Фінансове планування

Стадіями бюджетного процесу є:

1) складання проектів бюджету;

2) розгляд та прийняття  закону про державний бюджет  України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в  тому числі в разі необхідності  внесення змін до закону про  Державний бюджет України, рішення  про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд  звіту про виконання бюджету  і прийняття рішень щодо нього.

Перші три стадії бюджетного процесу складають бюджетне планування.

Бюджетне планування являє собою комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів та видатків бюджетів у процесі їх складання, розгляду і затвердження.

У процесі бюджетного планування виконують такі завдання:

■     визначення реального розміру доходів, що підлягають мобілізації в бюджетному періоді;

■     обґрунтованість та визначення розмірів бюджетних видатків за кожним напрямком відповідає принципу науковості бюджетного планування;

■     збалансованість бюджетних показників.

Бюджетним кодексом (далі – БК) встановлені єдині правила впорядкування проектів бюджетів в Україні і передбачене введення рівномірного планування бюджетів усіх рівнів. Перехід до нормативного планування бюджетів самоврядування передбачає застосування нормативу бюджетної забезпеченості жителів при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів. Тобто формування місцевих бюджетів відбувається не на суб'єктивній, а на формульній основі. Принцип субсидіарності в міжбюджетних розрахунках, що підкріплює нормативне планування, полягає у прагненні максимально наблизити надання суспільних послуг до місця їх безпосереднього споживання при розподілі видатків між різними ланками бюджетної системи.

Структура бюджетного процесу включає такі складові бюджетного планування:

• стратегічне бюджетне планування - формулювання бюджетної концепції;
• реалізація стратегії - прийняття щорічної бюджетної резолюції, що є підставою для проведення поточного бюджетного  планування; (приймається в Україні з 2002 р);
• середньострокове бюджетне планування  -  формування бюджетних програм за окремими напрямами та чітко визначеними цілями, що розраховані на декілька років;
• поточне бюджетне планування - складання, розгляд і затвердження Державного бюджету, місцевих бюджетів, кошторисне планування доходів і видатків бюджетних установ та організацій.

 

 

2.2. Бюджетний період

Бюджетний період – це період, протягом якого діє  складений і затверджений бюджет.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. 

Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути  іншим, а саме:

1) введення воєнного стану;

2) оголошення  надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

3) оголошення окремих місцевостей  зонами надзвичайної екологічної  ситуації, необхідність усунення  природних чи техногенних катастроф.

У разі прийняття бюджетного періоду для Державного бюджету України на інший, ніж передбачено БК, місцеві бюджети можуть бути прийняті на такий же період.        

 У різних країнах  застосовують різні бюджетні  періоди, наприклад: 

у США бюджетний період починається  з 1.10.;

у Франції – з 01.01;

в Англії – з 01.04. 

 

2.3. Основні показники  бюджетного планування

Планування показників бюджету покладено на Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи, що  виконують розрахунки показників і їхнє узгодження. Необхідні матеріали для складання бюджету надають Міністерству фінансів і місцевим органам усі міністерства, відомства, підприємства, організації, установи, корпорації, асоціації незалежно від рівня підпорядкованості усіх форм власності. На підставі наданих даних установлюються взаємини господарських структур з бюджетом - платежі до бюджету і асигнування з бюджету.

Для планування показників бюджету використовується ряд загальноекономічних показників на плановий рік, таких як національний доход, прибуток, фонд заробітної плати та ін. Крім цього, застосовуються сітьові показники.

Сітьові показники – це показники, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи.

Вони поділяються на дві групи:

а) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі, кількість студентів, пенсіонерів). Вони,  в свою чергу, розмежовуються на:

v   вихідні – об’єктивно існуючі на даний період;

v   похідні – визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);

б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічне влаштування).

Виходячи з цих показників, а також відповідних бюджетних норм, фінансові органи розробляють проект бюджету і представляють його на розгляд вищим органам державної влади. У процесі виконання бюджетів, вони вносять зміни до показників бюджету, які виходять з фінансової політики держави, ставлять питання про уточнення деяких розрахунків.        

 Після розгляду державний  бюджет затверджується Верховною  Радою України і має силу  закону.        

 

2.4. Методи планування  показників бюджету        

 Для планування показників  бюджету використовують ряд загальноекономічних  показників на плановий рік: національний  дохід, прибуток, зарплата. Крім цих  застосовуються мережні показники: чисельність учнів, студентів, пенсіонерів, шкіл, бібліотек та ін.        

 По кожному виду  доходів і витрат визначається  вихідна базова величина за  період, що передує плановому, а  потім беручи до уваги фактори, що впливають на показник у  плановому періоді, розраховують  його рівень.

Якісний рівень бюджетного планування залежить від таких чинників:

¨   чіткість формулювання цілей і завдань, які держава має вирішувати щодо формування надходжень бюджетної системи та розподілу бюджетних ресурсів;

¨   розмежування повноважень між ланками бюджетної системи, відповідності делегування повноважень від одного бюджету іншому рівню їх фінансового забезпечення;

¨   достовірність інформації, що використовується при розрахунках показників бюджету;

¨   методи бюджетного планування, що застосовуються.

При складанні бюджетних показників можна використовувати будь-яку комбінацію методів планування.

Метод прямого рахунку передбачає обчислення показників у бюджеті, виходячи з реальних потреб і показників у розрізі окремих статей доходів та видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянину.

Аналітичний метод передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних чинників, засновується на моделюванні бюджетних показників. Довгостроковий прогноз будь-якого типу доходів зробити досить складно. Якщо джерело доходу чутливо реагує на зовнішні зміни, аналітик має уважно відстежувати зміни економічного середовища, нормативні зміни в адмініструванні податків тощо.

