Фінансове планування

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням  яких пов'язані видатки (функціональна  класифікація видатків);

2) економічною характеристикою  операцій, при проведенні яких  здійснюються ці видатки (економічна  класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника  бюджетних коштів (відомча класифікація  видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі  рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються  видатки бюджетів на здійснення  відповідно загальних функцій  держави чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями  спрямування бюджетних коштів  на здійснення відповідно функцій  держави чи місцевого самоврядування.

Функціональна класифікація бюджетних витрат відбиває напрямок коштів основного централізованого фонду на виконання конкретних функцій держави.

Коди видатків за функціональною класифікацією мають чотири знаки. Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в аналітичних і статистичних документах. Функціональна структура видатків будується відповідно до основних функцій держави. Чинна функціональна класифікація відповідає міжнародним стандартам, розроблена на основі класифікації функцій управління ООН і передбачає  групування видатків за 10 розділами. Нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, тоді як номери підрозділів та  груп вказують на засоби досягнення та реалізації визначених цілей і напрямків. Функціональна класифікація видатків бюджету включає видатки на:

код 0100 - загальнодержавні функції;

код 0200 - оборону;

0300  - охорону громадського порядку, забезпечення суспільної безпеки, судову владу;

0400 – економічну діяльність;

0500 – охорону навколишнього  середовища;

0600 – житлово-комунальне  господарство;

0700 – охорону здоров’я;

0800 - духовний і фізичний  розвиток;

0900 – освіту;

1000 – соціальний захист  і соціальне забезпечення.

Особливістю нової  економічної бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються яктрансферти населенню та інші категорії). Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету і забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету.

Залежно від впливу на процес розширеного відтворення видатки можуть бути поточними та капітальними. За економічною класифікацією видатки бюджету (кожен напрям видатків має свій код - код економічної класифікації видатків - КЕКВ) поділяються на:

¨                     поточні видатки - пов'язані із забезпеченням юридичних осіб бюджетними коштами на їх утримання та фінансуванням поточних потреб. Ці видатки включають:

а)      витрати на державне споживання (утримання соціальної та економічної інфраструктури, державних підприємств, закупівлю товарів та послуг цивільного чи військового характеру, поточні витрати бюджетних установ);

б)      поточні субсидії органам влади нижчого рівня, державним підприємствам;

в)      платежі та виплата відсотків за державними і місцевими позиками;

¨                     капітальні видатки - пов'язані з інвестуванням в основний капітал та приріст запасів. Вони включають:

а) капіталовкладення за рахунок бюджету в різні галузі виробництва;

б) інвестиційні субсидії;

■ кредитування за вирахуванням погашення - операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету, склад яких визначається міністром фінансів України, тобто кредити державним та приватним підприємствам, місцевим органам влади.

Поточні видатки (код 1000)

Видатки на товари і послуги (код 1100)

Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110)

Ця категорія включає оплату праці всіх працівників бюджетних установ (організацій) або залучених за трудовими угодами згідно з установленими осадовими окладами, ставками або розцінками. Величина оплати праці відображається без нарахувань на фонд оплати праці, які обліковуються за кодом 1120. До цієї категорії також відноситься установлена чинним законодавством одноразова грошова допомога у зв'язку з виходом на пенсію.

Ця категорія включає в себе:         

 код 1111 - заробітну плату за встановленими окладами, ставками розцінками всіх штатних працівників; оплату праці за трудовими угодами; надбавку за вислугу років; доплату за ранг; надбавки й доплати зв'язкового характеру (оплати нічних змін, позаурочних годин, за науковий ступінь, за використання в роботі знання іноземних мов тощо); надбавки, що мають стимулюючий характер; премії (усі види преміальних ат); щомісячну довічну плату науковцям; матеріальну допомогу, в тому числі в разі нещасного випадку, хвороби, оздоровлення та в інших випадках і рішенням адміністрації установи відповідно до чинного законодавства;

код 1112- грошове утримання військовослужбовців, у тому числі основні й додаткові види грошового утримання військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ;

код 1113 - виплати з тимчасової непрацездатності: включає оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за  рахунок коштів підприємства, установи, організації (у зв'язку з прийняттям  Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 439 відповідно до  ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»).

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство  України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і будується  на розподілі бюджетних призначень за бюджетними програмами. Такий підхід передбачає визначення оцінки ефективності та результативності діяльності державних установ. Це обумовлено тим, що сучасний етап соціально-економічного розвитку держави потребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, прозорості й зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективного використання коштів бюджету. Для досягнення цих цілей в Україні з 2002 року започатковано впровадження програмно-цільового методу складання бюджету.

Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз і відбір програм на стадії стратегічного планування. Таку роботу проводить головний розпорядник коштів і в період формування бюджетного запиту та підготовки пропозицій до проекту бюджету обґрунтовує внесення відповідної програми на наступний бюджетний рік. На відміну від розділу, підрозділу чи групи функціональної класифікації, яка лише визначає загальну категорію видатків з бюджету, кожна програма має чітко визначені цілі. Так, коду функціональної класифікації 0732 «Спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади» відповідає кілька програм, таких як «Медична допомога, що надається українською спеціалізованою лікарнею «Охматдит», «Медико-соціальні послуги ветеранам війни та воїнам-інтернаціоналістам», «Утримання та лікування психічно хворих осіб, які потребують особливого нагляду».

Як свідчить досвід закордонних країн, система планування видатків на підставі програм – це система рішень щодо розробки, аналізу, впровадження та розподілу ресурсів. Програмна класифікація видатків у цьому випадку має базуватися на конкретних комплексних програмах з чітко визначеними цілями та завданнями, а механізми та методики оцінки використання бюджетних коштів дадуть змогу оцінювати результативність та ефективність таких програм за встановленими критеріями.

Державний бюджет України із застосуванням програмної класифікації видатків державного бюджету вперше було сформовано на 2002 рік. Досвід використання програмно-цільового методу засвідчив, що на даному етапі немає критеріїв визначення ефективності тієї чи іншої програми. За таких умов відстежити переваги програмного бюджетування (підготовки, складання, затвердження та виконання бюджетів) досить складно.

Оскільки програмно-цільовий метод – це, певною мірою, новий спосіб формування бюджету, і тому мало хто глибоко обізнаний з цією бюджетною методологією, вважаємо за необхідне докладніше розглянути такий підхід, насамперед пояснити логіку складання бюджету за бюджетними програмами, визначити переваги й труднощі такого методу, описати весь алгоритм побудови бюджетних програм.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Розробку, аналіз та відбір бюджетних програм на стадії планування, складання проекту проводить головний розпорядник коштів, він же обґрунтовує свої пропозиції.

Функціональна класифікація видатків лише визначає загальний напрям руху видатків з бюджету, а програмна класифікація має чітку цільову спрямованість, що відображається в структурі кодування. Програмна класифікація видатків Державного бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України щорічно визначається у законі про Державний бюджет України. Формування програмної класифікації видатків державного бюджету здійснюється за спеціальною структурою кодування.

Код бюджетної програми складається із семи цифрових знаків:

1,2,3- визначають головного  розпорядника бюджетних коштів (відповідний  код відомчої класифікації видатків  бюджету);

4 – відповідальних виконавців  бюджетних програм головного  розпорядника бюджетних коштів ( якщо відповідальним виконавцем  є безпосередньо структурний  підрозділ центрального апарату  головного розпорядника, то „1”, інші виконавці – „2” –  „9”).

5,6, - бюджетну програму, виконання  якої забезпечить один відповідальний  виконавець (в основному це коди  діючою функціональної класифікації);

7 – напрям діяльності  в конкретній бюджетній програмі.

Наприклад,

220 – міністерство освіти  і науки України;

1 – центральний апарат  МОНУ;

94 – освіта;

2 – вищі навчальні заклади  Ш і ІУ рівнів акредитації. 

 

2.7. Складові частини  бюджету

Бюджет України складається із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

1) всі доходи бюджету, крім  тих, що призначені для зарахування  до спеціального фонду;

2) всі видатки бюджету  за рахунок надходжень до загального  фонду бюджету;

3) фінансування загального  фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення  на видатки за рахунок конкретно  визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у  вартісному розрахунку), одержані  розпорядниками бюджетних коштів  на конкретну мету;

3) різницю між доходами  і видатками спеціального фонду  бюджету. 

 

Запитання для самостійної роботи:

1. Дайте визначення поняттю  бюджетний процес.

2. Які стадії  бюджетного процесу Ви знаєте?

3. Охарактеризуйте структуру  бюджетного процесу?

4. Що таке бюджетний  період?

5. Основні показники бюджетного  планування.

6. Методи планування показників  бюджету.

7. Види класифікації видатків  бюджету.

8. Охарактеризуйте економічну  класифікацію видатків.

9. Складові частини бюджету.  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

 

Тема 3. Розпорядники бюджетних коштів 

 

3.1. Поняття розпорядників  бюджетних коштів

Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття зобов’язань і здійснення видатків бюджету.

Бюджетна установа – це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади або органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок державного чи місцевих бюджетів.

Згідно з Бюджетним кодексом бюджетні установи є неприбутковими. Для здійснення програм і заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, які не мають статусу бюджетної установи - одержувачі бюджетних коштів, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом “Про Державний  бюджет України”, - органи, уповноважені  відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом  Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) або входять до складу Кабінету Міністрів України, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими  бюджетами, - керівники місцевих  державних адміністрацій, виконавчих  органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних  структурних підрозділів місцевих  державних адміністрацій, виконавчих  органів рад.