Теоретичні основи управління дебіторською заборгованістю

2. Управління інкасацією дебіторської  заборгованості — є другим напрямом процесу управління дебіторською заборгованістю, передбачає розробку та реалізацію заходів щодо погашення дебіторської заборгованості.

Першим  етапом управління інкасацією дебіторської заборгованості є розробка внутрішніх стандартів, що регламентують процедуру інкасації дебіторської заборгованості. Ці стандарти повинні чітко прописувати усі регламенти даної роботи: терміни та форми попереднього та наступних нагадувань дебіторам про дату виконання зобов'язань (платежу), можливості та умови пролонгації боргу за наданим кредитом, послідовність застосування (принципи вибору) досудових засобів інкасації заборгованості, умови порушення справи про банкрутство неспроможних дебіторів тощо.

Відповідно  до розроблених стандартів другим етапом роботи є проведення преферентивних (запобіжних) заходів, спрямованих на недопущення виникнення простроченої заборгованості. До складу цих заходів зазвичай відносять контроль за перебігом погашення дебіторської заборгованості, своєчасне інформування (нагадування) щодо термінів погашення боргу, які наближаються, стимулювання дебітора щодо своєчасного погашення боргу шляхом надання цінових знижок на нові партії продукції тощо. Ця робота повинна проводитися тактично, поєднуватися з рекламними заходами і сприяти налагодженню тісного та взаємовигідного співробітництва.

Третім  етапом роботи є здійснення комплексного аналізу простроченої заборгованості. У перебігу аналізу:

• досліджуються обсяги та структура простроченої дебіторської 
  заборгованості за її видами (постачальника, покупця, інше), за 
  видами   продукції,   персональним   складом   прострочених 
  дебіторів;
• оцінка реальної вартості простроченої дебіторської заборго 
  ваності;
• визначаються та аналізуються ймовірні причини невиконання 
  зобов'язань дебіторами.

Далі встановлюється оперативний зв'язок із дебітором  на предмет визнання ним боргу.

Таблиця 8

План заходів  по інкасації дебіторської заборгованості

Етапи	Зміст
Складання списку боржників	Систематизація, упорядкування боржників за сумою боргу, строками, фінансовим станом
Складання графіка  роботи з боржниками	План щоденних заходів: переговори, листи, договори, відключення, заліки
Узгодження  дій по погашенню заборгованості	Графіки погашення заборгованості, аналіз балансів, інформація про дебіторів
Самостійні  дії по погашенню боргу	Оформлення  заборгованості векселем, факторинг, договір  цесії та ін.

 

На четвертому етапі розроблюються плани заходів по інкасації дебіторської заборгованості та плани-графіки роботи з дебіторами підприємства. Бажано, щоб заходи проводилися сумісно з дебітором (табл. 8)

У табл. 9 наведено орієнтовний перелік можливих заходів  по інкасації дебіторської заборгованості.

Таблиця  9

Заходи по інкасації дебіторської заборгованості

Заходи	Зміст
Нагадування телефоном	Щоденно або 2-3 рази на тиждень
Письмове  нагадування	У листі вказуються пропозиції по узгодженню графіка погашення  дебіторської заборгованості, а також  можливості звернутися до вищого органу
Письмове  нагадування на офіційному рівні	У листі вказуються необхідність узгодженню графіка погашення  заборгованості до встановленого терміну
Узгодження  графіків погашення	Графік, як пропозиція, що доповнює договір сторін із вказівкою  на санкції за його невиконання
Отримання інформації про дебіторів	Разом із дебітором  з’ясовується можливість проведення взаємозаліку, активізується маркетинг  дебітора
Проведення  взаємозаліку	Оформлюється  угодою всіх учасників взаємозаліку або простим векселем
Рефінансування  заборгованості	Оформлюється простий чи перевідний вексель, за яким дебітор виступає платником, укладання факторингової угоди
Реструктуризація  заборгованості	Зміна сторін угоди, форми та терміну виконання
Реалізація  продукції та майна дебітора	Дебітор передає  права на реалізацію продукції та майна за узгодженим списком

П’ятим  етапом управління інкасацією дебіторської заборгованості є запровадження постійного моніторингу фінансового та правового положення дебітора.

