Використання грошових коштів

М0 – гроші поза банками;

М1 = М0 + кошти на розрахункових і  поточних рахунках у національній валюті;

М2 = М1 + строкові депозити у національній валюті, кошти на рахунках капітальних  вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження;

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінними паперами власного боргу банків [25, с. 530].

Агрегат М1 являє собою грошову  масу у вузькому розумінні. В нього  включаються два визначальні  блоки грошей:

• Готівкові гроші (металеві й паперові)
• Трансакційні депозити – вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки й ощадні установи, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів згідно з комерційною угодою, що здійснюється за допомогою чеків або електронних грошових переказів. Трансакційні депозити – це вклади до вимоги. Йдеться про вклади, що не приносять процентів, а лише дозволяють власникам їх користуватися чеками та електронними переказами.

Окрім цих форм грошей, у різних країнах до структури грошей у  вузькому розумінні цього поняття  включають і деякі інші грошові  форми. Це, зокрема, певні чекові депозити, що відрізняються від вкладів до вимоги тим, що на них можна отримати певний відсоток.

 М1 охоплює  ті грошові інструменти, якими  можна скористатися безпосередньо,  відразу і без обмежень для  здійснення платежів. Такі грошові  інструменти ліквідні. Актив ліквідний, коли його можна використовувати для сплати платежів відразу, без жодних обмежень і з незначними витратами. М1 найближче до традиційного визначення грошей як засобу платежу.

 Агрегат М2  поєднує в собі форми у широкому  розумінні цього поняття. Гроші, що входять до цього агрегату, отримали назву “майже грошей” або грошових активів. Відмінність цих грошей від агрегату М1 полягає в тому, що, якщо гроші, що входять до агрегату М1, використовуються як засіб обігу, то грошові форми агрегату М2 застосовуються як високоліквідний засіб нагромадження купівельної спроможності. Вони безпосередньо не функціонують як засіб обігу. Але їх можна легко, без фінансового ризику перевести у грошову готівку або чекові рахунки. У цьому відношенні можна відзначити, що гроші агрегату М2 – це високоліквідні фінансові активи, вживані здебільшого у функції засобу нагромадження [22, с. 251].

Грошова маса агрегату М2 має більш розгалужену структуру. До її складу входять грошові форми  агрегату М1 та безчекові ощадні рахунки в комерційних банках та ощадних установах, що їх можна легко перевести у грошову або чекову наявність, використавши як засіб обігу.

Агрегат М3 охоплює  грошові форми агрегату М2, кошти  клієнтів за трастовими операціями банків та цінними паперами власного боргу банків. До М3 включаються грошові складові, які більшість людей ніколи не бачить. Такі активи тримають здебільшого великі корпорації, а також багаті приватні особи.

Приведені грошові  агрегати відрізняються між собою  не тільки кількісно, а й якісно. Так, перший агрегат М1 виражає масу грошей, яка знаходиться безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найтісніше пов’язана з товарною масою, що проходить процес обміну, і безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат повинен бути об’єктом найактивнішого регулювання.

В інших грошових агрегатах враховані також нагромадження  грошей у різних організованих формах. Ці гроші тимчасово вийшли з обігу, виконуючи функцію нагромадження  вартості. Залежно від строків та форми нагромаджень вони відносяться до різних грошових агрегатів [22, с. 255].

Обсяг грошової маси в кожному агрегаті визначається різними факторами. Так, обсяг агрегату М1 передусім залежить від обсягу товарообороту та швидкості  обігу грошей. Обсяги інших агрегатів визначаються, крім того, розвитком кредитних відносин, рівнем капіталізації грошових доходів суб’єктів обігу тощо. Ці відмінності повинні враховуватись при використанні того чи іншого агрегату в практиці регулювання грошового обігу.

1.2 Правові засади організації  бухгалтерського обліку на підприємстві

Реформування системи  бухгалтерського обліку в Україні  є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового напряму. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  від 16.07.99 р. N996-XIV зі змінами та доповненнями (далі — Закон про бухоблік) [4, с. 5-17].

Відповідно до якого бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відповідно складання фінансової звітності — бухгалтерської звітності, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим необхідно  визначити коло користувачів звітністю, рішення яких впливатимуть на підприємство та інформаційні потреби яких зумовлюватимуть застосування при аналізі тих чи інших прийомів і показників. Згідно зі ст. 14 Закону про бухоблік) [4, с. 15] підприємства зобов'язані надавати фінансову звітність таким категоріям користувачів:

— органам, до сфери управління яких вони належать;

— трудовим колективам на їх вимогу;

— власникам (засновникам) відповідно до засновницьких документів;

— органам виконавчої влади;

— іншим користувачам відповідно до законодавства.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Щоб фінансова звітність задовольняла інформаційні потреби різних категорій користувачів, вона повинна складатися відповідно до певних принципів, які викладені у ст. 4 Закону про бух облік [4, с. 7-8]. Бухгалтерський облік і фінансова звітність базуються на таких принципах:

• обачливість — застосування у бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
• повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатні вплинути на рішення, які приймаються на її основі;
• автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відділена від його власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
• послідовність — постійне (з року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
• безперервність — оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
• нарахування та відповідність доходів та витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
• превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;
• історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;
• єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
• періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Цей принцип спрямовано на забезпечення зіставлюваності показників фінансової звітності підприємства у часі. Якщо фінансова звітність не зіставляється на постійній основі, то осмислене порівняння показників за різні періоди часу по суті неможливе.

