Фінаннсовий механізм соціального захисту населення

мінімальна заробітна  плата, мінімальна пенсія за віком,

інші види соціальних та компенсаційних виплат. Вони ви-

користовуються для визначення та обґрунтування розмірів

видатків Державного бюджету України, бюджету АР Крим,

місцевих бюджетів та державних цільових позабюджетних

фондів21.__

 

Серед основних проблем у сфері соціального захисту населення України, які вимагають  негайного  вирішення,  можна  виділити  наступні: 
 
- надзвичайно високий рівень участі держави у сфері соціального захисту,  надзвичайно слабка участь  в  її  функціонуванні населення [4, 46];  
 
- надзвичайно стрімке зростання вартості послуг, які надають заклади охорони  здоров'я,  освіти,  культури,  що  не  відповідає  їх  якості;  
 
- неефективність бюджетного управління наявними фінансовими ресурсами як головними розпорядниками, так і окремими соціальними установами;  
 
- недостатність коштів для фінансування заходів у сфері соціального захисту  населення. 

4. Система  соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. – К.: Центр громадської експертизи, 2010. – 104с. 

 

 

Серед основних проблем у  сфері соціального захисту населення України, які вимагають  негайного  вирішення,  можна  виділити  наступні:

- надзвичайно високий рівень участі держави у сфері соціального захисту,  надзвичайно слабка участь  в  її  функціонуванні населення [4, 46];

- надзвичайно стрімке зростання вартості послуг, які надають заклади охорони  здоров'я,  освіти,  культури,  що  не  відповідає  їх  якості;

- неефективність бюджетного  управління наявними фінансовими  ресурсами як головними розпорядниками, так і окремими соціальними установами;

- недостатність коштів  для фінансування заходів у сфері соціального захисту  населення.

З метою вирішення розглянутих проблем, розроблена Загальнодержавна програма подолання та запобігання бідності на 2010-2015 роки, яка передбачає:

- запровадження системи  раннього виявлення осіб та сімей, які перебувають  у  складних  життєвих  обставинах;

- модернізацію  системи соціального  обслуговування;

- надання пільги в обсязі, достатньому для забезпечення нормальної життєдіяльності  особи  (сім’ї);

- сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перепідготовки та підвищення кваліфікації молоді, її профорієнтації, запобігання  негативним  проявам  у  молодіжному  середовищі;

- створення правових, економічних та соціальних умов для функціонування і зміцнення сім’ї, покращення демографічної ситуації, забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок в українському суспільстві [7].

Основними пріоритетними напрямками реформування й удосконалення механізму системи управління соціальним захистом населення в Україні є:

- впровадження комплексу заходів щодо радикальної модернізації діючої пенсійної системи, забезпечення переходу від бюджетного до страхового принципу  фінансування  значної  частини  видатків  на  соціальний  захист;

- перегляд системи критеріїв та підстав, за якими громадян надають пільги  та  призначають  соціальні виплати;

- підвищення ефективності виконання міжнародно-правових зобов’язань у  сфері  вдосконалення  державної  системи  соціального  захисту;

- забезпечення прозорості і координації під час фінансування усіх державних  програм  соціального  спрямування.

Отже, в умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах, враховуючи позитивні і негативні моменти впровадження тих чи інших елементів соціальної політики в розвинутих країнах загального добробуту.

4. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. – К.: Центр громадської експертизи, 2010. – 104с.

7. Офіційний сайт Федерації професійних спілок [сайт http://www.fpsu.org.ua].

 

 

 

3.2.Напрями вдосконалення  фінансового механізму соціального  захисту населення України 

 

 

 

 

На основі проведеного  дослідження автори вважають за доцільне пропонувати наступні рекомендації щодо шляхів вдосконалення системи соціального захисту в Україні:257

– збільшити значення місцевих органів влади у розв’язанні  проблем  соціального захисту через формування ефективної структури управління, забезпечення необхідних фінансових ресурсів, розширення переліку соціальних послуг, які надаються на місцях, підвищення кваліфікації соціальних працівників;

– надання соціальних послуг населенню на регіональному рівні  повинно бути максимально децентралізоване, треба інтенсивно розвивати мережу служб, таких як наприклад територіальні центри, з організації соціально-побутового обслуговування інвалідів та одиноких непрацездатних громадян похилого віку вдома, розширювати мережу центрів і відділень соціально-побутової та медико-соціальної реабілітації;

– підвищити роль недержавних громадських організацій у формуванні системи соціального захисту населення в Україні. Для покращення партнерських відносин між органами влади та громадськими організаціями необхідно здійснювати спільну координацію дій, проводити заходи з метою визначення пріоритетів у сфері соціального захисту. Доцільно також створити мережу державних консультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкого інформування громадян про їх права і обов’язки у сфері надання державної соціальної допомоги;

– посилити адресний характер соціального захисту незахищених верств населення, цьому повинне сприяти вдосконалення методологічних підходів до визначення показників бідності, встановлення єдиних критерієв оцінок майнового стану сім’ї для визначення права на призначення певного виду соціальної допомоги, спрощення процедур надання соціальної допомоги, регулювання надання соціальних послуг через видачу ліцензій, впровадження стандартів якості та контролю за їх дотриманням;

– вдосконалити нормативно-правову  базу соціального захисту, в таких аспектах, як запровадження єдиного соціального внеску; розроблення нормативно-правових основ благодійності; передбачення певних податкових пільг для при запровадженні у життя соціальних проектів та програм; укладення договорів з іншими країнами щодо соціального захисту громадян України, які працюють за її межами;

– зміцнити активну складову соціального захисту шляхом продуктивної, спрямованої політики зайнятості. Особливе значення мають такі заходи, як посилення мотивації до легальної зайнятості, сприяння зайнятості населення шляхом збереження існуючих та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, впровадження заходів щодо детінізації відносин у сфері зайнятості населення.

