Теоретичні основи управління дебіторською заборгованістю

Здійснені аналітичні розрахунки щодо стану, структури та оборотності дебіторської  заборгованості філії «Утел» ВАТ Укртелеком показали, що: у 2007 р, порівняно з 2006 р. сума дебіторської заборгованості  філії «Утел» ВАТ Укртелеком значно зросла, внаслідок чого відбулось ускладнення розрахункової дисципліни та вилучення з обороту знаних коштів. Негативно вплинуло на процедуру стягнення заборгованості і зростання дебіторської заборгованості з тривалим строком погашення. Однак у 2007 р. відбулися і позитивні явища: темпи зростання обсягу реалізації продукції перевищували темпи зростання дебіторської заборгованості; зменшився середній період оплати та збільшилась кількість оборотів дебіторської заборгованості підприємства; зменшилась частка сумнівної дебіторської заборгованості.

Найвагомішими причинами  зростання дебіторської заборгованості філії «Утел» ВАТ Укртелеком, на мою думку, є низький рівень управління заборгованістю підприємством, неплатоспроможність (банкрутство) контрагентів, помилки при комерційному кредитуванні партнерів, проблеми зі збутом.

На основі розрахованих показників та проведеного аналізу  стало зрозумілим, що значні розміри дебіторської заборгованості  філії «Утел» ВАТ Укртелеком пов’язані із низьким рівнем управління заборгованістю підприємства, що спричинений відсутністю окремого відділу (управління), що займається менеджментом заборгованості, браком персоналу з відповідним рівнем знань та кваліфікації,  несформованістю принципів збутової та кредитної політики підприємства. Крім того на підприємстві відсутнє   необхідне   комп’ютерне   забезпечення   для   ефективного відслідковування строків оплати чи стягнення платежів.

Після   всебічного   вивчення   зарубіжного   досвіду   управління дебіторською заборгованістю та аналізу можливостей його використання на вітчизняних підприємствах, в тому числі і для філії «Утел» ВАТ Укртелеком, стало зрозумілим, що багато застосовуваних методів оптимізації кредитної та збутової політики підприємств не можуть бути використані в умовах української економіки, оскільки:

• українська нормативна та законодавча база з питань стягнення  заборгованості є недосконалою;

• економіка України  відчуває дефіцит грошових коштів;

• вплив інфляції на окремі групи товарів є нерівномірним;

• багато вітчизняних підприємств є неплатоспроможними;

• вітчизняні   підприємства   широко   використовують   систему  взаємозаліків, бартеру та інших сурогатних платежів;

• грошово-кредитна система  в Україні ще повністю не нормалізувалася, що не дозволяє підприємствам використовувати весь арсенал методів управління  дебіторською  заборгованістю  (наприклад,  факторингом, форфейтингом, обліком векселів).

Однак, на мою думку, на сьогоднішній день найважливішими проблемами, що потребують вирішення в Україні, є залежність певних підприємств-постачальників від певних  підприємств-покупців (постачальники вимушені надавати відстрочки платежу покупцям, які не поспішають погашати свою заборгованість) та брак достовірної інформації про платоспроможність підприємств-покупців, що не дозволяє підприємствам-постачальникам   здійснювати   вчасні   заходи   щодо забезпечення погашення заборгованості.

З вищезазначеними проблемами стикається і філія «Утел» ВАТ Укртелеком. Для їх вирішення, а також для забезпечення оптимізації розміру дебіторської заборгованості, керівництво підприємства має вдатися до певних заходів, що забезпечать ефективну кредитну та збутову політику підприємства.

Після вивчення всієї  сукупності методів, що можуть використовуватися  з метою удосконалення управління дебіторською заборгованістю, я вважаю, що першочерговими та найбільш необхідними для впровадження у філії «Утел» ВАТ Укртелеком є:

• розробка методології  управління та послідовності перевірки  дебіторської заборгованості;

• формування відділу (управління) для роботи з дебіторами, а також персоналізація роботи з ними, призначення спеціальних менеджерів по окремих групах боржників, залежність оплати праці від динаміки дебіторської заборгованості;

• комп'ютеризація менеджменту  дебіторської заборгованості;

• стимулювання дострокової  оплати за продукцію (послуги);

