Використання грошових коштів

Для того, щоб не порушити вказані  терміни і, відповідно, уникнути   податкових наслідків згідно із законом  про податок з доходів [15] і штрафних санкцій по Указу № 436 [5], рекомендуємо  вимагати від працівників робити звіт і повертати залишки підзвітним сум в терміни, які б одночасно задовольняли і вимогам Положення № 637 [6], і Закону про податок з доходів [15].

Відповідальність за порушення термінів повернення надмірно витраченої готівки.

Відповідальність платників податків за невчасне повернення надмірно витрачених грошових коштів в касу підприємства передбачена Законом про податок  з доходів [15]. Так, відповідно до п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 вказаного закону в загальний місячний податковооблагаємий дохід включається сума надмірно витрачених коштів, отриманих платником податків на відрядження і підзвіт, і не повернених у встановлені законодавством терміни.

Розмір цієї суми розраховується відповідно до вимог п. 9.10 ст. 9 Закону про податок з доходів [15]. Окрім цього, за таке порушення платник податків повинен сплатити штраф, встановлений п.п. 9.10.3 Закону про податок з доходів [15]у розмірі 15 % від суми таких надмірно витрачених грошових коштів.

При цьому виходячи з норм п. 9.10 Закону про податок з доходів [15] можна зробити висновок, що під  «надмірно витраченими» засобами маються  на увазі засоби, видані працівнику підприємства з каси понад встановлені  суми, по яких він відзвітував.

Порядок  оподаткування надмірно витрачених сум і застосування штрафу наступні:

1) якщо кошти повертаються платником протягом звітного місяця, на який доводиться встановлений Законом про податок з доходів [15] триденний термін, то платник повинен сплатити тільки штраф у розмірі 15 % суми надмірно витрачених коштів;

2) якщо ж засоби не повертаються до кінця такого місяця, то крім штрафу у розмірі 15 %, з неповерненої суми необхідно утримати і податок з доходів фізичних осіб. При цьому повернення засобів згодом не вабить повернення такого податку і суми утриманого штрафу.

Крім того, за порушення перевищення  термінів використання виданої під  звіт готівки Указом № 436 [5] передбачено  застосування штрафних санкцій до підприємства у розмірі 25 % від виданих під звіт сум.

І штраф, і податок з доходів  фізичних осіб утримуються підприємством  за рахунок будь-якого доходу працівника, що підлягає обкладенню податком з  доходів, після його оподаткування. Якщо  ж суму такого доходу не вистачає на покриття цих сум, то їх погашення повинне проводитися за рахунок доходу платника податка наступних місяців.

Розрахунок суми підлягаючих обкладенню податком з доходів необхідно  проводиться з використанням  натурального коефіцієнта розрахованого  по наступній формулі:

k = 100 : (100 - Сп)

де 

k- коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена  для  таких доходів на момент такого нарахування 

Приклад. Підприємство видало працівнику кошти на відрядження в сумі 1000 грн. Після повернення з відрядження 13.01.2006 працівник надав авансовий звіт, який затверджений в сумі 800 грн. Залишок невитрачених засобів повернений працівником:

а) 20 січня 2006 року

б ) 2 лютого 2006 року

За січень 2006 року працівнику нарахована зарплата в торбі 550 грн.

Як у випадку а), так і у  випадку б) на працівника повинен бути накладений штраф у розмірі 15% від неповерненої суми грошових коштів.

Торба штрафу складе:

(1000,00-800,00) х 15% =30,00 (грн.)

Ця сума повинна бути утримана із заробітної платні працівника.

У випадку, якщо надмірно витрачені  засоби не повертаються працівником протягом місяця, в якому закінчився встановлений триденний термін (випадок «б»), сума неповернених коштів додатково до штрафу обкладається ще і податком з доходів фізичних осіб по ставці 13%. При цьому сума такого податку утримується із заробітної платні працівника, нарахованої за січень. Розмір доходу, отриманого працівником унаслідок повернення невитраченої суми в строк (з урахуванням коефіцієнта) складе:

200,00 х (100:  (100-13))=229,89 грн.

Таким чином сума податку з доходів  фізичних осіб в цьому випадку буде рівна:

229,89 х 13 :100 =29,89 грн.