Згідно з вимогами ст. 11 Закону про бухоблік [4, с. 14] фінансова  звітність підприємства включає:

1) Баланс (форма № 1);

2) Звіт про фінансові результати (форма № 2);

3) Звіт про рух грошових  коштів (форма № 3);

4) Звіт про власний  капітал (форма № 4);

5) Примітки до звітів (форма № 5).

Форми та порядок складання  цих звітів містяться відповідно у П(С)БО 2 – П(С)БО 5, затверджених наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87 [4, с. 12], а вимоги до змісту інформації, що наводиться у Приміткам до звітів, містяться у всіх П(С)БО.

1.3 Організаційно-економічна характеристика  підприємства

Компанія Viciunai (“Вічунай”) – один з найбільших виробників сурими і рибної кулінарії в світі. Це підприємство з 100% приватним литовським капіталом було створено 11 вересня 1991 року. Головний офіс компанії знаходиться в Литві, а її представництва в Росії, Україні, Бельгії, Латвії, Польщі, Естонії, Чехії. В 2003 році в Києві відкрилося українське представництво компанії Viciunai Group – «Вічунай Україна». Компанія представила українському споживачу широкий вибір заморожненої і охолодженої продукції з сурими і риби під ТМ «VICI».

Компанія швидко розвивається і завдяки професіоналізму співробітників, активної маркетингової стратегії, розширенню асортименту бренди постійно збільшують свою частку на ринку України. Особливу увагу компанія уділяє програмам просування своїх торгових марок використовуючи всі необхідні для цього інструменти: телебачення, радіо, зовнішню рекламу, друкарські CМИ, Pr-заходи. В своїй діяльності ми орієнтуємося на інтереси споживачів, співробітників компанії, партнерів, засновників і суспільства.

Цінності команії:

• чесність
• відвертість
• відданість справі компанії
• орієнтація на розвиток і зростання персоналу усередині компанії
• постійне підвищення професіоналізму
• вдосконалення рівня сервісу для клієнтів
• надання виключно якісної продукції

Компанія ТОВ „Вічунай-Україна” займається дистрибуцією продуктів харчування глибокого заморожування торгової марки " VICI" в Україні. Продукція компанії:

• продукція сурими;
• продукція сурими для панировки;
• рибна продукція для панировки

Підприємство ТОВ „Вічунай-Україна” є юридичною особою, веде самостійний баланс, має поточний рахунок в установі банку, печатку зі своїм найменуванням.

Управління підприємством здійснюється зборами учасників. Вони складаються  з учасників товариства та призначених  ними представників.

В статуті ТОВ „Вічунай-Україна” частка іноземного учасника складає 85 %, частка учасника - юридичної особи, що є резидентом України – 10 %, частка фізичних осіб-резидентів України – 5 %.

Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля продуктами харчування.

Як бачимо підприємство існує порівняно недавно (менше двох років) і зараз знаходиться на етапі становлення. Іншими словами діяльність підприємства ще не досягла максимального розмаху. В той же час вже два роки діяльності свідчать про успішний старт.

На в табл..1.1 і на рис. 1.1 представлена динаміка обсягів реалізації продукції і прибутку підприємства за 2004 рік (джерелом даних є Звіти про фінансові результати (форма № 2) за цей період).

Таблиця 1.1.

Динаміка обсягів реалізації продукції  та прибутку підприємства              ТОВ “Вічунай-Україна” за 2004 рік

Показники	I квартал 2004 року	II квартал 2004 року	III квартал 2004 року	IV квартал 2004 року
1. Чистій дохід (виручка)  від реалізаціі продукціі, тис.  грн.	62,28	68,71	107,51	130,99
2. Собівартість реалізваної  продукції, тис. грн.	48,12	53,59	77,95	93,83
3. Інші операційні  витрати, тис. грн.	0,21	0,21	0,26	0,31
4. Прибуток від операційної  діяльності, тис. грн.	0,8	3,68	30,17	40,65

 

Рисунок 1.1.

 

Як бачимо, протягом року об'єм виручки  від реалізації продукції постійно зростає, що свідчить про досить швидкі темпи завоювання ринків. Окрім виручки росте і прибуток підприємства: протягом року він зріс з 0,8 тис. грн. в першому кварталі до 40,65 тис. грн. в четвертому кварталі, тобто в 51 раз. Невисокий розмір прибутку в першому кварталі 2004 року (фактично можна говорити про його відсутність) пояснюється тим, що підприємство тільки почало свою діяльність, а, як відомо, етап виходу на ринок, як правило, супроводжується великими витратами і низкою нормою прибутку.

В зв'язку з цим цікавої є також  і динаміка показників рентабельності продажу, яка була представлена на рис. 1.2

Рисунок 1.2.

 

Як випливає з графіка протягом року як валова рентабельність продаж (відношення валового прибутку до чистої виручки від реалізації), так і чиста рентабельність продаж (відношення чистого прибутку до чистої виручки від реалізації) збільшуються. При цьому значення валової рентабельності продаж збільшилося з 30,25 % в першому кварталі до 35,33 % в четвертому кварталі, тобто на 5,09 процентні пункти. Зростання показника чистої рентабельності продаж, як випливає з графіка, більш значне. Так, протягом року він виріс з 0,08 % до 11,08 %, тобто на 11 процентних пунктів. Звернемо увагу, що відмінність значень цих двох показників рентабельності обумовлена необхідність для підприємство нести адміністративні, збутові і інші витрати, а також сплачувати податки з прибутку (фактично ці витрати і складають різницю між валовим і чистим прибутком підприємства, є чисельниками у формулах розрахунку цих показників рентабельності) [27, c.68].