Фінансове планування

—забезпечити  взаємозв'язок з показниками валового внутрішнього продукту території, а також з показниками балансу грошових доходів і витрат населення, з показниками доходів і витрат бюджету даного територіального утворення;

—визначити місце й участь території у формуванні фінансовим ресурсів держави;

—встановити фінансові взаємовідносини даної території  із загальнодержавним централізованим фондом фінансових ресурсів.      

Баланс складається з двох розділів: перший — доходи, другий — витрати. До розділу доходів балансу належать фінансові ресурси, створені на даній території й сконцентровані у відповідному бюджеті, в розпорядженні, господарських структур, у централізованих і децентралізованих цільових фондах, кредитних установах, а також ресурси, що залучаються від міжнародних фінансових інститутів і зарубіжних інвесторів. Зокрема, до доходів балансу належать прибуток усіх господарських суб'єктів, розташованих на даній території, незалежно від форм власності й підпорядкованості, причому прибуток відображається у вигляді згорнутого сальдо. Прибуток є одним з основних джерел фінансових ресурсів території, в якому відображаються важливі якісні зрушення в економіці територіального утворення, зрушення, що характеризують підвищення ефективності виробництва.

Податок на додану вартість, який є частиною чистого доходу, що створюється на території, входить до балансу фінансових ресурсів за місцем виробництва оподатковуваної продукції (робіт і послуг). За принципом місця створення визначаються також доходи балансу за іншими джерелами, які відповідно до чинного порядку віднесені повністю або частково до загальнодержавних доходів і податків.

Акцизний збір відображається в балансі так само, як податок на додану вартість, за місцем виробництва товарів (продукції), що підлягають оподаткуванню.

Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів здійснюються всіма суб'єктами господарської діяльності, розташованими на даній території, виходячи із середньорічної вартості основних фондів та чинних норм відрахувань. Вони є важливим джерелом розширеного відтворення основних фондів і, отже, створюють фонд коштів, що використовується суб'єктами підприємницької діяльності.

Збори на соціальне забезпечення і соціальне страхування є частиною додаткового продукту. Але на відміну від фондів нагромадження і споживання, вони безпосередньо не споживаються, а резервуються для наступного спрямування на витрати цільового призначення. Ці збори здійснюють за рахунок первинних доходів господарських структур і населення і є формою створення централізованих фондів цільового призначення — Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування. Збори на соціальне забезпечення і соціальне страхування відображаються у балансі в обсязі їх повної величини, обчисленої всіма суб'єктами підприємницької діяльності на даній території.

Позабюджетні фонди створюються за рішенням відповідних рад і використовуються на додаткові заходи щодо розвитку економіки території та на соціальні проблеми. Ці фонди формуються за рахунок додаткових доходів, Одержаних за рахунок здійснення місцевими органами заходів щодо розв'язання економічних і соціальних проблем; доходів від місцевих позик, лотерей, аукціонів; штрафів, що встановлюються місцевими радами; плати за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Крім того, до складу позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування базового рівня включаються: орендна плата за землю; частина штрафів за порушення екологічного законодавства, за адміністративні порушення; доходи від реалізації безгосподарного майна тощо.

Валютні фонди органів місцевого самоврядування формуються за рахунок: відрахувань від валютної виручки суб'єктів господарювання, що розташовані на даній території; виручки рід реалізації товарів і послуг іноземним юридичним і фізичним особам.

Податки й платежі населення враховують як обов'язкові, так і добровільні платежі та внески. До них належать: прибутковий податок із громадян; плата за землю; податок з власників транспортних засобів; податок на промисел; державне мито; місцеві податки і збори, що справляються на даній території.

Приріст довгострокових вкладів населення є джерелом кредитних ресурсів, які можуть бути використані для розвитку економіки регіону. Сума цього приросту визначається за даними ощадних та комерційних банків. Слід зазначити, що вона також відображається в балансі грошових доходів і витрат населення території.

Доходи від приватизації надходять від реалізації об'єктів державної та комунальної власності, розташованих на відповідній території. 

