Фінансове планування

Саме вони дають змогу приймати обґрунтовані рішення з використання непрямих методів регулювання економікою, оскільки дають можливість передбачати їхні наслідки й кінцеві результати. Слід зазначити, що центральне місце в системі зведених фінансових планів, незалежно від моделі економіки, що існує в державі, посідає державний бюджет. Саме він є найдійовішим інструментом здійснення фінансової політики.

Індивідуальні фінансові плани, тобто плани окремих підприємницьких структур різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління. Проте різним є насамперед перелік джерел доходу й напрямків використання фінансових ресурсів. За своєю економічною суттю вони відображають передбачувані результати фінансової й фінансове забезпечення господарської діяльностей конкретного суб'єкта господарювання.

За умов ринкової економіки відбувається перехід до міжнародних стандартів у галузі фінансового планування. Мається на увазі розробка бізнес-планів, в яких значне місце відведено розрахункам фінансових показників. Бізнес-плани включають низку таблиць і балансових розрахунків, за якими прогнозуються обсяги доходів, витрат, взаємовідносини з державними фінансовими інститутами. Водночас треба зазначити, що на сьогодні немає науково обґрунтованої методології розробки фінансового плану підприємницьких структур. Сьогодні це питання є дуже актуальним і потребує вирішення.

Усю сукупність фінансових планів залежно від періоду їхньої дії можна поділити на оперативні, поточні й перспективні фінансові плани. Оперативні плани складаються терміном до одного року, тобто на місяць, квартал, поточні діють протягом одного року, перспективні складаються більше як на один рік.

Усі фінансові плани мають форму балансу, тобто прибуткові й видаткові розділи. Деякі з них називаються фінансовим балансом. На нашу думку  фінансовий баланс і фінансовий план — поняття тотожні. Кожний фінансовий план тільки тоді має практичне значення, коли існує збалансованість прибуткової й видаткової частин. 

 

1.3. Зведене фінансове  планування

Система фінансового планування має свою внутрішню структуру, що ґрунтується на взаємозв'язку її складових елементів. Як зазначалося раніше, система фінансового планування включає дві сфери. Перша  сфера зведеного планування, до якої належить зведене планування в масштабах держави, зведене територіальне планування, зведене планування на рівні господарських об'єднань, друга — сфера планування на рівні господарського суб'єкта.

Обидві сфери фінансового планування відображають внутрішню єдність економіки, що проявляється у стійкому характері погоджених багатосторонніх зв'язків, у збалансованості стадій розширеного відтворення, у встановленні таких темпів і пропозицій, які повністю відповідали б інтересам суспільного споживання. У виконанні поставлених цілей провідна роль належить зведеному фінансовому плануванню, яке відображає складну систему економічних відносин з огляду на здійснення основних принципів фінансового планування.

Зведене фінансове планування — об'єктивна форма організації і регулювання відтворювального процесу при використанні фінансів, спрямованого на досягнення певної мети. Воно включає координацію погодженого обміну форм діяльності у сфері фінансів з її результатами.

Масштабність і різноманітність зведеного фінансового планування передбачають виділення пропорцій в його структурі. Фінансове планування слід поділити на окремі рівні, де виявляється та чи інша специфіка.

Проміжною ланкою в системі зведеного фінансового планування є фінансове забезпечення комплексних цільових програм. За їхньою допомогою розв'язуються пріоритетні проблеми розвитку економіки держави й окремих територій. Вони передбачають концентрацію фінансових ресурсів на головних напрямках розвитку, підвищення ролі інтенсивних факторів виробництва, його ефективності.

Удосконалення зведеного фінансового планування передбачає насамперед тісний зв'язок і взаємну погодженість усіх його ланок. Досягнення такої погодженості — це, з одного боку, складне завдання, що потребує методологічних рішень, постійного вдосконалення і розвитку в світлі нових завдань і вимог, а з другого — виявлення оптимальності планування.

Погодженість зведеного загальнодержавного й територіального планування сприяє розв'язанню конкретних економічних і соціальних проблем, раціональному використанню фінансових ресурсів, фінансовому забезпеченню розвитку інфраструктури, соціальної сфери, охорони довкілля, підвищенню добробуту населення. Тому без детального врахування територіальних факторів, їхнього узгодження із загальнодержавними інтересами господарських суб'єктів не може бути оптимальних планових рішень.