Сума, що підлягає утриманню з січневої заробітної платні такого працівника складе:

30,00 +29,89=59,89 грн.

2.2. Організація безготівкових розрахунків  на підприємствах України

На поточних рахунках, які відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються  всі види розрахунково-касових операцій згідно умов договору і вимог законодавства України.

Поточний рахунок в іноземній  валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошових коштів і проведення розрахунків в межах чинного законодавства України в безготівковій і наявній іноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, і для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті.

До поточних торгових операцій в  іноземній валюті відносяться наступні розрахунки:

- між юридичними особами- резидентами  і юридичними особами - нерезидентами  при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності по торгових операціях;

- між юридичними особами- резидентами  на території України, за умови  наявності індивідуальної ліцензії  Національного банку України;

- між юридичними особами - нерезидентами  і юридичними особами - резидентами  через юридичних осіб - резидентів посередників згідно договорів (контрактів, угод), укладених відповідно до чинного законодавства України;

- інші розрахунки, здійснюються  згідно чинного законодавства  України.

- операції на міжбанківському  валютному ринку України;

оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків і пластикових карток.

Поточними неторговими операціями є такі розрахунки:

- виплата іноземної валюти в  наявній формі і за допомогою  застосування платіжних документів  по витратам на відрядження;

- здійснення обмінних операцій з іноземною валютою і за допомогою платіжних документів в іноземній валюті;

- виплата іноземної валюти по  чеках і пластикових картках  фізичним особам (резидентам і  нерезидентам);

- покупка платіжних  документів в іноземній валюті  фізичними особами (резидентами і нерезидентами);

- виплата авторських  гонорарів і платежів за використання  авторських прав;

- перерахування  коштів на проведення міжнародних  виставок, конгресів, симпозіумів,  конференцій і інших міжнародних  зустрічей;

- оплата праці  нерезидентів, які згідно з укладеною трудовою угодою (контрактами) працюють в Україні;

- перерахування  засобів в іноземній валюті  за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських  внесків;

- платежі з  відшкодування витрат судових,  арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;

- виплата іноземної  валюти в наявній формі по  перекладу з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадок, допомога  родичів і т.п.);

- переказ за  межі України коштів в іноземній  валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадок, допомога родичам і т.п.);

- інші виплати  і переклади в іноземній валюті, які не суперечать чинному  законодавству України.

Як визначено п. 5 Інструкції № 492 [7], поточні рахунки в іноземній  валюті можуть відкриватися наступним  суб'єктам:

• фізичним особам
• підприємствам і їх відособленим підрозділам.

Порядок відкриття рахунків в іноземній  валюті аналогічний порядку відкриття  відповідних рахунків в національній валюті як для підприємств, так і  для фізичних осіб. Перелік документів, необхідних для відкриття рахунку наведено у додатку А.

Документи на відкриття поточних рахунків підприємств подають в банк виключно тих осіб, які маю право першого  і другого підпису.

Особи, що мають право першого  і другого підпису, окрім представлення  перерахованих вище документів, зобов'язані пред'явити уповноваженому працівнику банку наступні документи:

- паспорт або документ його  замінюючий;

- документ, виданий податковим  органом, що свідчить про привласнення  фізичній особі ідентифікаційного  номера платника податків;

- документи, підтверджуючі їх  повноваження.

Слід зазначити, що банк має право  затребувати і інші документи  і відомості, необхідні для з'ясування суті діяльності суб'єкта, його фінансового  положення, а також особи його представників. У разі непред`явлення таких документів (відомостей) рахунок суб'єкту не відкривається.

 Якщо поточний рахунок в  іноземній валюті відкривається  в тому ж банку, в якому  відкритий поточний рахунок в  національній валюті, то надання  пакету документів і проведення  процедури ідентифікації не обов'язкове.

В даному випадку від підприємства потрібна подача в банк заяви про  відкриття рахунку і картки із зразками підписів і печатки.

З перерахованих документів, необхідних для відкриття рахунку більшість  складають копії, тому ніяких труднощів з їх уявленням виникнути не повинне.

«Новими» документами є тільки заява про відкриття поточного  рахунку, а також картка із зразками підписів і печатки, що надається  юридичною особою, і картка із зразками підписів,  що надається фізичними  особами – підприємцями.