Доходи від зовнішньоекономічної діяльності включають імпортні мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності даного територіального утворення.

До інших доходів бюджету та господарських структур належать: лісовий дохід; плата за воду; дивіденди, одержані від акцій та цінних паперів, що належать державі в акціонерних товариствах, створених за участю підприємств комунальної власності відповідного рівня; надходження від місцевих позик і грошово-речових лотерей; плата за землю; збори та інші неподаткові доходи, тощо.

У доходній частині балансу передбачається надходження коштів з державного бюджету для надання дотацій і субвенцій відповідному місцевому бюджету.

У другому розділі балансу фінансових ресурсів і витрат території відображаються витрати, які здійснюються з відповідних місцевих бюджетів, суб'єктами підприємницької діяльності, що розташовані на території, за рахунок власних коштів, витрати з централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.

До розділу витрат входять: витрати на розвиток економіки, що здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності на даній території, а також витрати відповідного місцевого бюджету на це. До їх складу належать витрати на капітальні вкладення за рахунок усіх джерел фінансування, інші витрати зі створення основних фондів; витрати на капітальний ремонт бюджетних організацій і установ, житлового фонду місцевих рад, автомобільних шляхів та об'єктів місцевого підпорядкування, а також поточні витрати на розвиток економіки території.

Витрати на дотації включають асигнування з місцевого бюджету на виплату різниці в цінах на газ і тверде паливо, що реалізуються населенню, дотації житлово-експлуатаційним організаціям та комунальному господарству, дотації міському електротранспорту, автомобільному транспорту метрополітенам, тощо.

До витрат на соціальні гарантії населенню входять асигнування з місцевого бюджету на виплату допомоги на дітей; допомога громадянам з мінімальними доходами на прожиття; житлові субсидії для покриття витрат з оплати електроенергії; скрапленого газу, твердого палива та житлово-комунальних послуг, виплата допомоги одиноким матерям і матерям, які доглядають за дітьми; надання додаткових пільг ветеранам та інвалідам війни, тощо.

До витрат на соціально-культурні заходи належать витрати за рахунок місцевого бюджету на утримання дошкільних дитячих закладів, загальноосвітніх, шкіл, усіх видів, фінансування інших заходів із загальної освіти, витрати на культуру, охорону здоров'я, фізичну культуру та молодіжні заходи.

Витрати на пенсії та надання допомоги включають витрати, що фінансуються з Пенсійного фонду відповідної території і Фонду соціального страхування, а також за рахунок місцевого бюджету на виплату пенсій і допомоги пенсіонерам усіх категорій, на допомогу під час тимчасової непрацездатності та інші види допомог.

До витрат на управління входять витрати на утримання органів законодавчої і виконавчої влади, місцевого й регіонального самоврядування.

До витрат на забезпечення зайнятості населення належать витрати, що фінансуються в межах кошторису Державного фонду сприяння зайнятості населення територіальним центрам зайнятості за відповідними програмами.

До витрат за рахунок децентралізованих фондів цільового призначення включають витрати з позабюджетних фондів та валютних фондів органів місцевого самоврядування. Кошториси витрат цих фондів затверджуються місцевими радами.

До витрат господарських структур на соціальні заходи належать витрати підприємств, організацій на матеріальне заохочення, поліпшення житлових умов працівників, організацію відпочинку й лікування та інші соціальні заходи за рахунок власних прибутків.

До інших витрат господарських суб'єктів належать витрати на створення резервних фондів, благодійні заходи та інші, що здійснюються за рахунок їхніх прибутків.

Інші витрати бюджету включають витрати на утримання штабів і військ цивільної оборони, що фінансуються з відповідного місцевого бюджету, витрати на створення резервних фондів, охорону навколишнього природного середовища, передачу коштів до нижчих місцевих бюджетів, У витратній частині балансу передбачається також передача коштів з місцевого бюджету нижчого рівня бюджету вищого рівня.

Для визначення збалансованості показників балансу фінансових ресурсів та витрат території до нього вводяться показники перевищення доходів над витратами або витрат над доходами. 