Як економіко-організаційний процес, зведене планування повинно розв'язувати такі завдання:                                                

—встановити можливості фінансового забезпечення стратегічних цілей і основних завдань розвитку суспільства на конкретний період з урахуванням рівня розвитку суспільства;

—визначити джерела фінансових ресурсів, за допомогою яких за даних умов можна забезпечити розв'язання поставлених завдань;

—обґрунтувати найраціональніші й найефективніші шляхи використання фінансових ресурсів для досягнення поставлених цілей. 

У сфері зведеного фінансового планування зведене територіальне фінансове планування має специфічні риси. За своєю суттю воно є сполучною ланкою між! зведеним загальнодержавним фінансовим плануванням і плануванням на рівні господарських об'єднань, що якісно покращує елементи всього процесу планування. Воно має за мету комплексний розвиток господарства території, тим самим реалізуючи всеохоплюючий принцип комплексності у плануванні, а також виявлення додаткових можливостей і методів збалансування планів.

Загалом погодженість і взаємоузгодженість різних форм зведеного фінансового планування при постійному вдосконаленні зведеного територіального фінансового планування на нинішньому етапі розвитку суспільства означає насамперед забезпечення погодженості й взаємозв'язку між обсягом фінансових ресурсів, створених і використаних в єдиному державному комплексі, і його складових часами; мова йде про визначення необхідного рівня й масштабів перерозподілу фінансових ресурсів, через бюджетну систему для досягнення збалансованого розвитку господарюючих суб'єктів і їх об'єднань у межах держави в інтересах повнішого і раціональнішого використання усіх видів ресурсів.

Це створює умови для впливу фінансових важелів і стимулів на досягнення необхідної пропорційності й збалансованості розвитку економіки, встановлення науково обґрунтованих пропорцій між розвитком виробництва й об'єктів соціальної інфраструктури. Вирішальне значення серед цих факторів має досягнення правильного співвідношення між інтересами держави й територій.

Активне використання фінансів як інструмента впливу на комплексний розвиток економіки потребує досконалих форм зведеного фінансового планування і насамперед територіального. Його вдосконалення повинно здійснюватися в міру того, як підвищується ступінь взаємної узгодженості різних територіальних утворень у межах держави.

Економіко-організаційною основою такого впливу є зведений баланс фінансових ресурсів і витрат держави. Розробка й використання такого балансу в управлінні економікою пройшли довгий і складний шлях розвитку.

Значення і роль зведеного балансу фінансових ресурсів і витрат держави визначається тим, що при розв'язанні складних економічних і соціальних завдань економічного розвитку об'єктивно виникає необхідність у наявності єдиного комплексного документа, який відображав би реальний обсяг фінансових ресурсів держави за рахунок усіх джерел незалежно від форми власності й підпорядкування. Його відсутність знижує значення зведеного територіального фінансового планування, тому що в цьому разі неможливо визначити рух усіх фінансових ресурсів у державі, що, в свою чергу, спотворює вартісні пропорції між зростанням валового внутрішнього продукту й грошовими нагромадженнями, а також показники рівня життя громадян. Це може негативно позначитися на вирівнюванні показників рівня розвитку окремих територій і плануванні відповідних показників на майбутнє.

Вичерпну інформацію про фінансові зв'язки та взаємовідносини, а також про обсяг фінансових ресурсів, що має держава, може надати лише зведений баланс фінансових ресурсів і витрат держави. Його наявність дасть змогу визначити оптимальний шлях розвитку фінансових відносин у державі, виявити внутрішні резерви зростання нагромаджень, ширше використовувати фінансові стимули для впливу на виробництво, забезпечити тісний взаємозв'язок показників прогнозу економічного й соціального розвитку з фінансовими показниками. 

 

 

 

1.4. Фінансові баланси  в економічній системі держави

Ефективність функціонування економіки завжди залежала під рівня її збалансованості. У час докорінної перебудови старої і формування нової економічної системи зв'язок між чинним господарським механізмом і станом збалансованості народногосподарських пропорцій значно посилюється. Справді, на будь-якому напрямку реформування економіки роль збалансованості всіх видів ресурсів з потребою в них зростає.