Дослідження соціального захисту мають перспективу подальшого

продовження і розвитку. Перед науковцями стоїть безліч питань, які

потребують нових підходів вирішення. Серед них можна виокремити такі,

як посилення ролі органів  місцевого самоврядування та місцевих державних

адміністрацій як суб’єктів  соціального захисту, шляхи оптимізації діяльності

недержавних громадських  об’єднань та організацій в галузі соціальної 258

політики, розвиток соціального партнерства, і багато інших проблем, від

вирішення яких залежить побудова соціальної державності в Україні.

1. Шестакова Е. Реформирование  системы социальной защиты населения  в странах 

Восточной Европы // МЭ и МО. – 2007. - № 1. – С. 15-23. 2. Багмет М., Шклярський Ю.

Миколаївська модель управління соціальним захистом населення // Соціальна психологія. – 2003.

- № 1. – С. 160-167. 3. Про  поширення досвіду Миколаївської  області у сфері соціального захисту

населення: Постанова КМУ  України від 22 листопада 1999 р. № 2118 // Відомості Верховної

Ради України. – 1999. - № 7. – С.100-120. 4. Іщенко О. Актуальні питання  розвитку місцевого 

самоврядування на сучасному  етапі // Вісник Національної академії державного управління. –

2004. - № 3. – С. 333-339. 5. Європейський  вибір. Концептуальні засади стратегії  економічного 

та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента до Верховної Ради

України // Стратегія економічного розвитку України. – 2002. - № 2(9). – С. 3-34. 6. Про місцеве

самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997.

- № 24. 7. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.99 // Відомості Верховної

Ради України. – 1999. - № 20-21. – С.426-443.

У третьому розділі «Напрями вдосконалення  фінансового механізму соціального захисту населення України» запропоновано підходи до покращання механізму бюджетного планування соціальних видатків; визначено шляхи оптимізації фінансового механізму соціального страхування; розроблено основні напрями з формування та реалізації концепції фінансового забезпечення соціального захисту населення.

Важливим напрямом часткового вирішення проблеми обмеженості фінансових ресурсів для цілей соціального захисту населення є вдосконалення системи бюджетного планування соціальних видатків.

Обґрунтовано, що в системі бюджетного планування принцип фінансування соціальних видатків, орієнтованого на результат, слід поєднувати з методом нормативного фінансування. Запровадження вартісних стандартів суспільних благ та програмних підходів до формування державних соціальних гарантій має стати інструментом оптимізації бюджетних видатків на соціальний захист населення.

Визначено, що фінансовий механізм, який поєднує у собі виділення коштів на нормативній основі та коштів, що отримуються згідно з програмно-цільовим підходом, є: умовою для оптимізації бюджетних видатків та підвищення їх ефективності (за рахунок скорочення невиправданих і нецільових видатків); способом підвищення ступеня прозорості бюджетного процесу (формалізована формула розрахунку бюджетної потреби); способом вирівнювання рівнів бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць (стандартизований розрахунок цільових субвенцій та соціальних трансфертів).

Доведено, що розвиток та ефективність функціонування фінансового механізму соціального страхування населення залежить від розвитку та ефективності функціонування фінансового механізму кожного з його видів. Визначено, що основними завданнями фінансового механізму соціального страхування є: а) мобілізація та акумуляція фінансових ресурсів. У межах системи соціального страхування має функціонувати фінансовий механізм, спроможний забезпечити максимально можливу мобілізацію фінансових ресурсів; б) алокація фінансових ресурсів та контроль за їх ефективним використанням. Система соціального страхування має забезпечити їх розміщення та раціональне використання; в) забезпечення оптимального розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів системи соціального страхування. Формування інвестиційної складової страхових коштів системи.

Обґрунтовано, що важливим чинником збереження і примноження страхових коштів є їх використання в якості інвестиційного ресурсу. Функціонування фінансового механізму соціального страхування має відбуватися у взаємозв’язку «страхові ресурси – інвестиції». Саме за допомогою фінансового механізму має бути забезпечена ефективна трансформація фінансових ресурсів соціального страхування в інвестиції. У дослідженні наголошено на необхідності розробки фінансового механізму з формування та використання інвестиційних ресурсів системи соціального страхування.

Запропоновано комплексний підхід до побудови концепції фінансового забезпечення соціального захисту населення. Вона має передбачати інтегрованість фінансового механізму соціального захисту населення з іншими фінансово-економічними складовими, у тому числі формування пріоритетів, цілей та завдань, оцінювання рівня та якості соціального захисту населення, що сприятиме створенню необхідних умов для підвищення результативності й ефективності фінансового забезпечення соціального захисту населення. Обґрунтовано, що в процесі реалізації запропонованої концепції слід дотримуватись принципів фінансового забезпечення соціального захисту населення: законодавче визначення умов і порядку формування і використання фондів фінансових ресурсів; оптимальне поєднання джерел фінансування соціального захисту; цільове та ефективне використання коштів соціальної сфери; контроль за ефективним витрачанням фінансових ресурсів соціального спрямування.

 З огляду на прогресивний закордонний досвід та з урахуванням національних особливостей становлення та розвитку інституту соціального захисту у межах запропонованої концепції визначено основні джерела фінансового забезпечення соціального захисту населення.