, соціальних та компенсаційних виплат, соці-

альних послуг значною мірою  не співвідноситься з

діючою системою бюджетного фінансування, яка в

основному ґрунтується на “формульному”  підході,

що не враховує реальної потреби в матеріальному

забезпеченні соціально незахищених категорій на-

селення, а також реальної вартості пільг та послуг.

Фінансування cфери

соціального захисту та

соціального забезпечення

1. “Соціальний захист та соціальне забезпечення” –

найбільша видаткова стаття зведеного  бюджету

України. Загальний обсяг фінансування за цією ви-

датковою статтею значно перевищує  видатки на охо-

рону здоров’я, освіту та економічну діяльність.

2. Реальний обсяг видатків на  сферу соціального захис-

ту та соціального забезпечення у декілька разів біль-

ший за суми, що проходять за видатковою статтею

“Cоціальний захист та соціальне забезпечення” у зве-

деному бюджеті України. Значна частина соціальних

видатків проходить за іншими видатковими статтями,

а саме: видатки на житлово-комунальне господар-

ство, освіту, духовний і фізичний розвиток, охорону

здоров’я, громадський порядок  та оборону тощо.

3. Однією з визначальних проблем  фінансування ді-

ючої системи соціальних та компенсаційних виплат є

неcформованість державного реєстру  пільговиків та

соціально незахищених категорій населення, які по-

требують соціального захисту з боку держави, в т. ч.

відсутність належного обліку потенційних одержува-

чів різноманітних соціальних виплат, що, у свою чер-

гу, ускладнює проведення прогнозних розрахунків

потреби у відповідному бюджетному фінансуванні.

4. Планування бюджетних коштів  на фінансування пільг

окремим категоріям громадян залежить не від кіль-

кості пільговиків та вартості послуг, а від фінансових

можливостей держави. Через відсутність  реальних

даних про кількість осіб, які  мають право на пільги,

та вартість надання тих або  інших видів пільг впрова-

дження уніфікованих підходів до визначення загаль-

ного обсягу видатків державного бюджету на фінан-

сування пільг суттєво ускладнюється.

5. Видатки на надання пільг практично плануються не

органами місцевого самоврядування, яким делеговано

повноваження щодо фінансування пільг, а централь-

ними органами виконавчої влади. Органам  місцевого

самоврядування, які безпосередньо  здійснюють при-

значення та надання пільг громадянам, просто дово-

дяться централізовано розраховані  показники.

6. Багато передбачених чинним  законодавством соціальних

виплат не спрямовуються чітко  тим категоріям грома-

дян, що дійсно їх потребують. Це призводить до неефек-

тивного використання бюджетних коштів та нерівності,

що виникає у системі соціального захисту та соціального

забезпечення. Так, окремі види соціальних виплат при-

значаються без урахування реальних доходів громадян

(домогосподарств), які претендують  на їх отримання.

7. Практична діяльність державних  цільових позабюджет-

них фондів є стабільною та достатньо  ефективною:

за кожним видом соціального страхування створено

окремий самостійний страховий  фонд; надходження

до цих фондів постійно зростають, а перелік соціаль-

них послуг, які ними надаються, розширюється.

8. Більша частка бюджетного фінансування  спрямова-

на на надання соціальних послуг в установах стаціо-

нарного типу. Це не найефективніший шлях надання

соціальних послуг, оскільки витрати на організацію

надання соціальних послуг в таких установах у розра-

хунку на одну особу значно вищі, ніж  в установах, що

надають послуги безпосередньо  у громадах.

9. Незважаючи на значний обсяг  фінансування за рахунок

державного бюджету та державних  цільових позабю-

джетних фондів, видатки на сферу  соціального захисту

та соціального забезпечення в Україні у розрахунку на

одну особу є доволі низькими, порівняно з відповідни-

ми показниками розвинутих країн світу.__

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