Під фінансовим положенням дебітора розуміють сукупність параметрів, що визначають його фінансові можливості виконання взятих зобов’язань (поточна та прогнозна платоспроможність). Серед правових параметрів діяльності найважливіше значення має ініціювання проти дебітора справи про банкрутство, проведення реорганізаційних процедур, створення дочірніх підприємств тощо.

Моніторинг  фінансового та правового положення  підприємства-дебітора має на меті не тільки визначити становище дебітора, наявні та потенційні проблеми та можливість боржника погасити заборгованість, а й мати актуалізовану інформацію про усі зміни, що відбуваються у дебітора та обумовлюють зміну ризику непогашення дебіторської заборгованості. Дана інформація необхідна для обгрунтованого вибору часу та засобів прискорення процесу розрахунків, щоб отримати з боржника хоча б частину належних підприємству коштів.

Шостим  етапом роботи по інкасації дебіторської заборгованості є оцінка необхідності та можливості використання інструментів досудового погашення заборгованості.

Використання  на підприємстві сучасних інструментів погашення дебіторської заборгованості (рефінансування дебіторської заборгованості (факторинг, векселі), взаємозаліки, реструктуризація заборгованості (зміна матеріально-уречевленої форми зобов'язання, зміна сторін угод, новація, відстрочення заборгованості) дає можливість прискорити переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства.

При виборі тієї чи іншої форми впливу на дебітора важливо знати її позитивні та негативні сторони, а також юридичні наслідки, щоб застрахувати себе від будь-яких несподіванок. Ступінь ризику, пов'язаного з несвоєчасністю або сумнівністю погашення боргу, і є суб'єктивним та визначальним фактором прийняття рішення щодо використання факторингу та реструктуризації заборгованості.

Сьомим етапом управління інкасацією простроченою дебіторською заборгованістю є судове стягнення дебіторської заборгованості шляхом звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості, отримання відповідного рішення та його адміністрування, в разі відсутності грошових надходжень - відкриття виконавчого провадження та (або) ініціювання справи про банкрутство підприємства-боржника [73, с.45].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Класифікація дебіторської заборгованості

Класифікація  дебіторської заборгованості підприємства є дієвим методом дослідження цього складного економічного та правового явища, що дозволяє з'ясувати причини виникнення та існування дебіторської заборгованості, її склад та якість із метою прийняття правильного рішення щодо процедури управління дебіторською заборгованістю.

Головне призначення  класифікації дебіторської заборгованості -систематизація інформації щодо стану дебіторської заборгованості та надання допомоги у прийнятті оптимального рішення щодо управління дебіторською заборгованістю. [51, с.76]

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Потребує  удосконалення суть і визнання сумнівних  боргів - поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість погашення її боржником. Необхідно створити певні критерії, за якими буде визначатися перелік боржників, зв'язки з котрими може спричинити появу сумнівних боргів.

Важливо вдосконалювати методику визначення суми резерву сумнівних боргів. Потрібно внести зміни в діюче законодавство для стимулювання створення підприємствами цього резерву. Практика показує, що більшість акціонерних підприємств, звітність яких є обов'язковою, не створюють резерву сумнівних боргів, оскільки:

• це вимагає вилучення з обороту коштів, що можуть бути задіяні в інших сферах діяльності;
• суми, які резервуються, не включаються до валових витрат у податковому обліку, що, в свою чергу, не впливає на зменшення податку на прибуток;
• підприємства не хочуть нести додаткові трудові витрати на створення цього резерву.

Для забезпечення виконання принципу бухгалтерського  обліку "обачності" і зближення бухгалтерського та податкового обліку пропонуємо внести зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в яких би зазначалося, що суми резерву сумнівних боргів відносяться до валових витрат.