 

1.6. Методи фінансового  планування

Питання про методи планування у фінансовій літературі трактується по-різному. До методів, що використовуються, належать методи економічного аналізу, балансовий, нормативний, аналітичний тощо. Водночас немає чіткого визначення самого методу фінансового планування. Розрахунок фінансового показника потребує попереднього дослідження економічних явищ і процесів, їхніх якісних особливостей і кількісних характеристик, що проводиться з використанням тих чи інших аналітичних способів і прийомів. Однак аналіз вихідного рівня сам собою не дає змоги одержати готові рішення для прогнозованого періоду.

Метод фінансового планування повинен також включати елементи:

—аналізу досягнутого рівня й пошук можливостей його покращення в прогнозованому проміжку часу;

—вибору способів для розрахунку показників;

—способів і прийомів проведення розрахунків.

За своїм змістом метод фінансового планування - це сукупність способів і прийомів розрахунку фінансових ресурсів і напрямків їх використання на прогнозований період.

До найважливіших методів фінансового планування відносяться: економічний аналіз, метод коефіцієнтів, нормативний, балансовий метод, метод фінансового програмування.

Економічний аналіз – перший етап планування і діючий спосіб оцінки вихідного рівня доходів, видатків, резервів, вивчення рентабельності існуючих фінансових взаємовідносин. Він здійснюється у взаємозв’язку з виробничими завданнями, що дає змогу виявити тенденції розвитку та  причини відхилення отриманих показників від планових проектів.

Щодо нормативного методу, то при цьому використовуються різні за ознаками й методами розрахунку економічні норми й нормативи. Водночас норми — це тільки елемент вихідних даних, які безпосередньо не визначають прогнозних показників, а в багатьох випадках самі є їхнім результатом.

На нашу думку, метод розробки фінансових показників можна охарактеризувати як систему розрахунків, способи яких змінюються залежно від об'єкта планування, наявної інформації і використовуваних прийомів. З огляду на це щодо фінансового планування можна виділити такі методи — фінансового й балансового розрахунків, а також прогнозування фінансових показників.

Метод коефіцієнтів припускає виконання фінансових розрахунків на основі визначення відповідних коефіцієнтів (порівнянням досягнень минулого періоду з завданнями поточних планів). Основний недолік цього методу полягає в тому, що він не стимулює виявлення всередині господарських резервів і грошових ресурсів.

При використанні нормативного методу планові фінансові показники розраховують на основі прогресивних норм і нормативів формування і використання фінансових ресурсів з урахуванням особливостей окремих галузей виробничої і невиробничої сфер, змін, що відбулися в результаті впровадження технічних організаційних заходів у плановому періоді, однак для цього потрібно мати потужну нормативну базу.         

Балансовий метод дозволяє збалансувати джерела фінансових ресурсів з матеріально-речовими і трудовими ресурсами, встановлювати взаємозв’язок виробничих і фінансових показників, виявити фінансові розриви на всіх рівнях господарювання для усунення можливих диспропорцій у ході виконання планів.        

 У сучасній практиці  фінансового планування активно  використовується програмно-цільовий  метод, що припускає планування  за КПК.        

 На сучасному етапі  розвитку економіки найбільш  доцільним підходом у фінансовому  плануванні є взаємозв’язок нормативного, балансового, а також програмно-цільового  методів фінансового планування.  

 

Завдання і запитання для самостійної роботи:

1. Дайте визначення фінансовому плануванню.
2. Які завдання і функції фінансового планування?
3. Який склад системи фінансових планів?
4. Охарактеризуйте сфери фінансового планування.
5. Які призначення зведеного фінансового планування?
6. Що таке фінансовий баланс?
7. Що належить до системи фінансових планів?
8. Які методи фінансового планування Ви знаєте? 
9. Запишіть у словник визначення таких термінів: фінансове планування, фінансове прогнозування, фінансовий план, зведене фінансове планування, індивідуальне фінансове планування, збалансованість.

Тема 2. Основи бюджетного планування 

 

2.1. Організаційні  засади й принципи бюджетного  планування

Бюджетний процес – це регламентована нормами правова діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.