Збалансованість економіки — це відповідність між різними її частинами й підрозділами та певні їх співвідношення (пропорції)- Оскільки економіка постійно розвивається, то кажучи про її збалансованість, треба мати на увазі постійне підтримання відповідностей її частин і підрозділів та певні пропорції в рівнях і темпах їхнього розвитку.

Фінансова збалансованість економіки виступає у двох аспектах. Перший з них полягає в тому, що величина фінансових ресурсів повинна бути збалансованою щодо їх витрат за окремими напрямками. Інший аспект — збалансованість фінансових ресурсів І матеріальних благ. Ці види фінансової збалансованості пов'язані між собою. Дієве функціонування економіки можливе лише при досягненні обох аспектів фінансової збалансованості.

Фінансова збалансованість досягається завдяки складанню і виконанню системи фінансових балансів. Загалом баланс — це система показників, що характеризують яке-небудь явище шляхом зіставлення чи протиставлення окремих його сторін.

Фінансовий баланс — це сукупність показників, що відображають створення й використання фінансових ресурсів у межах держави, на галузевому чи територіальному рівнях, на окремому підприємстві, в організації, установі.

Певна сукупність фінансових балансів становить їх систему. Система фінансових балансів — важливий інструмент впливу на формування показників прогнозу економічного й соціального розвитку держави, окремих територій, галузей господарства, а також підприємств, інструмент контролю економічної й соціальної ефективності передбачуваних витрат. У процесі складання фінансових балансів обґрунтовується доцільність застосування тих чи інших форм мобілізації ресурсів і напрямків їх використання. Здійснювана в процесі складання фінансових балансів координація фінансових ресурсів усіх балансів супроводжується визначенням їхніх основних показників і впливає на їхню структуру. Одночасно фінансові баланси сигналізують про виникнення диспропорцій як в економіці в цілому, так і на рівні окремих регіонів, галузей чи підприємств.

В економічній літературі є різні точки зору щодо складу системи фінансових балансів. На нашу думку, до системи фінансових балансів слід включити:

—баланси доходів і витрат підприємств, організацій, установ усіх форм власності;

—баланси доходів і витрат об'єднань, концернів, асоціацій, міністерств, відомств, державних комітетів;

—баланси доходів і витрат бюджетних установ;

—баланси фінансових ресурсів областей, районів, міст;

—державний бюджет та місцеві бюджети;

—баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

—фінансові баланси окремих фінансових інститутів;

—баланс грошових доходів і витрат населення;

—платіжний баланс.

Кожний фінансовий баланс має на меті організацію фінансів у певній сфері фінансових відносин для розв'язання певних завдань. У кожному фінансовому балансі фіксується рух певної частки фінансових ресурсів у відповідному розрізі. Тому вся сукупність фінансових балансів може бути поділена на дві групи — індивідуальні й зведені.

До індивідуальних фінансових балансів належать:

—баланси доходів і витрат підприємств, організацій, установ усіх форм власності;

—баланси доходів і витрат бюджетних установ;

—фінансові баланси окремих фінансових інститутів. 
Зведені фінансові баланси включають:

—баланс фінансових ресурсів та витрат держави;

—баланси фінансових ресурсів областей, районів, міст;

—державний бюджет, бюджети областей, районів, міст;

—баланси доходів і витрат об'єднань, концернів, асоціацій, міністерств, відомств, державних комітетів;

— баланс грошових доходів і витрат населення;

— платіжний баланс.

У свою чергу зведені баланси поділяються на загальнодержавні, територіальні й галузеві. До загальнодержавних належать: баланс фінансових ресурсів і витрат держави; державний бюджет; баланс грошових доходів і витрат населення; платіжний баланс. Ці фінансові баланси відображають фінансові відносини, що виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями та населенням, з другого. До складу територіальних фінансових балансів входять:

— баланси фінансових ресурсів і витрат областей, районів, міст;

— бюджети областей, районів, міст;

— баланси грошових доходів і витрат відповідної території.

Зазначені фінансові баланси відображають фінансові відносини між державою, підприємствами, організаціями, установами й населенням на відповідній території.

Галузеві фінансові баланси включають баланси доходів і витрат об'єднань, концернів, асоціацій, міністерств, відомств, державних комітетів, фінансові плани громадських організацій і фінансових інститутів. Вони відображають фінансові відносини між державою і певними галузями, а також всередині галузей.

Крім того, фінансові баланси слід поділяти  за періодом їх функціонування — на поточні й перспективні.