Необхідно також внести зміни до Плану рахунків бухгалтерського  обліку та Інструкції з його використання щодо рахунка 37 "Розрахунки з різними  дебіторами". На нашу думку, класифікація дебіторської заборгованості на ньому не вірна. Сюди ввійшли різні види розрахунків із дебіторами, що можна об'єднати в групи, які неоднорідні за своєю природою.

Отже, в зв'язку з тим, що дебіторська і кредиторська заборгованості - це зовсім різні об'єкти бухгалтерського обліку, котрі регламентуються різними нормативними актами і П(С)БО, зокрема відповідно П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" і П(С)БО 11 "Зобов'язання", можно вести синтетичний облік цих заборгованостей у різних регістрах. [22]

Крім того, загальна криза  неплатежів, характерна для сучасної української економіки, змушує сумніватися  в об'єктивності, своєчасності і  корисності отриманих результатів  аналізу. Використання вітчизняних  методик не дає змоги однозначно оцінити стан дебіторської заборгованості, а також ступінь його впливу на фінансово-господарський стан підприємств. Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів аналізу дебіторської та кредиторської заборгованостей, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо глибини кризи неплатежів аналізованого суб'єкту.

Для розв’язання таких  питань необхідно вирішити такі задачі:

• дослідити економічну сутність та умови виникнення дебіторської і кредиторської заборгованостей в сучасних умовах господарювання, доповнити її класифікацію та обґрунтувати критерії визначення;
• визначити теоретичні і практичні аспекти удосконалення існуючої методики бухгалтерського обліку заборгованості та її рефінансування;
• розробити методичні рекомендації з удосконалення бухгалтерського обліку простроченої та безнадійної заборгованості;
• проаналізувати сучасний стан дебіторської і кредиторської заборгованостей промислових підприємств та розробити рекомендації щодо покращення їх фінансового стану;
• розробити рекомендації з впровадження автоматизованої системи бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами.

          У сучасній економічній науці  зустрічаються різні підходи до управління дебіторською заборгованістю. Відомі зарубіжні економісти у сфері корпоративних фінансів обґрунтовують, що управління дебіторською заборгованістю полягає в розробці оптимальної кредитної політики, яка має бути спрямована на вибір найкращих для даного підприємства строків кредитування покупців, кредитних інструментів, розмірів та строків дії знижок. М. Д. Білик вважає, що одним із напрямів покращення управління дебіторською заборгованістю на вітчизняних підприємствах має стати посилення контролю через створення на підприємстві спеціальних підрозділів. Надумку С. І. Маслова управління поточною дебіторською заборгованістю диктує кожному підприємству виводити її природний рівень (у днях) по кожному виду товарів або послуг, на основі власного досвіду і специфічних умов діяльності. На думку О. І. Лучкова, основним чинником, який поєднує кредитну політику і політику визначення оптимального розміру інвестицій у дебіторську заборгованість, є кредитний період. [9, с.17]

         Функціонування вітчизняних підприємств  у ринкових умовах вимагає від них все активніше пропонувати покупцям різні види комерційних кредитів, застосовувати системи знижок, розробляти індивідуальні підходи до покупців. Враховуючи критерії, пропонується методика управління портфелем дебіторської заборгованості. В межах даної методики під портфелем дебіторської заборгованості слід розуміти сукупність усіх видів дебіторської заборгованості, які мають різний обсяг, різний термін погашення та різний рівень ризикованості.

         Для забезпечення платоспроможності, ліквідності, прибутковості підприємства шляхом створення ефективного механізму управління портфелем дебіторської заборгованості дана методика передбачає виконання таких етапів: 1) формування умов надання комерційних кредитів та процедури інкасації дебіторської заборгованості; 2) визначення допустимого обсягу портфеля дебіторської заборгованості на основі прогнозованого обсягу реалізації;