Теоретичні основи управління дебіторською заборгованістю

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

 

Рис. 22 Дебіторська та кредиторська заборгованості за 2006 р.

 

За діючими правилами  в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати в числі інших додаткових даних указують зведення "про наявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів кредиторської заборгованості".

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

 

Рис. 23 Дебіторська та кредиторська заборгованості за 2007 р. – 1 кв 2008 року.

До складу кредиторської  заборгованості входять показники  по наступним позиціях:

- постачальники і підрядчики;

- векселя до  сплати;

- заборгованість  перед дочірніми і залежними  суспільствами;

- заборгованість  перед персоналом організації;

- заборгованість  перед бюджетом і соціальними  фондами;

- заборгованість  учасникам (засновникам) по виплаті  доходів;

- аванси отримані;

- інші кредитори.

У залежності від юридичної  природи і правового режиму зазначені  позиції філії «Утел» ВАТ Укртелеком можуть бути зведені до трьох груп.

Перша - це заборгованість організації перед бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов'язковості до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у державний, регіональний чи місцевий бюджет. До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов'язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

Друга група - заборгованість організації перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

Третя група - заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і корпоративних зобов'язаннях: борги по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном - "Інші кредитори").

Середній обсяг дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

КЗ  ср= (КЗ поч + КЗ кін)/2

У 2006 році, 2 та 4 квартали характеризуються загальним  зниженням середнього обсягу кредиторської  заборгованості ( на 145,13 у 2-му кварталі, та на 578,48 – у 4-му). Аналізуючи дані 2007 року можна зробити висновок про поступове збільшення середнього обсягу кредиторської заборгованості (1544,97; 1715,85; 2031,26; 2364,34 тис. грн. в розрізі кварталів). На 1.04.2008 року середній обсяг кредиторської заборгованості було знижено за рахунок надходження коштів від погашення частки дебіторської заборгованості.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Д -  кількість днів від моменту продажу (обліку) векселя  до моменту його погашення векселедавцем;

Св - річна облікова вексельна  ставка, за якою здійснюється дисконтування  суми векселя, %.

Облік векселів та їх продаж на фондовому ринку дозволяє перевести  дебіторську заборгованість у грошові активи. Маючи статус цінного паперу, вексель може бути предметом купівлі-продажу на фондовому ринку, а в окремих випадках використовуватися і як засіб платежу.

Вексель є зручним  механізмом розрахунків між підприємствами, бо саме з його допомогою можна  відстрочити виплату партнерові "живих" грошей. Використання переказного векселя вирішує питання короткострокового фінансування і скорочує час розрахунків між фірмами.

Потреба у дисконті векселів об’єктивно виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселетримачем, через нерівномірність надходжень і видатків у процесі своєї діяльності досить часто відчуває нагальну необхідність більш ліквідної форми капіталу, ніж вексель.

Використання векселя  має ряд переваг, а саме [37, с.69]:

• вексель може бути заставою під час отримання кредиту;
• вексель можна облікувати у банку й отримати готівку;
• під час розрахунку із постачальниками краще мати вексель, ніж дебіторську заборгованість;
• вексель дає змогу кредиторові передавати своє право вимоги іншим особам.

Облік векселів - набагато більш проста процедура, ніж звичайне кредитування, тому що у векселя ліквідність завжди вище, ніж у позики, оформленої "за всіма правилами". Крім того визначальним є те, що облік векселів є одним з недорогих видів кредиту, які може отримати підприємство; граничний розмір кредиту легко досяжний, включаючи малі та середні підприємства; підприємство звільняється від стягнення платежу за своїми борговими вимогами.

Форфейтинг являє собою фінансову операцію по рефінансуванню дебіторської заборгованості по експортному товарному (комерційному) кредиту шляхом передачі (індосаменту) переказного векселя на користь банку (факторингової компанії) з виплатою останньому комісійної винагороди. Банк (факторингова компанія) бере на себе зобов'язання по фінансуванню експортної операції шляхом виплати по обліковому векселю, який гарантується наданням авалю банком країни імпортера. В результаті форфетування заборгованість покупця по товарному (комерційному) кредиту трансформується у заборгованість фінансову (на користь банку). За своєю сутністю форфейтинг поєднує в собі елементи факторингу (який використовують підприємства-експортери у випадку високого кредитного ризику) та обліку векселів (з їх індосаментом на користь тільки банку). Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових (багаторічних) експортних постачань і дозволяє експортеру негайно одержувати кошти шляхом обліку векселів. Проте його недоліком є висока вартість, тому підприємству-експортеру    варто    проконсультуватись    з    банком (факторинговою компанією) ще до початку переговорів з іноземним імпортером продукції, щоб мати можливість включити витрати щодо форфейтингової операції у вартість контракту.

Необхідно відмітити, що здійснюючи операції по рефінансуванню дебіторської заборгованості, підприємство має оцінювати їх доцільність. Тому розмір плати по рефінансуванню (втрачені грошові кошти) важливо порівняти з тим доходом, який може бути отриманий при використанні вивільнених грошових активів з врахуванням інфляції та непотрібності залучення банківського кредиту, якщо дебіторська заборгованість зменшує платоспроможність підприємства.