• формування оптимальних  форм розрахунків з покупцями, максимальне  використання передоплати (навіть часткової), акредитивів, оформлення дебіторської заборгованості векселями;

• формування   взаємовигідних   строків   розрахунків   (завданням підприємства-кредитора є їх скорочення) та постійний контроль за практикою розрахунків з контрагентами;

• стимулювання своєчасної оплати продукції через впровадження системи заохочень (наприклад, використання знижок за оплату поставок протягом визначеної кількості днів) та системи штрафів за несвоєчасну виплату дебіторської заборгованості;

• планування дебіторської заборгованості, її лімітів та нормативів, а у випадках необхідності, планування її зменшення як в цілому, так і окремо за товарним кредитом, споживчим кредитом, виданим авансам та у розрізі окремих груп дебіторів - на цій основі формувати оптимальні розміри дебіторської заборгованості;

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, від 16.07.1999 р. №996-ХІV.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 „Баланс”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 „Дебіторська заборгованість”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. №237.
4. Вітлінський В. В., Скіцько В. І. Планування обсягу реалізації продукції та дебіторської заборгованості підприємства в умовах невизначеності / Фінанси України №5, 2006 – 127 – 133 стр.
5. Смачило В. В., Дубровська Є. В. Сутність факторингу та його використання при управління дебіторською заборгованістю в Україні / Фінанси України №7, 2007 – 35 – 45стр.
6. Іванілов О. С., Смачило В. В., Дубровська Є. В. Механізм управління дебіторською заборгованістю підприємства / Актуальні проблеми економіки №1(67), 2007 – 156 – 163 стр.
7. Назаренков О. Ф. Стан та тенденції структури оборотних коштів промислових підприємств в Україні / Актуальні проблеми економіки №6 (60), 2006 – 53 -63 стр.
8. Маргасова В. Г. Оцінка діючої системи управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості Чернігівського регіону / Актуальні проблеми економіки №9 (63), 2006 – 75 -83 стр.
9. Бондаренко О. С. Методика управління портфелем дебіторської заборгованості / Актуальні проблеми економіки №4 (58), 2006 – 17 – 23 стр.
10. Бланк И. А.  Финансовый менеджмент Учебный курс- Киев, Ника – Центр, 2004 – 592 стр.
11. Коваленко Л. О., Ремньова Л. М. Фінансовий менеджмент/ Навчальний посібник – Чернігів, ЧДУЕУ,2001 р. – 197-211 стр.
12. Краснова В. В., Жиякін Б. О.  Фінансовий менеджмент підприємства/ Навчальний посібник – Донецьк, Альфа-Прес,2005 р. – 91-97 стр
13. Финансовый менеджмент: теория и практика/ Учебник 5 изд. Под ред. Стояновой Е. С. – М.: Перспектива, 2000 – 352-356стр.
14. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник за редакцією проф.. Г. Г. Кіреева – Чернігів, Київ ,2002 р.
15. Кузнєцова С. А. Облік та аналіз дебіторської заборгованості в умовах антикризового регулювання стану підприємств. А/р к.е.н., Тернопіль, ТАНГ, 2002 – 23 стр.
16. Сурніна К. С. Удосконалення обліку дебіторської та кредиторської  заборгованості промислових підприємств. А/р к.е.н. Луганськ Сх. УНУ, 2002, - 19стр.
17. Н. С. Акімова, Н. В. Новицька Основні проблеми обліку та внутрішнього аудиту дебіторської та кредиторської заборгованостей/ Научно – технічний збірник№77, Харків – 2006 р
18. Белялов Т. Е. Аналіз форм та методів управління дебіторською заборгованістю в складі оперативних фінансових активів корпорації / Актуальні проблеми економіки – 2005 - №9(51) – с. 30-36
19. Скакальський Ю. С. Факторинг, як інструмент підвищення платоспроможності вітчизняних підприємств / Тези доповідей. – К.: Укр. ІНТЕУ 2006 – 256 с.
20. Дубович І. М. Управління дебіторською заборгованістю підприємств м. Переяслав _Хмельницький, 2007 р.
21. Бакун Ю. Особливості відображення у бухгалтерському облі<sp