Нормативний метод базується на використанні норм і нормативів, встановлених по відношенню як до детальних, так і до узагальнюючих показників і є основним при розрахунку видатків на поточне утримування бюджетних установ.

Балансовий метод є головним методом бюджетного планування. Найчастіше використовуються три варіанти збалансування бюджету:

¨   зменшення видатків;

¨   збільшення доходів;

¨   встановлення джерел покриття дефіциту бюджету.        

 За допомогою балансового  методу досягається відповідність  показників бюджету і показників  загальної величини фінансових  ресурсів у народному господарстві, з показниками доходів і витрат  населення, з фінансовими планами  міністерств, відомств і різних  господарських суб'єктів. Надходження  і видатки складають єдиний  баланс відповідного бюджету. Фінансовий  баланс є порівнянням доходів  та видатків бюджету. Збалансування  бюджету - найвідповідальніший етап  формування бюджету.

При визначенні прогнозного обсягу доходів необхідно враховувати  адміністрування податків і зборів, оскільки адміністрування практично ніколи не буває ефективним на 100%, навіть за найкращої організації можлива недоїмка. Якщо доходи перевищують видатки, формується профіцит, якщо видатки перевищують доходи, то виникає дефіцит. Державний бюджет може прийматись з дефіцитом при визначенні джерел його фінансування. Місцеві та інші бюджети можуть прийматись з дефіцитом виключно в частині бюджету розвитку. Кошти, що мобілізуються як профіцит бюджету, мають використовуватись виключно на погашення державного боргу.

Програмно-цільовий метод передбачає визначення видатків бюджету відповідно до запланованих бюджетних програм. При цьому кожна бюджетна програма має чіткі цілі, завдання, комплекс заходів, реалізація яких є обов'язковою протягом декількох років, а також показники результативності. Відповідальність за досягнення запланованих результатів покладається на відповідального виконавця бюджетної програми. Витрачання бюджетних коштів пов'язується з досягненням соціально значущих результатів.

З метою забезпечення ефективнішого використання бюджетних коштів, встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням бюджетних коштів і результатами їх використання, підвищення якості надання державних послуг і рівня прозорості та доступності бюджету для громадськості, починаючи з 2002 року в Україні запроваджено програмно-цільовий метод формування бюджету.

Щоб виміряти й оцінити результати від використання бюджетних коштів, будь-які видатки бюджету за такого підходу мають бути затверджені у вигляді програм із зазначенням виконавця, мети та критеріїв оцінки її виконання.

Вперше програмно-цільовий метод складання бюджету було запропоновано в Сполучених Штатах у середині 60-х років. Згодом програмно-цільовий підхід до складання бюджету поширився в Канаді та більшості країн Європи. Тепер у Сполучених Штатах програмно-цільовий метод складання бюджету застосовується більшістю урядів штатів і муніципальних урядів. Але, на думку дослідників, найпрогресивнішими щодо застосування програмно-цільового методу складання бюджету є Австралія і Нова Зеландія. Бюджетні звіти цих країн показують, що вони досягли вражаючого рівня ясності й прозорості у висвітленні діяльності їхніх урядових структур і результатів, які при цьому досягаються.

У зв’язку з тим що програмно-цільовий метод складання бюджету – це новий спосіб його формування, в основі якого лежить нова для України філософія, Кабінет Міністрів України розробивКонцепцію застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2002 року № 538-р.

Концепція визначає мету й основні принципи застосування програмно-цільового методу, а саме:

1) забезпечення прозорості  бюджетного процесу, що чітко  визначає цілі та завдання, на  досягнення яких витрачаються  бюджетні кошти, підвищення рівня  контролю за результатами виконання  бюджетних програм;

2) забезпечення за результатами  виконання бюджету оцінювання  діяльності учасників бюджетного  процесу щодо окреслених цілей  і виконання завдань, а також  аналізу причин неефективного  виконання бюджетних програм;

3) упорядкування діяльності  головного розпорядника коштів  у формуванні й виконанні бюджетних  програм шляхом чіткого розмежування  відповідальності за реалізацію  кожної бюджетної програми між  визначеними головним розпорядником  коштів відповідальними виконавцями  бюджетних програм;

4) посилення відповідальності  головного розпорядника бюджетних  коштів за дотримання відповідності  бюджетних програм законодавчо  визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення  бюджетних програм і результати  їх виконання;

5) підвищення якості розроблення  бюджетної політики, ефективності  розподілу та використання бюджетних  коштів.

Застосування програмно-цільового підходу передбачає також інші організаційні заходи. Зокрема, кожне міністерство має розробити стратегію своєї діяльності не тільки на наступний рік, а й на середньострокову перспективу, завдяки чому суттєво зростає роль головних розпорядників коштів у складанні своїх бюджетів. Підвищується також відповідальність за використання бюджетних коштів на всіх рівнях бюджетної системи.        

 Програмно-цільовий метод  формування бюджету сприяє застосуванню  перспективного бюджетування. 

 

2.5. Стадії бюджетного  планування

Порядок бюджетного планування визначається нормами Бюджетного кодексу України і передбачає декілька стадій. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет на відповідний рік. Міністр фінансів відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів, розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.

Стадія 1. Підготовка до складання проекту бюджету

Формуванню проекту бюджету держави передує аналітична робота, що проводиться Мінекономіки, Мінфіном, Національним банком України, іншими органами влади за такими напрямками:

v розробка основних макропоказників  економічного і соціального розвитку  України на наступний бюджетний  період;