Відносно заяви відзначимо, що вона має дві форми – для юридичних  осіб і для приватних підприємців. Форма заяви про відкриття  поточного рахунку для юридичних  осіб приведена в додатку 1 до Інструкції №  492 [7], для фізичних осіб -  в  додатку 3 до Інструкції № 492 [7].

Зупинимося на документальному  оформленні операцій із коштами на рахунках в банку. Загальною вимогою, що пред'являється до всіх документів, що оформляються на підприємстві, є  чітке дотримання правил заповнення відповідних документів. Порядок заповнення документів, які підприємству необхідно подати в банк (як при отриманні наявних засобів з їх поточних рахунків, так і при здачі готівки в касу банка), прописаний в Інструкції № 337 [8].

Бланки таких «банківських документів»  виготовляються відповідно до їх зразків, затвердженими НБУ, друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з віддзеркаленням обов'язкових реквізитів. Виключенням в даному випадку є грошові чеки, які виготовляються тільки друкарським способом.

Обов'язковими реквізитами «банківських документів» є:

— дата здійснення операції;

— вказівка платника і одержувача;

— паспортні дані особи-одержувача (або документа, який його замінює);

— сума касової операції;

— підписи платника або одержувача;

— підписи працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію;

— номер рахунку одержувача;

— найменування банку одержувача;

— а також інші реквізити, необхідні  для здійснення окремих операцій з готівкою. Причому додаткові  реквізити можуть бути дописані в касовому документі від руки ручкою (п. 2.3 гл. 1 розділу III Інструкції № 337 [8]).

Всі реквізити в «банківських документах»  заповнюються відповідно до правил, вказаних в додатку 14 Інструкції № 337 [8]. Правила  заповнення реквізитів документів приведені у додатку Б

Слід зазначити, що банківські документи  заповнює бухгалтер підприємства (або  уповноважена особа на здійснення таких  дій) і працівник банку. Бухгалтер  може заповнювати їх від руки ручкою або за допомогою технічних засобів. А ось працівник банку заповнює їх з приміненням технічних засобів або системи автоматизації банку (далі — САБ), при умові що клієнт (підприємство) згоден на таку дію з боку банку.

Виправлення в банківських документах реквізитів, а саме: номери рахунків, найменування клієнта, суми, прізвища, імені, по батькові одержувача (платника) не допускаються.

Наявна виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, отримана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, які  виникають в процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами і державними цільовими фундаціями по податках і зборах (обов'язковим платежам).

Підприємства не повинні накопичувати наявну виручку (готівка) в своїх  касах понад встановлений ліміт  каси для здійснення необхідних витрат до настання термінів цих виплат (п. 2.9 Положення 637 [6]).

Підприємства (підприємці), що мають  поточні рахунки в установах  банків, одержують готівку з цих  рахунків по грошовому чеку (з чітким формулюванням суті операції, яка  буде здійснюватися) в межах наявних грошових коштів і витрачають їх на цілі, вказані в грошовому чеку і не суперечать чинному законодавству.

Для своєчасного отримання в  установі банку необхідної суми готівки  підприємства (підприємці) у встановлений банком термін повинні попередити (письмово або усно) установу банку про необхідну суму грошових коштів в банкнотах і розмінній монеті.

Отримання наявних грошових коштів в банку здійснюється по грошовому чеку. Форма грошового чека приведена в додатку 11 до Інструкції № 337 [8].

Чекові книжки отримуються підприємством  за платню в установі банку. Для отримання  чекової книжки заповнюється і подається  до установи банку (операційному працівнику) заява про видачу грошової чекової  книжки в одному екземплярі. Форма  даної заяви приведена в додатку 15 до Інструкції № 337 [8].

Після відповідної перевірки заява  з дозвільним написом головного  бухгалтера і керівника установи банку або осіб, яким надано право  підпису, передається в касу банку.

У свою чергу, касир установи банку, отримавши заяву, перевіряє наявність на ньому підписів службових осіб банку, проставляє на заяві і талоні до нього номери чеків чекової книжки і передає операційному працівнику чекову книжку разом із заявою під розписку на талоні для подальшого її оформлення.