Треба зазначити, що філія  «Утел» ВАТ Укртелеком взагалі не отримує від своїх покупців векселі  або інші цінні папери. Операції з рефінансування дебіторської заборгованості шляхом факторингу або форфейтингу також жодного разу ще не здійснювались. Зважаючи на те, що сума дебіторської заборгованості у підприємства значна (через зростання дебіторської заборгованості виникає дефіцит обігових коштів, а це вже загрожує платоспроможності філії), на сьогоднішній день найважливішим завданням, що постає перед керівництвом філії, є надання можливості споживачам   оплачувати   поставки   векселями   (якщо   покупці   є платоспроможними та фінансове стійкими) та застосування сучасних форм рефінансування заборгованості. Однак треба підкреслити, що реально зараз вітчизняним підприємствам дуже важко використовувати наведені вище та традиційні для світової практики способи рефінансування дебіторської заборгованості.

Побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною оплатою дебіторської заборгованості.

Одним із видів таких  систем є "Система АВС" відносно портфеля дебіторської заборгованості підприємства. До категорії "А" включаються найбільш значні й сумнівні види дебіторської заборгованості ("проблемні кредити"); до категорії "В" - кредити середніх розмірів; до категорії "С" - інші види дебіторської заборгованості, що не впливають серйозно на результати фінансової діяльності підприємства.

Критерієм оптимальності  розробленої та здійснюваної кредитної  політики будь-якого типу і за будь-якими формами наданого кредиту, а відповідно, і середнього розміру дебіторської заборгованості щодо розрахунків із покупцями за реалізовану їм продукцію, виступає така умова:

ДЗо→ОПдр  ≥ ОЗдз + ВЗдз            

де ДЗ_О - оптимальний розмір дебіторської заборгованості підприємства при нормальному його фінансовому стані;

ОП_ДР - додатковий операційний прибуток, що отримує підприємство від збільшення продажу продукції в кредит;

О_ДЗ  -  додаткові операційні  витрати  підприємства  щодо обслуговування дебіторської заборгованості;

ВЗ_ДЗ - розмір втрат коштів, інвестованих у дебіторську заборгованість через неплатоспроможність покупців.

Додаткові пропозиції щодо управління дебіторською заборгованістю філії «Утел» ВАТ Укртелеком.

На жаль, рівень управління дебіторською заборгованістю в філії «Утел» ВАТ Укртелеком дуже низький. Так, наприклад, ніхто не проводить оперативний аналіз "віку" дебіторської заборгованості. Характерними для філії є неефективне планування необхідної величини оборотних коштів, у тому числі дебіторської заборгованості, нераціональне їхнє використання, а також недоліки організаційної структури. Через нестачу інформації, пов'язаної з обслуговуванням дебіторської заборгованості, неможливо визначити деякі показники (досі не визначаються витрати підприємства щодо обслуговування дебіторської   заборгованості,   сума   фінансових   збитків   через неплатоспроможність покупців тощо).

Зважаючи на те, що сума дебіторської заборгованості у підприємства значна, на сьогоднішній день найважливішим завданням, що постає перед керівництвом філії, має бути закріплення за певною особою (групою осіб) операцій з аналізу та управління дебіторською заборгованістю. На великих підприємствах найчастіше створюється управління з проблемної дебіторської заборгованості, а на середніх і малих - спеціальний відділ.

Діяльність структурного підрозділу з дебіторської заборгованості необхідно сконцентрувати на таких напрямах:

- інформаційно-методичне  забезпечення. Розроблення і впровадження  форм для оцінки виконання  боргових зобов'язань та здійснення аналізу стану дебіторської і кредиторської заборгованостей;

- розроблення схем  проведення розрахунків із покупцями  продукції;

- розроблення і впровадження  схем погашення дебіторської  та кредиторської заборгованостей;

- оцінювання пропозицій підприємства щодо зменшення обсягу простроченої дебіторської заборгованості, запобігання її утворенню в майбутньому та зміцнення платіжної дисципліни на підприємстві, подання плану розроблених заходів із реструктуризації боргів та координації діяльності у цій сфері на затвердження директору підприємства;

- реалізація розроблених  заходів щодо проведення реструктуризації  дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію та надані послуги;

- узгодження дій кредиторів  із метою зняття стягнення ними заборгованості примусово;

- перевірка дочірніх  підприємств щодо виконання ними  боргових зобов'язань;

- оцінювання пропозицій  інших підприємств України, а  також іноземних фірм щодо  доцільності й напрямків подальшого  співробітництва з ними, спрямованого на виконання боргових зобов'язань.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

 

 

3.2. Реструктуризація дебіторської  заборгованості підприємства

Реструктуризація  дебіторської заборгованості, перш за все простроченої, передбачає комплекс заходів, спрямованих на зміну структури дебіторських зобов'язань підприємства, підвищення її якості та ліквідності за рахунок:

а) відстрочення та/або розстрочення платежів;

б) укладання угод про заміну договору (новація);

в) зміни сторін угод (договір уступки прав вимоги, переведення 
боргу);

г) зміни матеріально-уречевленої форми виконання зобов'язань. 
Реструктуризація за рахунок відстрочення або розстрочення

платежів  здійснюється шляхом оформлення відповідної додаткової угоди, яка змінює попередньо досягнуті домовленості щодо терміну платежу. Прострочена заборгованість перед підприємством-позичальником реструктурується на визначений сторонами термін і передбачає погашення боргу відповідно до розробленого графіка.

Реструктуризація  заборгованості шляхом укладання угод про заміну договору (новація). Новація - це цивільно-правова угода, яка є підґрунтям анулювання одного і виникнення іншого зобов'язання між тими ж особами. Новація передбачає повністю заміну раніше укладеного договору іншим договором із новими умовами.